Постанова

від 15.02.2013 по справі 5006/20/93/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.02.2013 р. справа №5006/20/93/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброва Г.І., Чернота Л.Ф. Представники сторін: від позивача:Комлик Д.С., за довіреністю; від відповідача:не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосстис", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 14.08.2012 р. (підписано 20.08.2012 р.) у справі№ 5006/20/93/2012 (суддя Огороднік Д.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій", м Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосстис", м. Донецьк простягнення заборгованості у розмірі 99 854,64 грн.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій", м Дніпропетровськ (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосстис", м. Донецьк (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 99854,64 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 85703,56грн., 3% річних у розмірі 5452,16грн., інфляційних втрат в розмірі 8698,92грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.08.2012 р. позовні вимоги позивача задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг у розмірі 85 703,56 грн., 3% річних в розмірі 5 452,16 грн., інфляційні в розмірі 8 656,06 грн.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на порушення з боку позивача умов договору поставки через виявлені після приймання поставленого товару численних дефектів.

Також апелянт зазначив про порушення господарським судом норм процесуального права, зазначивши про не повідомлення його протягом розгляду справи належним чином про дату та час слухання справи.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача, що не скористався своїм правом участі в судовому засіданні за наявними матеріалами в справі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір №01104-10 від 01.04.2010р. (далі-Договір), за яким позивач зобов'язався виготовити та передати, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити металоконструкції каркасу для виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції прокатного виробництва "Ділянка ад'юстажної обробки сортового прокату (кресл. №27473 КМ)" загальною масою 105,111 тонн.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств та на час виникнення спору був діючим.

Пунктом 4.4 договору визначено, що за фактом відвантаження товару продавець надає наступні документи: товарно-транспортну накладну - 1 екз.; рахунок-фактуру - 1екз., видаткову накладну - 1 екз., сертифікат якості - 1 екз. Податкова накладна видається з моменту виникнення податкових зобов'язань відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п. 3.3 договору покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі виставлених рахунків в наступному порядку: 100% вартості товару перераховується протягом 10-ти банківських днів з дати його поставки.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 85703,56грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 08.04.2010, яка надана позивачем до матеріалів справи та містить підписи та печатки сторін.

Зобов'язання по оплаті отриманого товару відповідач не виконав, з будь-якими вимогами або запереченнями до позивача щодо якості отриманого товару він не звертався.

Претензією №116 від 27.02.2012 позивач вимагав від відповідача погасити заборгованість у розмірі 85 703,56 грн., яка залишилася без відповіді.

За змістом ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в обґрунтування відмови оплати поставки товару посилається на порушення позивачем умов п. 4.2. Договору - приймання товару по якості, яка відповідно до даних вхідного контролю комісії відповідача оформлюється актом про приймання.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару неналежної якості від позивача на підставі договору не надано, в матеріалах справи такі відомості відсутні.

За таких підстав, судова колегія вважає, що вищевказані доводи апелянта є безпідставними та розцінює їх як спробу відповідача ухилитись від виконання умов договору щодо оплати поставленого товару.

Доказів перерахування позивачу боргу у розмірі 85 703,56 грн. відповідачем не надано, отже висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині є вірним.

Позивачем за несплату відповідачем отриманого товару нараховане відповідачу 3% річних за період з 23.04.2010р. по 05.06.2012р. у розмірі 5 452,16 грн. та інфляційних втрат за період з травня 2010р. по квітень 2012р. у розмірі 8 698,92 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає вірним висновок господарського суду щодо стягнення 3% річних в розмірі 5 452,16 грн. та таким, що відповідає обставинам справи.

Разом з тим, задовольняючи частково позов в частині стягнення інфляційних, суд першої інстанції не навів жодних доводів щодо необґрунтованості наданого позивачем розрахунку, посилаючись лише на його невідповідність перерахунку за допомогою програми "Ліга "Калькулятори".

Посилання суду при вирішенні позову в відповідній частині на вказану програму є безпідставною та протирічить вимогам ст.4 ГПК України, оскільки програма "Ліга "Калькулятори" не є офіційною та не може бути підставою до визначення обґрунтованості розміру позовних вимог.

Методика розрахунку інфляційних витрат за порушення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України наведена в Листі ВСУ "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р № 62-97р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних за період з травня 2010р. по квітень 2012р. за допомогою вказаного порядку, судова колегія дійшла висновку, що позивачем зроблено арифметичну помилку при вирахуванні середнього індексу інфляції за спірний період, який має складати не 110,15%, а 110,08%, отже розмір інфляційних витрат, що підлягає стягненню з відповідача складає 8 638,92 грн. (85,703,56 грн. х 110,08% - 85 703,56 грн.).

З урахуванням вищевикладеного, сума стягнутих за рішенням суду інфляційних витрат підлягає зміні з « 8 656,06 грн.» на « 8 638,92 грн.» на підставі п. 4 ч. 1 ст.104 ГПК України у зв'язку з порушенням вимог ст. 4 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення суду у зазначеній частині.

Посилання скаржника на неналежне повідомлення сторони про час та місце судового засідання колегія суддів вважає безпідставним, оскільки він був повідомлений належним чином за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно до вимог ст.64 ГПК України.

За змістом цієї норми у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 09.07.2012р. за №319988 станом на 09.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фосстис" є юридичною особою (ідентифікаційний код 31714943) та місцезнаходження якого є - 83054, місто Донецьк, проспект Київський, 11 (а.с. 33, 34).

Ухвали господарського суду Донецької області від 27.06.2012р. та від 30.07.2012р. про призначення розгляду справи та його відкладення були вчасно надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресою: 83054, місто Донецьк, проспект Київський, 11.

Таким чином, доводи відповідача про неналежне повідомлення його про день, час та місце розгляду справи, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правильно застосовано норми процесуального права. Доводи, що викладені в апеляційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2012 року у справі №5006/20/93/2012 підлягає зміні в частині розміру стягнених з відповідача інфляційних з суми 8 656,06 грн. на суму 8 638,92 грн., а також в частині розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 995,90 грн.

Судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосстис",

м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2012 року у справі №5006/20/93/2012 змінити в частині розміру стягнення інфляційних витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосстис" (пр. Київський, буд. 11, м. Донецьк, 83054, ЄДРПОУ 31714943 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" (вул. Ударників, буд. 42, м. Дніпропетровськ, 49000, ЄДРПОУ 36841664) з суми "8 656,06 грн." на суму "8 638,92 грн.".

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2012 року у справі №5006/20/93/2012 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосстис" (пр. Київський, буд. 11, м. Донецьк, 83054, ЄДРПОУ 31714943 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" (вул. Ударників, буд. 42, м. Дніпропетровськ, 49000, ЄДРПОУ 36841664) основний борг у розмірі 85 703,56 грн., 3% річних в розмірі

5 452,16 грн., інфляційних втрат в розмірі 8 638,92 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 995,90 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати поворотний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуюча Стойка О.В.

Судді Діброва Г.І.

Чернота Л.Ф.

Надр. 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. до справи

4. ДАГС

5. ГС