Постанова

від 17.01.2013 по справі 2а-4875/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2013 року 2а-4875/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Іванову Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - Сухоярська Л.М., Мажара О.Є.,

від відповідача - Тараненко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (далі -позивач) з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування та визнання нечинним податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами суду від 23.10.2013 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судове засідання з'явились представники сторін.

Представники позивача позов підтримали в повному обсязі, просили скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22.06.2012 №0000112202 та №0000102202 (далі - оскаржувані рішення) та визнати неправомірними та безпідставними факти та висновки, викладені в Акті про результати документальної планової виїзної перевірки позивача. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представники позивача вказали, що оскаржувані рішення базуються на невірних та протиправних висновках відповідача про нікчемність господарських угод, укладених між позивачем та його контрагентами у підзвітному періоді, та на висновках про неналежне оформлення позивачем та його контрагентами фінансово-господарських документів.

Представник відповідача проти позову заперечив, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що господарські операції, у зв'язку з якими позивачу було винесено оскаржувані рішення, мають ознаки нікчемності, а фінансово-господарські документи не можуть вважатись належними, оскільки були підписані неналежною особою.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

08.06.2012 відповідач по справі за результатами проведеної перевірки склав акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (код за ЄДРПОУ 32277387) з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року» (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідач вказав, що позивачем було порушено норми:

- пп.5.2.1. та пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94 (далі - Закон №334), в результаті чого було занижено податок на прибуток підприємств за І квартал 2011 року на загальну суму 121 161,25 грн.;

- пп.7.2.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5, пп.7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 (далі - Закон №168), п.198.3 Податкового кодексу України від 2.12.2010 №2755-VI (далі - Податковий кодекс), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996), п.2 та п.5 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 №165 (далі - Наказ ДПАУ №165), - в результаті чого було занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 386 775,97 грн.;

- п.176.2 Податкового кодексу України, пп.1.2 та п.3 Порядку заповнення та подання податковим агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової служби України від 29.09.2003 №451 (далі - Наказ №451), - оскільки податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по формі №1ДФ за 4 квартал 2010 року - 1 квартал 2011 року не подавались до податкового органу та до розрахунків не включались суми нарахованого та виплаченого доходу само зайнятим особам.

Такі висновки відповідач сформував надавши оцінку господарським операціям, які мали місце між позивачем та наступними контрагентами:

- ПП «Євробудсервіс Плюс» (код за ЄДРПОУ 35523298);

- ПП «Аванті Дніпро»;

- ТОВ «Інсерт Р»;

- ТОВ «Новасофт Україна»,

- ПП «Фенікс Цукор»

За висновками акта перевірки, відповідач виніс 22.06.2012 року два повідомлення рішення: №0000102202 та №0000112202 (далі - оскаржувані рішення).

Податкове повідомлення-рішення №0000102202 було винесено відповідачем у зв'язку з донарахуванням позивачу податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 121 161 грн., та нарахуванням штрафних санкцій на суму 1 грн. та у зв'язку з тим, що відповідач задекларував валові витрати в розмірі 484 645 грн. у зв'язку з господарськими відносинами між позивачем та ПП «Євробудсервіс Плюс», які відповідач вважає нікчемним правочином.

Податкове повідомлення-рішення №0000112202 було винесено відповідачем у зв'язку з донарахуванням позивачу податку на додану вартість на суму 386 77 грн. та нарахуванням штрафних санкцій на суму 72 463 грн. у зв'язку з господарськими операціями, які відповідач вважає нікчемним правочином (з контрагентами ПП «Євробудсервіс Плюс», ПП «Аванті Дніпро», ТОВ «Інсерт Р», ТОВ «Новасофт Україна», ПП «Фенікс Цукор») та неналежним оформленням фінансово-господарських документів, які були підставою для формування податкового кредиту.

Щодо господарських відносин між позивачем та ПП «Євробудсервіс Плюс» за підзвітний період суд встановив наступне.

01.12.2010 між позивачем та ПП «Євробудсервіс Плюс» було укладено договір поставки №01-12-11 (далі - Договір поставки №01-12-11), відповідно до якого ПП «Євробудсервіс Плюс», як постачальник взяв на себе зобов'язання передати товар, а позивач - зобов'язання прийняти у власність та оплатити вартість цього товару в кількості та асортименті на умовах цього договору та згідно зі специфікаціями, які є невід'ємною частиною Договору поставки №01-12-11.

На виконання вимог Договору поставки №01-12-11:

- 2.12.2010 між сторонами було підписано Специфікацію №1, за якою 2.12.2010 по видатковій накладній №177 позивачу було поставлено товар «ферментний препарат Новарміл» на суму 564 957,60 грн. та оформлено податкову накладну №177;

- 5.12.2010 між сторонами було підписано Специфікацію №2, за якою 5.01.2011 по видатковій накладній №9 позивачу було поставлено товар «ферментний препарат Новарміл» на загальну суму 249 246 грн. та оформлено податкову накладну №9;

- 2.02.2011 між сторонами було підписано Специфікацію №3, за якою 2.02.2011 по видатковій накладній №6 було поставлено товар «ферментний препарат Новарміл» на загальну суму 332 328 грн. та оформлено податкову накладну №6.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Державної податкової служби, станом на дату видачі податкових накладних (5.12.2010, 5.01.2011 та 2.02.2011) ПП «Євробудсурвіс Плюс» був зареєстрований платником ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ було анульовано ПП «Євробудсурвіс Плюс» лише 5.10.2011.

На підтвердження руху товару від ПП «Євробудсурвіс Плюс» до позивача останній подав до суду товарно-транспортні накладні:

- №0000177 від 2.12.2010;

- №0000009 від 5.01.2011;

- №0000006 від 2.02.2011.

На підтвердження використання товару, придбаного у ПП «Євробудсурвіс Плюс», позивач подав внутрішньогосподарські технологічні завдання за грудень 2011, в яких передбачено використання ферментного препарату Новарміл.

Згідно виписок за особовими рахунками позивачем на рахунок ПП «Євробудсурвіс Плюс» було перераховано:

- 18.01.2011 - суму 48 021,40 грн.;

- 2.02.2011 - суму 14 950 грн.;

- 15.02.2011 - суму 21 185,91 грн.;

- 24.02.2011 - суму 10 000 грн.;

- 23.03.2011 - суму 28 247,88 грн.;

- 27.04.2011 - суму 113550 грн.;

- 11.05.2011 - суму 74 000 грн.;

- 12.05.2011 - суму 112 800 грн.;

- 13.05.2011 - суму 50 000 грн.;

- 17.05.2011 - суми 24 793,80 грн. та 75 206,20 грн.;

- 19.05.2011 - сума 50 000 грн.;

- 24.05.2011 - суму 71 000 грн.;

- 26.05.2011 - суми 82 266,29 грн. та 204 233,71 грн.;

- 8.07.2011 - суму 99 846,41 грн.

Однак відповідач, як слідує з Акта перевірки та пояснень представника відповідача вважає, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Євробудсурвіс Плюс» є нікчемним на підставі статей 203, 215, 216, 228, 626, 629,650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідач як на доказ таких тверджень посилається на висновок актів перевірки ДПІ у м. Черкаси від 4.07.2011 №1694/23-2/35523298 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Євробудсервіс Плюс» (код за ЄДРПОУ 35523298) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість на період з 31.12.2010 по 31.01.2011» та від 15.04.2011 №1007/23-2/35523298 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Євробудсервіс Плюс» (код за ЄДРПОУ 35523298) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 1.02.2011 по 28.02.2011» (далі Акти ДПІ у м. Черкаси №1694 та №1007). Так Актами ДПІ у м. Черкаси №1694 та №1007 було встановлено:

- відсутність трудових ресурсів ПП «Євробудсервіс Плюс» для здійснення господарських операцій, що слідує з податкових декларацій ПП «Євробудсервіс Плюс» щодо податку на доходи фізичних осіб та комунального податку;

- відсутність виробничих потужностей, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, що слідує лише з факту неподання ПП «Євробудсервіс Плюс» додатку К1 до декларації на прибуток за 1-3 квартали 2010 року, декларацій на прибуток за 4 квартал 2010 року та за 1 квартал 2011 року.

Оцінивши зазначені доводи представника відповідача, суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем факту неможливості здійснення ПП «Євробудсервіс Плюс» господарської операції на користь позивача, оскільки відсутність інформації у звідних податкових документах щодо трудових та виробничих ресурсів не може достовірно і достатньо свідчити про такий факт. Так, в судовому засіданні не доведено щодо ДПІ у м. Черкаси та встановлено щодо відповідача, що податкові органи, провівши виїзну перевірку не досліджували фактичні обставини господарської операції, зокрема не досліджували можливість виконання ПП «Євробудсервіс Плюс» своїх господарських зобов'язань перед позивачем за рахунок не власних трудових та виробничих ресурсів, а ресурсів третіх осіб.

Щодо господарських відносин між позивачем та ПП «Аванті Дніпро» за підзвітний період суд встановив наступне. Між зазначеними особами було укладено два договори про надання послуг.

Між позивачем та ПП «Аванті Дніпро» було укладено договір №08-03-6 від 8.03.2010 на виконання робіт по дослідженню ринку збуту (далі - Договір №08-03-6). На умовах даного договору ПП «Аванті Дніпро», як виконавець, зобов'язувався за завданням позивача, як замовника, виконати послуги, пов'язані з дослідженням ринку хлібопекарської промисловості, а позивач зобов'язувався оплатити ці послуги.

На виконання вимог Договору №08-03-6 між його сторонами було оформлено акт приймання - передачі виконаних послуг від 29 березня 2010 року на загальну вартість 115 000 грн. та оформлено податкову накладну №29313 на суму 115 000 грн. На підтвердження дійсності проведення ПП «Аванті Дніпро» дослідження за умовами Договору №08-03-6 представник позивача подав суду «Отчет о проведении маркетинговых исследований», завірений печаткою та підписом посадової особи ПП «Аванті Дніпро». Подання позивачем зазначеного документу спростовує висновки відповідача про відсутність у позивача документів (маркетингового звіту), які б свідчили про проведення ПП «Аванті Дніпро» маркетингових досліджень.

За наслідками господарської операції по Договору №08-03-6 позивачем у звітності з ПДВ було сформовано податковий кредит у розмірі сплаченого ПДВ.

Також, між позивачем та ПП «Аванті Дніпро» було укладено договір про надання послуг по благоустрою та озелененню території №02-04-8 від 2.04.2010 (далі - Договір №02-04-8). За умовами даного договору ПП «Аванті Дніпро», як виконавець, зобов'язувався за завданням позивача, як замовника, протягом визначеного в цьому договорі строку проводити комплекс робіт по благоустрою та озелененню території за адресою Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове, вул. Польова,2, що належить позивачу, згідно переліку та об'ємів робіт, визначених в додатку до договору, а позивач, як замовник, зобов'язувався оплатити надані послуги.

На підтвердження дійсності правочину позивач подав до суду підписаний обома сторонами Договору №02-04-8:

- додаток №1, яким було погоджено перелік та об'єм комплексу робіт по озелененню та благоустрою територій виробничого комплексу позивача;

- додаток №2, яким було погоджено перелік робіт по озелененню та благоустрою територій виробничого комплексу позивача (генеральне прибирання).

На виконання вимог Договору №02-04-8 між його сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2010 №3055 на загальну суму 170 937,20 грн., а ПП «Аванті Дніпро» - було оформлено для позивача податкову накладну №3055 на цю ж суму. За наслідками господарської операції по Договору №02-04-8 позивачем у звітності з ПДВ було сформовано податковий кредит у розмірі сплаченого ПДВ (28 489,53 грн.)

Станом на дату видачі позивачу підприємством «Аванті Дніпро» податкових накладних за інформацією офіційного сайту Державної податкової служби України свідоцтво платника податку щодо ПП «Аванті Дніпро» не було анульовано. Зазначене свідоцтво було анульовано лише 25.02.2011.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ «Інсерт-Р» за підзвітний період суд встановив наступне.

Між позивачем та ТОВ «Інсерт-Р» було укладено договір про надання послуг прибирання №10-05-8/2 від 10.05.2010 (далі - Договір №10-05-8/2). За умовами даного договору ТОВ «Інсерт-Р», як виконавець, зобов'язувався за завданням позивача, як замовника, протягом визначеного в цьому договорі строку проводити комплекс робіт по прибиранню від бруду та санітарної обробки територій та приміщень виробничого комплексу позивача згідно переліку та об'ємів робіт визначених в додатку до цього договору, а позивач - зобов'язувався оплатити надані послуги.

На підтвердження дійсності правочину позивач подав до суду підписаний обома сторонами Договір №10-05-8/2:

- додаток №1, яким було погоджено перелік та об'єм комплексу робіт по прибиранню та санітарної обробки територій та приміщень виробничого комплексу позивача, що підлягає виконанню один раз в рік на суму 150 000 грн.;

- додаток №2, яким було погоджено перелік робіт по прибиранню та санітарної обробки виробничих приміщень.

На виконання вимог Договору №10-05-8/2 між його сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2010 №310510 на загальну суму 150 000 грн., а ТОВ «Інсерт-Р» - було оформлено для позивача податкову накладну №310510 на цю ж суму.

Також, між позивачем та ТОВ «Інсерт-Р» було укладено договір на надання юридичних послуг №03-05-8/1 від 3 травня 2010 року (далі - Договір №03-05-8/1). За умовами даного договору ТОВ «Інсерт-Р», як виконавець, зобов'язувався надати позивачу, як замовнику, консультаційні та юридичні послуги по захисту інтересів позивача у всіх державних та громадських органах з питань, що пов'язані з діяльністю підприємства позивача, а позивач - зобов'язувався оплатити надані послуги. Подачею даного договору позивач спростував твердження відповідача (письмові заперечення представника відповідача) про те, що договір не укладався.

На виконання вимог Договору №03-05-8/1 між його сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2010 №310509 на загальну суму 60 000 грн., а ТОВ «Інсерт-Р» - було оформлено для позивача податкову накладну №310509 на цю ж суму.

За інформацією офіційного сайту Державної податкової служби України станом на дату видачу позивачу податкових накладних ТОВ «Інсерт-Р» щодо останнього свідоцтво платника ПДВ не було анульовано.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ «Новасофт-Україна» за підзвітний період суд встановив наступне. Між цими особами було укладено 5 договорів про надання послуг.

Так, між позивачем та ТОВ «Новасофт-Україна» було укладено договір про надання послуг прибирання №01-02-2 від 1.02.2010 (далі - Договір №01-02-2). За умовами даного договору ТОВ «Новасофт-Україна», як виконавець, зобов'язувався провести для позивача, як замовника, та за його завданням протягом визначеного в цьому договорі строку комплекс робіт по прибиранню від бруду та санітарної обробки територій та приміщень виробничого комплексу позивача, а позивач - зобов'язувався оплатити надані послуги.

На підтвердження дійсності правочину позивач подав до суду підписаний обома сторонами Договору №01-02-2:

- додаток №1, яким було погоджено перелік та об'єм комплексу робіт по прибиранню та санітарної обробки територій та приміщень виробничого комплексу позивача, що підлягає виконанню один раз в квартал на суму 108 000 грн.;

- додаток №2, яким було погоджено перелік робіт по прибиранню та санітарної обробки виробничих приміщень.

На виконання вимог Договору №01-02-2 між його сторонами було підписано акт приймання - передачі послуг від 28.02.2010 №2822 на загальну суму 108 000 грн., а ТОВ «Новасофт-Україна» - було оформлено для позивача податкову накладну №2822 на цю ж суму. Станом на дату видачі зазначеної податкової накладної за інформацією офіційного сайту Державної податкової служби свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Новасофт-Україна» №100265243 не було анульовано. Це свідоцтво було анульовано лише 11.10.2011.

Також, між позивачем та ТОВ «Новасофт-Україна» було укладено договір про надання послуг прибирання №01-04-7 від 1.04.2010 (далі - Договір №01-04-7). За умовами даного договору ТОВ «Новасофт-Україна», як виконавець, зобов'язувався провести для позивача, як замовника, та за його завданням протягом визначеного в цьому договорі строку комплекс робіт по прибиранню від бруду та санітарної обробки територій та приміщень виробничого комплексу позивача, а позивач - зобов'язувався оплатити надані послуги.

На підтвердження дійсності правочину позивач подав до суду підписаний обома сторонами Договору №01-04-7:

- додаток №1, яким було погоджено перелік та об'єм комплексу робіт по прибиранню та санітарної обробки територій та приміщень виробничого комплексу позивача, що підлягає виконанню один раз в рік на суму 82 000 грн.;

- додаток №2, яким було погоджено перелік робіт по прибиранню та санітарної обробки виробничих приміщень.

На виконання вимог Договору №01-04-7 між його сторонами було підписано акт приймання - передачі послуг від 30.04.2010 №3046 на загальну суму 82 000 грн., а ТОВ «Новасофт-Україна» - було оформлено для позивача податкову накладну №3046 на цю ж суму. Станом на дату видачі зазначеної податкової накладної за інформацією офіційного сайту Державної податкової служби свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Новасофт-Україна» №100265243 не було анульовано.

Також, між позивачем та ТОВ «Новасофт-Україна» було укладено договір про надання юридичних послуг №01-09-33 від 1.09.2009 (далі - Договір №01-09-33). Цей договір є аналогічним за змістом Договору №03-05-8/1, укладеному між позивачем та ТОВ «Інсерт-Р». За умовами Договору №01-09-33, ТОВ «Новасофт-Україна», як виконавець, зобов'язувався надати позивачу, як замовнику, консультаційні та юридичні послуги по захисту інтересів позивача у всіх державних та громадських органах з питань, що пов'язані з діяльністю підприємства позивача, а позивач - зобов'язувався оплатити надані послуги.

На виконання вимог Договору №01-09-33 між його сторонами було підписано:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2010 №3112 на загальну суму 60 000 грн., а ТОВ «Новасофт-Україна» - було оформлено для позивача податкову накладну №3112 на цю ж суму;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2010 №2821 на загальну суму 60 000 грн., а ТОВ «Новасофт-Україна» - було оформлено для позивача податкову накладну №2821 на цю ж суму;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2010 №3139 на загальну суму 60 000 грн., а ТОВ «Новасофт-Україна» - було оформлено для позивача податкову накладну №3139 на цю ж суму;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2010 №3045 на загальну суму 60 000 грн., а ТОВ «Новасофт-Україна» - було оформлено для позивача податкову накладну №3045 на цю ж суму.

Станом на дату видачі зазначених податкових накладної за інформацією офіційного сайту Державної податкової служби свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Новасофт-Україна» №100265243 не було анульовано.

На підтвердження проведення розрахунків за Договором №01-09-33, представник позивача подав до суду рахунки:

- від 31.01.2010, виставлений ТОВ «Новасофт-Україна» для оплати позивачем та письмовий перелік послуг, наданий ТОВ «Новасофт-Україна» на умовах фіксованого тарифу (60 000 грн. за місяць);

- від 28.02.2010, виставлений ТОВ «Новасофт-Україна» для оплати позивачем та письмовий перелік послуг, наданий ТОВ «Новасофт-Україна» на умовах фіксованого тарифу (60 000 грн. за місяць);

- від 31.03.2010, виставлений ТОВ «Новасофт-Україна» для оплати позивачем та письмовий перелік послуг, наданий ТОВ «Новасофт-Україна» на умовах фіксованого тарифу (60 000 грн. за місяць);

- від 30.04.2010, виставлений ТОВ «Новасофт-Україна» для оплати позивачем та письмовий перелік послуг, наданий ТОВ «Новасофт-Україна» на умовах фіксованого тарифу (60 000 грн. за місяць);

Також, між позивачем та ТОВ «Новасофт-Україна» було укладено договір про надання послуг по розробці рецептур №01-03-5 від 1.03.2010 (далі - Договір №01-03-5). За умовами цього договору ТОВ «Новасофт-Україна», як виконавець, зобов'язувалось за дорученням позивача, як замовника, надавати послуги по розробці нових рецептур для хлібобулочної промисловості, а позивач - зобов'язувався оплати вартість таких послуг.

В порядку виконання Договору №01-03-5 сторонами було підписано акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2010 №3138 на загальну суму 33 333, 33 грн.

На підтвердження проведення ТОВ «Новасофт-Україна» робіт за Договором №01-03-5, «представник позивача надав звіт про виконання робіт від 31.03.2010 та рецептури сумішей для приготування начинок: «Гриби», «Солодкий сир», «Капуста», «М'ясо», «Картопля».

Також, між позивачем та ТОВ «Новасофт-Україна» було укладено Агентський договір №11-1/1кл від 30.12.2009 (далі - Договір №11-1/1кл). За умовами даного договору ТОВ «Новасофт-Україна» зобов'язувався, як комерційний агент, в порядку та на умовах, визначених Договором №11-1/1кл та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду надавати послуги позивачу, як довірителю, послуги із сприяння у вчиненні від його імені та за рахунок позивача правочинів з пошуку нових клієнтів по хлібобулочному та м'ясному направленнях, де позивач є покупцем, а саме:

- здійснювати пошук нових клієнтів;

- проводити переговори стосовно всіх суттєвих умов спільної роботи;

- здійснювати виїзд для передачі зразків;

- готувати пропозиції щодо укладання, або відмови від укладання договорів;

- організовувати безпосереднє укладання угод купівлі - продажу;

- супроводжувати виконання укладених угод купівлі - продажу.

-

Позивач же зобов'язувався сплати агентську винагороду за Договором №11-1/1кл.

На виконання Договору №11-1/1кл. його сторони підписали акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №3137 на загальну суму 32 500 грн. На підтвердження проведення ТОВ «Новасофт-Україна» робіт за Договором №11-1/1кл., представник позивача надав звіт про виконання робіт від 31.03.2010, згідно якого в рядку «покупець» були зазначені: ПП «Білла Україна», ТОВ «Експансія», ПП «ММ ПРОД», ТОВ «Б2Б Транс». Всього звіт був представлений ТОВ «Новасофт-Україна» на суму 39 000 грн. Податкова накладна була виписана ТОВ «Новасофт-Україна» для позивача за №3137 теж на суму 39 000 грн. Станом на дату видачі зазначених податкових накладної за інформацією офіційного сайту Державної податкової служби свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Новасофт-Україна» №100265243 не було анульовано.

На підтвердження того, що позивачем було укладено договори поставки, які, згідно з поясненнями представника позивача, були підписані за сприяння ТОВ «Новасофт-Україна», позивач подав до суду наступні документи:

- Договір поставки №128 від 19.01.2010, укладений між позивачем (постачальник за договором) та ТОВ «Експансія» (покупець за договором);

- Договір поставки №302194/10 від 1.01.2010, укладений між позивачем (постачальник за договором) та ПП «Білла Україна» (покупець за договором);

- Дистриб'юторський договір №06.02.01.10 від 2.01.2010, укладений між позивачем (продавець за договором) та ПП «ММ ПРОД» (дистриб'ютор за договором);

- Договір поставки №111924 від 15.02.2010, укладений між позивачем (постачальник за договором) та ТОВ «Б2Б Транс» (покупець за договором).

Щодо господарських відносин між позивачем та ПП «Фенікс-Цукор» за підзвітний період суд встановив наступне.

Позивач не надав суду письмового договору, укладеного щодо господарських відносин між позивачем та ПП «Фенікс-Цукор». На підтвердження господарських відносин представник позивача подав суду:

- видаткову накладну №РН - 0000090 від 9.03.2010 на загальну суму 1245 грн. виписану для позивача підприємством «Фенікс-Цукор», як постачальник товару (цукор), на підставі рахунку-фактури №СФ-0000117 від 9.03.2010. На підставі цього ж рахунку-фактури ПП «Фенікс-Цукор» оформив для позивача податкову накладну №90 на загальну суму 1245 грн.;

- видаткову накладну №РН - 0000118 від 12.03.2010 на загальну суму 3672 грн. виписану для позивача підприємством «Фенікс-Цукор», як постачальник товару (цукор), на підставі рахунку-фактури №СФ-0000135 від 11.03.2010. На підставі цього ж рахунку-фактури ПП «Фенікс-Цукор» оформив для позивача податкову накладну №117 на загальну суму 3672 грн.;

- видаткову накладну №РН - 0000131 від 16.03.2010 на загальну суму 400 грн. виписану для позивача підприємством «Фенікс-Цукор», як постачальник товару (цукор), на підставі рахунку-фактури №СФ-0000149 від 16.03.2010. На підставі цього ж рахунку-фактури ПП «Фенікс-Цукор» оформив для позивача податкову накладну №130 на загальну суму 400 грн.;

- видаткову накладну №РН - 0000142 від 19.03.2010 на загальну суму 2730 грн. виписану для позивача підприємством «Фенікс-Цукор», як постачальник товару (цукор), на підставі рахунку-фактури №СФ-0000161 від 18.03.2010. На підставі цього ж рахунку-фактури ПП «Фенікс-Цукор» оформив для позивача податкову накладну №140 на загальну суму 2730 грн.;

- видаткову накладну №РН - 0000146 від 23.03.2010 на загальну суму 770 грн. виписану для позивача підприємством «Фенікс-Цукор», як постачальник товару (цукор), на підставі рахунку-фактури №СФ-0000166 від 23.03.2010. На підставі цього ж рахунку-фактури ПП «Фенікс-Цукор» оформив для позивача податкову накладну №144 на загальну суму 770 грн.;

- видаткову накладну №РН - 0000202 від 13.04.2010 на загальну суму 370 грн. виписану для позивача підприємством «Фенікс-Цукор», як постачальник товару (цукор), на підставі рахунку-фактури №СФ-0000217 від 13.04.2010. На підставі цього ж рахунку-фактури ПП «Фенікс-Цукор» оформив для позивача податкову накладну №199 на загальну суму 370 грн.

Станом на дату видачі вищезазначених податкових накладних ПП «Фенікс-Цукор» за інформацією офіційного сайту Державної податкової служби свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку ПДВ щодо ПП «Фенікс-Цукор» не було анульовано. Зазначене свідоцтво було анульоване лише 28.09.2010.

Надаючи правову оцінку обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову, однак його заперечення не були підтверджені належними та достатніми доказами.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову в частині скасування оскаржуваних рішень.

Так, в судовому засіданні були спростовані твердження відповідача про те, що у позивача відсутні транспортні документи, які б підтверджували рух товару від ПП «Євробудсервіс Плюс» до позивача, оскільки позивачем були подані відповідні товарно-транспортні накладні.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Євробудсервіс Плюс» суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання послуг.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що Договір поставки №01-12-11, за результатами господарських операцій по якому позивачем було обліковано валові витрати при декларуванні податку на прибуток підприємств та нараховано податковий кредит при декларуванні ПДВ, - відповідач вважає нікчемними.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про можливість донарахування податку на прибуток підриємст та ПДВ та, відповідно, винесення оскаржуваних рішень у зв'язку та на підставі висновку про нікчемність господарського договору, та зазначає наступне.

Наслідком встановлення судом факту нікчемності правочину є застосування судом же санкцій у вигляді стягнення в дохід держави суми такого правочину з обох сторін, або з однієї сторони цього правочину - залежно від наміру кожної зі сторін.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.

Окрім того, нарахування чи донарахування податковими органами податкових зобов'язань за господарськими зобов'язаннями є фактичним визнанням того, що таке господарське зобов'язання мало місце, та не є фіктивним.

Оскаржуване рішення відповідача стосується виключно донарахування позивачу як платнику податків податку на прибуток підприємств та ПДВ та нарахування штрафу у зв'язку з несплатою ПДВ в належному розмірі.

Суд звертає увагу, що з усних та письмових пояснень представника відповідача слідує, що у зв'язку з діями виключно ПП «Євробудсервіс Плюс», які відповідач вважає фіктивним підприємництвом, угода між цим підприємством та позивачем є нікчемною. При цьому, відповідач не вказує на будь-які протиправні дії позивача. Зокрема, відповідач не вказує на докази безтоварності, тобто відсутності господарської операції як такої між ПП «Євробудсервіс Плюс» та позивачем. Напроти, відповідаючи на запитання суду, представник відповідача пояснив, що відповідач маючи відповідні повноваження не вчиняв ніяких дій по виявленню дійсності проведення господарських операцій за Договором поставки №01-12-11, а свої висновки в Акті перевірки оформив виключно на підставі висновків Актів ДПІ у м. Черкаси №1694 та №1007 щодо господарської діяльності ПП «Євробудсервіс Плюс» як такої, а не безпосередньо щодо господарських операцій з позивачем.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем безпосередньо позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Суд також критично ставиться до рішення відповідача про донарахування позивачу ПДВ за господарською операцією по Договору №08-03-6, укладеного між позивачем та ПП «Аванті Дніпро». Так, з пояснень представника відповідача слідує, що єдиною підставою для висновку відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ сплаченого за цим договором, - є не встановлення перевіркою використання результатів маркетингових послуг в господарській діяльності позивача.

Однак, в матеріалах справи та Акті перевірки, зокрема, відповідачем не зазначені будь-які дії, які б відповідач вчиняв щодо дослідження характеру господарської діяльності після подачі ПП «Аванті Дніпро» інформації щодо маркетингових досліджень, а висновок про відсутність у позивача маркетингового звіту, складеного ПП «Аванті Дніпро», був спростований в судовому засіданні подачею звіту «о проведении маркетинговых исследований», завіреного печаткою та підписом посадової особи ПП «Аванті Дніпро».

За умов відсутності будь-яких інших доказів чи вказівок відповідача на такі докази щодо безтоварності господарської операції за Договором №08-03-6, висновок відповідача про донарахування ПДВ за наслідками виконання цього договору - є необґрунтованим, а рішення за таким висновком підлягає скасуванню як незаконне.

Досліджуючи обґрунтованість висновку відповідача про безтоварність господарських операції за договорами укладених між позивачем та ПП «Аванті Дніпро», ТОВ «Інсерт Р», та ТОВ «Новасофт Україна», - суд виходить з того, що відсутність в первинних документах, зокрема, і актах приймання-передачі, деталізації щодо предмета договору (детального переліку видів робіт та технічних характеристик цих робіт), не може бути достатнім доказом не проведення сторонами господарських операцій взагалі. В той же час з пояснень представника відповідача слідує, що відсутність такої деталізації є єдиною підставою для висновку про безтоварність господарських операцій за вищезазначеними договорами. Сам же відповідач не вчиняв ніяких дій по виявленню фактів виконання умов вищезазначених договорів ПП «Аванті Дніпро», ТОВ «Інсерт Р» чи ТОВ «Новасофт Україна» відповідно, так і можливими третіми особами.

Тому висновки про безтоварність господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та ПП «Аванті Дніпро», ТОВ «Інсерт Р», та ТОВ «Новасофт Україна», - є необґрунтованими, а рішення про донарахування позивачу ПДВ у зв'язку з такими висновками підлягає скасуванню.

Також, суд звертає увагу, що донарахування ПДВ позивачу за правовідносинами з ПП «Фенікс-Цукор» відповідачем не було обґрунтовано ні в Акті перевірки, ні в поясненнях представника відповідача при розгляді даної справи. Натомність судом встановлено, що ПП «Фенікс-Цукор» було оформлено належним чином податкові накладні за господарськими операціями з позивачем, а саме підприємство на час видачі податкових накладних було платником ПДВ, а його свідоцтво як платника ПДВ не було скасовано. Таким чином, судом не встановлено фактичних підстав для застосування відповідачем податкових санкцій у вигляді зняття податкового кредиту та донарахування у зв'язку з таким зняттям позивачу ПДВ за господарськими операціями з ПП «Фенікс-Цукор».

Окремо суд вважає за необхідне зазначити про неможливість розширеного тлумачення відповідачем норми підзаконного акта щодо змісту податкової накладної.

Так, представник відповідача у письмових запереченнях та усних поясненнях вказав на те, що однією з підстав для донарахування позивачу ПДВ за господарськими операціями проведеними позивачем з ТОВ «Новасофт Україна» є підписання податкових накладних від імені цього товариства особою, щодо якої не встановлено право на таке підписання.

При цьому, відповідач посилається на пункти 2, 5 та 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

23.06.1997 за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (далі - Наказ №165), який був чинний на момент оформлення ТОВ «Новасофт Україна» податкових накладних для позивача у підзвітному періоді.

Відповідно до п. 2 Наказу №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.5 Наказу №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2.

Відповідно до п.18 Наказу №165, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Застосовуючи зазначені норми підзаконного акта, та оцінивши обставини справи, суд встановив, що особою яка мала право складати податкові накладні для позивача є юридична особа - ТОВ «Новасофт Україна», яка була на час оформлення податкових накладних зареєстрована як платних ПДВ, що не було спростовано і відповідачем.

Податкові накладні були підписані від імені ТОВ «Новасофт Україна» директором цього товариства ОСОБА_4 та скріплені печаткою ТОВ «Новасофт Україна». підтверджених відомостей про те, що ОСОБА_4 не перебував на посаді директора ТОВ «Новасофт Україна» на час оформлення податкових накладних або відомостей про те, що підпис належить не ОСОБА_4 відповідач суду не подав.

Тому суд вважає недоведеними висновки відповідача про те, що податкові накладні були виписані неналежною особою, а тому такі висновки не можуть бути підставою для рішення про донарахування позивачу ПДВ.

Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем підставності та законності винесення оскаржуваних рішень, що тягне за собою скасування цих рішень.

.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними, незаконними та безпідставними факти та висновки визначені в Акті перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна вимога є за своїм правовим значенням є способом захисту порушеного права, а тому позовна вимога може бути судом задоволена за умов:

- встановлення судом порушеного права;

- встановлення судом допустимості позовної вимоги з точки зору чинного законодавства та прав інших осіб;

- встановлення судом зв'язку між порушеним правом та заявленою позовною вимогою;

- встановлення судом наявності правового механізму, який би характеризував заявлену позовну вимогу саме як спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи зокрема останній критерій, статтею 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік позовних вимог, які можуть бути судом оцінені як спосіб захисту порушеного права, оскільки такі позовні вимоги зумовлюють юридично значимі дії чи рішення відповідача-суб'єкта владних повноважень. Так частиною 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про:

- скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

- зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

- зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

- стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

- виконання зупиненої чи невчиненої дії;

- встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

- примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Встановлення неправомірними фактів не віднесено законодавцем до переліку можливих позовних вимог.

Окрім того, суд звертає увагу, що, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, не є за своєю правовою природою юридично значимим фактом, тобто фактом, який породжує для сторін правовідносин обов'язкові правові наслідки (обов'язок вчинити певні дії чи прийняти певні рішення).

По відношенню до оскаржуваних рішень юридичним фактом є не висновки Акту перевірки як такі, а діяльність позивача, яка досліджувалась відповідачем під час перевірки.

Зважаючи на те, що висновки та обставини, викладені в Акті перевірки не є юридичним фактом, а також зважаючи вимоги статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання неправомірними, незаконними та безпідставними факти та висновки, визначені в Акті перевірки, вважаючи такі позовні вимоги неналежним способом захисту порушеного права позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2012 № 0000112202 та № 0000102202 , прийняті Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» судовий збір у розмірі 2 178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) гривень 19 коп.

4. В решті позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 січня 2013 р.