Постанова

від 13.02.2013 по справі 2а/0270/5799/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

13 лютого 2013 р. Справа № 2а/0270/5799/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медяної Н.А.

позивача: ОСОБА_1,

відповідача та третьої особи І : Кирилюк Д.В.,

третьої особи ІІ: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1, третя особа (ІІ), яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3,

до: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, третя особа (І), яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - заступник начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Любінецький Ростислав Євгенович

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача заступник начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Любінецький Ростислав Євгенович про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області №42 від 30.11.2012р., прийнятої на підставі акту №549 П від 23.11.2012р. перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 100620 грн.

Позивач не погоджується із винесеним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, в зв'язку із чим звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 09.01.2013р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено ОСОБА_3.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись при цьому на обставини, що викладені у адміністративному позові.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, проте надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що він є співвласником будівлі, щодо якої здійснюється реконструкція, разом із ОСОБА_1 в рівних частках. Однак, ОСОБА_1 не має ніякого відношення до здійснення реконструкції будівлі, за яку на нього накладено штраф. Роботи з реконструкції та нагляд за їх проведенням веде він особисто (а.с.51).

Представник відповідача (третьої особи І) в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на правомірність дій службових осіб інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області при винесенні оскарженої постанови.

В ході судового розгляду в якості свідка допитано ОСОБА_8, який здійснював перевірку щодо дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Свідок зазначив, що під час перевірки виявлено порушення підприємцем вимог статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність". В зв'язку із цим на позивача накладено штраф за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації. При цьому, свідок пояснив, що ним з урахуванням Державних будівельних норм А.2.2-3-2012 (додаток М) визначено категорію складності об'єкта будівництва. Крім того, свідок вказав, що перший поверх будівлі ОСОБА_1, на його думку, є завершеним будівництвом, інші ж два поверхи не можуть вважатись завершеним будівництвом.

Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, третьої особи (І), зважаючи на покази свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі акту планової перевірки перевірки №549 П від 23.11.2012р., протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.11.2012р., фото об'єкта будівництва, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи головного державного інспектора відділу по Північному регіону управління контролю за будівництвом об'єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду №1 інспекції Держархбудконтролю у Вінницькій області ОСОБА_8, начальника відділу по Північному регіону управління контролю за будівництвом об'єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду №1 інспекції Держархбудконтролю у Вінницькій області Подоляна Анатолія Івановича, 30.11.2012р. інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області прийнято постанову №42, якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф в розмірі 100620 грн.

Згідно постанови №42 від 30.11.2012р. зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 8 статті 39 "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині проведення робіт по заповненню дверних та віконних прорізів, тобто експлуатації будівлі не зданої в експлуатацію.

Надаючи правову оцінку зазначеній вище постанові, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами.

В силу частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Частиною 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно зі статтями 27, 28 цього Закону України "Про архітектурну діяльність" замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані, зокрема, забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, а власники та користувачі об'єктів архітектури - отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.

Також пунктами 1, 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:

- направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

- реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (стаття 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок щодо розробки та затвердження проектної документації покладено на замовників та підрядників об'єкта будівництва, а прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів будівництва, здійснюється на підставі поданої саме замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Разом з тим, судом встановлено, що замовником на виготовлення металопластикових та алюмінієвих виробів, а також робіт по їх встановленню у віконних та дверних отворах на визначеному об'єкті є ОСОБА_3, про що свідчить договір №877 від 05 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_7. Також у матеріалах справи наявні платіжні документи, які підтверджують факт придбання окремих будівельних матеріалів ОСОБА_3 Підтвердженням того, що саме ОСОБА_3 є замовником робіт по реконструкції магазину, що знаходиться по АДРЕСА_1 в місті Калинівка, є пояснення ОСОБА_3, що містяться у матеріалах справи. У цих поясненнях ОСОБА_3 зазначає, що він як співвласник приміщення, у якому проводиться реконструкція, виступив з ініціативою провести такі роботи, на що ОСОБА_1 погодився.

Доказом того, що приміщення будівлі вбиральні з надбудованим магазином під номером АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є договір дарування цієї будівлі.

Відтак, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виступав ані замовником, ані підрядником робіт з проведення реконструкції будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1 в місті Калинівка, тому до нього безпідставно застосовано штрафні санкції за порушення у сфері містобудівної діяльності.

Суд зважає на застосування відповідачем частини 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і кваліфікацію будівлі по АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як завершеного будівництва. Проте, не може погодитись з такими висновками, оскільки з долучених до матеріалів адміністративної справи фотокарток вказаної будівлі не можливо встановити ознак експлуатації будівлі як завершеного будівництва (а.с.67-71,77). Так, суд зважає на ту обставину, що завершеним будівництвом об'єкту є фактичне закінчення будівництва, коли втілені в життя всі технічні умови архітектурного проекту. Поясненнями свідка в судовому засіданні підтверджено, що, на його думку, завершеним будівництвом є лише перший поверх триповерхової будівлі.

Так, в силу вимог закону, невірним є виокремлення 1/3 частини будівлі з загальної споруди та накладення штрафу в цілому за експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту як такого, що не прийнятий в експлуатацію.

Крім того, суд критично оцінює методику визначення відповідачем розміру штрафних санкцій, зважаючи на таке.

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат; об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат; об'єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат; об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат;

Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Таким чином, відповідачем при здійсненні перевірки та прийнятті оскарженої постанови не враховано зазначених вище норм, оскільки, як видно із пояснень представника відповідача та показань свідка, категорія складності будівлі визначена особами, що здійснювали перевірку, самостійно на підставі Державних будівельних норм А.2.2-3-2012 (додаток М).

При цьому, суд звертає увагу на тому, що чинним законодавством ані особи, що здійснювали перевірку, ані відповідач не уповноважені на визначення категорії складності об'єкта будівництва, адже це є прерогативою проектної організації та замовника будівництва.

Відтак, невірне визначення категорії складності об'єкта будівництва стало наслідком помилкового розрахунку розміру штрафних санкцій, що застосовані до позивача. Більше того, Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачає застосування штрафів до суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів, або до осіб, що виконують функції замовника і підрядника одночасно. Однак, ОСОБА_1 не відноситься до жодної із наведеної категорії осіб.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, постанову №42 від 30.11.2012р. слід скасувати, адже контролюючим органом під час її прийняття не було враховано наведених вище обставин, що призвело до невірного обрахування суми штрафних санкцій.

З приводу розподілу судових витрат суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21.11.2011р., яким роз'яснено особливості застосування частини 1 статті 94 КАС України. Так, з урахуванням положень підпункту 3 пункту 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Відтак, з урахуванням частини 3 статті 94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1006,20 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області №42 від 30.11.2012 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідент.код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1006,20 грн. (одна тисяча шість гривень 20 копійок) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби із рахунку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 37694907).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович