Ухвала

від 11.12.2013 по справі 812/1024/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/800/24288/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Столярець С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.02.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013

у справі № 812/1024/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Інтердон»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Інтердон» (надалі - позивач, ТОВ «Виробнича компанія «Інтердон») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Алчевська ОДПІ Луганської області ДПС), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 № 0000571530.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.02.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013, адміністративний позов ТОВ «Виробнича компанія «Інтердон» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 10.12.2012 № 0000571530.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.11.2012 відповідачем складено акт № 206/153/23477437 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року ТОВ «Виробнича Компанія «Інтердон».

Згідно висновків акта, камеральною перевіркою встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 4.6.4, пп. 4.6.5 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), заявленого у податковій декларації за жовтень 2012 року у розмірі 11 026 101,00 грн.

На підставі акта відповідачем 10.12.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000571530, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 11 026 101,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку з боку позивача відповідачем доведено не було, що свідчить про невідповідність висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакціях, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що повинно підтверджуватися належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) і сплатою податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.06.2011 між ТОВ «Виробнича Компанія «Інтердон» (Покупець) та ТОВ «Компанія Квік Дан» (Постачальник) укладено договір поставки № 1406.

За умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, надалі іменується «Товар», найменування, кількість, якість, ціна та умови поставки якого визначається в специфікаціях, що оформленні у вигляді Додатків до Договору, що є невід'ємною його частиною. На підтвердження виконання умов договору поставки від 14.06.2011 № 1406 позивачем надано документи: специфікації, додаткові угоди, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та інші.

Також, ТОВ «Виробнича Компанія «Інтердон» (Покупець) укладено з ТОВ «Тран Агенство Сервіс» (Постачальник) договір поставки від 01.04.2011 № 100170.

За умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість, якість, ціна та умови поставки якого визначається в специфікаціях, що оформленні у вигляді Додатків до Договору, що є невід'ємною його частиною. На підтвердження виконання договору поставки від 01.04.2011 № 100170 позивачем надано документи: специфікації, додаткові угоди, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та інші.

Крім того, 20.05.2011 між ТОВ «Виробнича Компанія «Інтердон» (Покупець) та ТОВ «Латіфа» (Постачальник) укладено договір поставки вугільної продукції № 20/05-2011.

За умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість, якість, ціна та умови поставки якого визначається в специфікаціях, що оформленні у вигляді Додатків до Договору, що є невід'ємною його частиною. На підтвердження виконання умов договору поставки від 20.05.2011 № 20/05-2011 позивачем надано документи: специфікації, додаткові угоди, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та інші.

Також, 20.03.2012 між ТОВ «Виробнича Компанія «Інтердон» (Покупець) та ТОВ «Стіл-Пром-2012» (Постачальник) укладено контракт № 200312/01, на підтвердження виконання якого позивачем надано документи: про постачання товару, специфікації, додаткові угоди, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення та інші.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що встановлені обставини та наявні матеріали справи, повністю підтверджують факт виконання сторонами зобов'язань за спірними договорами та контрактом. Тому, доводи податкового органу про наявність підстав вважати господарські операції з придбання позивачем товарів такими, що не мали реального характеру, є необґрунтованими. А відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару є правомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про законність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 10.12.2012 № 0000571530.

Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обґрунтувань та з урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 у справі № 812/1024/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна