Постанова

від 05.12.2006 по справі 37/394пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/394пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05.12.06 р.                                                                             Справа № 37/394пд

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 5 грудня 2006 року о 10 годин 30 хвилин у присутності представників позивача та першого відповідача у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157,  кабінет судових засідань № 210).

                Повний  текст постанови складений  7 грудня 2006 року та підписаний суддею о 15 годин 00 хвилин.

за позовом прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в м. Маріуполі

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь

                             2) товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ

про: 1) визнання недійсним договору підряду № 5-а від 18 липня 2003 року на остеклення віконних пройомів, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та  товариством з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ;

        2) стягнення  з товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь грошових коштів на суму 29425грн., отриманих за договором  №  5-а від 18 липня 2003 року;

        3)  стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь в доход держави 29425 грн. – вартості наданих послуг за договором  №  5-а від 18 липня 2003 року.

                                   Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Шкурідіної  І. О.

Представники:

прокурор:     Ульянова О.В. – за посв. № 2025,

                      Попехін Є.І. – за дов. № 3493/07/334-06-вих від 4 грудня 2006 року,  

від позивача: Корба Л.В. - за дов. від 8 листопада  2006 року,

від першого відповідача: Чекурна С.В. – голова ліквідаційної комісії за протоколом від 15 березня 2004 року,

від другого відповідача: не з'явився.   

СУТЬ СПОРУ:

        До господарського суду Донецької області 14 листопада 2006 року прокурором м. Маріуполя була заявлена позовна заява в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в м. Маріуполі № 1924/07/3-34 від 3 липня 2006 року (арк. справи 5-7) до товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ про: 1) визнання недійсним договору підряду № 5-а від 18 липня 2003 року на остеклення віконних пройомів, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та  товариством з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ; 2) стягнення  з товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь 29425 грн.; 3)  стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь в доход держави 29425 грн. – вартість наданих послуг за оспорюваною угодою, розгляд якої згідно пунктів 6 та 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду підвідомчий  господарському суду Донецької області.         

         15 листопада 2006 року ухвалою господарського суду Донецької області було відкрито провадження в адміністративній справі № 37/394 пд (арк. справи 1-4) та призначено попереднє судове засідання на 30 листопада 2006 року.

       На попереднє судове засідання 30 листопада 2006 року прокурор не з'явився, через канцелярію господарського суду Донецької області 30 листопада 2006 року надав клопотання № 05/1-37/394пд-06 від 29 листопада 2006 року (арк. справи 22) про відкладення розгляду справи у зв'язку з проведенням урочистого засідання, присвяченого 15-й річниці прокуратури України. Позивач у попередньому судовому засіданні 30 листопада 2006 року підтримав позовні вимоги. Перший та другий відповідачі у попереднє судове засідання 30 листопада 2006 року не з'явилися, документи, витребувані ухвалою суду від 15 листопада 2006 року, не надали, причини не явки суду не пояснили. Даних про примирення позивачем суду не надано. Суд задовольнив клопотання прокурору № 05/1-37/394пд-06 від 29 листопада 2006 року про відкладення попереднього судового засідання по адміністративній справі № 37/394пд та відклав попереднє судове засідання по адміністративній справі № 37/394пд на 5 грудня 2006 року, про що виніс відповідну ухвалу (арк. справи 24-25).

        Під час попереднього судового засідання 5 грудня 2006 року, на яке прибули прокурор, представники позивача та першого відповідача, були вирішені необхідні для розгляду питання та у відповідності до частини 3 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем та відповідачем надана письмова заява (арк. справи 85) про надання згоди щодо проведення судового розгляду у той же день.

        5 грудня 2006 року відбувся  судовий розгляд справи № 37/394пд, на якому позивач підтримав позовні вимоги, перший відповідач проти заявлених позовних вимог не заперечував, примирення сторони не досягли. Другий відповідач на судовий розгляд не з'явився. Щодо повідомлення другого відповідача про розгляд даної судової справи слід зазначити, що судом належним чином надсилалися поштою ухвали та додані до них матеріали, але зважаючи на відсутність другого відповідача за юридичною адресою ці документи були повернуті з відмітками пошти -  "адресат не розшуканий, адресат відсутній, не зареєстрований". Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України  в інформаційному листі № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", " адресат відсутній", з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.         

