Постанова

від 05.04.2013 по справі 905/134/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.04.2013 р. справа №905/134/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. суддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А. при секретарі:Міготіній К.С. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:Дальгіс Л.О., договір від 01.04.13р. від третьої особи:не з'явився прокурор:Зозуля Н.В., посвідчення № 012871 від 07.11.12р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. (повний текст 15.02.13р.) у справі№ 905/134/13-г (суддя Тоцький С.В.) за позовомІнституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К», м. Донецьк третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаНаціональна академія наук України, м. Київ за участю прокурораДонецької області про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області рішенням від 14.02.2013р. у справі № 905/134/13-г задовольнив позовні вимоги, розірвавши договір оренди нерухомого майна від 28.05.12р., укладений між сторонами та зобов'язавши відповідача звільнити орендоване приміщення.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні пояснив, що вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте у відповідності до чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час слухання справи повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. по справі № 905/134/13-г підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) на підставі дозволу Президії Національної академії наук України від 16.12.11р. №814 було укладено договір оренди нерухомого майна, згідно п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину нежитлових приміщень Інституту загальною площею 19,1 кв.м., розміщене за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5, на другому поверсі будівлі Інституту - кімната №12 (19,1кв.м.), що перебуває на балансі Інституту, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 30 листопада 2011р. і становить (залишковою вартістю) станом на 30 листопада 2011р. 217987,15грн.

Згідно п.2.2. договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно, розпорядження ним. Орендар не має права викупу орендованого майна. Власником майна залишається держава, органом управління НАН України, а орендар лише користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 5.7. договору встановлено, що орендар зобов'язаний виконувати вимоги чинного законодавства, у тому числі відомчих нормативних документів та внутрішніх розпорядчих документів Балансоутримувача з питань охорони праці, охорони здоров'я, пожежної безпеки та безпечної експлуатації будинків та споруд, а також правил пропускного режиму Балансоутримувача.

П. 5.8. договору передбачено, що з метою забезпечення контролю за станом державного майна орендар зобов'язаний безперешкодно допускати в приміщення представників орендодавця для перевірки орендованого майна та представників відповідних державних служб для проведення планових перевірок.

Згідно п.5.12. договору орендар зобов'язаний забезпечувати знаходження своїх співробітників та відвідувачів тільки в орендованих приміщеннях, нести відповідальність за охорону їх здоров`я та належну поведінку на території орендодавця.

Відповідно до положень п.6.3. договору Орендар зобов'язаний за погодженням з орендодавцем за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переозброєння, поліпшення орендованого майна, проводити його зміну та розширення, що зумовлює підвищення його вартості, без подальшої компенсації зі сторони орендодавця.

Пунктом 8.2. договору оренди передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Договір діє з 28 травня 2012р. до 15 травня 2015р. включно (п.10.1. договору).

Відповідно до п.10.6. договору чинність цього договору припиняється за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадку порушення однієї із сторін зобов'язань за цим договором у тому числі створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій та інше.

У разі припинення або розірвання договору орендоване майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі, якщо Орендар затримав повернення орендованого майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п.10.9 договору).

28 травня 2012р. між сторонами до укладеного договору було складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування частину нерухомого державного майна, що знаходиться на балансі інституту. Акт підписано обома сторонами та скріплено печаткою відповідача.

Апеляційний суд зазначає, що є вірним висновок суду першої інстанції, що орендоване майно є державним і на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним майном є договір оренди.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Частиною 2 статті статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

У частині 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог передбачених ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про належність та допустимість актів огляду приміщень в якості доказів обґрунтованості позовних вимог, оскільки, по-перше: вони складені одноособово позивачем без участі представників відповідача, по-друге: містять в собі факти, що не знайшли свого підтвердження іншими матеріалами справи.

В матеріалах справи наявний акт перевірки від 05.10.2012р., за яким комісією орендодавця було здійснено огляд орендованого майна, в якому вказано, що нібито орендарями , а саме: Міжнародною громадською організацією «Міжрегіональна організація підтримки малого та середнього бізнесу України та Росії», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер Проект», Товариством з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К» (в акті зазначено «Чапкін і К»), представництвом «Нове-АД-Холдінг», грубо порушуються умови типового договору оренди нерухомого майна, затвердженим постановою Бюро Президії НАН України від 19.09.2007р. №235, що знаходиться на балансі НАН України та ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме: був відсутній доступ до приміщень другого поверху Інституту, де також знаходяться приміщення вільні від оренди; не має можливості контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду та стан інженерних мереж, а також інші порушення, які пов'язані із орендою приміщення.

Також в акті зазначено, що нібито служба охорони орендаря "Титан", замість знаходження в приміщеннях які орендуються, знаходиться на території, за яку не надходить плата за оренду, та з яким позивач не укладав договір на охорону приміщення, у зв'язку з чим позивачем було надіслано на адресу Шевченківського районного управління Державної служби охорони запит №224 від 12.10.2012р. з метою отримання інформації на яких підставах працівники підрозділу Державної служби охорони "Титан" знаходяться на території інституту. На запит позивача Шевченківським відділом Державної служби охорони була надана відповідь №24/22-312 від 25.10.2012р., в якій зазначено, що Шевченківським ВДСО УДСО при ГУМВС України в м. Києві послуги з охорони за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 5 на території інституту НАН України не надаються, договірні відносини відсутні, Спецпідрозділу СПМО "Титан" в Шевченківському ВДСО не має.

Таким чином, невідомо, на підставі чого позивачем зроблений висновок, що служба охорони «Титан» обслуговує саме підприємство відповідача.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Міністерства внутрішніх справ України № н/2-2-62221/Кр від 05.11.2012р., в якому вказано, що працівники СПМО «Титан» за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 5 здійснюють охоронні заходи відповідно до договору, укладеного з представництвом «Нове-Ад-Холдінг-Ад», при цьому фактів, які б свідчили про перешкоджання доступу до другого поверху Інституту, не знайшли документального підтвердження.

23 жовтня 2012р. комісією орендодавця було здійснено огляд орендованого майна саме відповідача, за результатами якого складено акт обстеження орендованого майна з метою встановлення відповідності його стану та технічним вимогам, в якому вказано, що орендоване нежитлове приміщення Інституту загальною площею 19.1 кв.м., кімната № 12 у задовільному стані. Здійснено ремонт приміщення, зокрема: змінено розетки та вимикачі, відремонтовано двері та дверні замки, здійснено внутрішні штукатурні роботи та пофарбовано стіни, змінено покрівлю підлоги, здійснено монтаж підвісної стелі.

Судом першої інстанцій зроблено хибний висновок, що цим актом засвідчено здійснення ремонту приміщення орендарем без надання згоди орендодавцем. Крім того, в оскаржуваному рішенні суду вказано, що відповідачем здійснено перепланування орендованого приміщення та проведено ремонт без дозволу позивача.

Разом із тим, п. 5.10 договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого майна.

Судова колегія вважає, що зміна розеток та вимикачів, ремонт дверей та дверних замків, здійснення внутрішніх штукатурних робіт та фарбування стін, зміна покрівлі підлоги є саме поточним ремонтом, що є обов'язком відповідача згідно умов договору. Крім того, жодного доказу перепланування приміщення, яке орендовано відповідачем, суду не надано. Також з акту прийому-передачі майна від 28 травня 2012р. неможливо встановити в якому стані знаходилось приміщення до того, як було орендоване відповідачем.

24.10.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача лист №248 з претензією щодо усунення встановлених порушень умов договору, а саме: заблокування входу до другого поверху директору та співробітникам Інституту, здійснення ремонту, перепланування орендованого майна, заміна дверей орендованих кімнат на броньовані без згоди орендодавця та ряд інших порушень.

Разом із тим, 23.10.12р. представниками орендодавця було оглянуто приміщення, яке займає відповідач, в акті огляду не зазначено про створення їм для огляду будь-яких перешкод, навпаки, вони оглянули все приміщення та зафіксували всі зміни його стану. Крім того, в акті зазначено, що двері відремонтовано, а у листі вказується на заміну дверей на броньовані. Також в акті не йдеться про будь-яке перепланування орендованого приміщення.

02.11.2012р. комісією орендодавця знову зроблено огляд орендованого відповідачем приміщення, про що складено акт, згідно якого: доступ до приміщення відсутній, так як немає ключів до нього; немає доступу до запасного виходу другого поверху; у приміщенні знаходиться співробітник спецпідрозділу охоронної служби "Титан", який довів до відома, що всі ключі від орендованого приміщення знаходяться у орендаря.

Таким чином, судова колегія не приймає вищевказані акти в якості доказів по справі відповідно до вимог ст.ст. 33,34,36 ГПК України, оскільки вони в даному випадку не є належними та допустимими доказами в підтвердження позовних вимог.

Підставою для розірвання договору позивач вважає істотне порушення договору оренди відповідачем та посилається в позові на вимоги ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частина друга вказаної статті ЦК України також роз'яснює, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачу була спричинена відповідачем шкода, або він був чогось позбавлений.

Пунктом 8.2. договору оренди передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Доказів погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору суду не надано.

Відповідно до п.10.6. договору чинність цього договору припиняється за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадку порушення однієї із сторін зобов'язань за цим договором у тому числі, зокрема: створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій . Таких доказів ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано.

За таких обставин судова колегія вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку із недоведеністю.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. у справі № 905/134/13-г - скасуванню у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають істотне значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими та невідповідністю висновків обставинам справи. По справі необхідно винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання договору нежитлового приміщення та виселення, як таких, що не є обґрунтованими та доведеними.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К» на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. по справі № 905/134/13-г - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. по справі № 905/134/13-г - скасувати.

В задоволенні позовних вимог Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К» про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення - відмовити.

Стягнути з Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплін і К» судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 537,50 грн.

Доручити Донецькому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано 7 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-третій особі;

1-прокурору;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС