Постанова

від 07.02.2013 по справі 2а/0470/14832/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 р. Справа № 2а/0470/14832/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представника позивача - Ямкового В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Герат Плюс» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій неправомірними та зобов'язання не вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Герат Плюс» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з вимогами:

1. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС:

- №0001962301 від 04.12.2012 р. з податку на додану вартість на загальну суму 68961,75 грн., в т.ч. за основним платежем 61989,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6972,75 грн.;

- №0001952301 від 04.12.2012 р. з податку на прибуток на загальну суму 224162,75 грн., в т.ч. за основним платежем 189144,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35018,75 грн.

2. Визнати неправомірними дії Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС щодо направлення до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-постачальники та контрагенти-покупці ТОВ «Герат Плюс» матеріалів для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України щодо виключення з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Герат Плюс» та ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет».

3.Зобов'язати Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області ДПС не направляти до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-постачальники та контрагенти-покупці ТОВ «Герат Плюс» матеріали для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України щодо виключення з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Герат Плюс» та ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в ході проведення планової виїзної документальної перевірка ТОВ «Герат Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р. не встановлено реальності здійснення господарських відносин із контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за грудень 2011 року - березень 2012р.

Проте, позивач вважає, що обґрунтування акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, а дії щодо притягнення підприємства до податкової відповідальності за обставинами викладеними в акті перевірки та щодо направлення до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-постачальники та контрагенти-покупці ТОВ «Герат Плюс» матеріалів для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України щодо виключення з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Герат Плюс» та ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет» - неправомірними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, до суду надав клопотання щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача, та надав заперечення, в обґрунтування яких вказав, що при здійсненні документальної перевірки ТОВ «Герат Плюс» (акт від 21.11.2012 року №887/222/36040928) встановлено лише факт здійснення документообігу між контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями без можливості підтвердження реального факту здійснення господарських операцій, а тому якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Зазначені факти свідчать про те, що надані для перевірки паперові носії за формою первиних документів та наведені в них відомості не відповідають фактичним обставинам справи, та відповідно не можуть бути підставою для відображення в податковому обліку, оскільки вони складені на підставі нікчемних правочинів. Тому у ТОВ «Герат Плюс» відсутнє право на відображення в податковому обліку наслідків таких операцій.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, заперечення відповідача, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Герат Плюс» зареєстровано виконкомом Криворізької міської ради Дніпропетровської

області 15.09.2008р. за № 12271020000010555. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 36040928. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: Україна, 50057 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Димитрова, буд. 66, кв. 61.

На підставі направлень від 25.10.2012р. № 891/222 та від 29.10.2012р. №910/172, виданих Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області ДПС спеціалістами вказаного податкового органу в період з 25.10.2012р. по 14.11.2012р. було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Герат Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

З результатами вказаної перевірки Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області ДПС було складено акт №887/222/36040928 від 21.11.2012р. «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Герат Плюс» код за ЄДРПОУ 36040928 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р.», яким встановлено порушення ТОВ «Герат Плюс»:

1). п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94 -BP в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР «Закон про податок на прибуток», зі змінами та доповненнями; п. 138.2, п.138.4 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), у результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 189144,00 грн., у тому числі: IV квартал 2010р. - 8594,00 грн.; I квартал 2011р. - 14968,00 грн.; II квартал 2011р. - 18940,00 грн.; IV квартал 2011 р. - 15165,00 грн.; 1 квартал 2012р. - 131477,00 грн.

2). п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст.7, п. 7.2.1. п. 7.2 ст.7, п.п. 4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі у сумі 61989,00 грн., у тому числі: серпень 2009р. - 7141,00 грн., листопад 2010р. - 1623,00 грн., грудень 2011р. - 4952,00 грн., січень 2011р.-2458,00 грн., березень 2011р. - 9517,00 грн., квітень 2011р. - 11350,00 грн., травень 2011р. - 695,00 грн., червень 2011р. - 10082,00 грн., липень 2011р. - 1170,00 грн., січень 2012р. - 13001,00 грн.

3) п.44.1, п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст. 3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п. 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за грудень 2011 року - березень 2012р.;

- ч. 1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України та ст.134, 185, 186, 188 розділу V, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.4, п. 198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) угоди з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за грудень 2011 року - березень 2012р. вбачаються як такі, що є нікчемними.

Та зазначено, що з урахуванням вимог Методичних рекомендацій (орієнтовний алгоритм дій) органів державної податкової служби....» наведених листом ДПА України від 03.02.09 №2012/7/10-1017, матеріали перевірки Криворізької південної МДПІ по підприємству ТОВ «Герат Плюс» (код за ЄДРПОУ 36040928) підлягають направленню до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-постачальники та контрагенти-покупці для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України.

На підставі вказаного акту перевірки Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області ДПС було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0001962301 від 04.12.2012р. з податку на додану вартість на загальну суму 68961,75 грн., в т.ч. за основним платежем 61989,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6972,75 грн.; №0001952301 від 04.12.2012 р. з податку на прибуток на загальну суму 224162,75 грн., в т.ч. за основним платежем 189144,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35018,75 грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини за даним адміністративним спором регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Щодо порушень, зазначених в п. 3.1. акту перевірки «Податок на прибуток» пп. 3.1.1. «Валовий дохід/доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування», суд зазначає настпне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, (який діяв у перевіряємому періоді) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Підпунктом 138.2. п.138.4. ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9., п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від. 16.07.1999р. № 996-XIV - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, проведеною перевіркою відображеного показника по рядку 02 декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. у загальній сумі 5818196,00 грн. на підставі документів, перелік яких наведено у додатку №4 до акта перевірки, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників на загальну суму 1182927,00 грн., у тому числі: IV квартал 2011р. - 510850,00 грн. І квартал 2012р. - 672077,00 грн., що є порушенням п.135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст.135 ПК України.

Відповідно до п.135.2, ст.135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст.135 Податкового кодексу України визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Судом встановлено, що на підставі первинних документів та згідно бухгалтерського обліку, на виконання укладених договорів купівлі-продажу ТОВ «Герат Плюс» з покупцями, (стор. 5-7 акту перевірки №887/222/36040928 від 21.11.2012р.) реалізовано припейд продукцію (скетч-картки, стартові пакети, єдині ваучери тощо), яку отримано від контрагентів-постачальників у звітних (податкових) періодах, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за IV квартал 2011 року становить 23772090,00 грн., а за І квартал 2012 року становить 49039133,00 грн.

В ході здійснення перевірки відповідач встановив, що ТОВ «Герат Плюс» не мало необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності, також встановлено відсутність документів на зберігання товару, відомостей про складські приміщення, документів, що підтверджують факт фізичного переміщення товару (товарно-транспортні накладні, подорожні листи).

З вищезазначених обставин податковим органом було зроблено висновок про те, що правочини між ТОВ «Герат Плюс» та контрагентами-покупцями не мають законного підґрунтя, не несуть реального характеру, вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України).

Проте, з такими висновками погодитися не можна з огляду на те, що ТОВ «Герат Плюс» було надано під час перевірки та не заперечується відповідачем, (додаток 4 до акту перевірки) накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товару ТОВ «Герат Плюс» та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати поставленого товару, а отже свідчать про реальність укладених правочинів та проведених господарських операцій.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, що актом перевірки не заперечується.

Враховуючи той факт, що у ТОВ «Герат Плюс» на момент проведення перевірки були в наявності всі первинні документи, які підтверджують факт поставки товару та розрахунків за нього, посилання в акті перевірки на відсутність у товариства необхідних умов для виконання такого постачання на здійснення діяльності є лише припущенням податкового органу, що не ґрунтується на конкретних фактах і доказах, а твердження відповідача про те, що позивач є «транзитером», (реалізація отриманого товару припейд продукції ТОВ «Герат Плюс» здійснювалось безпосередньо зі складу підприємств-постачальників на адреси покупців) не ґрунтується на доказах, тому що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів проведення зустрічних звірок з підприємствами-постачальниками.

Той факт, що дохід від реалізації припейд продукції за IV квартал 2011 року та І квартал 2012 року не відображався підприємством позивача в декларації з податку на прибуток, не може свідчити про нікчемність правочинів, а був викликаний лише тим, що у вказаному періоді одночасно відбувалося і придбання і реалізація зазначеної припейд продукції. При цьому суми бонусної винагороди, отримані ТОВ «Герат Плюс» від постачальників було повністю включено підприємством до складу податкових зобов'язань з податку на прибуток за IV квартал 2011 року у розмірі 1599022 грн. та за І квартал 2012 року у розмірі 4032464 грн., що не заперечується відповідачем.

