Рішення

від 14.02.2013 по справі 905/134/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.13 р. Справа № 905/134/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К», м.Донецьк

третя особа: Національна академія наук України, м.Київ

за участю прокурора Донецької області

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення.

за участю представників сторін:

від прокурора: Зозуля Н.В. -

від позивача: Жвавць В.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

від третьої особи: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Інститутом світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К», м.Донецьк за участю третьої особи: Національної академії наук України, м.Київ про розірвання договору оренди нерухомого майна від 28 травня 2012р., яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, буд.5 та виселення з другого поверху, кімнати №12 площею 19,1 кв.м. Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, буд.5 Товариство з обмеженою відповідальністю «Чаплин і К».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України від 28.05.2012р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оренди кімнати №12 на другому поверсі будівлі Інституту, загальною площею 19,1кв.м., безперешкодного допуску в приміщення представників орендодавця для перевірки орендованого майна та представників відповідних державних служб для проведення планових перевірок. Однак відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, окрім виділеного для оренди приміщення зайняв весь другий поверх будівлі Інституту та перешкоджає Орендодавцю к доступу як до орендованого за договором приміщення так і до приміщення, яке не передавалося йому в оренду, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому був надісланий процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Третя особа у судове зсідання не з'являлася, письмових пояснень по суті справи не надала.

21.01.2013р. через канцелярію суду надійшло повідомлення прокуратури Донецької області в порядку ст.29 ГПК України про вступ прокурора у розгляд справи.

Згідно приписів абз.5 пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №2 від 16.01.2013р. «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі» відповідне письмове повідомлення прокурора залучається судом до матеріалів справи. Прокурор вважається таким, що взяв участь у справі, з дня одержання господарським судом згаданого письмового повідомлення, тобто дня його реєстрації у канцелярії суду.

За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Інститутом світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К» (Орендар) на підставі дозволу Президії Національної академії наук України від 16.12.11р. №814 було укладено договір оренди нерухомого майна.

За умовами укладеного договору (п.1.1. договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину нежитлових приміщень Інституту загальною площею 19,1 кв.м., розміщене за адресою: 01030, м.Київ, вул.Леонтовича, 5, на другому поверсі будівлі Інституту - кімната №12 (19,1кв.м.), що перебуває на балансі Інституту, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 30 листопада 2011р. і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30 листопада 2011р., 217987,15грн.

Відповідно до умов п.1.2. договору майно передається в оренду з метою використання - для розміщення офісу.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно п.2.2. договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно, розпорядження ним. Орендар не має права викупу орендованого майна. Власником майна залишається держава, органом управління НАН України, а орендар лише користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 5.7. договору встановлено, що орендар зобов'язаний виконувати вимоги чинного законодавства, у тому числі відомчих нормативних документів та внутрішніх розпорядчих документів Балансоутримувача з питань охорони праці, охорони здоров'я, пожежної безпеки та безпечної експлуатації будинків та споруд, а також правил пропускного режиму Балансоутримувача. З метою забезпечення контролю за станом державного майна орендар зобов'язаний безперешкодно допускати в приміщення представників орендодавця для перевірки орендованого майна та представників відповідних державних служб для проведення планових перевірок. (п. 5.8. договору).

Згідно п.5.12. договору орендар зобов'язаний забезпечувати знаходження своїх співробітників та відвідувачів тільки в орендованих приміщеннях, нести відповідальність за охорону їх здоров`я та належну поведінку на території орендодавця.

Відповідно до положень п.6.3. договору Орендар зобов'язаний за погодженням з орендодавцем за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переозброєння, поліпшення орендованого майна, проводити його зміну та розширення, що зумовлює підвищення його вартості, без подальшої компенсації зі сторони орендодавця.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Договір діє з 28 травня 2012р. до 15 травня 2015р. включно (п.10.1. договору).

Відповідно до п.10.6. договору чинність цього договору припиняється за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадку порушення однієї із сторін зобов'язань за цим договором у тому числі створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій та інше.

У разі припинення або розірвання договору орендоване майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі, якщо Орендар затримав повернення орендованого майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п.10.9 договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печаткою відповідача.

28 травня 2012р. між сторонами до укладеного договору було складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування частину нерухомого державного майна, що знаходиться на балансі інституту. Акт підписано обома сторонами та скріплено печаткою відповідача.

05.10.2012р. комісією орендодавця було здійснено огляд орендованого майна, за результатами якого складено акт перевірки. Даним актом було засвідчено, що орендар грубо порушив умови типового договору оренди нерухомого майна, затвердженим постановою Бюро Президії НАН України від 19.09.2007р. №235, що знаходиться на балансі НАН України та ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме: був відсутній доступ до приміщень другого поверху Інституту, де також знаходяться приміщення вільні від оренди; не має можливості контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду та стан інженерних мереж, а також інші порушення, які пов'язані із орендою приміщення.

Під час огляду орендованого приміщення було встановлено, що служба охорони орендаря «Титан», замість знаходження в приміщеннях які орендуються, знаходиться на території, за яку не надходить плата за оренду, та з яким позивач не укладав договір на охорону приміщення. У зв'язку із цим позивачем було надіслано на адресу Шевченківського районного управління Державної служби охорони запит №224 від 12.10.2012р. з метою отримання інформації на яких підставах працівники підрозділу Державної служби охорони «Титан» знаходяться на території інституту. На запит позивача Шевченківським відділом Державної служби охорони бала надана відповідь №24/22-312 від 25.10.2012р., в якій зазначено, що Шевченківським ВДСО УДСО при ГУМВС України в м. Києві послуги з охорони за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 5 на території інституту НАН України не надаються, договірні відносини відсутні, Спецпідрозділу СПМО «Титан» в Шевченківському ВДСО не має. .

23 жовтня 2012р. комісією орендодавця вдруге було здійснено огляд орендованого майна, за результатами якого складено акт обстеження орендованого майна з метою встановлення відповідності його стану та технічним вимогам. Даним актом було засвідчено, що орендарем здійснено ремонт приміщення без надання згоди орендодавцем.

У зв'язку із встановленими орендодавцем порушення умов договору 24.10.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача лист №248 від 24 жовтня 2012р. з претензією щодо усунення встановлених порушень умов договору. Відповіді на претензію надано не було.

02.11.2012р. у присутності членів Президії НАН України втретє зроблено огляд орендованого приміщення, про що складено акт, згідно якого встановлено: доступ до приміщення відсутній, так як немає ключів до нього; немає доступу до запасного виходу другого поверху; у приміщенні знаходиться співробітник спецпідрозділу охоронної служби «Титан», який довів до відома, що всі ключі від орендованого приміщення знаходяться у орендаря.

У зв'язку із порушенням орендарем умов укладеного договору оренди та створенням перешкод для доступу в орендоване приміщення представників Орендодавця, позивач звернувся до суду із відповідним позовом, з вимогою розірвати договір оренди та висилити із другого поверху інституту ТОВ «Чаплін і К».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення прокурора в інтересах держави в особі Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, м.Київ до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, орендоване майно є державним і на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним майном є договір оренди.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Відповідно до приписів частини 2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як на порушення умов Договору оренди позивач посилається на невиконання умов Договору оренди та на проведення відповідачем ремонту без погодження з позивачем.

Отже, відповідачем порушуються умови п.5.5. Договору оренди, згідно якого орендар несе відповідальність за дотримання вимог експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки та санітарного режиму в приміщенні.

Порушуються приписи п.5.8. Договору оренди, згідно якого з метою забезпечення контролю за станом державного майна безперешкодно допускати в приміщення представників Орендодавця для перевірки орендованого майна, представників відповідних державних служб для проведення планових перевірок.

Крім того умовами п.6.3. Договору оренди визначено, що лише за погодженням з Орендодавцем за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переозброєння, поліпшення орендованого майна, проводити його зміну та розширення, що зумовлює підвищення його вартості, без подальшої компенсації зі сторони Орендодавця.

Так, згідно наказу директора Інституту №54-заг від 05.10.2012р. позивачем було проведено огляд орендованого майна та складено Акт обстеження, яким засвідчено:

- відсутній доступ до приміщення другого поверху Інституту, де також знаходяться приміщення, які не перебувають в оренді;

- немає можливості контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду, а також стан інженерних мереж;

- ключі від другого поверху не здаються охоронникам Інституту, замінені двері на запасному виході другого поверху та відсутні ключі чим грубо порушуються правила пожежної безпеки та приписи Закону України «Про пожежну безпеку»;

- відсутні контактні телефони та список співробітників орендарів чим порушуються внутрішні розпорядчі документи та правила пропускного режиму;

- служба охорони Орендаря «Титан», замість знаходження в приміщенні, які орендуються, знаходиться на території, за яку не надходить плата за оренду.

Крім того, відповідно до приписів п.8.1. Договору оренди, позивач не має можливості контролювати наявний стан та ефективність використання майна, переданого в оренду.

23 жовтня 2012 року позивачем складено Акт обстеження орендованого майна за яким відповідач грубо порушує умови Договору оренди, а саме п.6.3. Договору оренди, згідно якого за погодженням з Орендодавцем за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переозброєння, поліпшення орендованого майна, проводити його зміну та розширення, що зумовлює підвищення його вартості, без подальшої компенсації зі сторони Орендодавця та не звертаючи уваги на ці приписи відповідачем було здійснено перепланування орендованого приміщення та проведено ремонт без дозволу на то від позивача.

02 листопада 2012 року, у присутності членів Президії НАН України, повторно зроблено огляд орендованого приміщення, про що складено Акт, в якому зазначено наступне:

- доступ до приміщень відсутній, тому що відсутні ключі;

- не має доступу до запасного виходу на другий поверх;

- у приміщення знаходяться співробітники спецпідрозділу охоронної служби «Титан», який довів до відома позивача, що всі ключі від орендованого приміщення знаходяться у відповідача.

В той же час, Листом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві Шевченківського відділу Державної служби охорони №24/22-312/Шв від 25.10.2012р. директору Інституту повідомлено, що Шевченківським ВДСО УДСО при ГУМВС України в місті Києві послуги з охорони за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, буд.5 на території Інституту НАН України не надаються. Договірні відносини відсутні. Спецпідрозділу СПМО «Титан» в Шевченківському ВДСО не має.

В абзаці другому пункту 13 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 2 статті статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Відповідно до умов п.6.3. Договору оренди здійснення ремонту можна провести за погодженням з Орендодавцем за рахунок власних коштів реконструкцію, технічне переозброєння, поліпшення орендованого Майна, проводити його зміну та розширення, що зумовлює підвищення його вартості, без подальшої компенсації зі сторони Орендодавця, а відповідачем здійснено перепланування орендованого приміщення та проведено ремонт без дозволу на то від позивача.

З матеріалів справи та наданих сторонами доказів не вбачається, що відповідачем по справі відповідно до умов Договору оренди та приписів ст.778 ЦК України за згодою позивача здійснено поліпшення орендованого майна, тобто в матеріалах справи відсутня згода та дозвіл позивача на проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні.

Крім того згідно умов п.5.10. Договору оренди поточний ремонт орендованого майна не розглядається, як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна.

Також сторони у п.10.6. Договору Оренди дійшли згоди про те, що договір припиняється за рішенням суду за ініціативою однієї із Сторін у випадках передбачених чинним законодавством, а також у випадку порушення однією із Сторін зобов'язань за цим Договором, у тому числі створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників Орендодавця з вини орендаря, що і вбачається з матеріалів справи, а саме позивач не має доступу до приміщень зданих в оренду та не має доступу до запасного виходу на другий поверх приміщення.

За приписами частини 3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Таким чином, в силу приписів частини 2 ст.9 ЦК України спеціальна норма частини 3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є такою, що встановлює особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин суб'єктів господарювання, пов'язаних з достроковим розірванням договору оренди державного та комунального майна, підлягає переважному застосуванню перед нормами статей 782, 783 ЦК України, які відповідно містять загальне регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до вимог передбачених частиною 1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Виходячи з положень ст.173 ГК України та статей 11, 509 ЦК України, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за договором оренди.

Оскільки, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" є спеціальними, тобто такими, що регулюють правові відносини оренди державного та комунального майна, у зв'язку з чим мають пріоритет у застосуванні норм інших законів (в тому числі норм Цивільного кодексу України), тому саме правові норми цього закону під час розгляду зазначеної справи застосовані до спірних правовідношень.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі №5021/966/2011.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, за змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в даному випадку - звільнити об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії.

Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Враховуючи викладене, з'ясувавши всі обставини та дослідивши всі надані докази суд дійшов до гркнтовного висновку в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених пунктом 13 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна"(із змінами та доповненнями), ст.ст. 2, 3, 18, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 626, 629, 651, 759, 761, 778 ЦК України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 188, 291 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К» про розірвання договору оренди нерухомого майна від 28 травня 2012р., яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, буд.5 та виселення з другого поверху, кімнати №12 площею 19,1 кв.м. Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, буд.5 Товариство з обмеженою відповідальністю «Чаплин і К», задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди нерухомого майна від 28.05.2012р. укладений між Інститутом світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К» за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, буд.5.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К» (83034, м.Донецьк, вул. Орехова, 27, кв.3, код ЄДРПОУ 35610909) звільнити нежитлове приміщення, а саме: кімнату №12, другий поверх, площею 19,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Леонтовича, буд.5, протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К» (83034, м.Донецьк, вул. Орехова, 27, кв.3, код ЄДРПОУ 35610909) на користь Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України ( 01030, м.Київ, вул.Леонтовича, 5, ЄДРПОУ 05447438) витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.02.2013р.

Суддя Тоцький С.В.