Постанова

від 13.02.2013 по справі 10/б-921/1437/2013

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

13.02.13 Справа № 10/Б-921/1437/2013

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу УПФУ в м.Тернополі

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 17.01.2013р.

у справі № 10/Б-921/1437/2013

за заявою УПФУ в м.Тернополі, м.Тернопіль

до приватного підприємства «Арктур», м.Тернопіль

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника - не з»явився

від боржника - не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.01.2013р. припинено провадження у справі № 10/Б-921/1437/2013 (суддя Півторак М.Є.) про банкрутство приватного підприємства «Арктур», м.Тернопіль.

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник - УПФУ в м.Тернополі подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що суд першої інстанції безпідставно припинив провадження у справі про банкрутство, оскільки до заяви про порушення справи про банкрутство подано усі необхідні докази, що підтверджують неплатоспроможність боржника та можливість застосування ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон). Крім того, як зазначає скаржник, всі можливі заходи передбачені чинним законодавством по стягненню заборгованості з боржника були здійснені.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Управління Пенсійного Фонду України в місті Тернополі звернулося до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Арктур", м. Тернопіль в порядку передбаченому статтею 52 Закону, стверджуючи, що підприємство неспроможне погасити заборгованість в сумі 16040,81 грн.; відсутністю органів управління по місцю знаходження, неподанням звітності до УПФ та Тернопільської ОДПІ більше року.

Як встановлено судом, приватне підприємство "Арктур", місцезнаходження органів управління якого м. Тернопіль, вул. Черняховського 2/14, зареєстровано у встановленому законом порядку 25.12.2000 року Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради і включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 31276843, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 05/3-9/479 від 21.11.2012 року.

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що у разі, якщо громадянин - підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язання.

Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і в разі їх сукупності.

У поданій до суду заяві Управління Пенсійного Фонду України в місті Тернополі підставами для порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Арктур" вказало дві обставини, а саме: відсутність органів управління по їх місцю знаходження та неподання звітності до УПФ та Тернопільської ОДПІ більше року .

Управління Пенсійного Фонду України в місті Тернополі стверджує, що боржник має заборгованість перед ним по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 16040,81 грн., зокрема:

- 12984,63 грн. - заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад 2006р. - жовтень 2008 р. ;

- 2282,93 грн. заборгованість по фінансових санкціях згідно рішень № 553 від 24.05.2007 р. (84,16 грн.) ; № 554 від 24.05.2007 р. (316,44 грн.) ; № 555 від 24.05.2007 р. (1532,64 грн.) ; № 1323 від 28.12.2007 року (1,40 грн.) ; № 1324 від 28.12.2007 року (341,27 грн.); № 1738 від 21.10.2008 року (19.42 грн.); з вказаної суми боржником самостійно сплачено 12,40 грн.

- 773,25 грн. - заборгованість по пені згідно рішень № 553 від 24.05.2007 року (16 грн.); № 554 від 2405.2007 року (17,98 грн.) ; № 555 від 24.05.2007 року (535,15 грн.) ; № 1323 від 28.12.2007 року (1,19 грн.) ; № 1324 від 28.12.2007 року (189,37 грн.) ; № 1738 від 21.10.2008 року (17,84 грн.), з вказаної суми боржником самостійно сплачено 4,28 грн.

Вказує , що вимоги про сплату боргу та рішення УПФ в місті Тернополі перебували на виконанні у Першому відділі ДВС Тернопільського міського управління юстиції, але бути повернуті стягувачу без виконання, у зв'язку з тим, що на рахунках боржника відступні кошти та не зареєстровано рухомого та нерухомого майна.

УПФ в місті Тернополі надало суду 22 копії постанов державного виконавця Відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з відсутністю на рахунках боржника коштів.

Посилання Управління Пенсійного Фонду України в місті Тернополі м. Тернопіль про відсутність органів управління боржника по місцю їх знаходження спростовано судом першої інстанції, з чим погодилась колегія суддів, з огляду на наступне .

Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що місцезнаходження юридичної особи - місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності (далі виконавчий орган), за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою .

Копія статуту боржника в матеріалах справи відсутня.

У поданому суду першої інстанції витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.01.2013 року у графу "Статус відомостей про юридичну особу "внесено запис: "не підтверджено".

Відповідно до ч. 5 статті 17 Закону відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни.

При цьому ч. 3 статті 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості .

Згідно статті 19 пункт 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" юридична особа щорічно, починаючи з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу .

Вказаним пунктом на державного реєстратора покладено виконання певних повноважень, зокрема, щодо внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу .

Разом з тим, згідно із ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, запис про не підтвердження відомостей про юридичну особу свідчить про те, що юридична особа отримала повідомлення державного реєстратора, але протягом встановленого строку не подала реєстраційну картку державному реєстратору.

В свою чергу запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням вноситься до Єдиного державного реєстру лише у випадку повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за її адресою.

В силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, державний реєстратор наділений повноваженнями щодо підтвердження чи спростування знаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи за вказаною адресою .

У зв'язку з чим при встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі .

Управління Пенсійного Фонду України в місті Тернополі надало суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.01.2013 року, в якому в графі "Статус відомостей про юридичну особу зазначено: "не підтверджено".

Отже, в Єдиному державному реєстрі зазначається про не підтвердження статусу відомостей про юридичну особу, а не вказано про відсутність органів управління юридичної особи приватного підприємства "Арктур" по їх місцю знаходження, а саме м. Тернопіль вул. Черняховського, 2 кв. 14 .

Процесуальне право на звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою відсутнього боржника виникає у заявника лише за наявності підстав, передбачених ст. 52 Закону про банкрутство, а також у разі внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Проте, такі докази ініціюючим кредитором до заяви не додано.

Згідно листа "Про надання інформації" № 25790/7/1820-005 від 20.11.2012 року Тернопільської ОДПІ м. Тернопіль (належним чином засвідчена копія довідки знаходиться в матеріалах справи) приватне підприємство "Арктур" м. Тернопіль код ЄДРПОУ 31276843 подало у листопаді 2008 року, а саме: податковий розрахунок комунального податку за жовтень 2008 року - 20.11.2008 року.

Отже, боржник у справі приватне підприємство "Арктур" не звітує до Тернопільської ОДПІ з листопада 2008 року.

Виходячи з статей 10,11,11-1 Закону України "Про державну податкову службу" встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк, протягом року податкових декларацій відноситься виключно до компетенції органів державної податкової служби, яка, з вказаних підстав може бути ініціюючим кредитором у справі про банкрутство відсутнього боржника .

В даному випадку, з вказаної підстави з заявою про порушення справи про банкрутство за межами своєї компетенції звернулося УПФ в місті Тернополі, яке не наділене повноваженнями на звернення за кваліфікуючою ознакою неподання боржником податкової звітності у встановлений строк протягом року, в силу закону.

Таким чином, у суду були відсутні правові підстави для порушення за заявою УПФ в місті Тернополі справи про банкрутство приватного підприємства "Арктур" за неподання звітності більше року до податкового органу.

Відповідно до статті 5 Закону провадження у справі регулюється Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами. Таким чином, разом з положеннями Закону господарський суд у справі про банкрутство має право застосовувати норми ГПК України, які передбачають, зокрема, припинення провадження у справі .

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У такому випадках суд припиняє провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), як це передбачено п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство".

В контексті викладеного суд першої інстанції підставно дійшов висновку про припинення провадження у справі про банкрутство, оскільки ініціюючим кредитором не подано достатньо доказів, які є підставою для порушення справи про банкрутство відносно відсутнього боржника в порядку ст.52 Закону.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 17.01.2013р. у справі № 10/Б-921/1437/2013 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Повний текст постанови складено « 14» лютого 2013 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.