Постанова

від 05.02.2013 по справі 2а-10043/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року справа № 2а-10043/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Самборська І.М.

за участю представників:

позивача - Рісної Ю.Б.

відповідача - Кохан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колір ПРО» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002532320 та №0002522320 від 25.09.2012 року,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колір ПРО» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002532320 та 0002522320 від 25 вересня 2012 року.

Позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку, складено акт № 1296/22-1/23957663 від 10.09.2012 року, винесено податкові повідомлення-рішення № 0002532320 та 0002522320 від 25 вересня 2012 року. Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що ТзОВ «Колір ПРО» перебувало у взаємовідносинах з ПП «ІКЦ «Облік» та ПП «Столиця-центр», посилання відповідача щодо нікчемністю договорів вважає безпідставними, товари та послуги, придбані у контрагента, підтверджені первинними документами та використані у подальшій господарській діяльності підприємства. Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідач подав заперечення на позов, в якому проти позову заперечив, послався на те, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем завищено валові витрати та податковий кредит з ПДВ за перше півріччя 2010 року по взаєморозрахунках з ПП «ІКЦ «Облік» та податковий кредит з ПДВ за лютий 2012 року по взаєморозрахунках з ПП «Столиця-центр». Перевіркою, проведеною ДПІ у Сихівському районі м.Львова, встановлено, що ПП «ІКЦ «Облік» не мало виробничих потужностей, офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, трудових ресурсів, достатніх для здійснення господарських операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення згідно заперечення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Колір ПРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р.

За результатами даної перевірки складено Акт № 1296/22-1/23957663 від 10.09.2012 р., яким встановлено порушення:

п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 178 651,00 грн., у т.ч. за І квартал 2010 року на суму 107 159,00 грн., за ІІ квартал 2010 р. на суму 71 492,00 грн.,

п. 1.7. ст. 1, п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» та п. 198.1., п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 143 322,00 грн., у т.ч. за січень 2010 року у сумі 16 248,00 грн., за лютий 2010 р. у сумі 23 588,00 грн., за березень 2010 р. у сумі 45 892,00 грн., за квітень 2010 р. у сумі 22 585,00 грн., за травень 2010 р. у сумі 20 281,00 грн., за червень 2010 р. у сумі 14 328,00 грн., за лютий 2012 р. на суму 400,00 грн.

Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0002532320 та 0002522320 від 25 вересня 2012 року, якими визначено податкові зобов'язання з:

податку на прибуток у сумі 178 651,00 грн. основного платежу та 44 662,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

податку на додану вартість у сумі 143 322,00 грн. основного платежу та 35 830,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентами - ПП «ІКЦ «Облік» та ПП «Столиця-центр».

Впродовж січня - червня 2010 року з боку Приватного підприємства «Інформаційно-Консультаційний Центр «Облік» (код ЄДРПОУ 31215953) на користь ТзОВ «Колір ПРО» було поставлено матеріали для виготовлення поліграфічної продукції (закріплювачі, проявники та плівки Kodak, пластини термальні Ipagsa) на загальну суму 857 529, 84 грн. в т.ч. ПДВ 142 922 грн. В підтвердження обставин реальності здійснення вищенаведених господарських операцій позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення про здійснення оплати, витяги з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, акти списання отриманих ТМЦ та акти інвентаризації.

У лютому 2012 року Приватним підприємством «Столиця-центр» (код ЄДРПОУ 25406594) надано на користь ТзОВ «Колір ПРО» послуги з сервісного обслуговування обладнання на загальну суму 2400,00 грн. в т.ч. ПДВ 400,00 грн.

В підтвердження обставин реальності виконання вищеневеденої господарської операції позивачем надано податкову накладну, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжне доручення про оплату за надані послуги.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Орган державної податкової служби в акті перевірки посилається на обставини, що позивачем надано не повністю документи для перевірки (не представлено довіреностей на отримання товару, транспортних документів) та на обставини, викладені в акті ДПІ у Сихівському районі м.Львова, яким встановлено, що ПП «Інформаційно-Консультаційний Центр «Облік» не мало виробничих потужностей, офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, трудових ресурсів, достатніх для здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку, що немає підстав вважати, що товари та послуги, постачальниками яких були ПП «ІКЦ «Облік» та ПП «Столиця-центр», були фактично надані та використані в господарській діяльності.

В свою чергу, позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій (видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, платіжні доручення про оплату, витяги з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, акти списання отриманих ТМЦ та акти інвентаризації, журнал-ордер і відомості по рахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за перше півріччя 2010 року, інші бухгалтерські документи).

Вказані документи підтверджують факт здійснення поставки товарів та послуг, а також їх використання позивачем у своїй подальшій господарській діяльності згідно актів списання отриманих ТМЦ та актів інвентаризації. З використанням отриманих від ПП «ІКЦ «Облік» товарів позивачем виготовлялися фотоформи та пластини, які згідно відомостей журналу-ордеру, відомостей по рахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за перше півріччя 2010 року та видаткових накладних реалізовувались на користь клієнтів позивача - третіх осіб замовників.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що відповідачем не представлено жодних доказів в спростування вищенаведених обставин та доказів, які б підтверджували неможливість поставки товару та надання послуг.

А відтак, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій, оскільки є прямими, а не опосередкованими.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, на що платником податків було представлено витяги з Єдиного державного реєстру, згідно з яких контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку та були платниками ПДВ.

Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

А відтак, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується виконання робіт та поставка позивачеві товару, який був використаний останнім у своїй господарській діяльності.

Відсутність у позивача транспортних документів на поставку товарів не може однозначно свідчити про нереальність господарської операції. Як вбачається з письмових пояснень посадових осіб ТзОВ «Колір ПРО» та пояснень його представника, доставка товару здійснювалась силами та за рахунок контрагента позивача - ПП «ІКЦ «Облік». Крім того, обсяги поставки та габарити товару, що постачався, не виключають можливості здійснення поставки за допомогою легкового автомобіля.

Крім того, судом враховано, що згідно зі ст. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 р. № 493/92 (з наступними змінами та поповненнями) нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України. Однак, спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» N 488/346, 29.12.1995 року, яким затверджено форму товарно-транспортних накладних 1-ТН, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути обов'язковим для застосування господарюючими суб'єктами.

Судом також враховано, що постановою від 29 жовтня 2012 року Франківським районним судом м. Львова, а 12 листопада 2012 року Галицьким районним судом м. Львова за результатами розгляду матеріалів ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТзОВ «Колір ПРО» Сулик І.І. та головного бухгалтера ТзОВ «Колір ПРО» Вайди В.В. відповідно винесено постанови про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за ст. 163-1 ч. 1 КУпАП, чим встановлено відсутність порушень законодавчих норм з питань оподаткування посадовими особами ТзОВ «Колір ПРО».

Відповідно до частини першої ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини четвертої ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій між ТзОВ «Колір ПРО» та ПП «ІКЦ «Облік», визначено: валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп.5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій між ТзОВ «Колір ПРО» та ПП «ІКЦ «Облік», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Аналогічно щодо відносин ТзОВ «Колір ПРО» та ПП «Столиця-центр», які мали місце після набрання чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 01.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України ).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України ). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України ). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу ), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України ). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу .

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України , рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України. У постанові від 10.01.2012 року у справі № К/9991/81953/11 суд вказав, що чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність… він не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак і щодо відсутності у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Щодо представленого відповідачем акта «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «ІКЦ «Облік», код ЄДРПОУ 31215953, з питань правильності декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 р.» від 16.08.2010 р. № 2035/23-209 31215953, то згідно висновків ДПІ встановлено укладення ПП «ІКЦ «Облік» угод без мети настання реальних наслідків з контрагентом ТОВ «Компанія Луфорсталь» у квітні та травні 2010 року, що призвело до порушень ПП «ІКЦ «Облік» норм податкового законодавства, заниження податкових зобов'язань по взаєморозрахунках з даним контрагентом. Однак вказані обставини жодним чином не впливають на господарські відносини, що виникли між ТзОВ «Колір ПРО» та ПП «ІКЦ «Облік», з огляду на те, що останні існували впродовж більш тривалого періоду (перше півріччя 2010 року), а також податковим органом не представлено жодних доказів придбання поставлених ТзОВ «Колір ПРО» товарів саме у контрагента ТОВ «Компанія Луфорсталь».

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень суду не надано.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про неправомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002532320 та 0002522320 від 25 вересня 2012 року.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС 25.09.2012 року, податкові повідомлення-рішення №0002532320 та №0002522320.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колір ПРО» судовий збір в сумі 3810,10 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 08.02.2013 р.

Суддя Кухар Н.А.