Ухвала

від 24.01.2013 по справі 2а-1703/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2013 р. м. Київ К-35627/10

К-35627/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства (ПП) «Фірма «AFA»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010

у справі № 2а-1703/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Приватного підприємства «Фірма «AFA»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2010 позов Приватного підприємства (ПП) «Фірма «AFA»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.01.2010 № 0000712310/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ПП «Фірма «AFA»просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2010, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач заперечує проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 18.01.2010 за № 9/23-10/21646841, про порушення позивачем норм пункту 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 (далі - Закон № 334/94-ВР), а саме: заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2008 року на 4010318,00 грн. При цьому контролюючий орган послався на те, що оскільки фактичної продажі товару (скетч-карток) не було (ТОВ «Прим-Трейдполіс»є фіктивним підприємством), то позивач повинен був суму 16075379,77 грн. (вартість оприбуткування скетч-карток без врахування сум ПДВ та внесків на обов'язкове пенсійне страхування) відобразити в розрахунку приросту балансової вартості товарів.

За наслідками перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.01.2010 № 0000712310/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8020636,00 грн., в тому числі: основний платіж -4010318,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 4010318,00 грн.

У судовому процесі встановлено, позивачем в І кварталі 2008 року було придбано товарно - матеріальні цінності (скретч-картки) на загальну суму 17606319,85 грн. (без суми ПДВ).

Між позивачем (постачальник) та ТОВ «Прим-Трейдполіс»(покупець) був укладений договір № 1/15 від 22.01.2007, за умовами якого позивач зобов'язувався поставити товар (скретч-картки) покупцю. З посиланням на цей договір позивач виписав ТОВ «Прим-Трейдполіс»видаткові та податкові накладні на поставку скретч-карток.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що факт поставки позивачем товару згідно зазначеного договору підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, виписаними позивачем, та фактом зарахування на його розрахунковий рахунок грошових коштів від покупця.

Такий висновок суду першої інстанції апеляційний суд обґрунтовано визнав таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

До складу валових витрат, відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі валові витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закон № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готівкової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно із цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем до приросту запасів не включається.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що факт поставки товарно - матеріальних цінностей (скретч - карток) спростовується дослідженими у судовому процесі доказами. Так, згідно з копіями протоколів допиту громадянки ОСОБА_4 та громадянина ОСОБА_5 у кримінальній справі № 77-00172, прізвища та ініціали яких вказані в договорі № 1/15 від 22.01.2007, в довіреностях на отримання цінностей, наданих позивачем під час перевірки, ці особи не спростували факт здійснення господарських операцій від імені ТОВ «Прим-Трейдполіс»та свою причетність до створення і діяльності цього товариства. Об'єктивність цих показань підтверджується висновком експерта від 27.11.2009 № 514, згідно з яким підписи в договорі, в дорученнях від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як директора та матеріально-відповідальної особи (відповідно) ТОВ «Прим-Трейдполіс»виконані іншою особою. На підставі оцінки цих доказів, яка відповідає вимогам ст. 86 КАС України, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про недоведеність в судовому процесі факту реалізації позивачем скретч-карток ТОВ «Прим-Трейдполіс», а відтак про обов'язок позивача врахувати при обчисленні приросту (убутку) балансової вартості запасів вартість скретч-карток у сумі 16075379,77 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків суду апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «AFA»залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак