Постанова

від 24.01.2013 по справі 2а-8921/11/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2013 р. (14:41) Справа №2а-8921/11/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представників:

позивача - Терещенко Є.О., довіреність № 9 від 10.01.2013 року,

відповідача - Юсупової Н.І., довіреність № 23/10/10-024 від 23.02.2012 року,

за участю експерта - Кузьменкової О.О., посвідчення № 04 від 24.07.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Установи «28 управління начальника робіт»

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Установи «28 управління начальника робіт» до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 24.06.2011 року № 0001072302 в частині донарахування податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в сумі 84650,23 грн., у тому числі 67720,18 грн. за основним платежем та 16930,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

від 24.06.2011 року № 0001082302 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 449932,26 грн., у тому числі 359945,81 грн. за основним платежем та 89986,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю висновків податкового органу щодо нікчемності господарських операцій, укладених з контрагентами, оскільки усі документи, які свідчать про реальність вчинення вищезазначених угод, були надані при проведенні перевірки. На думку позивача, дії відповідача будуються на невірному розумінні норм цивільного права та зводяться до того, що податкові органи при перевірці можуть самостійно визнати договори, що суперечать, на їх погляд, інтересам держави та суспільства, нікчемними (недійсними в силу закону). Крім того, позивачем було зазначено про те, що жодним нормативним актом на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування чи є його контрагент сумлінним платником податків. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить виникнення права платника на податковий кредит в залежність від сплати податку контрагентом.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.07.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.10.2011 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У зв'язку з призначенням експертизи, провадження по справі зупинено до отримання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.01.2012 року провадження по справі поновлено з 16.02.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.02.2012 року провадження по справі зупинено до одержання результатів судово-бухгалтерської експертизи, призначеної ухвалою від 18.10.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.12.2012 року провадження по справі поновлено з 15.01.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.01.2013 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001082302 від 24.06.2011 р. про донарахування податку на додану вартість в розмірі 130,81 грн. основного платежу та 32,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.01.2013 року первинного відповідача по справі замінено на його правонаступника - Державну податкову інспекцію в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 24.01.2013 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Позиція відповідача обґрунтована тим, що за наслідками проведеної перевірки позивача було встановлено факт здійснення ним господарських операцій, що мають ознаки «нікчемності». Таким чином, формуючи за рахунок контрагентів ПП «Светолюкс-Николаев», ПП «Будторг Техно», ПП «Торгбудсервіс», ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» податковий кредит та валові витрати позивач тим самим їх завищив, будучи вигодо набувачем.

Також, відповідачем були надані заперечення на висновок судово-економічної експертизи № 613 від 07.12.2012 року, проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України. В запереченні відповідач вказав на те, що надані позивачем договори, акти виконаних робіт та податкові накладні не є доказами реального надання будівельно-монтажних послуг.

Присутнім у судовому засіданні 24.01.2013 року експертом були надані пояснення з приводу експертного висновку № 613 від 07.12.2012 року, а також щодо проведення оплати витрат на проведення експертизи позивачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 23.10.1997 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Установи «28 управління начальника робіт», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №358143 від 27.04.2009 року та довідкою з ЄДРПОУ серії АБ №191686 від 16.08.2010 року (т.І а.с.13-14).

Відповідно до п.п.1.1. Положення, яке є додатком до Наказу Міністра оборони України від 15.10.2008 року № 506 (т.І а.с.15-25) Установа «28 управління начальника робіт» - це державна госпрозрахункова установа, яка заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Згідно з даними акту перевірки № 1222/23-2/24967480 від 14.06.2011 року позивач з 06.11.1997 року перебуває на податковому обліку за №01-1-140.

Наказом Начальника Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим від 05.04.2011 року №512 (т.ІІ, а.с.28) було призначено планову документальну виїзну перевірку Установи «28 управління начальника робіт» (ЄДРПОУ 24967480). Наказом від 23.05.2011 року № 748 (т.ІІ а.с.29) проведення перевірки продовжено на десять робочих днів з 24.05.2011 року.

На проведення перевірки посадовими особам Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим були видані направлення (т.ІІ а.с.30-33).

На підставі зазначеного вище, посадовими особами ДПІ в м. Євпаторії АР Крим у період з 20.04.2011 року по 06.06.2011 року було проведено планову виїзну перевірку Установи «28 управління начальника робіт» (ЄДРПОУ 24967480) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт № 1222/23-2/24967480 від 14.06.2011 року (т.ІІ а.с.81-188), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п.4.1.1, п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 ст.11, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.9 п.5.4 ст.5, п.8.1-п.8.6 ст. 8, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 105908,00 грн., у тому числі за 2009 рік - 24187,00 грн., за І квартал 2010 року - 38931,00 грн., за І півріччя 2010 року - 200833,00 грн., за 9 місяців 2010 року - 25887,00 грн., 2010 рік - 81721,00 грн.,

- п.1.7 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 361558,00 грн., у тому числі за грудень 2009 року - 5555,00 грн., за січень 2010 року - 5555,00 грн., за лютий 2010 року - 86000,00 грн., за березень 2010 року - 108797,00 грн., за квітень 2010 року - 131,00 грн., за червень 2010 року - 1612,00 грн., за грудень 2010 року - 165018,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом 24.06.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення (т.І а.с.64-65)

№0001072302, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 132385,00 грн., у тому числі 105908,00 грн. за основним платежем та 26477,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0001082302, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 451947,50 грн., у тому числі 361558,00 грн. за основним платежем та 90389,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись частково з названими вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Так, податкове повідомлення-рішення №0001072302 від 24.06.2011 року оскаржено позивачем тільки в тій частині, що стосується донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 67720,18 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16930,05 грн. Податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 року № 0001082302 оскаржено позивачем в частині, що стосується донарахування податку на додану вартість в сумі 359815,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 89953,75 грн.

З огляду на зазначене вище, суд при вирішенні справи розглядає висновки акту перевірки тільки в тій частині, що вплинули на донарахування позивачу оскаржуваної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств.

Перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат за 2010 рік на суму 270880,73 грн., у тому числі:

по взаємовідносинам з ПП «Будторг Техно» (ЄДРПОУ 34700734) на суму 201363,33 грн.,

по взаємовідносинам з ПП «Торгбудсервіс» (ЄДРПОУ 32319175) на суму 69390,00 грн.,

по взаємовідносинам з ПП «Светолюкс-Николаев» (ЄДРПОУ 30397329) на суму 127,40 грн.

Крім того, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму 359815,00 грн., у тому числі:

по взаємовідносинам з ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» (ЄДРПОУ 34566482) за лютий 2010 року на суму 86000,00 грн. та за березень 2010 року на суму 108797,52 грн.,

по взаємовідносинам з ПП «Будторг Техно» (ЄДРПОУ 34700734) за грудень 2010 року на суму 151115,00 грн.,

по взаємовідносинам з ПП «Торгбудсервіс» (ЄДРПОУ 32319175) за грудень 2010 року на суму 13878,00 грн.,

по взаємовідносинам з ПП «Светолюкс-Николаев» (ЄДРПОУ 30397329) за грудень 2010 року на суму 25,48 грн.

Висновки перевірки щодо порушення вимог податкового законодавства обґрунтовані тим, що операції з переліченими вище контрагентами мають ознаки «нікчемності», у зв'язку з чим не мали бути оподатковані позивачем.

Враховуючи, що порушення, виявлені в ході перевірки, були вчинені позивачем у 2010 році, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на той період.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слідує, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Вказаним Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані виключно на тому, що позивач не мав право оподатковувати господарські операції з контрагентами ТОВ «Стройконсалт Миколаїв», ПП «Будторг Техно», ПП «Торгбудсервіс» та ПП «Светолюкс-Николаев», оскільки вказані правочини є нікчемними та свідчать про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тобто про відсутність фактичного надання будівельно-монтажних послуг.

З метою встановлення реальності правочинів, укладених Установою «28 управління начальника робіт» з назвами вище контрагентами, судом по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено експертам Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експерта були поставлені питання щодо того, чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку Установи «28 управління начальника робіт» фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) від ТОВ «Стройконсалт Миколаїв», ПП «Будторг-Техно», ПП «Торгбудсервіс» та ПП «Светолюкс-Николаев», їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Експертом 07.02.2012 року було надано висновок № 613 судової економічної експертизи, проведеної за матеріалами справи №2а-8921/11/0170/5 (т.ІІІ, а.с.2-14), яким підтверджено:

1) отримання Установою «28 управління начальника робіт» товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) від:

- ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» у березні-травні 2010 року будівельно-монтажних робіт на загальну суму 1831155,57 грн., у тому числі ПДВ - 305192,60 грн. та сума робіт без ПДВ - 1525962,97 грн.,

- ПП «Будторг-Техно» за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року послуг з оренди техніки та будівельно-монтажних робіт на загальну суму 1509598,06 грн., у тому числі ПЛВ - 251599,68 грн. та сума послуг і робіт без ПДВ - 1257998,38 грн. (у тому числі у грудні 2010 року на суму 906694,06 грн., у тому числі ПДВ - 151115,68 грн.),

- ПП «Торгбудсервіс» за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року послуг з оренди автомобілів на загальну суму 1465740,00 грн., у тому числі ПДВ - 244290,00 грн. та сума послуг без ПДВ - 1221450,00 грн. (у тому числі у грудні 2010 року на суму 83268,00 грн., у тому числі ПДВ - 13878,00 грн.),

- ПП «Светолюкс-Николаев» у грудні 2010 року товарно-матеріальних цінностей на суму 152,88 грн., у тому числі ПДВ - 25,48 грн. та сума товарно-матеріальних цінностей без ПДВ - 127,40 грн.

2) оплата Установою «28 управління начальника робіт» товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг):

- у березні та травні 2010 року будівельно-монтажних робіт від ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» у сумі 1168785,09 грн., у тому числі ПДВ - 194797,52 грн. (у лютому 2010 року у сумі 516000,00 грн., з них ПДВ - 86000,00 грн., у березні 2010 року у сумі 652785,09 грн., з них ПДВ 108797,52 грн.),

- за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року послуг з оренди техніки та будівельно-монтажних робіт від ПП «Будторг-Техно» у повному обсязі у сумі 1509598,06 грн., у тому числі ПДВ - 251599,68 грн. (за грудень 2010 року на суму 906694,06 грн., у тому числі 151115,68 грн.) за умови, що оплата за банківською випискою від 26.04.2010 року на суму 86544,00 грн. (ПДВ - 14424,00 грн.) є оплатою за орендні послуги за договором № 1 від 04.01.2010 року,

- за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року послуг з оренди автомобілів від ПП «Торгбудсервіс» у повному обсязі у сумі 1465740,00 грн., у тому числі ПДВ - 2442920,00 грн., (за грудень 2010 року на суму 83268,00 грн., у тому числі ПДВ - 13878,00 грн.),

- у грудні 2010 року товарно-матеріальних цінностей від ПП «Светолюкс-Николаев» на суму 152,88 грн., у тому числі ПДВ - 25,48 грн.

3) використання отриманих робіт (послуг)за актами приймання виконаних будівельних робіт (наданих послуг) від контрагентів: ТОВ «Стройконсалт Миколаїв» у березні та травні 2010 року, ПП «Будторг-Техно» та ПП «Торгбудсервіс» у грудні 2010 року у господарській діяльності Установи «28 управління начальника робіт».

Визначити чи використовувалися у господарській діяльності отримані матеріали від ПП «Светолюкс-Николаев» у сумі 152,88 грн. не уявляється можливим, оскільки на дослідження не надані регістри бухгалтерського обліку по субрахункам бухгалтерського рахунку 20 «Виробничі запаси», регістри і документи бухгалтерського обліку, які відображають подальше використання будівельних матеріалів (журнали-ордери по кредиту рахунку 20 «Виробничі запаси» та акти списання, накладні-вимоги, накладні на випуски у виробництво та інше).

Висновки експертизи зроблені за наслідками вивчення цивільно-правових угод, які були укладені позивачем з контрагентами, а також первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача (актів виконаних будівельних робіт, акти приймання-передачі будівельної техніки та автомобілів у користування, банківських виписок, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних), регістрів бухгалтерського обліку.

Відповідно до висновку експерта надані на дослідження первинні бухгалтерські документи фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

Вказані документи були долучені судом до матеріалів справи.

Що стосується висновків експертизи відносно того, що позивачем не були надані на дослідження документи, які підтверджують використання ним у своїй господарській діяльності матеріалів, отриманих від ПП «Светолюкс-Николаев», то вказані документи позивач надав в подальшому у судове засідання.

Згідно пояснень позивача від 24.01.2013 року товар (скріплююча суміш) на суму 152,70 грн. був отриманий від контрагента ПП «Светолюкс-Николаев» та оплачений у повному обсязі, списання даного товару не проводилось. Проте, наданими документами (журнал проводок за грудень 2010 року, журнал-ордер та відомість по рахунку 6311 «Матеріали» за грудень 2010 року) підтверджується належне оприбуткування позивачем товару, отриманого від ПП «Светолюкс-Николаев», та вказує на те, що даний товар ще не був використаний позивачем у своїй господарській діяльності.

Розглянувши висновок експертизи № 613 від 07.02.2012 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Отже, під час розгляду справи підтверджено настання реальних правових наслідків за угодами, укладеними позивачем з контрагентами ТОВ «Стройконсалт Миколаїв», ПП «Будторг-Техно», ПП «Торгбудсервіс» та ПП «Светолюкс-Николаев».

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені позивачем з названими контрагентами мають ознаки «нікчемності», то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, суд також зазначає, що у відповідності до положень ст. 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В акті перевірки відсутні посилання, а також аналіз первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, які мали бути досліджені під час проведення перевірки та саме на них мали бути засновані висновки документальної перевірки в силу положень ст. 75 ПК України.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Стройконсалт Миколаїв», ПП «Будторг-Техно», ПП «Торгбудсервіс» та ПП «Светолюкс-Николаев».

Враховуючи, що під час розгляду встановлено відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, є протиправними та підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення:

№0001072302 від 24.06.2011 року в частині донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 67720,18 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16930,05 грн.,

№ 0001082302 від 24.06.2011 року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 359815,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 89953,75 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 7073,03 грн., з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 24.01.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 29.01.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим №0001072302 від 24.06.2011 року в частині донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 67720,18 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16930,05 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим № 0001082302 від 24.06.2011 року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 359815,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 89953,75 грн.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Установи «28 управління начальника робіт» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. та судові витрати на проведення експертизи в сумі 7073,03 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Сидоренко Д.В.