Постанова

від 16.04.2013 по справі 10/б-921/1437/2013

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 10/Б-921/1437/2013

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Коробенка Г.П.

Куровського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу УПФ України у м. Тернополі

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 17.01.2013 р. по справі № 10/Б-921/1437/2013 за заявою УПФ України у м. Тернополі про банкрутство ПП "Арктур", -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04.01.2013 р. порушено провадження по справі № 10/Б-921/1437/2013 про банкрутство ПП "Арктур", на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.01.2013 р. /суддя Півторак М.Є./ провадження по справі № 10/Б-921/1437/2013 припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. по справі № 10/Б-921/1437/2013 /судді : Михалюк О.В., Новосад Д.Ф., Мельник Г.І./ залишено без змін ухвалу господарського суду Тернопільської області від 17.01.2013 р., апеляційну скаргу УПФ України у м. Тернополі без задоволення.

В касаційній скарзі УПФ України у м. Тернополі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 17.01.2013 р., посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, УПФ України у м. Тернополі подано до суду заяву про визнання банкрутом ПП "Арктур" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника, з вимогами на суму 16040,81 грн., посилаючись на те, що боржник відсутній за юридичною адресою, не подає звітність до пенсійних органів, у боржника відсутні будь-які активи, заборгованість перед пенсійним фондом не погашена та те, що УПФ були вжитті всі заходи, спрямовані на стягнення даної заборгованості.

Оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції від 17.01.2013 р. мотивована тим, що провадження по справі про банкрутство ПП "Арктур" порушено безпідставно, так як ініціюючим кредитором не надано суду належних доказів відсутності боржника за його юридичною адресою, а отже провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Львівський апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції та залишив ухвалу господарського суду Тернопільської області від 17.01.2013 р. без змін.

Провадження по справі про банкрутство - ПП "Арктур" порушено на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній на момент порушення провадження по справі).

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

На підтвердження того, що боржник - ПП "Арктур" відсутній за своїм місцезнаходженням ініціюючим кредитором надано суду витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого, станом на 1 4 . 03 .2011 р., тобто після порушення провадження по справі про банкрутство, статус відомостей про юридичну особу боржника зазначено - не підтверджено, що не є належним доказом відсутності юридичної особи боржника за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (а.с. 100 ).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який набрав чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,3 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. У повідомленні зазначаються підстава його надіслання, остання дата одержання державним реєстратором реєстраційної картки від юридичної особи або найменування органу державної податкової служби, який надіслав повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, та дата цього повідомлення.

Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду та повідомляє про це заявника у випадках і в порядку, встановлених частиною п'ятою цієї статті. У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, зазначені вище норми передбачають можливість внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, а також запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Внесення вказаних записів має різну правову природу, а також різні правові наслідки, в зв'язку з чим , вказані відомості не є тотожними, тобто внесення до реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу не може слугувати доказом відсутності боржника.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належним чином дослідивши обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що в порушення вимог закону, звертаючись до суду з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство ПП "Арктур" на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ініціюючий кредитор - УПФ України у м. Тернополі не надав суду належних доказів, які б свідчили про відсутність юридичної особи - боржника за її місцезнаходженням, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглянувши справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.ст.99-101 ГПК України, належним чином дослідивши обставини справи, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновком господарського суду Тернопільської області про необхідність припинення провадження по справі № 10/Б-921/1437/2013 як такого, що порушене безпідставно.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 р. N 15 Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.02 .2013 р. та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 17.01.2013 р. по справі № 10/Б-921/1437/2013 не вбачається, так як вони постановлені судом у відповідності до фактичних обставин справи і вимог закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.111 5 , 111 7 - 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу УПФ України у м. Тернополі залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 17.01.2013 р. по справі № 10/Б-921/1437/2013 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Коробенко Г.П.

Куровський С.В.