Постанова

від 13.02.2013 по справі 5010/1957/2011-19/100

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

13.02.13 Справа № 5010/1957/2011-19/100

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2012р.

у справі № 5010/1957/2011-19/100

за позовом спільного українсько-польського виробничо-комерційного підприємства «Анрад», м.Івано-Франківськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агенство «Лайм», м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 5360,00 грн. ,

з участю представників :

від скаржника - не з»явився

від позивача - Милитчук І.М. - адвокат

від відповідача - не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2012р. у справі № 5010/1957/2011-19/100 (суддя Максимів Т.В.) задоволено скаргу спільного українсько-польського виробничо-комерційного підприємства «Анрад», визнано незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції при пимусовому виконанні наказу господарського суду № 2160 від 22.11.11р., зобов»язано відділ державної виконавчої служби Івано-Франківсько міського управління юстиції вчити дії щодо примусового виконання наказу господарського суду № 2160 від 22.11.11р., передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник - відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не врахував те, що скаржником (позивачем у справі) пропущено строк на оскарження дії чи бездіяльності відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, встановлений статтею 121-2 ГПК України. Крім того, як зазначає скаржник, по виконавчому провадженню вчинялись усі необхідні дії щодо виконання наказу господарського суду від 22.11.11р. № 2160.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.11 по справі № 5010/1957/2011-19/100 позов спільного українсько-польського виробничого комерційного підприємства "Анрад" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агенство "Лайм" про стягнення 5360,00 грн. задоволено повністю - стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агенство "Лайм" на користь спільного українсько-польського комерційного підприємства "Анрад"- 5360,00 грн.- заборгованості, а також 102,00 грн.- судових витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення видано наказ № 2160 від 22.11.11.

01.02.12 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Витвицьким В.В. на підставі заяви стягувача від 23.01.12 про примусове виконання наказу господарського суду винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №30951487. Вказаною постановою надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду до 08.02.12.

На підставі ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" 07.02.12 та 17.12.12 державним виконавцем винесено постанови про приєднання виконавчого провадження № 30951487 та №35670667 до зведеного виконавчого провадження №31101734.

Посилання державного виконавця на пропущений стягувачем строк для звернення із скаргою на бездіяльність органу ДВС спростовується приписами ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа. Отже, скаржником не пропущено строк для звернення до суду із скаргою на бездіяльність органу ДВС.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як вбачається з доданих до скарги документів, у семиденний строк боржником самостійно рішення суду виконано не було.

Приписами ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника. У відповідності до ст. 32 цього ж Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, судом першої інстанції встановлено, що станом на 28.11.12 державним виконавцем не здійснено жодних, передбачених вищевказаною нормою заходів примусового виконання рішення від 08.11.11.

Натомість, виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження вчинено лише заходи по розшуку рухомого та нерухомого майна і коштів на банківських рахунках боржника та накладено арешт на суму заборгованості, яку боржник зобов"язаний сплатити на користь ТзОВ "Макрос", що суперечить вимогам ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до даної статті, на майно боржника у зведеному виконавчому провадженні арешт накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов"язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Матеріали виконавчого провадження не містять жодних доказів станом на час звернення із скаргою до суду, які б підтверджували факт примусового виконання наказу №2160 від 22.11.11 виданого згідно рішення господарського суду від 08.11.11.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст.11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Стаття 115 ГПК України вказує, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. ст. 1, 6 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод обов'язкове виконання остаточного судового рішення у повному обсязі є невід'ємною ознакою справедливого правосуддя суду і судочинства.

Згідно Конституції України (ст. 124) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те що бездіяльність заступника начальника відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції при здійснені виконавчого провадження серії ВП № 30951487 в частині відсутності здійснених ним заходів примусового виконання рішення, у відповідності до положень ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" є неправомірною.

Відповідно до п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов"язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника про бездіяльність відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції при здійснені виконавчого провадження серії ВП № 30951487 є обґрунтованими, а тому суд підставно зобов'язав орган Державної виконавчої служби здійснити виконавчі дії щодо примусового виконання рішення суду у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Окрім того, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду сплачується судовий збір в сумі 573,50 грн., що становить 0,5 розміру мінімальної заробітної плати. Водночас, при поданні апеляційної скарги скаржником судовий збір сплачений не був, в зв»язку з чим колегія суддів дійшла висновку про його стягнення в доход державного бюджету.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2012р. у справі № 5010/1957/2011-19/100 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 45) в доход державного бюджету 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2012р. у справі № 5010/1957/2011-19/100.

3. Зобов»язати господарський суд Івано-Франківської області видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

6. Повний текст постанови складено « 14» лютого 2013 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.