Ухвала

від 24.10.2012 по справі 2а-2452/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 р.Справа № 2а-2452/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

за участю: представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-2452/12/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Балмолоко Плюс"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство "Балмолоко плюс", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року №0000081801.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 р. задоволено вищезазначений позов, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області № 0000081801 від 15.09.2011 року.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований 20.03.2001 року в Балаклійській районній державній адміністрації, свідоцтво №1304059484Ю0010196 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби (т.1 а.с.14).

Видами діяльності ЗАТ "Балмолоко плюс" за КВЕД є: виробництво молочних продуктів, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом, роздрібна торгівля напоями, роздрібна торгівля тютюновими виробами, кафе (т.1 а.с.45).

Фахівцями ДПІ у Балаклійському районі Харківської області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ЗАТ "Балмолоко плюс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підприємством-постачальником ТОВ "Дніпро-Бріг"(код ЄДРПОУ 36574373) за період з 01.06.2010 р. по 30.06.2010 р.

За результатами зазначеної перевірки складений акт №520/18-006/31064504 від 31.08.2011 р. №520/18-006/31064504, висновками якого встановлені порушення вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ЗАТ "Балмолоко Плюс" по отриманню товару від ТОВ "Дніпро-Бріг", які визнані нікчемними на загальну суму 1076374,86 грн., у т.ч. ПДВ 179395,81 грн. Також встановлено, що в порушення п.п.7.4.1, 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зайво включено до складу податкового кредиту в червні 2010 року ПДВ в сумі 179395,81 грн., в результаті чого зменшено податковий кредит в сумі ПДВ -179395,81 грн., що призвело до нарахування ПДВ за червень 2010 року у розмірі 179395,81 грн. (а.с. 13-22).

Позивачем були надані заперечення на вказаний акт від 08.09.2011 р. №121, які 15.09.2011 р. відповідачем були залишені без розгляду у зв'язку з порушенням строків передбачених п.86.7 ст.86 ПК України (а.с.24-26 т.1).

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем були винесено податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року №0000081801 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 179396,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 44849,00 грн. (а.с.27 т. 1), яке було оскаржено позивачем у адміністративному порядку (а.с.28 т. 1).

Рішенням ДПА у Харківській області від 08.11.2011 р. №5010/10/25-203 (а.с.34 т. 1) податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року №0000081801 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Рішенням ДПС України від 19.01.2012 року №1260/6/10-2115 (а.с.43 т. 1) скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене податкове повідомлення - рішення необґрунтоване та винесене з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що в вищезазначеному акті перевірки зазначено, що позивач на підставі видаткових та податкових накладних за червень 2010 р. на придбання знежиреного молока, виписаних ТОВ "Дніпро-Бріг", віднесло до складу податкового кредиту у червні 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 179396,00 грн. В ході перевірки встановлено протиправний характер угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Дніпро-Бріг" з купівлі-продажу знежиреного молока та зроблений висновок про нікчемність даної угоди. Такий висновок податкового органу базується на інформації від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, а саме акту перевірки ТОВ "Дніпро-Бріг" від 01.04.2011 року №1031/23-5/36574373 з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за червень 2010 р. Зазначено, що у ТОВ "Дніпро-Бріг" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям.

З урахуванням інформації від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про протиправний характер зазначеної угоди та положень ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, податковим органом зроблений висновок про неправомірність декларування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Дніпро-Бріг».

На підставі договору року №0109/09 від 01.09.2009 року покупець -ЗАТ "Балмолоко плюс" придбав, а продавець - ТОВ "Дніпро-Бріг" продав молоко знежирене, вироблене з молока коров'ячого незбираного відповідаючи вимогам ДСТУ-3662-97 (т.1 а.с.46).

На час укладання та виконання договорів ТОВ "Дніпро-Бріг" було зареєстровано як юридична особа та платником податку на додану вартість, що зазначено в акті перевірки, встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами.

Реальність виконання вищезазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: копіями податкових накладних, які включені до реєстру отриманих податкових накладних, видаткових накладних витяг з журналу реєстрації довіреностей с 19.05.2010 р., витяг з журналу реєстрації довіреностей с 19.05.2010 р. (т.1 а.с.90-95, а.с. 56-72, а.с.53-54, а.с.102-247).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що надані позивачем спеціалізовані товарно-транспортні накладні на перевезення молочної сировини, надані позивачем до матеріалів справи, відповідають вимогам Інструкції «Про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини», яка затверджена Мінагрополітики України 01.07.2002 року за № 176 та мають всі необхідні реквізити, зокрема, відомості про вантаж, відомості про відповідальних осіб та підписи осіб, які приймають участь у процесі перевезення молочної сировини - осіб, які здали сировину на молокопереробне підприємство та які зробили аналіз молочної сировини.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вищезазначений товар був оприбуткований позивачем в бухгалтерському обліку як товар, отриманий від ТОВ "Дніпро-Бріг", що підтверджується випискою по 631 рахунку (а.с. 91-95 т. 1).

Податкові накладні, виписані ТОВ "Дніпро-Бріг", відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, які діяли на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Дніпро-Бріг".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що контрагентом позивача були виконані зобов'язання за договором поставки, а позивачем був прийнятий зазначений товар, що відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року з Додатком № 5, відповідно якої позивачем задекларовано операції з ТОВ "Дніпро-Бріг" на суму ПДВ 179395,81 грн. як операцію з придбання з ПДВ, що надає право формування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно п.10.2 ст.10 наведеного закону, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем, а також і контрагентами покупця (в тому числі внаслідок ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем на суму бюджетного відшкодування.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпро-Бріг".

Колегія суддів зазначає, що , правовідносини щодо нікчемності правочинів врегульовано ст.228 Цивільного кодексу України, зі змісту якої вбачається, що з 01.01.2011 р. законодавцем виключено правочини, які укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів та віднесено такі правочини до оспорюваних.

Судовим розглядом встановлено, що договір від 01.09.2009 року №0109/09 між ТОВ "Дніпро-Бріг" та ЗАТ "Балмолоко плюс" у встановленому законом порядку недійсним визнаний не був.

Відповідачем уході розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не надано докази щодо порушення кримінальної справи стосовно службових осіб ТОВ "Дніпро-Бріг" та ЗАТ "Балмолоко плюс".

Посилання відповідача невідповідність податкових накладних, виписаних ТОВ "Дніпро-Бріг" п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з огляду на невірне зазначення адреси підприємства, а також на висновки акту перевірки ТОВ "Дніпро-Бріг"ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 01.04.2011 року №1031/23-5/36574373 з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за червень 2010 р., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Зазначена правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Висновки податкового органу стосовно відсутності у ТОВ "Дніпро-Бріг" персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки дані висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-2452/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 29.10.2012 р.