Постанова

від 22.01.2013 по справі 2а-7913/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року № 2а-7913/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Гойна Є.А.,

за участю:

представника позивача Дужич Л.С.,

представника відповідача Варениці З.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровест» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровест» (надалі - ТзОВ «Агровест») звернулося до суду з позовом до ДПІ у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.10.2012 року визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002232320 від 21.08.2012 року, №0002242320 від 21.08.2012 року, №0000342330 від 21.08.2012 року, №0008511700 від 21.08.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення перевірки відповідачем безпідставно встановлено заниження валового доходу за IV-ий кв. 2010р. на суму 100308 грн., яке утворилось за рахунок розбіжностей в обсягах реалізації товару. Позивач посилається на п.5.2 наказу ДПАУ №984 «Про порядок оформлення документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 22.12.2010р., яким визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства, за кожним відображеним фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення. Проте, відповідачем в акті перевірки не описано жодної операції, за результатами якої встановлено розбіжність між даними обліку і відомостях, які містяться в первинних документах. Стверджує, що відповідачем необґрунтовано встановлено завищення валових витрат на суму 96415 грн. за І-й квартал 2011р. без жодних посилань на первинну документацію. Зазначає, що відповідач помилково дійшов висновку про те, що підприємство орендувало земельну ділянку згідно з договором оренди від 03.01.2011р. за ціною більшою, ніж звичайна, виходячи із грошової оцінки землі, відповідно до Розпорядження голови Львівської обласної ради від 05.07.1995р., оскільки ринкова вартість землі з 1995р. значно зросла. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав до суду заперечення на позов та доповнення до них, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що актом перевірки від 09.08.2012р. № 553/22-00/32891219 встановлено заниження скоригованого валового доходу за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. та доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування за ІІ-й - IV-й кв. 2011р. та І-й квартал 2012р. за рахунок розбіжностей в обсягах реалізації, що відображені в регістрах бухгалтерського обліку та в первинних документах. Зазначив, що перевіркою дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання встановлено порушення п. 3.1, п. 7.39 Положення про ведення операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004р. №637, а саме: в авансових звітах відсутній документ, який б підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в розмірі 3383,81 грн. На цих підставах, просить у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, в заяві про збільшення позовних вимог та в письмових доповненнях до позовної заяви. Додатково пояснив, що порушення дотримання порядку видачі готівки відсутнє, оскільки, за період, за який проводилась перевірка господарської діяльності позивача, готівка ні до каси, ні з каси не поступала. Зазначив, що вказане підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 301 (касові операції) за спірний період. Стосовно неправомірності встановлення заниження валового доходу на суму 100308 грн. за ІІ-й - IV- й кв. 2011р. та І-й кв. 2012р., завищення валових витрат на придбання товару на суму 96415 грн., що відображені в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за І-й кв. 2011р., встановлення податковим органом завищення валових витрат підприємством всього на суму 98440 грн. та з приводу порушень зі сплати податку з доходів фізичних осіб зазначив, що в акті перевірки не встановлено період та фінансово-господарські операції, в результаті дослідження яких встановлено вказані порушення. На цих підставах, просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та в письмових доповненнях до заперечення. Просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Агровест», код ЄДРПОУ - 32891219, що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, зареєстроване як юридична особа Яворівською районною державною адміністрацією 18.05.2004р. за № 01-12/01. Взяте на облік 19.05.2004р. за №598 в ДПІ у Яворівському районі Львівської області як платник податків.

На підставі направлень від 12.07.2012 року №280, №281, №282, №283, виданих ДПІ у Яворівському районі Львівської області та на підставі п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Агровест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 09.08.2012р. №553/22-00/32891219.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 1.20.1, пп. 1.20.5, п.1.20 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР та пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.2.2 п. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 214976 грн., в т.ч. за IV-й квартал 2010р. на суму 25182 грн., за І-й квартал 2011р. на суму 24505 грн., за ІІ -й квартал 2011р. на суму 57454 грн., ІІІ-й квартал 2011р. на суму 52416 грн., IV-й квартал 2011р. на суму 42399 грн., І-й квартал 2012р. на суму 13020 грн.

- порушення п.4.1 ст. 4, пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7, пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 37682 грн., в т.ч. за жовтень 2010р. - 4492 грн., за грудень 2010р. на суму 33190 грн.

- пп.162.1.2 п.162.1 ст. 162., пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.167.1, п.167.2 ст. 167 Податкового кодексу України та п.16.1 ст. 1, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.8.1 ст. 8, п.17.2 ст. 17, п.19.2 ст. 19, п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV внаслідок чого підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 814 грн.

- п.3.1, п.7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004р.№637, а саме: відсутність платіжних документів, які б підтверджували сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 3383,81 грн.

На підставі акта перевірки від 09.08.2012р. №553/22-00/32891219 відповідачем винесено наступні податкові повідомлення - рішення: №0002242320 від 21.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, на загальну суму 168208 грн., в т.ч. 164989 грн. основного платежу, 3219 грн. штрафних санкцій; №0002232320 від 21.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 56319 грн., в т.ч. 49987 грн. основного платежу, 6332 грн. штрафних санкцій; №0000342330 від 21.08.2012 року, яким позивачу нараховані штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки; №0008511700 від 21.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1018 грн., в т.ч. 814 грн. основного платежу, 204 грн. - штрафних санкцій.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Щодо доводів позивача про помилковість висновків відповідача щодо порушення пп.1.20.1, пп. 1.20.5 п.1.20 ст.1, пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, пп. 5.2.1, п.5.2, п.п. 3.9, п. 5.3, ст. 5, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями) та пп. 14.1.159 п.14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 пп. 153.2.2. п.153.2.3 п.153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р.№2755- VІ із змінами і доповненнями, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на суму 214976 грн., в тому числі за 4-ий квартал 2010р. на суму 25182грн., за 1-ий квартал 2011р. на суму 24505 грн., за 2-ий квартал 2011р. на суму 57454грн., 3-ій квартал 2011р. на суму 52416 грн., 4-ий квартал 2011 p на суму 42399 грн., 1-ий квартал 2012р. на суму 13020 грн., суд зазначає наступне.

Відповідачем при проведенні перевірки повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10. 2010р. по 31.03.2011р. та доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування за II-й - IV-й квартали 2011р. та І-й квартал 2012р. встановлено його заниження на суму 100308 грн., в тому числі за ІV-й квартал 2010 року на суму 100308 грн.

Відповідачем при проведенні перевірки встановлено заниження скоригованого валового доходу за ІV -й квартал 2010 року на суму 100308,00 грн., за рахунок розбіжностей в обсягах реалізації, що відображені в регістрах бухгалтерського обліку та представленими первинними документами.

Під валовим доходом відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» розуміється загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній економічній морській зоні, так і за її межами.

Згідно з п.п. 4.1.1 п.4.1. ст.4 вказаного Закону валовий дохід включає : загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю( за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення),операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 вказаного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь- яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця, або дата відвантаження товарів, а для робіт, послуг - дата фактичного надання результатів робіт, послуг.

Відповідно до наданих позивачем до перевірки документів (журнали - ордери по рахункам, аналізи рахунків - 31 «Розрахунки в банках»; 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 681 «Розрахунки за авансами одержаними» 70 «Доходи від реалізації», доходи від продажу товарів (робіт, послуг) за ІV-й квартал 2010 року становлять 5138557,00 грн.

Проте, позивачем в декларації з податку на прибуток за ІV-й квартал 2010 року в рядку 01.1 Декларацій «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» відображено показник в сумі 5038249,00 грн.

Належних та достатніх доказів, які б спростовували висновки відповідача в цій частині позивачем не надано.

Таким чином, суд погоджується із відповідачем про безпідставне заниження позивачем показника рядка 01.1 Декларацій «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за ІV-й квартал 2010 року на суму 100308 грн. (5138557- 5038249)

На цій підставі, суд дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено валовий дохід на суму 100308,00 грн., в тому числі за ІV-й квартал 2010 року в сумі 100308,00 грн.

В ході проведення перевірки відповідачем повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за II-й -IV-й квартали 2011 p., І-й квартал 2012 р. встановлено їх завищення всього на суму 822475,00 грн., в тому числі за ІV-й квартал 2010 року на суму 420,00 грн., за І-й квартал 2011 року на суму 98020,00 грн., за II-й квартал 2011 p.- 249800 грн., III-й квартал 2011 p.- 227894 грн., ІV квартал 2011 p.-184343 грн., І квартал 2012р. - 61998 грн.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.13» показників за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. Загальній сумі 8677564,00 грн. встановлено, що позивач здійснював операції з придбання товарів (кормових добавок) та послуг (оренди), встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» на суму 98400,00 грн., в тому числі: за ІV-й квартал 2010 року на суму 420,00 грн., за І-й квартал 2011 року на суму 98020,00 грн..

На думку відповідача, позивачем зайво віднесено до складу витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг), що відображені в рядку 04.1 податкової декларації з податку на прибуток за І-й квартал 2011 року в сумі 96415,00 грн., в тому числі: за 1-й кв. 2011 року на суму 96415,00 грн.

Вказана сума завищених витрат позивачем встановлена за рахунок розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та представлених до перевірки підтверджуючих первинних документів.

Згідно з наданими позивачем до перевірки документів ( оборотно - сальдових відомостей, журналів - ордерів по рахунках, аналізи рахунків - 31 «Розрахунки в банках»; 20 «Запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товар», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 84 «Інші операційні витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» за 4-й квартал 2011 року становить 3712097,00 грн.

Позивачем в рядку 04.1 витрати на придбання товарів (робіт, послуг), декларації з податку на прибуток за І-й квартал 2011 року задекларовано витрати на придбання товарів, робіт, послуг в сумі 3809888,00 грн.

У зв'язку з цим, суд погоджується із висновком відповідача про завищення позивачем показника рядка 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» за І-й квартал 2011 року на суму 96415,00 грн.

В ході проведення перевірки дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання встановлено порушення п. 3.1,п.7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 (із змінами та доповненнями) а саме: в авансових звітах відсутній оформлено належним чином документ, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено, що розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо) , що підтверджує факт продажу ("повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Представником відповідача на вимогу суду надані належним чином завірені копії авансових звітів: №АВ-0000003 від 22.02.2012р., №АВ-0000001 від 18.01.2012р., №АВ-0000040 від 16.12.2011р., №АВ-0000034 від 18.11.2011р., №АВ-0000032 від 19.12.2011р., №АВ-0000031 від 19.09.2011р., №АВ-0000026 від 31.08.2011р., №АВ-0000024 від 01.07.2011р., №АВ-0000016 від 20.05.2011р., №АВ-0000013 від 19.04.2011р., №АВ-0000007 від 18.03.2011р., №АВ-0000005 від 24.02.2011р., №АВ-0000002 від 25.01.2011р., №АВ-0000003 від 31.12.2010р., №АВ-0000052 від 29.11.2010р., №АВ-0000048 від 16.10.2010р., без розрахункових документів (касовий чек, розрахункова квитанція), які підтверджують факт продажу товарів, надання послуг за готівкові кошти на суму 3383 грн. 81 коп.

Суд зазначає, що порядок оформлення касових операцій встановлений розділом 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року (надалі - Положення №637).

Відповідно до п.3.1 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з п. 3.4 вказаного Положення №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (п.3.5 Положення № 637).

Згідно з п.3.6. видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.

Згідно з п. 7.39 Положення № 637 під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Порядок здійснення контролю за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою врегульовано розділом 3 Положення № 637, відповідно до п.7.4 якого, якщо перевіркою підприємства (підприємця) було виявлено порушення, то за її результатами складається акт про перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою (далі - акт про перевірку) (додаток 9) у трьох примірниках, у якому викладається зміст порушення з відповідним обґрунтуванням.

Згідно з п. 7.36. Положення № 637 метою перевірки щодо порядку видачі готівки під звіт та її використання є здійснення контролю за дотриманням підприємствами встановленого порядку видачі готівкових коштів під звіт (у тому числі на відрядження) та їх використання відповідно до вимог цього Положення та інших нормативно-правових актів.

Під час проведення перевірок аналізується порядок видачі підприємствами сум під звіт, виявляються факти неправомірної видачі готівки під звіт працівникам, які повністю не розрахувалися за попередньо видані їм кошти, факти несвоєчасного звітування, а також випадки передавання підзвітних коштів одним працівником іншому тощо ( п.7.37).

При цьому, дані про виявлені під час перевірки порушення щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт зазначаються в розділі VI акта про перевірку ( п.7.45).

Вказане заниження валового доходу встановлено плановою перевіркою та відображено в акті від 09.08.2012р. №553/22-00/32891219.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу валових витрат не включається витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Належних та достатніх доказів, які б спростовували висновки відповідача в цій частині, позивачем не надано.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 3.1, п.7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94- ВР „Про оподаткування прибутку підприємств"(у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями), до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 23.05.1997р. за №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення валових витрат всього в сумі 98440 грн., у тому числі за ІV-й квартал 2010 року в сумі 420 грн. та за 1-й квартал 2011 року в сумі 98020 грн.

Перевіркою відображених у рядку 06.3 Податкової Декларації «Витрати на збут» показників за період 01.04.2011р. по 31.03.2012р. у загальній сумі 2146436,00 грн. встановлено, що ТзОВ «Агро вест» понесло наступні витрати, а саме: нарахування заробітної плати та внески на соціальні заходи, послуги по оренді складських приміщень, офісного приміщення та орендної плати за землю, придбання паливно-мастильних матеріалів та інші.

Проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 06.3 Податкової Декларації за період 01.04.2011р. по 31.03.2012р. в сумі 2146436,00 грн. на підставі таких документів: журнали-ордери і відомості, аналізи по рах. 93 «Витрати на збут», дані бухгалтерського обліку за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей, послуг встановлено завищення задекларованих ТзОВ «Агро вест» показників у рядку 06.3 Податкової Декларації «Витрати на збут» на суму 724035 грн., в тому числі: за II-й кв. 2011р.- 249800 грн., III-й кв. 2011р.- 227894 грн., ІV-й кв. 2011р. - 184343 грн., І-й кв. 2012р. - 61998 грн.

Судом при дослідженні цих висновків відповідача встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Агроль» укладено договір оренди земельної ділянки від 03.01.2011р. №03/01/03.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець ТзОВ «Агроль» надає в оренду, а орендар ТзОВ «Агровест» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення на ній стоянки автомобілів, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська.

Пунктом 2.1 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 60 кв.м. Розмір орендної плати становить 100,80 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ - 16,80 грн. Цільове призначення земельної ділянки - розміщення стоянки автомобілів відповідно до п.5.2 договору «Умови використання земельної ділянки».

В подальшому, між сторонами укладено додаткову угоду від 01.04.2011р. №1 відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2011р. №03/01/03, згідно з якою сторони узгодили, що у зв'язку з підвищенням тарифів, в тому числі внаслідок інфляційних процесів, внести зміни до п.2.1, п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 03.01.2011р. №03/01/03, та викласти їх в такій редакції:

«П.2.1 В оренду передається земельна ділянка загальною площею 70 кв.м.

П.4.1 Розмір орендної плати становить 73680,00 грн. на місяць, в т.ч ПДВ 14736,00 грн. Попередню редакцію п.2.1 та п.4.1 Договору оренди земельної ділянки №03/01/03 від 03.01.2011р. вважати недійсною з 01.04.2011р.»

Судом встановлено, що 01.02.2012р. між позивачем та ТзОВ «Агроль» (код ЄДРПОУ - 30765316) укладено додаткову угоду №2 від 01.02.2012р. про розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.01.2011р. №03/01/03.

На виконання наданих послуг позивач надав такі докази, а саме: договір оренди земельної ділянки від 03.01.2011р. №03/01/03, додаткові угоди №1 від 01.04.2011р. та №2 від 01.02.2012р., акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № Аг-0000042 від 30.04.2011р., на загальну суму 73680 грн., в т.ч. ПДВ - 12280 грн., № Аг-0000057 від 31.05.2011р. на загальну суму 73680 грн., в т.ч. ПДВ - 12280 грн., № Аг-0000073 від 30.06.2011р. на загальну суму 73680 грн., в т.ч. ПДВ - 12280 грн., № Аг-0000094 від 29.07.2011р. на загальну суму 73680 грн., в т.ч. ПДВ - 12280 грн., № Аг-0000111 від 31.08.2011р. на загальну суму 73680 грн., в т.ч. ПДВ - 12280 грн., № Аг-0000129 від 30.09.2011р. на загальну суму 73680 грн., в т.ч. ПДВ - 12280 грн., № Aг-0000143 від 31.10.2011р. на загальну суму 73680 грн., в т.ч. ПДВ - 12280 грн., №Аг-0000158 від 30.11.2011р. на загальну суму 73680 грн., в т.ч. ПДВ - 12280 грн., №Аг-0000175 від 28.12.2011р. на загальну суму 73680 грн., в т.ч. ПДВ - 12280 грн., №Аг-0000003 від 31.01.2012р. на загальну суму 73680 грн., в т.ч. ПДВ - 12280 грн., податкову накладну № 3 від 30.06.2011 року, податкову накладну № 2 від 30.06.2011 року, податкову накладну № 1 від 30.06.2011 року, податкову накладну № 16 від 31.05.2011, податкову накладну № 1 від 31.05.2011 року, податкову накладну № 2 від 31.05.2011 року, податкову накладну № 2 від 30.04.2011 року, податкову накладну № 1 від 30.04.2011 року, податкову накладну № 8 від 30.03.2011 року, податкову накладну № 9 від 30.03.2011 року, податкову накладну № 11 від 28.02.2011 року, податкову накладну № 10 від 28.02.2011 року, податкову накладну № 10 від 31.01.2011 року, податкову накладну № 11 від 31.01.2011 року, податкову накладну № 7 від 29.12.2011 року, податкову накладну № 8 від 29.12.2011 року, податкову накладну № 9 від 29.12.2011 року, податкову накладну № 18 від 30.11.2011 року, податкову накладну № 5 від 30.11.2011 року, податкову накладну № 4 від 30.11.2011 року, податкову накладну № 16 від 31.10.2011 року, податкову накладну № 15 від 31.10.2011 року, податкову накладну № 5 від 30.09.2011 року, податкову накладну № 11 від 31.08.2011 року, податкову накладну № 13 від 31.08.2011 року, податкову накладну № 12 від 31.08.2011 року, податкову накладну № 9 від 29.07.2011 року, податкову накладну № 10 від 29.07.2011 року, податкову накладну № 11 від 29.07.2011 року,податкову накладну № 5 від 30.01.2012 року, податкову накладну № 4 від 30.01.2012 року, податкову накладну № 6 від 31.01.2012 року, податкову накладну № 3 від 28.02.2012 року, податкову накладну № 4 від 28.02.2012 року, податкову накладну № 1 від 22.03.2012 року.

В бухгалтерському обліку дані операції відображені по бух. рах.93 «Витрати на збут» з формуванням бухгалтерського проведення: Дт.93 Кт.84 в сумі 614000 грн. Оплата за надані послуги проведена у безготівковій формі.

Суд в межах цих підстав позову зазначає, що згідно з п. 289.3 ст. 298 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Державний комітет України із земельних ресурсів на виконання п. 289.3 ст. 289 Податкового кодексу України від 02.10.2010р. №2755-IV, листом від 10.01.2011р. №11/1-2/9 у 2011р. повідомив про те, що нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів підлягає індексації, станом на 01.01.2011р. на коефіцієнт - 3.2.

Відповідно до Розпорядження голови Львівської обласної ради від 05.07.1995р. за №489 грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів становить 3161 грн. за 1 га.

Судом встановлено, що відповідно до поданого податкового розрахунку земельного податку ТзОВ «Агроль» за 2011 рік, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації в с. Жорниська на 2011 рік становить 10115,20 грн. за 1 га (3161 x 3.2). Отже, вартість 1 м. кв. землі, що перебуває у власності ТзОВ «Агроль» становить 1,01 грн., а вартість переданої земельної ділянки в оренду ТзОВ «Агровест» (60 м. кв.) становить 60,10 грн. Сума орендної плати за користування земельної ділянки відповідно до укладеного договору від 03.01.2011 року за № 03/01/03 між ТзОВ «Агроль» та ТзОВ «Агровест» визначена в розмірі 100,80 грн. (в тому числі сума ПДВ - 16,80грн.) і таким чином відповідає реальній (звичайній ціні) вартості орендованої земельної ділянки.

Натомість, сума орендної плати, яка визначена додатковою угодою №1 від 04.04.2011р. відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03.01.2011р. №03/01/03 становить 73680 грн. (в тому числі сума ПДВ - 12280грн.).

Судом також встановлено, що ТзОВ «Агро вест» укладено Договір оренди офісного приміщення від 03.01.2011р. №03/01/02 з ТзОВ «Агроль» за адресою с. Жорниська, Яворівського району.

В договорі зазначено, що ТзОВ «Агроль» (орендодавець) передає приміщення санпропускника для використання в господарській діяльності з метою створення офісного приміщення, загальною площею 9 м.кв. Розмір орендної плати зазначений в договорі та становить 36 грн. на місяць в т.ч. ПДВ 6 грн. Додатковою угодою №1 від 01.04.2011р. внесено зміни в п.5.1 Договору Оренди офісного приміщення №03/01/02 від 03.01.2011, в частині збільшення розміру орендної плати, яка з 01.04.2011р. становить 26320,00грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 4386,67 грн.

Для підтвердження надання послуг надано відповідні договори, акти здачі-прийняття робіт(надання послуг), податкові накладні та картку клієнта щодо розрахунків за надані послуги.

Сума послуг відповідно до актів здачі-прийняття робіт ( надання послуг) за квітень- грудень 2011 року та січень 2012 року склала:

- акт № Аг-0000043 від 30.04.2011. на суму - 26320грн.,в т.ч. ПДВ 4386,67грн.;

- акт № Аг-0000058 від 31.05.2011. на суму - 26320грн.,в т.ч. ПДВ 4386,67грн.;

- акт № Аг-0000074 від 30.06.2011. на суму -26320грн.,в т.ч. ПДВ 4386,67грн.;

- акт № Аг-0000095 від 29.07.2011. на суму -26320грн.,в т.ч. ПДВ 4386,67грн.;

- акт № Аг-0000112 від 31.08.2011. на суму -26320грн.,в т.ч. ПДВ 4386,67грн.;

Під час розгляду справи встановлено, що орендодавець ТзОВ «Агроль» не декларувало податку на прибуток в зв'язку з тим, що підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до розділу ХІV глави 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

В пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону визначено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива шинкова ціна.

В пп. 14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України вказано, що пов'язані особи-юридичні та /або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і, які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку ;

- фізична особа або члени її сім" ї, які здійснюють контроль за платником податку...;'

Відповідно до п.п. 153.2.2. п.153.2 ст. 153 Податкового кодексу Україну витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товар (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

В пп. 153.2.3 п.153.2 ст. 153 Податкового кодексу України вказано, що положення п.п.153.2.2 вказаного пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Судом встановлено, що орендодавець ТзОВ «Агроль» не декларувало податку на прибуток в зв'язку з тим, що підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до розділу ХІV глави 2 „Фіксований сільськогосподарський податок" Податкового кодексу України від 02.12.2010р.

Тому, суд вважає, що віднесення на витрати ТзОВ «Агровест» орендної плати за земельну ділянку, отриманої від ТзОВ «Агроль» за договором від 03.01.2011р. за №03/01/03, є операціями з пов'язаною особою, відповідно вартість орендної плати за землю не повинна перевищувати звичайних цін.

З цих же підстав віднесення на витрати оренди офісного приміщення отриманої від ТзОВ «Агроль» за договором від №03/01/02 від 03.01.2011 є операціями з пов'язаною особою, так як ТзОВ «Агроль» не сплачує податок на прибуток.

Із врахуванням викладеного, суд вважає, позивачем в порушення 14.1.159 п.14.1 ст.14, п.п.153.2.2. п.153.2.3 п.153.2 ст.15 Податкового кодексу України завищено витрати по оренді земельної ділянки на суму 613160 грн. (614000-840), в тому числі за II-й кв.2011р. - 183948грн., III-й кв. 2011р ,- 183948 грн. ІV-й кв. 2011р. - 183948 грн., І-й кв. 2012р. - 61316 грн. та завищено витрати по оренді офісного приміщення на суму 109517 грн.(109667-150), в тому числі за II-й кв. 2011 р.- 65710 грн., III-й кв. 2011р. - 43807 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є правомірним.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення №0002242320 від 21.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, на загальну суму 168208 грн., в т.ч. 164989 грн. основного платежу, 3219 грн. штрафних санкцій; податкове повідомлення - рішення №0002232320 від 21.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 56319 грн., в т.ч. 49987 грн. основного платежу, 6332 грн. штрафних санкцій; податкове повідомлення - рішення №0000342330 від 21.08.2012 року, яким позивачу нараховані штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є правомірними, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо доводів позивача про протиправність податкового повідомлення - рішення №0008511700 від 21.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1018 грн., в т.ч. 814 грн. основного платежу, 204 грн. - штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки встановлене порушення позивачем п.п. 162.1.2 п. 162.1. ст.162, п.п. 164.1.1. п.164.1., п.п. 164.2.17. п.164.2. ст. 164, п.167.1. ст. 167, п.176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, п.1.6. ст.1, п.п.4.2.9. п.4.2. ст..4, п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 814,0 грн.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, регламентується загальними нормами Податкового кодексу № 2756-VI від 02.12.2010р., а саме: загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними вказаним Кодексом.

Згідно із п.п.164.2.17. до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 вказаного Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання.

Відповідно до п. 167.1. ст.167 вказаного Кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно із п.176.2. ст.176 вказаного Кодексу особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, регламентується загальними нормами Закону № 889-ІV від 22.05.2003р.

Згідно з п.п.4.2.9. п.4.2. ст.4. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід, отриманий платником податку від працедавця як додаткове благо, зокрема вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими вказаним Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, оподаткування доходів суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб, які здійснюється не за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, оподатковуються за загальними нормами, встановленими Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» для фізичних осіб - за ставкою податку, визначеною у п.7.1 ст. 7 вказаного Закону - 15% від об'єкта оподаткування.

Як вже встановлено судом позивачем порушено вимоги п. 3.1,п.7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 (із змінами та доповненнями).

Таким чином, відповідач дійшов правильного висновку про порушення позивачем п.п. 162.1.2 п.162.1. ст. 162, п.п. 164.1.1. п.164.1., п.п. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164, п.167.1. ст. 167, п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України, п.1.6. ст.1, п.п.4.2.9. п.4.2. ст..4, п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 814,0 грн.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення №0008511700 від 21.08.2012 року є правомірним, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 січня 2013 року.

Суддя А.Г. Гулик