Ухвала

від 25.10.2017 по справі 2а-10043/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року м. Київ К/800/36531/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 у справі №2а-10043/12/1370 (№876/4101/13) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колір ПРО до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, суд -

В С Т А Н О В И В :

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 05.02.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Колір ПРО задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував, прийняті Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС 25.09.2012 податкові повідомлення-рішення №0002532320 та №0002522320.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.06.2014 задовольнив частково апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 скасував. Позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби від 25.09.2012 №0002522320 у повному обсязі та №0002532320 в частині визначення товариству податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у сумі 178652,50грн, у т.ч. 142922,00грн основного платежу та 35730,50грн штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.09.2014 прийняв її до свого провадження.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість під час надання оцінки реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП ІКЦ Облік .

Перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Колір ПРО з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт № 1296/22-1/23957663 від 10.09.2012.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 178651,00 грн, у т.ч. за І квартал 2010 року на суму 107 159,00грн., за ІІ квартал 2010 року на суму 71492,00грн,

пункту 1.7 статті 1, пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість та пункту 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 143322,00грн, у т.ч. за січень 2010 року у сумі 16248,00грн, за лютий 2010 року у сумі 23588,00грн., за березень 2010 року у сумі 45892,00грн, за квітень 2010 року у сумі 22585,00грн, за травень 2010 року у сумі 20281,00грн, за червень 2010 року у сумі 14328,00грн, за лютий 2012 року на суму 400,00грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.09.2012 №0002532320, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 143322,00грн основного платежу та 35830,50грн штрафних (фінансових) санкцій та №0002522320, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 178651,00грн основного платежу та 44662,75грн штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень в частині визначення податку на прибуток в сумі 178651,00грн та податку на додану вартість в сумі 142922,00грн став висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем у 2010 році податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ПП ІКЦ Облік з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на формування валових витрат та податковий кредит, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що впродовж січня - червня 2010 року Приватним підприємством Інформаційно-Консультаційний Центр Облік (код ЄДРПОУ 31215953) було поставлено позивачу матеріали для виготовлення поліграфічної продукції (закріплювачі, проявники та плівки Kodak, пластини термальні Ipagsa) на загальну суму 857529,84грн, у т.ч. ПДВ 142922,00грн.

На підтвердження обставин реальності здійснення вищенаведених господарських операцій позивачем надано видаткові накладні (т.1 а.с.105, 107, 109, 112, 114, 117, 119), податкові накладні (т.1 а.с.106, 108, 110-111, 113, 115-116, 118, 120), платіжні доручення про здійснення оплати (т.1 а.с.121-142), витяги з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ (т.1 а.с.196-198), акти списання отриманих ТМЦ та акти інвентаризації, журнал-ордер і відомості по рахунку № 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , інші бухгалтерські документи, які підтверджують використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності.

Судами також встановлено, що в подальшому придбаний товар було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме з отриманих від ПП ІКЦ Облік товарів позивачем виготовлялися фотоформи та пластини, які згідно відомостей журналу-ордеру, відомостей по рахунку № 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за перше півріччя 2010 року та видаткових накладних реалізовувались на користь клієнтів позивача - третіх осіб замовників, що свідчить про намір останнього отримати економічний ефект у результаті проведених операцій.

На момент вчинення спірних операцій ПП ІКЦ Облік було зареєстровано в установленому законом порядку та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Державна реєстрація припинення юридичної особи ПП ІКЦ Облік відбулася 12.06.2012 у зв'язку з визнанням її банкрутом, тобто після завершення господарських операцій з позивачем.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентом ПП ІКЦ Облік , а отже, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП ІКЦ Облік .

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень в цій частині є правильним.

Посилання податкового органу як на підставу неправомірності формування валових витрат та податкового кредиту на відсутність документів, які б свідчили про транспортування продукції, вищезазначених висновків суду не спростовують, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Крім того, відповідачем не спростовано надані позивачем пояснення щодо незначних габаритів придбаної продукції.

Не знаходять свого підтвердження і доводи відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ПП ІКЦ Облік з огляду на територіальну віддаленість контрагента позивача, оскільки згідно акта від 16.08.2010 №2035/23-209/31215953 про результати позапланової виїзної перевірки ПП ІКЦ Облік , проведеної ДПІ у Сихівському районі м.Львова, і який покладено відповідачем в основу своїх доводів, слідує що місцезнаходженням ПП ІКЦ Облік є м.Львів, вул.Дністерська 12, 17. Місцезнаходженням позивача також є м.Львів. Не містить зазначений акт і висновків про невиконання ПП ІКЦ Облік своїх зобов'язань за операціями поставки ТМЦ позивачу.

Виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких суд касаційної інстанції здійснює перегляд рішень суду першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, враховуючи, що рішення суду першої інстанції скасовано судом апеляційної інстанції, а рішення апеляційної інстанції відповідачем оскаржене лише в частині задоволення позовних вимог, а позивачем вищезазначені судові рішення не оскаржуються, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220-1, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 у справі №2а-10043/12/1370 (№876/4101/13) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

І.Я.Олендер