Ухвала

від 05.02.2013 по справі 2а-12693/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/59651/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року

по справі №2а-12693/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»(надалі -ТОВ «Укррослізинг»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі -ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС)

за участю Прокуратури Печерського району м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У вересні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень №0005532309 від 24.06.11р., №0005542309 від 24.06.11р., №0005552309 від 24.06.11р., №0005562309 від 24.06.11р., №0007352309 від 12.08.11р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.07.2012р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

04.12.2012р. в судовому засіданні була оголошена перерва для з'ясування питання відносно кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, з 31.03.11р. по 06.06.11р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укррослізинг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.11.08р. по 31.12.10р. за результатами якої складено акт №702/23-9/36258787 від 14.06.11р.

В період з 02.08.11р. по 03.08.11р. податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укррослізинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Фірма «Буенор»за лютий 2011р. результатами якої складено акт №1002/23-9/36258787 від 03.08.11р.

В згаданих актах, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимоги п.п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період, що перевірявся; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету та завищення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 24.11.08р. по 31.12.10р.

На підставі зазначених актів відповідачем 24.06.11р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0005532309, №0005542309, №0005552309, №0005562309, №0007352309.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Укррослізинг»(Покупець) та ТОВ «Фірма «Буенор»(Продавець) укладено договір поставки №21-07/09-П від 21.07.2009р., відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар - головні та проміжні вагони метрополітену для передачі в лізинг КП «Київський метрополітен».

Факт виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, прибутковими, видатковими накладними; актами прийому передачі та актами приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Позивачем на користь продавця перераховано грошові кошти, що підтверджується податковими накладними. У ціні придбаного товару підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

На момент виписки податкових накладних ТОВ «Фірма «Буенор»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Під визначенням валові витрати виробництва та обігу, яке наведене у п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»слід розуміти - суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 даного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

З огляду на зазначені норми права та вірно встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з обгрунтованними висновками судів попередніх інстанції, що у ТОВ «Укррослізинг»були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідного періоду спірну суму ПДВ, які підтверджені документально.

Крім цього, підприємства, які мають ознаки фіктивності, як зазначає відповідач, не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Що стосується тверджень відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Фірма «Буенор», оскільки вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Дана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.05.2012р. (К/9991/6340/12).

Водночас, рішенням господарського м.Києва від 08.07.2011р. у справі №38/204, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ «МЕРВИН»до ТОВ «Укррослізинг», ТОВ «Фірма «Буенор»про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ТОВ «Укррослізинг»до ТОВ «МЕРВИН», ТОВ «Фірма «Буенор»про визнання добросовісним набувачем права власності на майно, у задоволені первісного позову відмовлено повністю, а зустрічний позов задоволено повністю. Визнано ТОВ «Укррослізинг»добросовісним набувачем права власності на майно: Вагони метрополітену в комплектації згідно технічних вимог (вагон головний) 81-540.2К (81-717.5М) (Виробництва ЗАТ «Вагонмаш», Росія) у кількості 16 шт., вагон проміжний 81-714.5М (Виробництва ВАТ «Метровагонмаш», Росія) у кількості 42 шт., вагон проміжний 81541.2К (81-714.5М) (Виробництва ЗАТ «Вагонмаш», Росія) у кількості 3 шт (а.с.12-22 т.2).

Крім цього, постановою Шевченківського суду м.Києва від 06.10.2011р., яка набрала законної сили, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 26.10.2011р., постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України Поліщука В.І. від 27.07.2011р. про порушення кримінальної справи за фахом умисного ухилення від сплати податків, вчинене в особливо великих розмірах, відносно директора ТОВ «Укррослізинг»ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, - скасовано (а.с.1-11 т.2).

Також колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що 04.12.2012р. в судовому засіданні була оголошена перерва для з'ясування питання відносно кримінальної справи. Однак, з пояснень представників ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС та Генеральної прокуратури України відсутні дані щодо кримінальної справи.

За таких обставин, судами попередніх інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов