Рішення

від 11.02.2013 по справі 24/112-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2013 р. Справа № 24/112-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ Біжу» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі Фуд» про стягнення 19 813, 02 грн. за участю представників:

позивача:Кіріна В.А. відповідача:Корчук І.І.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 19 813, 02 грн. за договором поставки № 324-ПС11/11 від 01.12.2011 р., з яких: 18 740, 69 грн. - основного боргу, 877, 99 грн. - пені, 18, 74 грн. - інфляційних втрат та 175, 60 грн. - 3 % річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача оплату витрат на правову допомогу у розмірі 2 500, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 13.12.2012 р.

У судовому засіданні 13.12.2012 р. представник позивача подав заяву про зменшення та уточнення позовних вимог б/н від 13.12.2012 р., у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати вартості поставленого товару у розмірі 18 273, 27 грн., пені - 1 267, 72 грн., інфляційних втрат - 18, 27 грн. та 3 % річних - 253, 55 грн. Також, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати та оплату витрат на правову допомогу.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 812, 81 грн. з підстав, заявлених у позові.

У судовому засіданні 13.12.2012 р. представник позивача подав клопотання про витребування доказів (в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України) б/н від 13.12.2012 р., у якому просить суд винести ухвалу, якою зобов'язати відповідача надати оригінали наступних видаткових накладних: № 95 від 07.02.2012 р., № 101 від 07.02.2012 р., № 107 від 07.02.2012 р., № 221 від 28.02.2012 р., № 227 від 28.02.2012 р., № 229 від 28.02.2012 р., № 230 від 28.02.2012 р., № 379 від 20.04.2012 р. та зобов'язати відповідача надати належним чином завірені копії наступних видаткових накладних: № 689 від 27.12.2011 р., № 694 від 28.12.2011 р., № 103 від 07.02.2012 р., № 316 від 22.03.2012 р.

Дослідивши в судовому засіданні 13.12.2012 р. дане клопотання, судом встановлено, що лист-звернення до відповідача про надання доказів направлено позивачем лише 06.12.2012 р., що не доводить обставини про неможливість самостійно надати позивачем витребувані докази. Таким чином, вищезазначене клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з невідповідністю його ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.12.2012 р. надав суду відзив на позовну заяву б/н від 13.12.2012 р., у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.12.2012 р., за клопотанням позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 24/112-12 на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 13.12.2012 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 18.01.2013 р.

У судовому засіданні 18.01.2013 р. представник відповідача надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву б/н від 18.01.2013 р., у якому зазначає, що відповідач скористався своїм правом, передбаченим п. 5.8 договору, та заявив про повернення товару, який не користується попитом, а тому позивач мав зменшити належні до сплати грошові кошти, а вартість товару, що був оплачений - відшкодувати у розмірі 100 % сплаченої вартості. За таких обставин, відповідач вважає, що провадження відносно стягнення суми заборгованості має бути припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 18.01.2013 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 01.02.2013 р.

У судовому засіданні 01.02.2013 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 08.02.2013 р.

У судовому засіданні 08.02.2013 р. представник позивача надав суду додаткові пояснення б/н від 08.02.2013 р., у яких наводить свої заперечення щодо наданого відповідачем доповнення до відзиву, а також, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 324-ПС11/11 від 01.12.2011 р. у розмірі 17 448, 27 грн., суму пені у розмірі 1 219, 58 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 17, 45 грн., суму 3 % річних у розмірі 243, 92 грн., а також покласти на відповідача судові витрати та оплату витрат на правову допомогу у розмірі 2 500, 00 грн.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначені додаткові пояснення до розгляду, які за своєю суттю, крім іншого, є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 929, 22 грн. з підстав, заявлених у позові.

У судовому засіданні 08.02.2013 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 11.02.2013 р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшення розміру позовних вимог та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у його відзиві та доповненнях до відзиву.

У судовому засіданні 11.02.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

01.12.2011 р. між сторонами укладено договір поставки № 324-ПС11/11, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2 договору товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку.

Згідно з п. 2.2 договору ціна товару, що вказана в накладних, які надаються позивачем відповідачу разом із партією товару повинна відповідати специфікації. Зміна ціни без попереднього узгодження сторонами шляхом складання та підписання нової специфікації, до виконання всіх діючих і не виконаних на момент такої зміни замовлень, не допускається. Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого відповідачем товару згідно відповідних накладних за цим договором.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що усі розрахунки за цим договором здійснюються винятково в національній валюті України. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку відповідача на рахунок позивача.

Відповідно до п. 2.5 договору обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у відповідача оформленої у встановленому чинним законодавством України та п. 4.2 цього договору порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації. При відсутності одного з зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення, наявності розбіжностей у відомостях чи даних, позивач повинен надати відсутні документи або привести документи у відповідність до вимог чинного законодавства України та вимог п. 4.2 цього договору протягом 7-ми днів з дати поставки. Усі податкові накладні, які не були передані позивачем відповідачу в тому податковому періоді, в якому були виписані, повинні направлятися позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: м. Київ, вул. Філатова, буд. 7 Бухгалтерія ТОВ «Фоззі-фуд».

Згідно з п. 2.6 договору оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки за умови, що позивач належним чином виконав вимоги п. 2.5 договору. Якщо позивач виконав вимоги п. 2.5 пізніше 7-денного строку, термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання позивачем всіх умов п. 2.5 договору. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу - всі інші платежі, передбачені договором.

Строк платежу за товари, поставлені до будь-якого нового магазину, обчислюється з дати офіційного відкриття, а не з дати отримання товарів.

Оплата за сільськогосподарську продукцію (товари), на які розповсюджуються положення Закону України від 24.06.2004 р. № 1877-IV «Про державну підтримку сільського господарства України» (із змінами і доповненнями) здійснюється у строк не більше семи банківських днів з дня отримання виручки від її реалізації.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що зобов'язання позивача по поставці товару виникають на підставі замовлення відповідача, яке повинно відповідати умовам даного договору.

Відповідач має право передавати позивачу замовлення по факсу, рекомендованим листом, по електронній пошті або за допомогою системи EDI (Electronic Data Interchange - Електронний Обмін даними) за даними, вказаними в додатку № 3.

Відповідно до п. 3.2 договору позивач зобов'язався здійснювати поставку партій товару виключно автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010 (якщо інше не передбачено додатковою угодою сторін) за адресою та в строк, вказані в замовленні, а у випадках відсутності вказаного строку в замовленні, згідно «Графіку замовлення, доставки і приймання товару» (додаток № 3).

Згідно з п. 3.7 сторони підтверджують, що особи, які здійснюють передачу і прийняття товару, що поставляється за договором, мають повноваження на представлення інтересів відповідної сторони при виявлені розбіжностей по кількості і якості товару, що поставляється, та на складання і підписання акта (недовозу, бою тощо). У разі здійснення постійних поставок товару відповідач листом за формою, встановленою у додатку № 9 , повідомляє позивача про зразки печаток (штампів), якою матеріально відповідальна особа відповідача, що буде приймати (передавати) товар, буде завіряти на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання (передачу) товару.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що передача товару позивачем і його приймання відповідачем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення. Відповідач приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у погодженого сторонами замовленні та специфікації.

Відповідно до п. 3.9 договору у випадку, якщо частина партії товару виявиться неякісною, відповідач вправі відмовитися від приймання всієї партії товару і зазначена обставина буде розглядатися сторонами як відмова позивача від поставки відповідної партії товару.

Згідно з п. 3.15 договору позивач буде вважатися таким, що виконав зобов'язання за поставкою, якщо він поставив товари відповідачу до місця, визначеного у замовленні та за ціною, узгодженою в специфікації, із усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, замовленню та умовам договору.

Пунктом 3.17 договору передбачено, що датою приймання партії товару та переходу права власності та ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником відповідача.

Відповідно до п. 4.2 договору позивач повинен зазначити в усіх документах, що стосуються поставки за цим договором, наступну інформацію:

- номер замовлення;

- адреса магазину або розподільчого центру;

- дата замовлення;

- найменування та кількість товарів, що поставляються;

- найменування постачальника;

- дата та № даного договору.

Згідно з п. 4.3 договору документи, що відносяться до товару, і супровідні документи повинні відповідати уніфікованим формам первинної облікової документації та містити інформацію відповідно до зразка, наведеного у додатку № 7. Товар повинен супроводжуватися відповідною накладною в кількості не менш трьох екземплярів, а також податковою накладною.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що відповідач має право повернути товар, а позивач зобов'язаний прийняти товар з відповідним відшкодуванням 100 % сплаченої вартості або зменшенням суми належних до сплати позивачу грошових коштів (зворотній викуп) у разі, зокрема, знаходження товару на складі або в торгівельній мережі відповідача, який, за заявою відповідача, не користується попитом.

Відповідно до п. 5.10 договору у випадку необхідності повернення товару позивачу відповідач рекомендованим листом (телеграмою) попереджає позивача та повідомляє кількість товару, що підлягає поверненню. Позивач зобов'язаний забрати товар за свій рахунок протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення про повернення. У випадку, якщо позивач не дотримується порядку та строків прийняття (вивезення) товарів, позивач цим надає відповідачу повноваження через 5 робочих днів зберігання такого товару за рахунок позивача утилізувати товар, що підлягає поверненню без оплати його вартості позивачу, або якщо товар оплачений, з поверненням його вартості відповідачу, про що скласти відповідний акт списання товару. Всі витрати, пов'язані з утилізацією товару, відносяться на рахунок позивача.

Згідно з п. 7.2 у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, відповідач оплачує на користь позивача виключну неустойку в розмірі 0, 05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менш ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору поставки № 324-ПС11/11 від 01.12.2011 р. ним за період з грудня 2011 року до травня 2012 року (включно) була здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 171 278, 40 грн. Належне виконання позивачем своїх обов'язків за зазначеним договором підтверджується, як зазначає останній видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідачем за період з березня 2012 року до вересня 2012 року була здійснена лише часткова оплата вартості поставленого товару на загальну суму 153 005, 13 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову посилається на те, що докази, які додані позивачем до позовної заяви, не підтверджують викладені у ній обставини та свідчать про відсутність заборгованості з боку відповідача, також по деяким накладним було відстрочено термін платежу, відповідно до п. 2.6 договору, до надання належним чином оформлених документів. Крім того, відповідач зазначає, що він скористався своїм правом, передбаченим п. 5.8 договору, та заявив про повернення товару, який не користується попитом, а тому позивач мав зменшити належні до сплати грошові кошти, а вартість товару, що був оплачений - відшкодувати у розмірі 100 % сплаченої вартості. За таких обставин, відповідач вважає, що провадження відносно стягнення суми заборгованості має бути припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду договір поставки № 324-ПС11/11 від 01.12.2011 р., видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні (експрес-накладні «нова пошта»).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, суд звертає увагу, що на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності поширюється дія Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318.

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби на інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Надані позивачем видаткові накладні не приймаються судом у якості належних та допустимих доказів порушення відповідачем договірних зобов'язань, як такі, що не містять посилання на договір поставки № 324-ПС11/11 від 01.12.2011 р., на котрий позивач посилається як на підставу заявлених позовних вимог, більше того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем протягом листопада-грудня 2011 року було укладено 5 договорів, предметом яких є поставка позивачем на користь відповідача товару та, для прикладу, у матеріалах справи міститься однакові видаткові накладні на різні суми, а саме: видаткова накладна № ТНП-00106 від 07.02.2012 р. на суму 1 574, 00 грн. та видаткова накладна № ТНП-00106 від 07.02.2012 р. на суму 1 194, 00 грн.

Крім того, отримання відповідачем матеріальних цінностей за видатковими накладними, враховуючи вимоги чинного законодавства, повинно бути підтверджено належним чином оформленими документами: довіреностями на отримання матеріальних цінностей та складеними у відповідності до встановлених вимог видатковими накладними. Відповідні довіреності на отримання продукції за договором поставки № 324-ПС11/11 від 01.12.2011 р., специфікації, замовлення на відвантаження продукції позивачем, а також зразки печаток (штампів), відповідно до вимог п.п. 2.5, 3.7, 4.2 договору, в порушення норм ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, суду не надавались.

Надані позивачем податкові накладні та товарно-транспортні накладні (експрес-накладні «нова пошта») суд також не приймає як належні та допустимі докази, що підтверджують отримання товару відповідачем, оскільки податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує проведення господарської операції, а товарно-транспортні накладні не містять змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, особу, яка уповноважена діяти від імені відповідача, зокрема, здійснювати приймання товару, у матеріалах справи відсутня будь-яка довіреність, якою уповноважено представників відповідача на отримання товару від позивача та дані, що дають змогу визначити повноваження таких осіб на вчинення вказаних дій.

Твердження позивача щодо поставки товару на виконання умов договору поставки № 324-ПС11/11 від 01.12.2011 р. за період з грудня 2011 року до травня 2012 року (включно) на загальну суму 171 278, 40 грн. та часткова оплата відповідачем за період з березня 2012 року до вересня 2012 року вартості поставленого товару на загальну суму 153 005, 13 грн., спростовується наявними у справі документами, адже, дослідивши матеріали справи, вбачається, що позивачем та відповідачем надано суду видаткових накладних на загальну суму 139 295, 95 грн., разом з тим, з наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача вбачається, що відповідачем було сплачено 148 005, 13 грн. за товар згідно договору поставки № 324-ПС11/11 від 01.12.2011 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Іншого правового обґрунтування позовних вимог позивачем не зазначено. Тому підстави для стягнення заборгованості з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 324-ПС11/11 від 01.12.2011 р., пені, інфляційних втрат та 3 % річних відсутні.

Посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків, що підписаний сторонами станом на 30.09.2012 р. не може бути взяте судом до уваги, оскільки чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили, як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. У розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами -договором, накладними, рахунками, актами приймання-передачі. Тобто, за відсутності належних доказів, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження суми заборгованості, одне лише підписання боржником акту звірки взаєморозрахунків є недостатнім для стягнення з нього заборгованості.

Твердження відповідача про те, що він скористався своїм правом, передбаченим п.п. 5.8, 5.10 договору, та заявив про повернення товару, який не користується попитом, а тому провадження відносно стягнення суми заборгованості має бути припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору не береться судом до уваги, оскільки з наданих документів не можна зробити беззаперечний висновок про перелік товару і його кількість та що зазначені відповідачем у листі вих. № 05/20-5321 від 27.11.2012 р. товари є саме тими, що поставлялися позивачем відповідачу за наданими до справи видатковими накладними.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 324-ПС11/11 від 01.12.2011 р., пені, інфляційних втрат та 3 % річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати та оплату витрат на правову допомогу у розмірі 2 500, 00 грн.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати, а саме: судовий збір та витрати на правову допомогу покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 18.02.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак