Постанова

від 12.02.2013 по справі 11/016-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 11/016-12

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В. , Бакуліної С.В., Поляк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги ТОВ "Магап" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року у справі № 11/016-12 господарського судуКиївської області за позовомТОВ "Компанія з управління активами "Універ Менеджмент" доТОВ "Магап" простягнення 20 141,56 грн. за участю представників: від позивача -Кванталіані Т.С. від відповідача -Кисарець О.І.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 11.04.2012 року (суддя - Мальована Л.Я.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року (головуючий суддя - Руденко М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Остапенко О.М.), у справі № 11/016-12 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Магап" на користь ТОВ "Компанія з управління активами "Універ Менеджмент" 19 000 грн. попередньої оплати, 318,57 грн. 3% річних, 1 609,50 грн. судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою у справі, ТОВ "Магап" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати повністю і прийняти нове рішення про відмову у позові повністю, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

06.02.2013 року до Вищого господарського суду України відповідачем були подані письмові пояснення у справі, у яких він підтримав доводи касаційної скарги.

11.02.2013 року до Вищого господарського суду України позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, у якому він просив оскаржувані рішення та постанову суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання 12.02.2013 року з'явилися представники сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.04.2008 року між сторонами у справі було укладено договір № 1, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався виконати роботи з оформлення проектно-дозвільної документації з перепланування нежитлового приміщення № 102 по вул. Жилянській, 59 у м. Києві, а також здати об'єкт в експлуатацію відповідно до умов договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

На виконання п. 2.3 договору позивач за платіжним дорученням № 287 від 23.04.2008 року перерахував відповідачу 10 000 грн. попередньої оплати.

Також платіжним дорученням № 872 від 29.04.2009 року позивачем було перераховано відповідачу 9 000 грн. згідно п. 4.1.2.2 договору.

09.06.2011 року позивачем було пред'явлено відповідачу претензію з вимогою повернути 19 000,00 грн. попередньої оплати, перерахованої на виконання договору № 1 від 15.04.2008 року, однак, вона була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Встановивши факт невиконання відповідачем взятого на себе обов'язку з оформлення погоджувально-дозвільної документації, господарський суд Київської області рішенням від 24.11.2011 року у справі № 25/124-11, яке набрало законної сили, задовольнив позовні вимоги в частині розірвання договору № 1 від 15.04.2008 року, укладеного між сторонами, у зв'язку з тим, що внаслідок прострочення боржника зобов'язання втратило інтерес для кредитора. Разом з цим, судом зазначено, що вимога про стягнення з відповідача 19 000,00 грн. попередньої оплати задоволенню не підлягає, оскільки до набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили вимога про повернення виконаного сторонами у зобов'язанні є передчасною.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.01.2012 року у справі № 6/160-11, яке набрало законної сили, відмовлено ТОВ "Компанія з управління активами "Універ Менеджмент" у задоволенні позову до ТОВ "Магап" про стягнення 19 000,00 грн. безпідставно утримуваних коштів з огляду на те, що положеннями ст. 1212 ЦК України, на яку посилався позивач, не передбачено право сторони вимагати повернення виконаного, за винятком права на відшкодування збитків, які понесла сторона у зв'язку з істотним порушенням умов договору, яке стало підставою для його розірвання у судовому порядку.

Встановивши викладені обставини справи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 19 000,00 грн. попередньої оплати та 318,57 грн. 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відмовивши при цьому у позові в частині стягнення 822,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Укладений між сторонами договір № 1 від 15.04.2008 року за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, за яким підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 887 ЦК України).

Враховуючи, що рішенням господарський суд Київської області від 24.11.2011 року у справі № 25/124-11, яке набрало законної сили, укладений між сторонами договір № 1 від 15.04.2008 року розірвано внаслідок невиконання підрядником взятих на себе обов'язків, у зв'язку з чим зобов'язання втратило інтерес для замовника, та виходячи з того, що перерахована замовником спірна сума грошових коштів у розмірі 19 000,00 грн. не має забезпечувального характеру, властивого завдатку, і в розумінні ч. 2 ст. 570 ЦК України є авансом, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вона підлягає поверненню позивачу у сплаченому ним розмірі.

При цьому судом апеляційної інстанції мотивовано відхилені посилання відповідача на наявні в матеріалах справи судові рішення у справах № 25/124-11 та № 6/160-11 від 24.11.2011 року і 17.01.2012 року з огляду на те, що відмовляючи у стягненні спірної суми попередньої оплати, суди виходили з неналежності правових підстав поданого позову та його передчасності, проте, не з мотивів відсутності у відповідача зобов'язання щодо повернення отриманої ним суми авансу.

Оскільки умовами договору № 1 від 15.04.2008 року розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, у той час як до договору підряду не підлягають застосуванню положення про договір позики з огляду на різну правову природу останніх, судами попередніх інстанцій мотивовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 822,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих позивачем, виходячи з облікової ставки Національного банку України, як передбачено ст. 1048 ЦК України.

З огляду на те, що зобов'язання відповідача з повернення безпідставно утримуваної суми попередньої оплати є грошовим, судами попередніх інстанцій правомірно застосовано положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 318,57 грн. 3% річних.

Доводи касаційної скарги про помилкове застосування судом першої інстанції до правовідносин сторін ст. 693 ЦК України колегія суддів Вищого господарського суду України не приймає до уваги, оскільки вважає, що суд не позбавлений права застосувати спеціальну норму права за аналогією закону (ч. 1 ст. 8 ЦК України), якщо спірні правовідносини не врегульовані цим Кодексом або договором, що у даному випадку мало своїм наслідком прийняття правильного рішення у справі.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу ТОВ "Магап" слід залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року у справі господарського суду Київської області № 11/016-12 - без змін.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магап" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року у справі господарського суду Київської області № 11/016-12 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк