Ухвала

від 14.02.2013 по справі 2а/1570/9911/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 р.Справа № 2а/1570/9911/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідачем проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сіносмарт Україна» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Поларіс-В» за період з березня 2010 року по квітень 2010 року, за результатом якої складено акт перевірки від 26.04.2011 року № 2446/23-513/35049170, яким встановлено завищення суми від'ємного значення у рядку 18.2 декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 21869,07 грн. На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000762350, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21869,07 грн. Акт, складений за результатами вказаної перевірки та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення позивач вважав необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Так, позивач вказував на порушення порядку проведення перевірки, встановленого п. 79.1. ст. 79, ст.ст. 77, 78 Податкового кодексу України, а також вважав необґрунтованим висновок про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Поларіс-В», на підставі акту позапланової невиїзної перевірки останнього.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 23.06.2010 року № 0000762350, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21869,07 грн. за період квітень 2010 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 21.04.2011 року по 26.04.2011 року співробітниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Сіносмарт Україна», з питання підтвердження взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Поларіс-В», за березень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.04.2011 року № 2446)23-513/35049170 (а.с.9-10).

Зазначеним актом було встановлено порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2010 року на суму 21869,07 грн. та завищено від'ємне значення по рядку 18.2 декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 21869,07 грн. Листом від 11.05.2011 року позивач направив до ДПІ у Приморському районі м. Одеси заперечення на вищевказаний акт перевірки (а.с.11).

05.05.2011 року на підставі акта перевірки від 26.04.2011 року № 2446/23-513/35049170 ДПІ у Приморському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення № 0000762350/0, яким ТОВ «Сіносмарт Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21869,07 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість від 19.04.2010 року за звітний період березень 2010 року (а.с.12).

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із скаргою від 17.05.2011 року до ДПА в Одеській області (а.с.13), за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 07.06.2011 року № 20034/10/25-0007. Вказаним рішенням було скасоване податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 0000762350/0 та доручено начальнику ДПІ у Приморському районі м. Одеси забезпечити прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «Сіносмарт Україна» (форма В4) за квітень 2010 року відповідно до вимог пп. 3.3. п.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 (а.с.14-15).

23.06.2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000762350, яким ТОВ «Сіносмарт Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21869,07 грн. за декларацією від 09.07.2010 року за звітний період квітень 2010 року (а.с.20).

Позивачем подавались скарги до ДПА України в Одеській області та ДПА України на податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000762350 (а.с.21, 26), проте, відповідними рішеннями були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.22-25, 27-28).

Судом встановлено, що ТОВ «Сіносмарт Україна» є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 350491715534, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №463745 №100285076, видане ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с.68).

02.02.2010 року між ТОВ «Сіносмарт Україна» (покупець) та ТОВ «Поларіс-В» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № А0202/1, згідно з умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар, вид, кількість, якість, ціна та вартість якого визначаються відповідно до умов цього договору (а.с.54-55).

На виконання умов зазначеної угоди ТОВ «Поларіс-В» протягом березня 2010 року здійснювалась поставка пшениці, що підтверджується, зокрема, відповідними видатковими накладними від 08.03.2010 року № РН-0000091 на суму ПДВ 9596,50 грн. (а.с.50), від 30.03.2010 року № РН-0000124 на суму ПДВ 52449,25 грн. (а.с.58).

Під час здійснення зазначених господарських операцій контрагентом позивача ТОВ «Поларіс-В», який є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 352265915174, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.109), були складені та видані позивачеві податкові накладні від 08.03.2010 року № 91 - на суму ПДВ 9596,50 грн. (а.с.59) та від 30.03.2010 року № 124 на суму ПДВ 52449,25 грн. (а.с.60).

Щодо поставленого товару ТОВ «Поларіс-В» були виписані відповідні рахунки-фактури (а.с. 57-58), які були оплачені позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень від 11.03.2008 року № 350 (а.с.129) та від20.04.2010 року № 564 (а.с.130).

Актом перевірки від 26.04.2011 року № 2446/23-513/35049170, складеним за результатом проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сіносмарт Україна», зокрема, встановлено, що одним із постачальником цього підприємства є ТОВ «Поларіс-В», яким задекларовано обсяг продажу по нікчемному правочину відповідно до акта невиїзної перевірки ТОВ «Поларіс-В» за березень 2010 року від 07.10.2010 року № 2151/23/35226597 на суму 131214,41 грн., в тому числі ПДВ 21869,07 грн., що складає 0,87 % від загальної суми придбання товару в березні 2010 року. Перевіркою зазначеного контрагента позивача було встановлення ним порушень норм права в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та зазначено, що дані, наведені ним у деклараціях відносно постачальника ТОВ «Агро Гелеос» в сумі 128656,2 грн., в тому числі ПДВ 21442,7 грн. та покупцем ТОВ «Сіносмарт Україна» в сумі 131214,41 грн., в т. ч. ПДВ 21869,07 грн., є недійсними.

Отже, як вбачається з наведеного, висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної ним угоди з ТОВ «Поларіс-В» ґрунтуються на висновках акта перевірки, складеного відносно контрагента позивача ТОВ «Поларіс-В».

В свою чергу, з акта перевірки від 07.10.2010 року № 2151/23/35226597, складеного ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Поларіс-В» з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий, березень 2010 року (а.с.138-146), вбачається, що висновки про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Поларіс-В» обґрунтовується відсутністю, на думку перевіряючого органу, розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів ТОВ «Агро Гелеос» - одним з контрагентів ТОВ «Поларіс-В», а також відсутністю у нього необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 08.11.10р.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав передбачені податковим законодавством фінансово-бухгалтерські документи на підставі яких мав підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту.

При здійсненні господарських операцій ТОВ «Поларіс-В» станом на дату виписки податкових накладних було зареєстровано, як платник податку на додану вартість, мало свідоцтво платника податку на додану вартість та перебувало у відповідному реєстрі ДПА України.

Наявні у позивача документи свідчать про правомірність віднесення ним сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Поларіс-В» до складу податкового кредиту.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що товарність операцій з придбання та продажу позивачем товару не оспорюється, надані останнім документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, а тому оцінка судами таких обставин відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 97-ВР.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.