        Позивач – прокурор м. Маріуполя, що діє на підставі Закону України “Про прокуратуру” та державна податкова інспекція в м. Маріуполі, яка є органом державної влади та відповідно в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, що створена Указом Президента України "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій" № 760/96 від 22 серпня 1996 року зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 20 квітня 2000 року N 605/2000. ДПІ у м. Маріуполі діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями станом на 1 січня 2006 року, пунктом 11 частини 1 статті 10 якого передбачено, що державні податкові інспекції на виконання своїх функцій подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами.

        Позивач в обґрунтування своїх вимог (арк. справи 5-7) посилається на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 5 грудня 2003 року, яким були визнані недійсними установчі документи другого відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна” та свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його державної реєстрації, що свідчить, на думку позивача, про те, що вся діяльність особи, яка діяла від імені другого відповідача, мала метою здійснення діяльності поза межами правової відповідальності, з приховуванням доходів та ухиленням від сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів від результатів своєї діяльності.

       Перший відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь зареєстрований розпорядженням № 444р від 10 червня 1997 року виконавчого комітету Маріупольської міської ради народних депутатів (арк. справи 49) як юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 44). Відповідно до статуту (арк. справи 36-41) товариство з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь зареєстроване за адресою: м. Маріуполь, вул. Купріна, 31/5. Згідно до протоколу № 1 від 29 травня 1997 року (арк. справи 46) на посаду директора першого відповідач призначена Чекурна С.В. Згідно до довідки Донецького обласного управління статистики від 23 червня 1997 року (арк. справи 43) товариство з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 24815578. Відповідно до довідки форми № 4-ОПП № 1343 від 4 грудня 2006 року (арк. справи 52) перший відповідач перебуває на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції з 13 червня 1997 року за №  1715. 15 серпня 1997 року товариство з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість форми № 2-Р № 08482207 серії НВ № 211161 (арк. справи 45). 14 вересня 2004 року товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Маріуполя були надані заяви про зняття з обліку платника податків (арк. справи 47) та про виключення з реєстру платника податку на додану вартість (арк. справи 50-51).

         Перший відповідач у відзиві на позов (арк. справи 84) проти позовних вимог не заперечував та повідомив, що за спірною угодою ним було отримано послуги для ведення виробничої діяльності.  

         Другий відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ зареєстроване 6 травня 2003 року Солом”янською районною у м. Києві державною адміністрацією  як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію. Відповідно до статуту товариство з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ зареєстроване за адресою: м. Київ, м. Київ, вул. Механізаторів, 1, засновниками якого є Васильчик С.М. та Калюка В.Ю. Другий відповідач значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за № 32484969. 21 травня 2003 року другим відповідачем було одержане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36078632. Відповідно до акту № 812 від 31 березня 2004 року (арк. справи 24) свідоцтво товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36078632, індивідуальний податковий номер 324849626582 від 21 травня 2003 року було анульоване.

        Представники прокурора, ДПІ у м. Маріуполі та першого відповідача клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявили, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.

        Суд, заслухавши пояснення представників прокурору, ДПІ у м. Маріуполі та першого відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -

ВСТАНОВИВ:

        Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини  від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка у відповідності до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що  кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку  незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

        Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

        У частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України міститься перелік обставин, які перевіряють суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно  того,  чи  вчинені вони у відповідності до вимог діючого законодавства.

        Право прокурора представляти інтереси держави в суді, подавати позови до суду та здійснювати інші процесуальні дії від імені держави та в інтересах держави передбачено пунктом 2 статті 121 Конституції України, пунктом 6 статті 20, статтею 36–1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року зі змінами та доповненнями.      

Пунктом 11 статті 10 Закону України  “Про  державну  податкову  службу  в  Україні” № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями, до функцій податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Звернення податкового органу з позовом щодо визнання угоди недійсною є примусовим заходом щодо стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, та відповідно публічно-правовою санкцією, застосування якої суб'єктом владних повноважень в порядку виконання покладених на нього законом функцій до суб'єктів підприємницької діяльності  повинно розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції  це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  Згідно статті 4 Закону України “Про державну  податкову службу в Україні” Державна податкова адміністрація України, якій підпорядковуються податкові адміністрації та інспекції на місцях, є центральним органом виконавчої влади. Даний спір є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме органу виконавчої влади, що реалізує в цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції на здійснення перевірки відповідачів щодо дотримання  вимог податкового та цивільного законодавства при укладанні, виконанні спірного господарського зобов'язання та сплати у зв'язку з цим виконанням податків. Таким чином, ця справа відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи. Під перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів, встановлений частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ця справа не підпадає.

Щодо оспорюваного позивачем договору, суд зазначає наступне.         

18 липня 2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та  товариством з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ був укладений договір підряду № 5а на остеклення віконних пройомів (арк. справи 8-10) на загальну суму 31500 грн., у тому числі податок на додану вартість 5250 грн. В зазначеному договорі в пункту 12.1 зазначено: початок робіт – 20 липня 2003 року (при наявності матеріалів), закінчення – 2 вересня 2003 року.  

Фактичне виконання договору підряду № 5а від 18 липня 2003 року  згідно наданих позивачем до матеріалів справи документів відбувалося наступним чином: 1) товариство з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ виконало роботи передбачені предметом договору підряду № 5а від 18 липня 2003 року, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2003 року (арк. справи 13-14), податковими накладними на загальну суму 29425 грн., у тому числі податок на додану вартість 4904 грн. 16 коп., а саме: за податковою накладною № 108 від 10 вересня 2003 року на суму 14425 грн., у тому числі податок на додану вартість 2404 грн. 16 коп. (арк. справи 11), з визначенням платежу „будівельні роботи”; за податковою накладною № 402 від 21 серпня 2003 року (арк. справи 12) на суму 15000 грн., у тому числі податок на додану вартість 2500 грн., з визначенням платежу „передплата”; 2) товариство з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь згідно умов договору перерахувало кошти на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ за виконані роботи протягом 5 банківських днів після підписання актів приймання виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 29425 грн., а саме за платіжними дорученнями № 100 від 29 серпня 2003 року на суму 15000 грн., у тому числі податок на додану вартість 2500 грн. (арк. справи 15) з визначенням платежу „остеклення віконних пройомів цеха за договором № 5а від 18 липня 2003 року”; № 102 від 10 вересня 2003 року на суму 14425 грн., у тому числі податок на додану вартість 2404 грн. 16 коп. (арк. справи 16) з визначенням платежу „остеклення віконних пройомів цеха за договором № 5а від 18 липня 2003 року”.  

Укладання та виконання договору підряду № 5а від 18 липня 2003 року на остеклення віконних пройомів на загальну суму 29425 грн., у тому числі податок на додану вартість 4904 грн. 16 коп., також підтверджується актом ДПІ у м. Маріуполі № 15/23-6/24815578 від 12 січня 2006 року (арк. справи 53-64) про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ “Термар” з питань дотримання вимог податкового, валютного  та іншого законодавства за період 1 жовтня 2002 року по 29 грудня 2005 року.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Маріуполі 19 червня 2006 року були надані належним чином засвідчені копії реєстраційних документів товариства з обмеженою відповідальністю „Термар” м. Маріуполь, а саме: копії свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість, установчого договору, заяви про зняття з обліку платника податків, довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, пояснення засновника товариства з обмеженою відповідальністю „Термар” м. Маріуполь щодо довідки форми № 4-ОПП, заяви про виключення з реєстру платника податку на додану вартість.    

Виходячи з вищевикладеного, договір підряду № 5а від 18 липня 2003 року був виконаний  на загальну суму 29425 грн., у тому числі податок на додану вартість 4904 грн. 16 коп., першим та другим відповідачами у вересні 2003 року, тому згідно пункту 4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, який вступив в дію з 1 січня 2003 року, до спірних правовідносин застосовуються  норми Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, оскільки Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.  

Згідно пункту 11 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» № 02-5/111 від 12 березня 1999 року зі змінами, необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

         Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 5 грудня 2003 року (арк. справи 17) установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ - другого відповідача, зареєстровані Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 6 травня 2003 року, були визнані недійсними з 6 травня 2003 року. Крім того, цим рішенням було визнане недійсним з 21 травня 2003 року свідоцтво про реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ платником податку на додану вартість № 36078632. Вказане рішення було винесене судом з огляду на те, що реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ була здійснена з порушенням діючого законодавства на Васильчук С.М. та Калюк В.Ю., які пояснили, що не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, реєстрацію підприємства не здійснювали, гроші для створення підприємства не вносили, звіти та декларації не підписували, податки не сплачували, договори не підписували. Зазначене рішення  Деснянського районного суду м. Києва від 5 грудня 2003 року ніким не оскаржувалося та вступило в законну силу.

        Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Договір підряду № 5-а від 18 липня 2003 року був укладений товариством з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ від імені осіб, які не мали намір здійснювати господарську діяльність та не мали повноважень на підписання оспорюваного договору, що підтверджується вищенаведеним  рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 5 грудня 2003 року. Податкові накладні № 108 від 10 вересня 2003 року на суму 14425 грн., у тому числі податок на додану вартість 2404 грн. 16 коп. (арк. справи 11), з визначенням платежу „будівельні роботи”; № 402 від 21 серпня 2003 року (арк. справи 12) на суму 15000 грн., у тому числі податок на додану вартість 2500 грн., з визначенням платежу „передплата”, були підписані Васильчук В.Н., право підписання яким вищезазначених податкових накладних не доведено.

        На виконання  рішення Деснянського районного суду м. Києва від 5 грудня 2003 року свідоцтво товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ про реєстрацію його платником податку на додану вартість № 36078632 від 21 травня 2003 року було анульоване відповідно до акту ДПІ у Солом”янінському районі м. Києва № 812 від 31березня 2004 року (арк. справи 18).

        Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд приймає до уваги, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з вищезазначеного суд дійшов до висновку, що повноваження щодо звернення до суду прокурору та податкового органу підтверджені та відповідають вимогам закону, докази, які б свідчили про намір укладання оспорюваного договору № 5-а від 18 липня 2003 року з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з боку товариства з обмеженою відповідальністю „Термар” в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі з врахуванням наслідків встановлених статтею 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року щодо застосування реституції при встановленні судом наявності винних дій у однієї зі сторін за договором – товариства з обмеженою відповідальністю “Властіна”, м. Київ.

        Судові витрати відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на те, що позов заявлений суб'єктом владних повноважень до фізичної особи та те, що органи державної податкової служби звільнені від сплати судових витрат, не стягуються.

        Керуючись статтею 1 протоколу № 1 від 20 березня 1952 року до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року,  статтею 67, пунктом 1 частини 2 статті 92,  статтями 2, 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”  № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами і доповненнями, статтею 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статтями 6-14, 23, частиною 4 статті 94, статтями 11, 60, 72, 112, 121, 158-163, 167, 185,186, 254, 263, пунктами 2-1, 6, 7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до  Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

        Позов прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в м. Маріуполі до товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ про: 1) визнання недійсним договору підряду № 5-а від 18 липня 2003 року на остеклення віконних пройомів, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та товариством з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ; 2) стягнення  з товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь грошових коштів на суму 29425 грн., отриманих за договором  №  5-а від 18 липня 2003 року; 3)  стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь в доход держави 29425 грн. – вартості наданих послуг за договором  №  5-а від 18 липня 2003 року, задовольнити повністю.

        Визнати недійсним договір підряду № 5-а від 18 липня 2003 року на остеклення віконних пройомів, укладений між  товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та товариством з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ, та виконаний на суму 29425 грн.  

        Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Властіна”, м. Київ (01000, м. Київ, вул. Механізаторів, 1, код ЄДРПОУ 32484969, рахунок 260093433731 у ЗАТ „Інпромбанк”, м. Київ, МФО 322863) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь (87548, м. Маріуполь, вул. Купріна, 31-5, код ЄДРПОУ 24815578, рахунок 260049802028 в Укрсоцбанку м. Маріуполя, МФО 334185) грошові кошти на суму 29425 грн. отримані за договором  №  5-а від 18 липня 2003 року.

        Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь (87548, м. Маріуполь, вул. Купріна, 31-5, код ЄДРПОУ 24815578, рахунок 260049802028 в Укрсоцбанку м. Маріуполя, МФО 334185) в доход держави (код платежу 23030300, рахунок 31110106600052, отримувач УДК у м. Маріуполі, ЗКПО 24164947, банк отримувача УДК у Донецькій області, МФО 834016) суму 29425 грн. – вартості наданих послуг за договором  №  5-а від 18 липня 2003 року.

        На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку зі складністю справи суд відкладає з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 5 грудня 2006 року о 10 годин 30 хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210).

        Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                              Яманко В.Г.           

вик. Тумасова О.А.,

т. 3056106

Повний текст постанови складений  7 грудня 2006 року та підписаний суддею о 15 годин 00 хвилин.                                                                 

                                                                                                                                                                                    Надруковано 6  примірників:

1. Позивачу – 2.

2. Відповідачам – 2.

3. Прок. Дон. Обл. – 1.

4. До справи – 1.   

Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.