Ухвала

від 06.03.2014 по справі 5016/3000/2012(20/79)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

06 березня 2014 року Справа № 5016/3000/2012(20/79)

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Миколаївської області від 04.03.2013 року, виданого на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 14.02.2013 року у справі № 5016/3000/2012(20/79)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина", вул. Ливарська, 2, м. Київ, 04073

поштова адреса: вул. Гончара, 33, оф. 1, м. Київ, 01054

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Миколаїв", вул. 4-А Поздовжня, буд. 76, м. Миколаїв, 54028

про стягнення заборгованості в сумі 22 032, 55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника, стягувача за наказом) представник не з'явився;

від відповідача (боржника за наказом) представник не з'явився;

від Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Ільїн Олександр Валерійович, довіреність № 8374 від 06.03.2014 року.

До господарського суду Миколаївської області 08.01.2014 року надійшла скарга стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, в якій скаржник просить господарський суд визнати недійсною та скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 24.12.2013 року, яка була винесена у виконавчому провадженні № 39902701.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.01.2014 року (суддя Бездоля Д.О.) прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 21.01.2014 року.

21.01.2014 року розпорядженням заступника керівника апарату господарського суду Миколаївської області щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 5016/3000/2012(20/79) № 24 відповідно до підпункту 3.1.13. пункту 3.1. Положення про автоматичну систему документообігу суду та на виконання підпункту 15.2 пункту 15 рішення зборів суддів господарського суду Миколаївської області № 16 від 27.12.2012 року щодо передачі справи судді, яким прийнято рішення у справі в порядку ст. 80-82 ГПК України, після того, як минули обставини, які унеможливили вионання ним обов'язків судді, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5016/3000/2012(20/79).

За результатами повторного автоматичного розподілу справа передана на розгляд судді Олейняш Е.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.01.2014 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.01.2014 року розгляд скарги відкладено на 06.02.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.02.2014 року розгляд скарги відкладено на 06.03.2014 року.

В судове засідання 06.03.14 року стягувач та боржник повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що

адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач ТзОВ «Росшина» був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 245) та підпис повноважного представника на повідомленні про відкладення розгляду справи (арк. справи 232). Причини неявки повноважного представника стягувача суду не відомі.

Боржник, ТзОВ «Грінко-Миколаїв» в силу приписів п. 3.9.2 вищевказаної Постанови № 18 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, про що свідчить ухвала суду, повернута на адресу господарського суду із відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання» (арк. справи 246-249).

За таких обставин, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення стягувача та боржника про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення скарги по суті за відсутності повноважних представників стягувача та боржника.

В обґрунтування поданої скарги на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції стягувачем ТзОВ «Росшина» зазначено наступне.

Постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - орган ДВС) від 26.09.2013 року було відкрито виконавче провадження № 39902701 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 04.03.2013 року по справі № 5016/3000/2012(20/79).

24.12.2013 року органом ДВС було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та закінчено виконавче провадження № 39902701.

Стягувач вважає постанову про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною та такою, що суперечить Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на наступне.

Із посиланням на норми ст. 1, ч. 1 ст. 11, п. 3 ч. 3 ст. 11, ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 2 ст. 19 Конституції України скаржник зазначає, що орган ДВС мав перевірити наявність у боржника майна шляхом надсилання відповідних запитів, що зроблено не було.

Оскаржувана постанова органу ДВС мотивована тим, що у боржника наявне лише арештоване майно, а тому привести до фактичного виконання наказ не вбачається за можливе.

Із посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач зазначає, що відсутність майна боржника має бути документально підтверджена.

З оскаржуваної постанови вбачається, що у боржника наявні наступні транспортні засоби: FORD Cargo 2530, 2008 року випуску, синього кольору, номер ВЕ2144ВВ; FORD Cargo 2530, 2008 року випуску, синього кольору, номер ВЕ2145ВВ, на які накладено арешт постановою про накладення арешту на майно слідчого СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 17.07.2012 року.

Із посиланням на приписи ч. 1 ст. 170 КПК України стягувачем зазначено наступне. Арешт на майно є тимчасовим заходом у рамках кримінального провадження. Таким чином, орган ДВС не був позбавлений можливості звернутися до правоохоронного органу, який наклав арешт на майно, з клопотанням про зняття арешту або дочекатись його зняття. Крім того, наявність арешту на майні боржника не перешкоджає його реалізації.

Скаржником зазначено, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що орган ДВС звертався із запитами на предмет виявлення майна боржника до:

- ДПІ у Ленінському району ГУ Міндоходів Миколаївської області (на предмет виявлення рахунків боржника з подальшим їх арештом у межах стягуваної суми);

- Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (на предмет виявлення у боржника цінних паперів);

- Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (на предмет виявлення у боржника об'єктів інтелектуальної власності на праві власності);

- Державної інспекції сільського господарства України (на предмет виявлення сільськогосподарської техніки, що зареєстрована за боржником на праві власності);

- Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (Укрморрічінспекція) (на предмет виявлення морської техніки, що зареєстрована за боржником на праві власності);

- Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та зв'язку України (на предмет виявлення повітряної техніки, що зареєстрована за боржником на праві власності);

- Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки (на предмет виявлення об'єктів підвищеної небезпеки, викотонажних автомобілів, технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації у вулично-дорожній мережі, трубопроводів, об'єктів нафтогазового комплексу, ділянок надр, наданих для експлуатації та будівництва підземних споруд, яка зареєстрована за боржником на праві власності);

- Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (щодо наявності/відсутності дозволу на виконання будівельних робіт та переліку замовника будівництва).

Отже, всупереч положенням ст. 11, 47 Закону України "Про виконавче провадження" ДВС не виконала приписів щодо здійснення усіх дій, які направлені на документальне встановлення у боржника майна, а тому винесення постанови про закінчення виконавчого провадження було передчасним та необгрунтованим.

Скаржником зазначено, що беручи до уваги винесення оскаржуваної постанови 24.12.2013 року, останнім днем для подання даної скарги є 03.01.2014 року (ст. 121-2 ГПК України), а тому строк для звернення до суду з даною скаргою не є пропущеним.

Із посиланням на вищевикладене та приписи п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" стягувач просить господарський суд визнати недійсною та скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 24.12.2013 у виконавчому провадженні № 39902701.

В судовому засіданні 06.03.2014 року представник Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції вимоги скарги заперечив в повному обсязі та просив суд скаргу відхилити. На виконання вимог ухвали суду органом ДВС подано суду письмові заперечення по суті скарги (арк. справи 80-82). В обґрунтування заперечень органом ДВС зазначено наступне.

26.09.2013 року старшим державним виконавцем Сусловою М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/3000/2012(20/79), виданого 04.03.2013 року.

07.10.2013 року винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у відділі. До складу зведеного виконавчого провадження входило 9 виконавчих проваджень на загальну суму 1 736 729, 90 грн.

24.12.2013 року органом ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", в зв'язку з тим, що в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення. Копію вказаної постанови разом з виконавчим документом направлено стягувачу 25.12.2013 року за вих. № 66623.

В постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві вказано, що в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, крім транспортних засобів FORD Cargo 2530, 2008 року випуску, синього кольору, номер ВЕ2144ВВ; FORD Cargo 2530, 2008 року випуску, синього кольору, номер ВЕ2145ВВ, на які накладено арешт постановою про накладення арешту на майно слідчого СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 17.07.2012 року, що робить неможливим звернення стягнення на дані транспортні засоби. Своєю постановою слідчий СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області заборонив проведення будь-яких операцій з вищевказаним майном, тому реалізація транспортних засобів на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві була неможлива.

Представником органу ДВС зазначено, що твердження скаржника про те, що ДВС не був позбавлений права звернутися до правоохоронного органу, який наклав арешт на майно, з клопотанням про зняття арешту спростовуються ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України, згідно якої право заявити таке клопотання мають підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна. Крім того, вищевказані транспортні засоби перебувають в заставі ПАТ АКБ «Львів», який відповідно до ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» є стягувачем першої черги.

Факт відсутності в боржника іншого майна та коштів підтверджується доданими до заперечення копіями матеріалів зведеного виконавчого провадження.

Із посиланням на норми ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" представником органу ДВС зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, передбачених ст. 22 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" орган ДВС просить суд відмовити в задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника органу ДВС, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.02.13 року по справі № 5016/3000/2012(20/79) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Миколаїв" про стягнення заборгованості в сумі 22 032, 55 грн., у тому числі: 22 000, 00 грн. - основного боргу; 32, 55 грн. - 3% річних.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Миколаїв", вул. 4-А Поздовжня, буд. 76, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 35989651) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина", вул. Ливарська, 2, м. Київ, 04073 (код ЄДРПОУ 33483573):

- 22 000, 00 грн. (двадцять дві тисячі грн.) - основної заборгованості;

- 32, 55 грн. (тридцять дві грн. 55 коп.) - три відсотки річних за період з 23.11.2012 року по 10.12.2012 року.

- 1 609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

На примусове виконання рішення господарського суду від 14.02.13 року видано наказ від 04.03.13 року, який пред'явлено до виконання до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

26.09.2013 року старшим державним виконавцем Сусловою М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/3000/2012(20/79), виданого 04.03.2013 року (арк. справи 83).

Постановою від 26.09.13 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТзОВ «Грінко-Миколаїв» (арк. справи 84).

07.10.2013 року винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у відділі (арк. справи 85). До складу зведеного виконавчого провадження входило 9 виконавчих проваджень на загальну суму 1 736 729, 90 грн.

24.12.2013 року органом ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", в зв'язку з тим, що в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення. Копію вказаної постанови разом з виконавчим документом направлено стягувачу 25.12.2013 року за вих. № 66623 (арк. справи 93-94).

В постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві вказано: «в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, крім транспортних засобів FORD Cargo 2530, 2008 року випуску, синього кольору, номер ВЕ2144ВВ; FORD Cargo 2530, 2008 року випуску, синього кольору, номер ВЕ2145ВВ, на які накладено арешт постановою про накладення арешту на майно слідчого СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 17.07.2012 року, що робить неможливим звернення стягнення на дані транспортні засоби».

Предметом скарги на дії органу ДВС є вимога про визнання недійсною та скасування постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 24.12.2013 у виконавчому провадженні № 39902701 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну (п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.12 року за № 489/20802, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення , а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження в процесі виконання судового рішення в рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було здійснено наступні заходи щодо встановлення та виявлення майна боржника, а саме:

- 14.03.13 року направлено запит до Державної реєстраційної служби ММУЮ (згідно Інформаційної довідки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні) (арк. справи 101-102);

- зроблено витяг з ЄДР (згідно довідки боржник ТзОВ «Грінко-Миколаїв» не перебуває в процесі припинення) (арк. справи 103);

- 14.03.13 року зроблено запит користувачу бази ІДТН щодо наявності сільськогосподарської техніки (згідно Запиту № 98239 за боржником транспортні засоби не зареєстровані) (арк. справи 104);

- зроблено запит користувачу бази АІС «Автомобіль» (згідно результатів пошуку за боржником зареєстровано наступні транспортні засоби FORD Cargo 2530, 2008 року випуску, синього кольору, номер ВЕ2144ВВ; FORD Cargo 2530, 2008 року випуску, синього кольору, номер ВЕ2145ВВ) (арк. справи 105);

- 14.03.13 року зроблено запит до ДПС України (згідно відповіді ДПС України у боржника відкрито 13 рахунків в установах банків) (арк. справи 106).

09.04.13 року винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої направлено до банківських установ (арк. справи 107-109).

16.04.13 року проведено опис та арешт транспортного засобу, належного на праві власності боржнику, про що складено відповідний Акт опису й арешту майна (арк. справи 110-111).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не вжито усіх заходів, необхідних для своєчасного і повного виконання рішення суду. Зокрема, підставними визнаються доводи скаржника про те, що орган ДВС не звертався із запитами на предмет виявлення майна боржника до:

- Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (на предмет виявлення у боржника цінних паперів);

- Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (на предмет виявлення у боржника об'єктів інтелектуальної власності на праві власності);

- Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (Укрморрічінспекція) (на предмет виявлення морської техніки, що зареєстрована за боржником на праві власності);

- Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та зв'язку України (на предмет виявлення повітряної техніки, що зареєстрована за боржником на праві власності);

- Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки (на предмет виявлення об'єктів підвищеної небезпеки, викотонажних автомобілів, технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації у вулично-дорожній мережі, трубопроводів, об'єктів нафтогазового комплексу, ділянок надр, наданих для експлуатації та будівництва підземних споруд, яка зареєстрована за боржником на праві власності);

- Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (щодо наявності/відсутності дозволу на виконання будівельних робіт та переліку замовника будівництва).

Крім того, державним виконавцем не виконано в повному обсязі приписи п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зокрема, в частині встановлення наявності/відсутності нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок у боржника шляхом направлення відповідних запитів до Державного агентства земельних ресурсів та органів бюро технічної інвентаризації (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно станом на березень 2013 року (дата направлення запитів державним виконавцем) ще не в повному обсязі був сформований), відсутні докази направлення відповідних запитів до органів нотаріату тощо.

Щодо посилань в постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві на постанову про накладення арешту на майно слідчого СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 17.07.2012 року, що робить неможливим звернення стягнення на належні боржнику транспортні засоби FORD Cargo 2530, 2008 року випуску, синього кольору, номер ВЕ2144ВВ; FORD Cargo 2530, 2008 року випуску, синього кольору, номер ВЕ2145ВВ, то слід зазначити наступне.

Постанова про накладення арешту на майно слідчого СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області винесена 17.07.2012 року (арк. справи 119). З дати винесення постанови слідчого СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області до моменту прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві 24.12.13 року минуло майже півтора роки. При цьому, суду не подано доказів звернення державного виконавця до СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області з відповідним запитом щодо стану кримінального провадження, чинності (зміни/скасування) арешту майна тощо. Тобто, постанова про повернення виконавчого документу стягувачу винесена на підставі документа, чинність якого станом на момент винесення оскаржуваної постанови не перевірена державним виконавцем.

Щодо посилань органу ДВС на те, що вищевказані транспортні засоби перебувають в заставі ПАТ АКБ «Львів», який відповідно до ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», є стягувачем першої черги, то слід зазначити, що в постанові Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 24.12.2013 у виконавчому провадженні № 39902701 про повернення виконавчого документа стягувачеві зазначено єдину підставу для повернення виконавчого документа - накладення арешту на майно слідчого СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 17.07.2012 року, що робить неможливим звернення стягнення на транспортні засоби. Інших підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві в постанові не зазначено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не було вчинено усіх необхідних дій для повного та своєчасного виконання судового рішення, а відтак повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» було передчасним.

Згідно ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність скарги на дії органу ДВС, оскільки органом ДВС не вчинено усіх належних заходів щодо виявлення майна боржника в процесі виконання рішення суду. Скарга на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції підлягає задоволенню, а постанова Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 24.12.2013 у виконавчому провадженні № 39902701 про повернення виконавчого документа стягувачеві визнанню недійсною та скасуванню.

Керуючись ст. 19, 124 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.12 року, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", ст. 33, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Миколаївської області від 04.03.2013 року, виданого на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 14.02.2013 року у справі № 5016/3000/2012(20/79) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росшина" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Миколаїв" про стягнення заборгованості в сумі 22 032, 55 грн.

Визнати недійсною та скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 24.12.2013 у виконавчому провадженні № 39902701 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 93-96, 106, 121-2 ГПК України.

Копію даної ухвали направити Ленінському відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Декабристів, 41/23, 5 поверх, м. Миколаїв, 54020.

Суддя Е. М. Олейняш