Постанова

від 11.02.2013 по справі 2а-16145/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 лютого 2013 року 16 год. 45 хв. № 2а-16145/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український освітній центр реформ" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 26 листопада 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Український освітній центр реформ" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27 липня 2012 року № 0007052208 та № 0007062208 (також далі за текстом - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) та з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 532271,00 грн.

Ухвалою суду 29 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 11 грудня 2012 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

У судове засідання 31 січня 2013 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 31 січня 2013 року, на підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) , судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 05 по 10 липня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 17 липня 2012 року № 519/22-08/33636695 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" (також далі за текстом - ТОВ "Декос Альянс") за період із 01 січня по 31 грудня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено ПДВ у загальному розмірі 199867,00 грн., у тому числі за: серпень 2011 року - 49491,00 грн., вересень 2011 року - 94550,00 грн., листопад 2011 року - 55826,00 грн., чим порушено ст. 185, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) ;

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 225949,00 грн., у тому числі за: ІІІ квартал 2011 року - 161749,00 грн., IV квартал 2011 року - 64200,00 грн., чим порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Перевірку проведено на підставі постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 27 квітня 2012 року (також далі за текстом - постанова про призначення перевірки) .

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 27 липня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0007052208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 199867,00 грн. за основним платежем та у розмірі 49968,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0007062208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 225949,00 грн. за основним платежем та у розмірі 56487,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення № 0007052208 залишено без змін, а оскаржуване рішення № 0007062208 - скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 56487,00 грн.

Суд не погоджується з доводами позивача та його представників щодо наявності підстав для визнання протиправними (недійсними) та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абзацом 1 п. 75.1, підпунктом 75.1.2, підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

З наявної у матеріалах справи копії постанови про призначення перевірки вбачається, що за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, за фактом "фіктивного" підприємництва ТОВ "Декос Альянс" порушено кримінальну справу № 56-3082, у ході розслідування якої виявлено факт взаємовідносин ТОВ "Декос Альянс" із позивачем.

Факт існування таких взаємовідносин підтверджується наявними у матеріалах справи документами, однак, такі документи не є доказом реальності господарських операцій, начебто здійснюваних між позивачем та ТОВ "Декос Альянс".

Як зазначено у Постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09, при вирішенні справи необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки фіктивності та порушення кримінальної справи відносно засновників (директорів) таких підприємств.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3, ст. 42, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 55, ст. 55-1 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Ознака фіктивності, що дає підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що всі первинні документи, які б мали свідчити про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, від імені ТОВ "Декос Альянс" підписані директором вказаного товариства Андрієвським А.Г. (також далі за текстом - директор) , який, згідно з протоколом допиту свідка від 15 березня 2012 року, заперечує свою причетність до господарської діяльності ТОВ "Декос Альянс".

Зокрема, з наявної у матеріалах справи копії пояснень директора ТОВ "Декос Альянс" вбачається, що про реєстрацію вказаного товариства на його ім'я директор дізнався лише після виклику його для дачі пояснень стосовно діяльності ТОВ "Декос Альянс". Будь-яких дій, направлених на реєстрацію вказаного товариства з метою здійснення законної господарської діяльності директор ТОВ "Декос Альянс" не вчиняв, жодних документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю вказаного товариства, не підписував.

До того ж, у ході перевірки ТОВ "Декос Альянс", результати якої зафіксовані в акті від 17 жовтня 2011 року № 1349/23-9/37001992, виявлено відсутність у вказаного товариства основних засобів та технічного персоналу, необхідних для досягнення результатів господарської діяльності.

У Постанові Верховного суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09 зазначено, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Викладені положення та обставини, за переконанням суду, свідчать про неможливість здійснення ТОВ "Декос Альянс" законної господарської діяльності, отже, відсутність господарських операцій між вказаним товариством та позивачем та, як наслідок, відсутність документів, на підставі яких позивач мав право включити суми грошових коштів до валових витрат та податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У Постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10 зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, платник має право сформувати валові витрати та податковий кредит тільки на підставі тих первинних документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, такі операції фактично не здійснювались. Документи, які надані суду представниками позивача на підтвердження реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Декос Альянс", не є достатніми доказами фактичного їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Український освітній центр реформ" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Український освітній центр реформ" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 27 липня 2012 року № 0007052208 та № 0007062208.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин