Постанова

від 29.01.2013 по справі 5011-64/6727-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа № 5011-64/6727-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 25.07.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 у справі№ 5011-64/6727-2012 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "БМ Банк" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Апм Фінанс", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Комп", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Монмарт" провизнання договорів недійсними, - за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" - Маєвський А.В.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року у справі № 5011-64/6727-2012 відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апм Фінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Комп" та Приватного підприємства "Монмарт" про визнання договорів недійсними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 року у справі № 5011-64/6727-2012 рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року у справі № 5011-64/6727-2012 залишено без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" - без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 року у справі № 5011-64/6727-2012 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" повністю та визнати недійсним договір від 08.06.2011 року № 4872/11-Д купівлі-продажу цінних паперів, укладений між ПП "Монмарт" та ТОВ "Апм Фінанс" з моменту його укладення, як такий, що укладений без наміру настання наслідків та з порушенням інтересів держави і суспільства та визнати недійсним договір від 15.06.2011 року № 4872/11-Д-1 про відступлення права вимоги, укладеного між ПП "Монмарт" та ТОВ "Лео Комп" з моменту його укладення, як такий, що укладений без наміру настання наслідків та з порушенням інтересів держави і суспільства, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 202, 203, 204, 215, 216, 234, 509 ЦК України, ст.ст. 179, 202 ГК України, ч. 2 ст. 34 та ст. 36, 104 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.05.2012 року ПАТ "БМ Банк" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "Апм Фінанс", ТОВ "Лео Комп" та ПП "Монмарт" про визнання недійсними договорів № 4872/11-Д від 08.06.2011 року та № 4872/11-Д-1 від 15.06.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року порушено провадження у справі № 5011-64/6727-2012 за позовом ПАТ "БМ Банк".

Розгляд справи № 5011-64/6727-2012 неодноразово відкладався.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року у справі № 5011-64/6727-2012 відмовлено в задоволенні позову ПАТ "БМ Банк" до ТОВ "Апм Фінанс", ТОВ "Лео Комп" та ПП "Монмарт" про визнання договорів недійсними.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ "БМ Банк" звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 року у справі № 5011-64/6727-2012 рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року у справі № 5011-64/6727-2012 залишено без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" - без задоволення.

Судами, за результатами розгляду справи, встановлено, що 08.06.2011 року між ТОВ "Апм Фінанс" та ПП "Монмарт" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 4872/11-Д, відповідно до умов якого, Продавець в порядку і на умовах, визначених цим договором зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець в порядку і на умовах, визначених цим договором зобов'язався оплатити та прийняти цінні папери згідно із переліком, передбаченим п. 1.1. Договору.

08.06.2011 року цінні папери були передані у власність ПП "Монмарт", що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів № 1.

15.06.2011 року між ТОВ "Апм Фінанс" та ТОВ "Лео Комп" було укладено договір відступлення права вимоги № 4872/11-Д-1, відповідно до умов якого в порядку і на умовах, визначених цим договором Первісний кредитор відступив Новому кредиторові, а Новий кредитор набув право вимоги і став кредитором за зобов'язаннями, які виникли між Первісним кредитором та Приватним підприємством "Монмарт" на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 4872/11-Д від 08.06.2011 року.

Судами також встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2011 року порушено справу про банкрутство ПП "Монмарт" № 46/171-б внаслідок його фінансової неспроможності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2012 року за результатами попереднього засідання по справі № 46/171-б про банкрутство ПП "Монмарт" грошові вимоги ПАТ "БМ Банк" визнані боржником та розпорядником майна у повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів.

Рішення судів попередніх інстанцій у справі № 5011-64/6727-2012 мотивовані тим, що згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Судами встановлено, що цінні папери за договором були передані ПП "Монмарт", що підтверджено відповідним актом приймання-передачі № 1 від 08.06.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, суди прийшли до висновку, що на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів № 4872/11-Д від 08.06.2011 року було передано майно, а саме цінні папери. У зв'язку із чим, вказаний договір не міг бути кваліфікований як фіктивний та визнаний судом недійсним.

Крім того суди попередніх інстанцій зазначили, що скаржник просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 4872/11-Д-1 від 15.06.2011 року, укладений між ТОВ "Апм Фінанс" та ТОВ "Лео Комп" у зв'язку із тим, що його укладення має регулюватися положеннями глави 73 Цивільного кодексу України , Законом України "Про банки та банківську діяльність", Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Судами встановлено, що із умов договору про відступлення права вимоги вбачається, що він не є договором факторингу, як це зазначив скаржник, та містить посилання виключно на норми, що регулюють відступлення права вимоги, а саме ст.ст. 512-519 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, суди дійшли висновку про необхідність відмовити скаржнику у задоволенні позову про визнання договорів № 4872/11-Д від 08.06.2011 року та № 4872/11-Д-1 від 15.06.2011 року недійсними в повному обсязі, крім того скаржником не надано місцевому господарському суду жодних належних доказів того, що спірні договори № 4872/11-Д від 08.06.2011 року та № 4872/11-Д-1 від 15.06.2011 року були укладені відповідачами без наміру настання юридичних наслідків.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірних висновків щодо відсутності підстав для визнання оскаржених ПАТ "БМ Банк" договорів недійсними, з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивний правочин вчиняється його учасниками без наміру виникнення зміни або припинення цивільних прав і обов'язків.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, вказана правова позиція викладена в п. 24 Постанови пленуму Верховного Суду України " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що цінні папери за договором купівлі-продажу цінних паперів № 4872/11-Д від 08.06.2011 року були передані ПП "Монмарт", що підтверджено відповідним актом приймання-передачі № 1 від 08.06.2011 року.

Отже, на думку колегії суддів касаційної інстанції, суди прийшли до правильного висновку, що на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів № 4872/11-Д від 08.06.2011 року було передано майно, а саме цінні папери. У зв'язку із чим вказаний договір не міг бути кваліфікований як фіктивний та визнаний судом недійсним.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що скаржник ПАТ "БМ Банк" не надав жодних доказів, які б підтверджували те, що спірні договори № 4872/11-Д від 08.06.2011 року та № 4872/11-Д-1 від 15.06.2011 року були укладені відповідачами у відсутності наміру створення та настання юридичних наслідків на момент вчинення правочину.

Щодо тверджень скаржника, що договір відступлення права вимоги № 4872/11-Д-1 від 15.06.2011 року є договором факторингу та повинен регулюватися главою 73 Цивільного кодексу України, то судами вірно встановлено, що із змісту та умов договору про відступлення права вимоги вбачається, що він не є договором факторингу, як це зазначив скаржник, та містить посилання виключно на норми, що регулюють відступлення права вимоги, а саме ст.ст. 512-519 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, в зв'язку з чим, правові підстави для скасування рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 року у справі № 5011-64/6727-2012 відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 у справі № 5011-64/6727-2012 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

М.І. Хандурін