Стосовно порушень, вказаних в п. 3.1. акту перевірки «Валові витрати» пп. «3.1.2. Валові витрати/витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування», суд зазнчає наступне.

Так, за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р. ТОВ «Герат Плюс» задекларовано валові витрати/витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 7443634,00 грн., у тому числі: ІІ-ІV квартал 2009р. - 1392997,00 грн.; 2010 рік-341299,00 грн.; 2011 рік - 1821033,00 грн.; І квартал 2012р. - 3888305,00 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат/витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р. встановлено їх завищення сумі 2051536,00 грн., у тому числі: IV квартал 2010р. - 34375,00 грн.; I квартал 2011р. 59872,00 грн.; II квартал 2011 р. - 82347,00 грн.; IV квартал 2011р. - 576784,00 грн.; І квартал 2012р. - 1298158,00 грн.

Підставою для таких висновків акту перевірки стало те, що на виконання укладеного ТОВ «Герат Плюс» договору підряду з ТОВ «Фірма Парол» №05/10-10 від 04.10.2010р., останнім виписано (оформлено) як паперові носії лише акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. №КБ-2в). Інші первинні документи, що підтверджують факт здійснення даної господарської операції відсутні.

На виконання укладеного ТОВ «Герат Плюс» договору підряду з ТОВ «Омега» №8 від 11.03.2011р., останнім виписано (оформлено) також паперові носії - акт приймання виконаних будівельних робіт (ф. №КБ-2в) згідно договору підряду.

На виконання укладеного ТОВ «Герат Плюс» договору підряду на зведення фундаменту з ТОВ «Мертенс» №27 від 25.04.2011р., останнім виписано (оформлено) також паперові носії - акт приймання виконаних будівельних робіт (ф. №КБ-2в) за червень, проте відсутні акти № М-00001171 від 30.06.2011, №М-00001444 від 30.07.2011.

На думку відповідача, надані до перевірки акти виконаних послуг оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 p. №996-XIV, та Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», а саме в актах виконаних послуг відсутні обсяги господарської операції, одиниці виміру господарської операції (відсутній вартісний вираз господарської операції).

Проте з такими висновками акту перевірки суд не може погодитись, оскільки позивачем в обгрунтування реальності вчинення взаємовідносин з контрагентами надано:

- договір підряду укладений ТОВ «Герат Плюс» з ТОВ «Фірма Парол» №05/10-10 від 04.10.2010р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад, грудень 2010р., січень 2011р., підсумкові відомості ресурсів (витрати - по факту) листопад, грудень 2010р., січень 2011р., акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад, грудень 2010р., січень 2011р. (ф. №КБ-2в), розрахунки загальновиробничих витрат до актів КБ-2в, податкові накладні;

- договір підряду укладений ТОВ «Герат Плюс» з ТОВ «Омега» №8 від 11.03.2011р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011р., акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011р. (ф. №КБ-2в), розрахунок загальновиробничих витрат до актів КБ-2в, податкова накладна №36;

- договір підряду на зведення фундаменту укладений ТОВ «Герат Плюс» з ТОВ «Мертенс» №26 від 21.04.2011р. та №27 від 25.04.2011р., акти здачі-приймання робіт за червень, липень 2011р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень, липень 2011р., акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011р. №1 (ф. №КБ-2в), розрахунок загальновиробничих витрат до актів КБ-2в, податкові накладні.

Крім того, типова форма № КБ-2в - акту приймання виконаних будівельних робіт, затверджена наказом Мінрегіонбуду України від 4 грудня 2009 року № 554, та є невід'ємною частиною договору підряду (субпідряду).

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Отже, конкретизація типової форми є правом, а не обов'язком сторін договору.

Відповідно до ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

А тому форма та зміст згаданих в акті перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. №КБ-2в) є належним та достатнім оформленням первинних документів.

Стосовно відсутності на момент перевірки актів № М-00001171 від 30.06.2011, №М-00001444 від 30.07.2011, суд зазначає, що позивачем в якості доказу по справі було надано копію протоколу обшуку від 07 жовтня 2011 року, старшого слідчого з особливо важливих справ відділу з розслідування особливо важливих справ і злочинів, здійснених організованими групами і злочинними організаціями СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області майором міліції Кукуш А.В., проведеного на підставі постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2011p. в офісному приміщенні ТОВ «Герат Плюс» в квартирі № 61 і № 62 будинку № 66 по вул. Димитрова м. Кривого Рогу, яким було вилучено всю офісну комп'ютерну та оргтехніку, в т.ч. яка містила програмне забезпечення з ведення бухгалтерського та податкового обліку, який вівся в електронному вигляді та відсутній на паперових носіях, а також частину первинних документів податкових та бухгалтерських документів.

Позивач зазначив, що вказану офісну комп'ютерну оргтехніку та документи ТОВ «Герат Плюс» повернуто не було, у зв'язку з чим ця обставина унеможливила надати квартальні податкові декларацій ТОВ «Герат Плюс» з податку на прибуток за 4 кв. 2010р. та 1,2 кв. 2011p., а також акти № М-00001171 від 30.06.2011, №М-00001444 від 30.07.2011 до договору підряду №27 від 25.04.2011р. укладеного між ТОВ «Герат Плюс» та ТОВ «Мертенс».

Також, з метою всебічного та об'єктивного вирішення справи, судом 01 лютого 2013 року було винесено ухвалу щодо витребування доказів у Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС, а саме: відомостей про чинність або анулювання на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Герат Плюс» з ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет» свідоцтв платника податку на додану вартість вказаних підприємств в період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р.; доказів обізнаності ТОВ «Герат Плюс» щодо наявності можливих дефектів у правовому, статусі його контрагентів ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет» (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р.; копій квартальних податкових декларацій ТОВ «Герат Плюс» з податку на прибуток за 4 кв. 2010р. та 1,2 кв. 2011р. Проте відповідачем вищезазначених доказів надано до суду не було.

Тому, висновки акту, що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0001952301 від 04.12.2012 р. не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0001952301 від 04.12.2012 р. з податку на прибуток на загальну суму 224162,75 грн., в т.ч. за основним платежем 189144,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35018,75 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо порушень, зазначених в п. 3.2. акту перевірки «Податок на додану вартість», пп. 3.2.2. «Податковий кредит» суд зазначає наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 (який діяв у перевіряємому періоді). Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно п.п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену із повним дотриманням правил щодо її складання згідно вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону № 168.

Згідно п.п 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Також, відповідно до п. «а» п.185.1. ст. 185 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом «б» п.187.1. ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше дата відвантаження товарів.

Відповідно до п.п. «а» п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з

метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у

тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого літного податкового періоду.

У п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України вказано, що - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р. ТОВ «Герат Плюс» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 13841414,00 грн. у тому числі: ІІ-IV квартал 2009р. - 247055,00 грн.; 2010 рік-60838,00 грн.; 2011 рік-4455619,00 грн.; І квартал 2012р. - 9077902,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р. встановлено його завищення у сумі 61989,00 грн., у тому числі: серпень 2009р. - 7141,00 грн., листопад 2010р. - 1623,00 грн., грудень 2011р. - 4952,00 грн., січень 2011р.-2458,00 грн., березень 2011 р. - 9517,00 грн., квітень 2011 р.-1350,00 грн., травень 2011 р.- 1075,00 грн., червень 2011р. - 9702,00 грн., липень 2011р.- 1170,00 грн., січень 2012р. - 13001,00 грн.

Як судом вже було встановлено, правочини позивача з контрагентами мали реальний характер господарської діяльності та спричиняли реальне настання юридичних наслідків, що підтверджується первинними документами наданими до матеріалів справи.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

ТОВ «Герат Плюс» було надано під час перевірки податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товару, надання послуг ТОВ «Герат Плюс», та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати поставленого товару, надання послуг.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Також, необхідно зазначити, що суми податку на додану вартість на поставлений товар/послуги відображались постачальниками товару/послуг в реєстрах виданих податкових накладних і по першій події були включені до податкових зобов'язань відповідних періодів. Розрахунки між контрагентами проводились у безготівковій формі. Станом на момент перевірки дебіторська та кредиторська заборгованості відсутні.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Щодо посилань в Акті на порушення вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України в частині завищення ТОВ «Герат Плюс» суми податкового кредиту у розмірі 13001,00 грн. за січень 2012р. по зобов'язанням з ТОВ «Пей Нет» суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки, правочини укладені між ТОВ «Пей Нет» та підприємствами постачальниками нібито не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи із наступного.

Такого висновку відповідач дійшов на підставі того, що Криворізькою південною МДПІ у м. Кривому Розі отримано від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва акт від 28.02.2012р. №197/22-03/35008553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пей Нет» код за ЄДРПОУ 35008553, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р., яким зазначено, що від ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшов висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій службовою запискою від 25.04.2012р.

У зв'язку з вищевикладеним, на думку відповідача, у ТОВ «Пей Нет» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 185 ПК України та право на формування витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні ст. 134 ПК України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Законодавець визначає платника податку - як особу, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку. Відповідно до законодавства саме платники податку на додану вартість, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, якщо ТОВ «Пей Нет», як контрагент ТОВ «Герат Плюс» та платник податку не виконало свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це має тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, а не для ТОВ «Герат Плюс».

Крім того, на момент взаємовідносин позивача з ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет», остані були зареєстрованими платниками ПДВ, а також згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців записів про відсутність цих підприємств за місцезнаходження в перевіряємому періоді не зареєстровано.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет».

Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначені договори суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даних правочинів.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Суд вважає, що відповідачем не доведено наявності мети, яка завідомо суперечіть інтересам держави і суспільства, а також існування умислу ТОВ «Герат Плюс» чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Проте, у судовому засіданні було встановлено і не заперечувалось представником позивача, що ТОВ «Герат Плюс» завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від придбання послуг по виготовленню проектів з встановлення лічильників теплової енергії ПОГ «Герат», код за ЄДРПОУ 30169346 на суму ПДВ - 7141,00 грн., від придбання послуг по виконанню субпідрядних робіт з поточного ремонту загальноосвітньої школи МП ТОВ «Омега», код за ЄДРПОУ 20972484 на суму ПДВ - 9516,67 грн. та за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ ТОВ «Ревіталь», код за ЄДРПОУ 37065084 на суму ПДВ - 1011,38 грн., тому що у позивача відсутні податкові накладні на зазначені суму.

Представник позивача не підтвердив факт господарських відносин з вищезазначеними підприємствами податковими накладними, та щодо стягнення з ТОВ «Герат Плюс» суми не підтвердженого податкового кредиту з ПДВ від придбання послуг та витрат в загальному розмірі - 17669,05 грн. не заперечував.

Таким чином, у зв'язку не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ від придбання послуг та витрат у ТОВ «Герат Плюс» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість на загальну суму - 17669,05 грн., а тому вимога позивача - визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС №0001962301 від 04.12.2012р. з податку на додану вартість на загальну суму 68961,75 грн., в т.ч. за основним платежем 61989,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6972,75 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме вищезазначене рішення підлягає лише визнанню нечинним в частині завищення за основним платежем ТОВ «Герат Плюс» суми податкового кредиту в розмірі 44319,95 грн., а в частині штрафних (фінансових) санкцій підлягає перерахуванню податковим органом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Підпунктом 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Стосовно вимоги позивача - визнати неправомірними дії Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС щодо направлення до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-постачальники та контрагенти-покупці ТОВ «Герат Плюс» матеріалів для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України щодо виключення з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Герат Плюс» та контрагентами - суд вважає її такою, що заявлена передчасно та не підлягає задоволенню, тому що які саме відповідачем здійснені неправомірні щодо направлення до ДПІ матеріалів перевірки ТОВ «Герат Плюс» позивачем не доведено та матеріалами справи не обгрунтовано.

Проте, вимога позивача - зобов'язати Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби не направляти до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-постачальники та контрагенти-покупці ТОВ «Герат Плюс» матеріали для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України щодо виключення з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Герат Плюс» та ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет» - є правомірною та такою, що підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Герат Плюс» та ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет» не базуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Герат Плюс» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій неправомірними та зобов'язання не вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0001962301 від 04.12.2012р. з податку на додану вартість в частині завищення за основним платежем Товариством з обмеженою відповідальністю «Герат Плюс» суми податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 44319,95 грн.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0001952301 від 04.12.2012р. з податку на прибуток на загальну суму 224162,75 грн., в т.ч. за основним платежем 189144,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35018,75 грн.

Зобов'язати Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби не направляти до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-постачальники та контрагенти-покупці ТОВ «Герат Плюс» матеріали для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України щодо виключення з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Герат Плюс» та ТОВ «Омега», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Пей Нет».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 12.02.2013 року.

Суддя Е.О. Юрков