Рішення

від 14.02.2013 по справі 5016/3000/2012(20/79)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. Справа № 5016/3000/2012(20/79)

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина", вул. Ливарська, 2, м. Київ, 04073

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Миколаїв", вул. 4-А Поздовжня, буд. 76, м. Миколаїв, 54028

про стягнення заборгованості в сумі 22 032, 55 грн., у тому числі: 22 000, 00 грн. - основного боргу; 32, 55 грн. - 3% річних

за участю представників сторін

від позивача Пазиніч Іван Вікторович, довіреність б/н від 25.01.2013 року;

від відповідача представник не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Росшина" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Миколаїв" про стягнення заборгованості в сумі 22 032, 55 грн., у тому числі: 22 000, 00 грн. - основного боргу; 32, 55 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 25.12.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд призначено в судовому засіданні на 24.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2013 року розгляд справи відкладено на 14.02.2013 року.

В судовому засіданні 14.02.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

Відповідно до рахунку-фактури № Ро-0000535 від 29.08.2012 року та видаткової накладної № РН-1309-02 від 13.09.12 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Росшина» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Грінко-Миколаїв» продукцію автомобільного призначення загальною вартістю 33 760, 01 грн.

Даний товар був отриманий відповідачем в повному обсязі, що підтверджується вищевказаною видатковою накладною та Довіреністю № 224 від 13.09.2012 року, проте оплачений частково у розмірі 11 760, 01 грн.

Отже, заборгованість відповідача станом на 08.11.2012 року становить 22 000, 00 грн.

Із метою врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію вих. № 08/11-1 від 08.11.2012 року про оплату боргу за товар, отриманий за видатковою накладною № РН-1309-02 від 13.09.2012 року у сумі 22 000, 00 грн. із вимогою про його оплату, що підтверджується відповідною поштовою квитанцією № 0412301823610 від 13.11.2012 року, описом вкладення у цінний лист № 0412301823610 та повідомленням про вручення вказаної претензії 16.11.2012 року.

Проте, станом на 10.12.2012 року відповідач заборгованість не сплатив.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 22 000, 00 грн. та 3% річних від суми боргу у розмірі 32, 55 грн.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судові засідання 24.01.2013 року та 14.02.2013 не направляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином , про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (арк. справи 22, 34). Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі. Вимоги ухвал господарського суду Миколаївської області від 25.12.12 року та від 24.01.13 року відповідачем не виконано.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.10.12 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

29.08.2012 року ТзОВ «Росшина» було виставлено ТзОВ «Грінко-Миколаїв» рахунок-фактуру № Ро-0000535 на загальну суму 33 760, 01 грн. (арк. справи 9).

13.09.2012 року відповідно до видаткової накладної № РН-1309-02 року (на підставі вищевказаного рахунку-фактури) ТзОВ «Росшина» було поставлено ТзОВ «Грінко-Миколаїв» товар на суму 33 760, 01 грн. (арк. справи 10). Вказана видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками. Товар зі сторони відповідача ТзОВ "Грінко-Миколаїв" отримано Зеленським Є. В. на підставі довіреності № 224 від 13.09.12 року на отримання цінностей від ТзОВ «Росшина» відповідно до рахунку № 535 від 29.08.2012 року, копія якої міститься у матеріалах справи (арк. справи 11).

В силу приписів ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив позивачу отриманий товар, що підтверджується виписками по рахунку 260073952, копії яких міститься у матеріалах справи, а саме: 24.09.2012 року було сплачено 1 000, 00 грн. (арк. справи 37); 03.09.2012 року було сплачено 2 000, 00 грн. (арк. справи 38); 07.09.2012 року було сплачено 1 000, 00 грн. (арк. справи 39); 08.10.2012 року було сплачено 1 000, 00 грн. (арк. справи 40); 19.09.2012 року було сплачено 1 000, 00 грн. (арк. справи 41); 14.09.2012 року було сплачено 1 000, 00 грн. (арк. справи 42); 10.09.2012 року було сплачено 1 000, 00 грн. (арк. справи 43); 31.08.2012 року було сплачено 3 760, 01 грн. (арк. справи 44).

Таким чином, відповідач свої зобов'язання виконав частково у сумі 11 760, 01 грн., що призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 22 000, 00 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 24.01.13 року позивачем подано суду письмову довідку вих. № 14/02 від 14.02.2013 року, яка підписана директором ТзОВ «Росшина» та скріплена печаткою, з якої вбачається, що заборгованість станом на день розгляду справи відповідачем не сплачена (арк. справи 36).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача із претензією вих. № 08/11-1 від 08.11.2012 року (арк. справи 12-13), у якій просив сплатити заборгованість за поставлений товар відповідно до видаткової накладної № РН-1309-02 від 13.02.2012 року у розмірі 22 000, 00 грн. Докази направлення вказаної претензії на адресу відповідача наявні у матеріалах справи (арк. справи 14-16). Як вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за кодом 04123 01823610 (арк. справи 15), претензія була отримана відповідачем 16.11.2012 року.

Тобто, боржник зобов'язаний був виконати свій обов'язок щодо сплати заборгованості у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Станом на день розгляду справи відповідачем не спростовано факту наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога про стягнення з відповідача ТзОВ "Грінко-Миколаїв" суми основної заборгованості у розмірі 22 000, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 32, 55 грн. - трьох відсотків річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Як вбачається з поданого суду розрахунку позивачем нараховано 3% річних з урахуванням положень норм чинного законодавства за період з 23.11.12 року по 10.10.12 року в сумі 32, 55 грн. Судом встановлено, що розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Отже, позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних у сумі 32, 55 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами. Позов підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Миколаїв" про стягнення заборгованості в сумі 22 032, 55 грн., у тому числі: 22 000, 00 грн. - основного боргу; 32, 55 грн. - 3% річних.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Миколаїв", вул. 4-А Поздовжня, буд. 76, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 35989651) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина", вул. Ливарська, 2, м. Київ, 04073 (код ЄДРПОУ 33483573):

- 22 000, 00 грн. (двадцять дві тисячі грн.) - основної заборгованості;

- 32, 55 грн. (тридцять дві грн. 55 коп.) - три відсотки річних за період з 23.11.2012 року по 10.12.2012 року.

- 1 609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.02.13 року

Суддя Е.М.Олейняш