Ухвала

від 13.08.2014 по справі 2а-8921/11/0170/5

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2014 року м. Київ К/800/23773/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2013

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

у справі № 2а-8921/11/0170/5

за позовом Установи "28 управління начальника робіт" (далі - Установа)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від 24.06.2011 № 0001072302 в частині донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 84650,23 грн. (у тому числі 67720,18 грн. за основним платежем та 16930,05 грн. за штрафними санкціями) та податкового повідомлення-рішення від 24.06.2011 № 0001082302 в частині визначення платникові грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 449 932,26 грн. (у тому числі 359 945,81 грн. за основним платежем та 89986,45 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2013, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено з тих мотивів, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві товарів, робіт та послуг у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Стройконсалт Миколаїв» (далі - ТОВ «Стройконсалт Миколаїв»), приватним підприємством «Будторг-Техно» (далі - ПП «Будторг-Техно»), приватним підприємством «Торгбудсервіс» (далі - ПП «Тргбудсервіс») та приватним підприємством «Светолюкс-Николев» (далі - ПП «Светолюкс-Николаев») підтверджується документально, що обумовлює правильність відображення зазначених операцій у податковому обліку позивача.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного податкового законодавства та дійсним обставинам справи, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про фіктивний характер спірний операцій, які оформлені складенням штучного документообігу та не були опосередковані реальним виконанням.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані суми грошових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток були визначені Установі за наслідками проведення ДПІ планової виїзної перевірки Установи з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, оформленої актом від 14.06.2011 № 1222/23-2/24967480. Під час цієї перевірки податкова інспекція встановила формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за операціями з придбання будівельно-монтажних робіт, будівельних матеріалів та послуг з оренди спеціалізованої техніки у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Стройконсалт Миколаїв», ПП «Будторг-Техно», ПП «Тргбудсервіс» та ПП «Светолюкс-Николаев», які, за висновком ДПІ, мали фіктивний характер та не опосередковувалися реальним виконанням

На обґрунтування своєї правової позиції ДПІ зазначає про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій спірними постачальниками в силу відсутності у них майна, основних фондів, транспортних засобів, трудового персоналу, необхідних для провадження господарської діяльності, а також посилається на неподання Установою первинних документів, складення яких є притаманним для розглядуваних операцій (як-от товарно-транспортної документації у процесі постачання будівельних матеріалів покупцеві).

Вирішуючи даний спір, суди обох попередніх інстанцій цілком об'єктивно не погодилися із наведеною правовою позицією податкового органу.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту у періоді, охопленому перевіркою) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який регулював порядок відображення витрат у податковому обліку платника на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Досліджуючи обставини щодо відповідності сформованих позивачем валових витрат та податкового кредиту в оспорюваних сумах наведеним законодавчим критеріям, суди встановили, що у перевіреному періоді Установою було придбано у названих постачальників будівельно-монтажні роботи, послуги з оренди техніки та будівельні матеріали; виконання зазначених операцій оформлено складенням відповідних їх змісту первинних документів, а саме - актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, кошторисами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, актами приймання будівельної техніки у користування; оплата придбаних товарів, робіт та послуг позивачем підтверджується виписками з банківського рахунку Установи.

Вказані первинні документи підписані сторонами без застережень та містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а тому цілком об'єктивно були розцінені судами як такі, що підтверджують факт виконання спірних операцій.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суди правомірно відхилили твердження податкового органу про відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставки товарів та робіт силу відсутності основних засобів та робочого персоналу.

Адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо); до того ж податковою інспекцією не доведено неможливості виконання спірними постачальниками ремонтних робіт розглядуваних поставок наявними у них силами та засобами з урахуванням видів та обсягів виконаних робіт та поставлених будівельних матеріалів.

Доводи податкового органу про відсутність доказів транспортування придбаних Установою будівельних матеріалів у процесі виконання їх поставок також спростовуються наявними у матеріалах справи доказами - шляховими листами, якими засвідчено перевезення продукції транспортними засобами позивача.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

За таких обставин висновок судів про дотримання Установою необхідних умов для формування податкового кредиту, валових витрат та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань відповідає наявним у справі доказам.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 у справі № 2а-8921/11/0170/5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош