Ухвала

від 18.09.2012 по справі 2а-3555/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р.Справа № 2а-3555/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. по справі № 2а-3555/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архар"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Архар" звернулося до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000031800 від 10 січня 2012 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року та прийняте нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинами справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Архар" (код ЄДРПОУ 34015617) щодо правильності формування податкового кредиту по ПДВ з ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) за період з 01.03.2011 року по 31.04.2011 року та ТОВ "Просмпец консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549) за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.12.2011 року №2718/18-011/34015617.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п.201.10, п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІУ та ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 30.06.2005 року №702/10982 (із змінами та доповненнями), внаслідок підлягає до сплати в бюджет ПДВ в сумі 157874,67 грн..

На підставі вищезгаданого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.01.2012 р. №0000031800, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 157875,67 грн., з яких за основним платежем +157874,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 грн. ( т. 1 а. с. 9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийнято всупереч дійсним фактичним обставинами справи при невірному застосування норм чинного законодавства.

При цьому суд першої інстанції взяв до уваги, що між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Промтехноопт» і ТОВ «Промспецконсалтинг» у перевіреному періоді було укладено господарські договори, які фактично виконано обома сторонами. Досліджені судом первинні документи не мають дефектів форми та змісту, підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій.

За таких обставин позивач мав право на віднесення до складу податкового кредиту сум, сплачених у вартості товарів (робіт, послуг), виконаних згідно укладених договорів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст.185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України.

Статтею 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судовим розглядом в суді першої інстанції встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що у перевіреному періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промспец консалтинг".

Так, між ТОВ "Архар" (Покупець) та ТОВ "Промтехноопт" (Продавець) укладено договір поставки №0103Л4 від 01.03.2011 року (т. 1 а. с. 44), згідно умов якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає і своєчасно сплачує за поставлене дизельне паливо.

На виконання договору поставки №0103Л4 від 01.03.2011 року ТОВ "Промтехноопт" на адресу позивача були виписані податкові накладні, копії яких позивачем надано до матеріалів справи. (т. 1 а. с. 45-52).

Крім того, між ТОВ "Архар" (Покупець) та ТОВ "Промспец консалтинг" (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу №АР-10/4-1 від 01.10.2010 року (т. 1 а. с. 70), згідно умов якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає і своєчасно сплачує за дизельне паливо.

Факт виконання умов даного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами бухгалтерського та первинного обліку, копії яких наявні в матеріалах справи. В зв'язку з виконанням договору на адресу позивача були виписані податкові накладні, копії яких позивачем надано до матеріалів справи (т. 1 а. с. 71-76).

На підтвердження виконання умов вказаних вище договорів надано також докази фактичної оплати за отримані товари, що підтверджується копіями виписок по рахункам (т. 1 а. с. 69, 89, 234-239), актами прийому -передачі (а. с. 115-122, 137-151, 165-177, 197-215). Доставка товару у відповідності до вимог вищевказаних договорів здійснювалась самовивовозом, орендованими автомобілями згідно долучених до матеріалів справи договорів найму (оренди) автомобіля (т. 2 а. с. 1-6). Придбаний товар у своїх контрагентів позивач зберігав на орендованому складському приміщенні на умовах укладеного договору оренди об'єкта нерухомості №1/1-2011-4 від 01.01.2011 року, за адресою: вул. Морозова, 13, м. Харків (а. с. 226-229).

При вирішенні справи судом першої інстанції вірно встановлено, що обґрунтуванням висновку податкового органу про виявлення вказаних в акті перевірки порушень є посилання на акти перевірок з питань дотримання податкового законодавства зазначеними постачальниками: щодо ТОВ "Промтехноопт" (акт перевірки від 01.06.2011 року та від 04.07.2011 року); щодо ТОВ "Просмпец консалтинг" (акт перевірки від 07.04.2011 року та від 01.06.2011 року).

При цьому суд першої інстанції взяв до уваги що постановами Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року по справі №2а- 8226/11/2070 та від 21.09.2011 року по справі №2а- 9225/11/2070, що набули законної сили, було визнано неправомірними дії Відповідача щодо проведення перевірок діяльності ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Просмпец консалтинг", за результатами яких було складено вищенаведені акти перевірок (т. 1 а. с. 17-25, 29-33).

Таким чином ТОВ "Архар" підтвердив шлях прямування вантажу від пункту його відправлення покупцем до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального, тощо.

Укладення та виконання вказаних договорів, в тому числі щодо оплати робіт з урахуванням сум ПДВ, сплачених у вартості робіт, підтверджено наявними у справі доказами. Підстав щодо сумнівів у наданих позивачем на підтвердження вказаних фактів доказів у колегії суддів не виникає. Також наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, судом першої інстанції при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено та не встановлено в ході апеляційного перегляду справи.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено належними доказами.

Товари, в ціні яких сплачені суми податку на додану вартість, були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача і отримані від контрагента, що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по виконанню робіт та їх виконання у зв'язку із господарською діяльністю позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про фіктивний характер діяльності контрагентів позивача - ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Промспецконсалтинг не можуть бути підставою для визнання незаконним включення сум, сплачених цим контрагентам, до складу податкового кредиту та відповідного бюджетного відшкодування за умови дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку формування податкового кредиту. Позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складені первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст., ст. 160, 167, 195, 196, п.ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. по справі № 2а-3555/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 24.09.2012 р.