8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2013 року Справа № 812/1024/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,
при секретарі: Лушниковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Інтердон» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000571530 від 10.12.2012 року, -
ВСТАНОВИВ:
24 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Інтердон» (далі - позивач) звернулась з вказаним позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000571530 від 10.12.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є юридичною особою, яка була зареєстрована Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 12.05.1997 року, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 384 145 0000 002751, має ідентифікаційний код 23477437, місцезнаходження: 94204, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Московська, 6.
Відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Інтердон» за жовтень 2012 року. За результатами вказаної перевірки 26.11.2011 складено Акт №206/153/23477437, в якому ревізорами - інспекторами виявлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (рядок 24), заявленого у податковій декларації за жовтень 2012 року у розмірі 11 026 101,00 грн.
На підставі Акту перевірки від 26.11.2012 року відповідачем 10.12.2012 року було винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000571530, про зменшення від'ємного значення суми ПДВ на загальну суму 11026101,00 грн.
З прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 10.12.2012 року, а також висновками Акту перевірки від 26.12.2012 року, покладеним в якості підстави для винесення оспорюваного рішення, позивач категорично незгодний, на підставі викладеного просив визнати противоправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення №0000571530 від 10.12.2012 року.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення 0000571530 від 10.12.2012 року прийняте у відповідності із чинним податковим законодавством, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю.
Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 20 Податкового кодексу України закріплені права податкового органу. Так зокрема п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що позивач - юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Інтердон», зареєстровано 12 травня 1997 року виконавчим комітетом Луганської міської ради за адресою: 94204, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Московська, буд. 6, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 200010202 від 16 листопада 2011 року, здійснює господарську діяльність з оброблення неметалевих відходів та брухту, добування та збагачення кам'яного вугілля, транспортне оброблення вантажів, організація перевезення вантажів, інші види оптової торгівлі, здавання в оренду власного нерухомого майна.
Судом встановлено, що 26 листопада 2012 року відповідачем складений акт № 206/153/23477437 про результати камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за жовтень 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича Компанія «Інтердон» (том І а.с.25 - 34).
Згідно акту перевірки Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби від 26.11.2012 року за № 206/153/23477437 перевіркою встановлено, що дані камеральної перевірки свідчать про залишення залишку від'ємного значення, які після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), заявленого у податковій декларації за жовтень 2012 року, у розмірі 11 026 101,00 грн., внаслідок порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 4.6.4, п.п. 4.6.5 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, у тому числі по періодам: травень 2011 року - 1 013 876, грн., червень 2011 року 847 169 грн., липень 2011 року - 695 056 грн., жовтень 2011 року - 8278 грн., грудень 2011 - коригування (від'ємне значення) 8 278 грн., березень 2012 року - 8470000 грн.
10 грудня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000571530, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у загальному розмірі 11026101,00 грн.
Позивач вважає таке податкове повідомлення - рішення протиправним, оскільки воно не засновано на приписах чинного законодавства України з питань оподаткування.
Враховуючи встановлені по справі обставини та наявні докази, суд погоджується з позивачем з огляду на наступне.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «ВК «ІНТЕРДОН» (за договором - покупець) укладено з ТОВ «Компанія Квік Дан» (за договором - Постачальник) договір поставки від 14.06.2011 року № 1406 (том І а.с.56-58).
За умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо - технічного призначення, надалі іменується «Товар», найменування, кількість, якість, ціна та умови поставки якого визначається в специфікаціях, що оформленні у вигляді Додатків до Договору, що є невід'ємною його частиною.
На виконання умов договору поставки від 14.06.2011 року № 1406 позивачем надано документи про постачання товару, а саме специфікації, додаткові угоди, рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та інші, копії яких місяця в матеріалах справи (том І а.с.65 - 95).
У судовому засіданні також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «ВК «ІНТЕРДОН» (за договором - покупець) укладено з ТОВ «Тран Агенство Сервіс» (за договором - Постачальник) договір поставки від 01.04.2011 року № 100170 (том І а.с.191-193).
За умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо - технічного призначення, надалі іменується «Товар», найменування, кількість, якість, ціна та умови поставки якого визначається в специфікаціях, що оформленні у вигляді Додатків до Договору, що є невід'ємною його частиною.
На виконання умов договору поставки від 01.04.2011 року № 10017 0позивачем надано документи про постачання товару, а саме специфікації, додаткові угоди, рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та інші, копії яких місяця в матеріалах справи (том І а.с.194-236).
Крім того, судом встановлено, що ТОВ «ВК «ІНТЕРДОН» (за договором - покупець) укладено з ТОВ «Латіфа» (за договором - Постачальник) договір поставки вугільної продукції від 20.05.2011 року № 20/05-2011 (том І а.с.237-238).
За умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо - технічного призначення, надалі іменується «Товар», найменування, кількість, якість, ціна та умови поставки якого визначається в специфікаціях, що оформленні у вигляді Додатків до Договору, що є невід'ємною його частиною.
На виконання умов договору поставки від 20.05.2011 року №20/05-2011 позивачем надано документи про постачання товару, а саме специфікації, додаткові угоди, рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та інші, копії яких місяця в матеріалах справи (том І а.с.239-243).
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ВК «ІНТЕРДОН» (за контрактом - покупець) укладено з ТОВ «Стіл-Пром-2012» (за контрактом - Постачальник) контракт від 20.03.2012 року № 200312/01.
На виконання умов контракту позивачем надано документи про постачання товару, а саме специфікації, додаткові угоди, рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та інші, копії яких місяця в матеріалах справи (том ІІ а.с.54-68).
Так, представником позивача до матеріалів справи були долучені копії податкових накладних, видаткових накладних, виписки з банку про перерахування грошових коштів згідно укладених між ТОВ «ВК «Інтердон» та ТОВ «Компанія Квік Дан», ПП «Рамірвілбуд 2011», ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ТОВ «Латіфа», ТОВ ТОВ «Стіл-Пром-2012» договорів, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно - транспортні накладні, копії яких приєднані до матеріалів справи.
Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів ( послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.
При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.
Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.
Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.)
Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).
Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.
Суд зазначає, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і, в подальшому, за можливі, будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання. Також законодавець не встановлює відповідальності для суб'єкта господарювання через відсутність висновків зустрічних перевірок його постачальників, та не визначає певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено 18 лютого 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби №0000571530 від 10.12.2012 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Інтердон» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 18 лютого 2013 року.
Суддя Ю.Ю. Мазур
Суд | Луганський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.02.2013 |
Оприлюднено | 20.02.2013 |
Номер документу | 29409360 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Луганський окружний адміністративний суд
Ю.Ю. Мазур
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні