Постанова

від 12.02.2013 по справі 5011-69/4784-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 5011-69/4784-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Мамонтової О.М.,

Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року у справі № 5011-69/4784-2012 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа: Терехова Тетяна Олександрівна, про визнання припиненими договору поруки та іпотечного договору і стягнення суми,

за участю представників:

Позивача: Дорошенко Б.М., дов. б/н від 11.02.2013 року,

Відповідача: Гіленко А.М., дов. № 2683 від 14.11.2012 року,

Третьої особи: не з'явилась.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс" (далі - ТОВ "Онікс", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", Відповідач) про визнання припиненим договору поруки №600/03.3-50/1 від 14.03.2008 року та іпотечного договору № 2424 від 21.03.2008 року і стягнення 159338,89 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2012 року позов ТОВ "Онікс" задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Терехову Тетяну Олександрівну (далі - Терехова Т.О., Третя особа).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2012 року було залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі, ПАТ "Укрсоцбанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 50, 51, 59, 91, 593, 608, 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 48 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 17 Закону України "Про іпотеку", просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення - про відмову в позові.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.03.2008 року між ПАТ "Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Тереховим Олександром Юрійовичем (Позичальник) було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-50 (далі - Кредитний договір), за яким Позичальник отримав кредит у розмірі 1250000,00 грн. під 14,5% річних за користування кредитом.

Також, для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 14.03.2008 року між ПАТ "Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) і ТОВ "Онікс" (Поручитель) було укладено договір поруки № 600/03.3-50/1 від (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Поручитель зобов'язався перед Кредитором солідарно відповідати за виконання Фізичною особою - підприємцем Тереховим О.Ю., у повному обсязі зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної № 600/03.3-50 від 14.03.2008 року, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно пункту 6.1. Договору поруки, порука за цим договором припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а у випадку його невиконання, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання, не пред'явить вимоги до поручителя.

Крім того, 21.03.2008 року між ПАТ "Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Іпотекодержатель) і ТОВ "Онікс" (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 2424, зареєстрований в реєстрі за № 2425/38 (надалі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.1.) Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Позичальником - Тереховим О.Ю. зобов'язань за Кредитним договором нерухоме майно (комплекс), що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с.м.т. Дашава, вул. Полуботка, 7, що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2003 року. Заставна вартість нежитлової будівлі за згодою сторін становить 6200000,00 грн.

Відповідно до п. 6.3. Іпотечного договору він набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного припинення основного зобов'язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України та Законом України "Про іпотеку".

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-СГ № 162443 від 26.12.2008 року, Терехов О.Ю. помер 25.12.2008 року.

Вимогами ТОВ "Онікс" у даній справі є визнання припиненими договору поруки № 600/03.3-50/1 від 14.03.2008 року та іпотечного договору № 2424 від 21.03.2008 року і стягнення з ПАТ "Укрсоцбанк" 159338,89 грн., сплачених Позивачем за вказаним Договором поруки в період з 05.02.2009 року по 03.11.2009 року, як безпідставно отриманих грошових коштів, з посиланням на ст.ст. 523, 553, 554, 559, 598, 1212 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку", і те, що у зв'язку із смертю Терехова О.Ю., який являвся позичальником (боржником) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-50 від 14.03.2008 року, припинилось основне зобов'язання і, як наслідок цього, припинили свою дію договори поруки та іпотеки, які було укладено для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним Кредитним договором, у зв'язку з чим, підлягають поверненню грошові кошти, які було перераховано Позивачем, як поручителем, за Договором поруки, після його припинення.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, на підставі представлених доказів та встановлених обставин справи і, зокрема, про те, що у зв'язку зі смертю боржника Терехова О.Ю. за основним зобов'язанням за договором кредитування, припинились і зобов'язання за договорами поруки та іпотеки, з посиланням на положення ст.ст. 523, 553, 554, 559, 607, 1212 ЦК України, ст. 51 ГК України, ст. 1 Закону України "Про іпотеку", дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі.

Разом з тим, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Проте, зазначеним вимогам прийняті у справі судові рішення у повній мірі не відповідають.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 553 ЦК України визначає зміст договору поруки: за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Також, ст. 572 ЦК України визначає поняття застави: в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

При цьому, Закон визначає і окремі види застав, зокрема, такі як іпотека - це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, та заклад - застава нерухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі (ч.ч. 1, 2 ст. 575 ЦК України).

Разом з тим, Законом передбачено підстави для припинення поруки.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

При цьому, статтею ст. 17 Закону України "Про іпотеку" також визначено перелік підстав для припинення іпотеки, як окремого виду застави, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених Законом.

Водночас, Закон (ст. 598 ЦК України) передбачає підстави для припинення зобов'язання, а саме: зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Також, Законом (ст. 608 ЦК України) передбачено, як підставу для припинення зобов'язання, смерть фізичної особи: зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора, а також припинення зобов'язання у зв'язку з ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК України): зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

При цьому, частинами 1, 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі, зокрема: смерті фізичної особи-підприємця. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

У зв'язку з цим, статтею 47 згаданого Закону встановлено порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи, а саме: для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності така фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа має подати державному реєстраторові (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем із зазначенням відомостей про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог. Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, зобов'заний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження зазначених документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності із зазначенням відомостей про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог і в той самий день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення про внесення такого запису. Повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Відомості про дату публікації повідомлення, яке містить інформацію про строк заявлення вимог кредиторів щодо фізичної особи-підприємця, яка припиняє підприємницьку діяльність, підлягають наданню органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України не пізніше наступного дня з дати публікації такого повідомлення.

Крім того, статтею 48 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що у разі смерті фізичної особи-підприємця третя особа, зокрема, спадкоємець або відповідний орган виконавчої влади, може подати державному реєстратору особисто (надіслати поштовим відправленням) нотаріально засвідчену копію свідоцтва про смерть фізичної особи або довідку органу реєстрації актів цивільного стану про смерть фізичної особи. Державний реєстратор у разі отримання повідомлення про смерть фізичної особи-підприємця та в разі, якщо третя особа, зокрема спадкоємець або відповідний орган виконавчої влади, протягом двох місяців з дня отримання такого повідомлення не подає нотаріально засвідчену копію свідоцтва про смерть фізичної особи або довідку органу реєстрації актів цивільного стану про смерть фізичної особи, зобов'заний надіслати запит до відповідного органу реєстрації актів цивільного стану для отримання документа про підтвердження факту смерті фізичної особи-підприємця відповідно до законодавства України.

В даному випадку, як зазначалось вище, Позивач просив визнати припиненими договір поруки № 600/03.3-50/1 від 14.03.2008 року та іпотечний договір № 2424 від 21.03.2008 року і стягнути з Відповідача 159338,89 грн., сплачених ним за вказаним Договором поруки в період з 05.02.2009 року по 03.11.2009 року, як безпідставно отриманих грошових коштів, з посиланням на положення ст.ст. 523, 553, 554, 559, 598, 1212 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку", і те, що у зв'язку із смертю боржника Терехова О.Ю. за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-50 від 14.03.2008 року, припинилось основне зобов'язання і, як наслідок цього, припинили свою дію договори поруки та іпотеки, які було укладено для забезпечення його виконання.

Вирішуючи даний спір та, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Онікс", з названих вище підстав, суд першої інстанції, в порушення приписів ст. 43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, не врахував у повній мірі доводів обох сторін у справі та вищезазначених норм матеріального права і, зокрема, положень ст.ст. 559, 593, 598, 608, 609 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 46-48 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в контексті даного спору, не з'ясував належним чином питання - чи був боржник (позичальник) Терехов О.Ю. на момент укладення договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-50 суб'єктом підприємницької діяльності, не витребувавши для цього у сторін копії такого договору, як і не з'ясував питання про порядок припинення діяльності цієї особи у зв'язку із смертю та дату такого припинення на підставі відповідного витягу з Єдиного державного реєстру про вчинення такого запису.

Крім того, приймаючи рішення про визнання припиненими договору поруки № 600/03.3-50/1 від 14.03.2008 року та іпотечного договору № 2424 від 21.03.2008 року, місцевий господарський суд у резолютивній частині свого рішення не зазначив - з якого моменту правовідношення за цими угодами слід вважати припиненими, оскільки останнє тягне за собою певні юридичні наслідки, що мають значення, зокрема, в даному випадку при вирішенні питання про стягнення суми грошових коштів, сплачених Позивачем за вказаним Договором поруки.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 111 12 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 4 7 ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив належної уваги для з'ясування всіх обставин справи, як і не проаналізував у повній мірі вищезазначених норм матеріального права, у зв'язку з чим, припустився тих же порушень норм матеріального та процесуального права, що і суд першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати підстави виникнення спору та дійсні права і обов'язки сторін, вирішити питання щодо залучення до участі у справі осіб, яких стосується спір у даній справі, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2012 року у справі № 5011-69/4784-2012 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Мамонтова О.М.

Могил С.К.