Постанова

від 05.02.2013 по справі 2а-15154/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2013 року 13:15 № 2а-15154/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представника позивача - Коваленко С.П.,

представника відповідача - Мисливий І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Гранд-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Гранд-Сервіс» (далі - ПП «Гранд-Сервіс», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004272230 від 05.07.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3 753 122,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 938 281,00 грн.

Представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву від 15.11.2012 р., в якій просить визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Гранд-Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Берніс Продакт» за серпень, вересень 2011 року та з ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» за вересень 2011 року та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004272230 від 05.07.2012 р.

Свої позовні вимоги ПП «Гранд-Сервіс» обґрунтовує тим, що відповідач не мав права приступати до проведення перевірки у зв'язку з невиконанням п.2 ст.79 Податкового кодексу України, вчинення відповідачем дій з її фактичного проведення з порушенням вимог Податкового кодексу України свідчить про протиправність дій податкового органу.

Окрім цього, позивач вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення складено за наслідками неправомірно проведеної перевірки та на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували дані операції, а тому податковий кредит сформований підприємством вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У зв'язку з цим, на думку позивача, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням їх уточнення підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що в ході проведення перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Берніс Продакт» та ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС та ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшли акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берніс Продакт» (акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 11.04.2012 р. №148/3-22-80-37319033) та ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» (акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 25.01.2012 р. №238/23-4/37403219), відповідно до яких не підтверджено місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна підприємств, необхідних умов для результатів господарської та економічної діяльності, наявність транспортних засобів, відповідно до цього, на думку відповідача, укладені між позивачем та його контрагентами договора не були спрямовані на настання реальних наслідків та, як наслідок, є недійсними з моменту їх вчинення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ПП «Гранд-Сервіс» зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.08.1999 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 020337, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 30523953.

Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, на час проведення перевірки є платником податку на додану вартість.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі наказу від 08.05.2012 р. № 355/22-30 та п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.п.79.1 п.п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Гранд-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Берніс Продакт» та ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» за вересень 2011 року.

Копія наказу та повідомлення про проведення перевірки відповідачем надіслано платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення, що підтверджується належним чином засвідченою копією конверта та фіскального чеку.

За результатами проведення перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено акт №418/22-30/30523953 від 16.05.2012 р. (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті від 16.05.2012 р., встановлено порушення позивачем п.п 14.1.181 п. 14.1. ст. 14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму - 3 753 122,00 грн., в тому числі, за серпень 2011 року - 1 519 607,17 грн., за вересень 2011 року - 2 233 515,00 грн. та в порушення вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 236 Цивільного кодексу України, правочини укладені ПП «Гранд-Сервіс» з контрагентами ТОВ «Берніс Продакт» за серпень, вересень 2011 року та ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» за вересень 2011 року є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

Висновки акту перевірки від 16.05.2012 р. відповідач обґрунтовує наступним.

Згідно «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПС України» за серпень, вересень 2011 року встановлено розбіжність між сумою податкового зобов'язання ТОВ «Берніс Продакт», ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» та сумою податкового кредиту ПП «Гранд-Сервіс».

Як вбачається з акту перевірки, від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС відповідачем отримано акт № 148/3-22-80 від 11.04.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берніс Продакт», код за ЄДРПОУ 37319033, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2011 р. по 29.02.2012 р.

Відповідно до вказаного акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, господарські операції ТОВ «Берніс Продакт» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання поставок, товариство не звітує про наявність трудових ресурсів.

Також, в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено факту передачі товарів (послуг) ТОВ «Берніс Продакт» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не надано до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі (товару), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, і інших первинних документів.

Крім того, згідно з актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС до податкового органу надійшла копія постанови про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ від 27.09.2011 р.

Відповідно до зазначеної постанови слідчий з ОВС СВ ПМ ДПС у м. Києві майор податкової міліції Міщенко О.В., розглянувши матеріали кримінальної справи № 71-00217 щодо директора ПП «Гранд-Сервіс» ОСОБА_4, порушеної за фактом повторного вчинення невстановленими особами фіктивного підприємства ТОВ «Берніс Продакт» та повторного підроблення документів, встановив, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді директора ПП «Гранд-Сервіс» умисно ухилявся від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах та вчинив службове підроблення на протязі 2008-2010 років. Крім того, слідчим виявлено, що з метою прикриття незаконної діяльності створені або придбані на ім'я невстановлених осіб ряд підприємств, у тому числі ТОВ «Берніс Продакт». Використовуючи вказані фіктивні юридичні особи, невстановлені особи отримали можливість розпоряджатися банківськими рахунками, складати від імені підприємств фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари (роботи, послуги), при цьому не сплачувати в повному обсязі до бюджетів та державних цільових фондів податки, збори та обов'язкові платежі.

З вищевказаних фактів, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС дійшла до висновку, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Берніс Продакт» з контрагентами здійснюються поза межами правового поля, а правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання підприємством відображені в податковій звітності без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Також, в ході перевірки встановлено, що ПП «Гранд-Сервіс» сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2011 року за результатами господарських операцій з ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» (код ЄДРПОУ 37403219).

Відповідачем отримано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 25.01.2012 р. №238/23-4/37403219 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПСВ «Тернар Логік», код ЄДРПОУ 37403219, щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.05.2011 р. по 30.09.2011 р.

В акті перевірки зазначено, що згідно з податковою звітністю ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного у довідці з ЄДРПОУ.

За результатами проведених заходів, податковий орган прийшов до висновку про порушення ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» ч. 5 ст. 230, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.05.2011 р. по 30.09.2011 р.

Враховуючи вищезазначене, податковий орган приходить до висновку, що операції між контрагентами та позивачем здійсненні фіктивно, тобто відбулось перерахування постачальнику коштів за виконані роботи без фактичного отримання послуг, без наміру викликати юридичні наслідки та з метою одержання коштів за рахунок бюджетного відшкодування.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що на підставі ст. 203, ст. 215. ст. 216, ст. 228, ст. 236 Цивільного кодексу України правочини здійснені між ПП «Гранд-Сервіс» та контрагентами ТОВ «Берніс Продакт» за серпень, вересень 2011 року та ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» за вересень 2011 року є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення. Разом з цим, в порушення п.п 14.1.181 п. 14.1. ст. 14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011 року на загальну суму - 3 753 122,00 грн.

На підставі акту перевірки від 16.05.2012 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004272230 від 05.07.2012 р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3 753 122,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 938 281,00 грн.

Непогоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 19.10.2012 р. про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення № 0004272230 від 05.07.2012 р. залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

На підтвердження законності включення до податкового кредиту сум з податку на додану вартість та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Берніс Продакт» позивач надав суду копію договору №20011/0601 від 01.06.2011 р. на постачання обладнання, копії податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, рахунків-фактур, платіжних доручень.

Щодо здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» позивач надав копію договору поставки №8/3 від 01.08.2011 р., копії рахунків-фактур, податкових та видаткових накладних.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України . не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з надання послуг ТОВ «Берніс Продакт» та ТОВ «ПСВ «Тернар Логік», що, у свою чергу, свідчить про відсутність реального надання послуг та укладання угоди з метою настання реальних наслідків.

Оскільки в ході проведення перевірки контрагентів позивача податковими органами встановлено, зокрема, що ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» зайво включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди, і відповідно не встановлено факту отримання товарів (послуг), суд погоджується із висновком ДПІ в Шевченківському районі м. Києва ДПС про нікчемність угоди, укладеної між ПП «Гранд-Сервіс» та ТОВ «ПСВ «Тернар Логік».

Також, під час проведення заходів щодо підтвердження господарських відносин контрагента позивача з платниками податків не встановлено факт отримання товарів (послуг) ТОВ «Берніс Продакт» від контрагентів-продавців у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та інших документів, що в порушення п. 187.1 ст. 187, п.201.1 ст.201, п.198.2, п.198. ст. 198 розділу V Податкового кодексу України ТОВ «Берніс Продакт» завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «ПСВ «Тернар Логік» та ТОВ «Берніс Продакт» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ПП «Гранд-Сервіс» при укладенні правових договорів з контрагентами на створення правових наслідків.

Таким чином, несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 753 122,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 938 281,00 грн. здійснено ДПІ в Шевченківському районі м. Києва ДПС правомірно, що свідчить про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0004272230 від 05.07.2012 р. та у межах повноважень, наданих відповідачу чинним законодавством України.

З приводу позовних вимог в частині визнання протиправними дій податкового органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.2 п. 7.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому ст. 79 Податкового кодексу України .

Виходячи з положень п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України , документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ПП «Гранд-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість проведена на підставі наказу від 08.05.2012 р. № 355/22-30 та п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.п.79.1 п.п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Вказаний наказ прийнятий на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.79.1, 79.2 ст 79 Податкового кодексу України.

В матеріалах справи міститься ксерокопія конверту, яка була долучена до матеріалів справи про направлення на адресу позивача наказу разом з повідомленням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства та копія фіскального чеку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що твердження позивача про відсутність підстав для проведення перевірки не відповідають дійсності.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС дотримано вимоги чинного законодавства України щодо порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Гранд-Сервіс», а тому підстави для визнання протиправними дій відповідача відсутні.

Оцінюючи наведені обставини та норми законодавства, суд приходить до висновку, що перевірка призначена на законних підставах для її проведення, відповідачем дотримано умов щодо її проведення, а також правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004272230 від 05.07.2012 р., податкова інспекція під час проведення перевірки, діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України,

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій при проведенні перевірки та винесення оскаржуваного рішення..

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ПП «Гранд-Сервіс» та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Гранд-Сервіс» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 11.02.2013 р.

Суддя В.П. Шулежко