Рішення

від 11.02.2013 по справі 5023/5884/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р.Справа № 5023/5884/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК КОМП Лімітед" (м. Київ) до Іноземного підприємства "Індра" (м. Харків) про стягнення 59639,83 грн. за участю представників сторін:

позивача - Бартош М.І. (довіреність від 14.01.13 р.);

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ДК КОМП Лімітед", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Іноземного підприємства "Індра" на свою користь суму основного боргу у розмірі 53444,87 грн., 3% річних у розмірі 1922,44 грн., 1189,97 грн. сума збитків, завданих інфляцією, 3082,55 грн. пені за неналежне виконання умов договору поставки №31/03/09-1 від 31.03.09 р. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

До канцелярії господарського суду Харківської області 11.02.13 р. факсом надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши клопотання факсом від представника відповідача про відкладення розгляду справи, вирішив в його задоволенні відмовити як необґрунтоване та не підтверджене документально.

Представник позивача у судовому засіданні 11.02.13 р. підтримує позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 11.02.13р. явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Проте через канцелярію господарського суду факсом 11.02.13р. вх.№ 67 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з участю ІП "Індра" у судовому засіданні в Харківському апеляційному господарському суді представника підприємства, ІП "Індра" не має можливості забезпечити прибуття представника в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України участь в господарських засіданнях визначена як право, а не обов"язок сторони по справі.

Нез"явлення представників в судове засідання не позбавляє позивача від виконання покладеного на нього ч.1 ст.33 ГПК України обов"язку доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторона по справі не позбавлена можливості на доведення обставин, якими обгрунтовує свої вимоги та заперечення, шляхом подання письмових доказів через канцелярію господарського суду або поштою, але відповідач такою можливістю не скористався, жодних доказів до господарського суду не надав.

Ухвалою господарського суду від 24.12.12р. сторони були попереджені про те, що нез"явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України, відповідно до якої якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов"язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об"єктивного дослідження всіх обставин справи.

Обставини, на які посилається відповідач як на підставу відкладення розгляду справи, не визнаються судом поважними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості уповноважити на участь в справі іншого представника. Крім того, клопотання відповідача не підтверджено жодним доказом.

Тому суд вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню. Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК КОМП Лімітед" (постачальник) та Іноземним підприємством "Індра" (покупець) було укладено договір поставки № 31/03/09-1, згідно умов якого позивач зобов'язався постачати у власність відповідача товари у відповідності з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати поставлений товар.

Відповідно до п. 1.3. договору, кількість і асортимент кожної партії товару, що поставляється вказуються в накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформляються на кожну партію товару і мають силу специфікацій до цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6. Приймання товару за якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 № П-7.

Відповідно до п. 3.3. договору, право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару на складі покупця і засвідчується товарно-транспортної (видаткової) накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару покупцем вказується в товарно-транспортній накладній, про що покупець робить відповідну відмітку.

Відповідно до п. 3.4. договору, поставка вважається здійсненою постачальником в момент передачі партії товару покупцю у власність, що підтверджується товарно-транспортною або видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Договір підписано з протоколом розбіжностей від 31.03.09 р.

П. 5.4 протоколу розбіжностей від 31.03.09 р. до договору поставки №31/03/09-1 від 31.03.09 р. сторони погодили, що покупець проводить оплату на умовах відстрочки платежу 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця. Оплата за даним договором може бути призупинена покупцем самостійно з повідомленням постачальника про таке призупинення до надання оригіналів документів за здійсненими поставками.

Судом встановлено, що відповідно до додаткової угоди від 01.04.09 р. до договору поставки №31/03/09-1 від 31.03.09 р. відповідач в порядку передбаченому абз. 3. пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей зареєстрованої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 повідомив позивача про зразок штампу, яким матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній,) свій підпис про одержання цінностей.

Додатковими угодами № 2 від 26 листопада 2009 року, № 2 від 14 грудня 2010 року та б/н від 30 грудня 2011 року строк дії договору поставки №31/03/09-1 від 31.03.09 р. було продовжено до 31.12.2010 року, 31.12.2011 року та 31.12.2012 року.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств. Також в матеріалах справи наявні рахунки-фактури до цих видаткових накладних та довіреності на отримання від ТОВ "ДК КОМП Лімітед" цінностей за деякими накладними.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар - компакт диски з записом фонограм музичних творів або аудіо касети на загальну суму 193522,05 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки №31/03/09-1 від 31.03.09 р., лише частково оплатив отриману продукцію в розмірі 140077,18 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 53444,87 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день просрочки.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3082,55 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1922,44 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми збитків, завданих інфляцією, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1189,97 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Іноземного підприємства "Індра" (61124, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 167/1; код ЄДРПОУ 34756148; р/р 26001000123290 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК КОМП Лімітед" (01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 35; код ЄДРПОУ 25275583; р/р 26003300499701 в від. №16 АКБ "Новий" м. Київ, МФО 305062) суму основного боргу у розмірі 53444,87 грн., 3% річних у розмірі 1922,44 грн., суму збитків, завданих інфляцією у розмірі 1189,97 грн., 3082,55 грн. пені та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.02.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.