Рішення

від 24.12.2008 по справі 15/22-08-369

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/22-08-369

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "24" грудня 2008 р.Справа  № 15/22-08-369

Господарський суд Одеської області у складі:

        судді                                                Петрова В.С.

        При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача  -      Федорчук В.В.,

від відповідачів:

1) ТОВ „Мегабриз” –Селіванов С.А.,  

2) КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

від прокуратури –Чемоширянова Т.В.,

від Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області –Домнич Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегабриз” та Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю „Квінт-Агро”, про зобов'язання виконати певні дії за участю Прокурора Овідіопольського району Одеської області, -

   ВСТАНОВИВ:  

Дальницька сільська рада Овідіопольського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегабриз” та Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -  Товариство з обмеженою відповідальністю „Квінт-Агро”, про зобов'язання Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” скасувати державну реєстрацію права власності на базу відпочинку „Лазурна”, що знаходиться в селі Грибівка Овідіопольського району Одеської області за ТОВ „Мегабриз”, здійснену на підставі рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2003 року, договору купівлі - продажу від 06.12.2002 року і акту прийняття - передачі від 06.12.2002 року та зобов'язання ТОВ „Мегабриз” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку розміром 7265 м. кв., яка знаходиться на території Дальницької сільської ради, с. Грибівка, Овідіопольського району Одеської області (база відпочинку „Лазурна”), і звільнити вказану земельну ділянку від тимчасових споруд за власний рахунок. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

07.08.2001 року між Дальницькою сільською радою та ТОВ „Квінт Агро” був укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Дальницької сільської ради в с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області загальною площею 7265 м. кв., яка була надана зазначеному товариству для обслуговування бази відпочинку „Лазурна” строком на 5 років.

Проте, як зазначає позивач, у зв'язку з систематичною несплатою ТОВ „Квінт Агро” орендної плати за користування земельною ділянкою, Дальницька сільська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 24.09.2002 року позовні вимоги Дальницької сільської ради до ТОВ „Квінт–Агро” були задоволені частково та розірвано зазначений договір оренди земельної ділянки у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди щодо внесення орендної плати, а в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 24536,51 грн. судом було відмовлено, оскільки на момент ухвалення судового рішення у даній справі боргу по орендній платі вже не існувало. Вказане рішення суду залишено без змін постановами апеляційного господарського суду Одеської області від 10.12.2002 року та Вищого господарського суду України від 06.03.2003 року.

Крім того, як зазначено позивачем, рішенням сесії Дальницької сільської ради № 127/1 від 27.12.2002 року, на підставі вказаного рішення суду, було також розірвано зазначений договір та було вирішено вилучити земельну ділянку загальною площею 7265 м. кв. у ТОВ „Квінт Агро” та перевести її до земель запасу села Грибівка Дальницької сільської ради, а також вирішено зобов'язати ТОВ „Квінт Агро” в термін до 10.01.2003 року звільнити земельну ділянку від тимчасових споруд.

Проте, як стало відомо позивачу, 06.12.2002 року між ТОВ „Квінт Агро” та ТОВ „Мегабриз” був укладений договір купівлі–продажу нежитлової споруди, розташованої на спірній земельній ділянці за адресою: с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області, тобто вже після розірвання договору оренди земельної ділянки. Пізніше ТОВ „Мегабриз” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ „Квінт Агро” про визнання права власності на майно, відповідно до договору купівлі–продажу нежитлової споруди від 06.12.2002 року, додатку до зазначеного договору купівлі –продажу і акту прийняття - передачі.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 10.07.2003 року по справі № 1/201-03-4736 позовні вимоги ТОВ „Мегабриз” були задоволені та визнано право власності на майно бази відпочинку „Лазурна”, перелічене в додатку до договору купівлі –продажу нежитлової споруди від 06.12.2002 року, а саме: будинки відпочинку в кількості дев'яти штук, бетонозмішувач, випрямитель зварочний, ангар металевий, станок деревообробний, будівля туалету, сарай металевий, баня, кухня, душ, споруда, розташовані в с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області.

На підставі вказаного рішення суду від 10.07.2003 р. право власності на базу відпочинку „Лазурна”, яка розташована за адресою: с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області, 18.02.2004 року було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” за ТОВ „Мегабриз” на підставі вказаного рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2003 року, договору купівлі –продажу від 06.12.2002 року, додатку до договору і акту прийняття –передачі від 06.12.2002 року, про що видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 2862017 від 18.02.2004 року і зроблено запис № 45 в книзі № 2 реєстраційний № 4785145.

Проте, позивач вважає, що Комунальним підприємством „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” незаконно було проведено зазначену реєстрацію, чим було порушено права та інтереси територіальної громади села.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2008 р. порушено провадження у справі № 15/22-08-369 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2008 р. по справі № 15/22-08-369 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено наступні питання:

а) чи відповідають вимогам державних будівельних норм (ДБН), встановленим для нерухомого майна, нежитлові споруди розташовані на території бази відпочинку „Лазурна”, що складаються з: будинків відпочинку в кількості дев'ять штук, ангару металевого,  будівлі туалету, сараю металевого, бані, кухні, душової та інші споруди, які розташовані в с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області?

б)  чи можливо виконати переміщення розташованих на території бази відпочинку „Лазурна” нежитлових споруд, що складаються будинків відпочинку в кількості дев'ять штук, ангару металевого,  будівлі туалету, сараю металевого, бані, кухні, душової та інші споруди, які розташовані в с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області, та чи зміниться при цьому придатність вказаних нежитлових споруд до використання за цільовим призначенням?

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2008 р. до участі у справі № 15/22-08-369 допущено прокурора Овідіопольського району Одеської області та розгляд справи відкладено на 17.12.2008 р.

Відповідач - ТОВ „Мегабриз” проти позову заперечує, вважає, що доводи позивача не відповідають дійсним обставин справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог (а.с.38-39 т.ІІІ).

Відповідач –КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” відзив на позов не надав, проте надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника. У зв'язку з цим відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Прокурор Овідіопольського району Одеської області письмові пояснення по суті спору не надав, проте в засіданні суду пояснив, що вважає позовні вимоги цілком обґрунтованими та правомірними.

Представник третьої особи в засідання суду не з'явився, також третя особа письмові пояснення по суті спору не надала, у зв'язку з чим відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора та представника Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

07.08.2001 р. між Дальницькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Квінт Агро” був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с. 22-24 т.І), згідно якого позивач надав, а орендар прийняв в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 7265 кв.м, яка розташована на території Дальницької сільської ради, с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області, для обслуговування бази відпочинку „Лазурна” строком на 5 років.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи, рішенням господарського суду Одеської області від 24.09.2002 р. по справі № 17-6-39/02-6701 за позовом Дальницької сільської ради до ТОВ „Квінт –Агро” про стягнення 24536,51 грн. заборгованості по орендній платі і розірвання договору оренди земельної ділянки було розірвано договір оренди земельної ділянки у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди щодо внесення орендної плати. Вказане рішення було залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2002 р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2003 р.

Так, рішенням 5 сесії ХХІІІ скликання Дальницької сільської ради № 127/1 від 27.12.2002 року на підставі вказаного рішення суду було вирішено розірвати вищевказаний договір оренди, вилучити земельну ділянку загальною площею 7265 м. кв. у ТОВ „Квінт Агро”, перевести її до земель запасу села Грибівка Дальницької сільської ради та зобов'язати ТОВ „Квінт Агро” в термін до 10.01.2003 року звільнити земельну ділянку від тимчасових споруд.

Між тим 06.12.2002 р. між ТОВ „Квінт Агро” та ТОВ „Мегабриз” був укладений договір купівлі –продажу нежитлової споруди (а.с. 16-17), згідно якого ТОВ „Квінт Агро” передало у власність, а ТОВ „Мегабриз” прийняло та зобов'язалось оплатити вартість нежитлової споруди –бази відпочинку „Лазурна” загальною площею 7265 кв.м, що розташована  в селі Грибівка Овідіопольського району Одеської області.

Вказаний договір купівлі –продажу нежитлової споруди був укладений вже після прийняття господарським судом Одеської області рішення про розірвання договору оренди, на підставі якого ТОВ „Квінт Агро” користувалось спірною земельною ділянкою.

Між тим, не зважаючи на це, рішенням  господарського суду Одеської області від 10.07.2003 р. по справі № 1/201-03-4736 за позовом ТОВ „Мегабриз” до ТОВ „Квинт Агро” про визнання права власності було визнано за ТОВ „Мегабриз” право власності на майно бази відпочинку „Лазурна”, перелічене в додатку до договору купівлі-продажу не житлової споруди від 06.12.2002 р., а саме: будинки відпочинку в кількості дев'яти штук, бетонозмішувач, випрямитель зварочний, ангар металевий, станок деревообробний, будівля туалету, сарай металевий, баня, кухня, душ, споруда, що розташовані в с. Грибівка, Овідіопольський район, Одеська область.

Так, як вбачається з витягу Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації № 2862017 від 18.02.2004 р. (а.с. 15 т.І), на підставі рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2003 року, договору купівлі–продажу від 06.12.2002 року, додатку до договору та акту прийняття–передачі від 06.12.2002 року Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації 18.02.2004 р. було зареєстровано за № 4785145 право власності ТОВ „Мегабриз” на базу відпочинку „Лазурна”, яка розташована за адресою: с. Грибівка, Овідіопольський район, Одеська область.

Також як вбачається з інвентарної справи КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” на території бази відпочинку „Лазурна” знаходяться наступні споруди: літ. „А”, „Б”, „В”, „Г”, „Ж”, „З” - будинки дерев'яні; літ. „Р”, „С” - літній жилий будинок; літ. „Д” - будинок збірний імпортний; літ. „К” - сарай металевий; літ. „Л” - будинок охорони; літ. „М” - ангаро–човникова станція; літ. „Н” - лазня; літ. „О” - кухня.

Між тим згідно п. 1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” обов'язковій державній реєстрації підлягає саме право власності на нерухоме майно.

Так, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію  у  встановленому  порядку,  за  наявності матеріалів технічної інвентаризації,  підготовлених тим  БТІ,  яке  проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Також згідно пункту 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухоме майно, підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України встановлює, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Чинне законодавство України поділяє речі на нерухомі та рухомі. Згідно з п. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей відносяться земельні ділянки та об'єкти, розташовані на земельній ділянці, пересування яких неможливо без їх знецінення та зміни їх призначення, а п. 2 статті ст. 181 ЦК України передбачено, що рухомими речами є речі, які можливо вільно переміщувати в просторі.

Згідно п.1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції № 7/5 від 07.02.2002 року не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Так, як вбачається з висновку судової будівельно –технічної експертизи № 4325 від 30.05.2008 року обстежувані об'єкти літ. „А, Б, В, Г, Ж, З” - будинок дерев'яний, літ. „Р,С” - літній жилий будинок, літ. „Д” - будинок збірний імпортний, літ. „К” - сарай металевий, літ. „Л” - будинок охорони, літ. „М” - ангаро–човникова станція, літ. „Н” - лазня, літ. „О” - кухня, що розташовані на базі відпочинку „Лазурна” в с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області станом на момент обстеження не є нерухомим майном. Також встановлено, що виконати переміщення вказаних приміщень технічно можливо. При переміщенні придатність вказаних будівель для використання за цільовим призначенням не зміниться. Будівлі літ. „Р, С” - літній жилий будинок знаходиться в ветхому технічному стані та підлягають розбору.

Таким чином, у КП „Овідіопольське бюро технічної інвентаризації” не було підстав для реєстрації права власності на майно бази відпочинку „Лазурна” за ТОВ „Мегабриз” у зв'язку з тим, що майно, розташоване на території бази відпочинку „Лазурна” не являється нерухомим майном, не має фундаменту та вільно може бути переміщене на інше місце без втрати його цільового призначення.

Також, щодо наданого ТОВ „Мегабриз” висновку про технічний стан та групу капітальних будівель, розташованих на території бази відпочинку „Лазурна” за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка”, згідно якого будівлі, розташовані на території бази відпочинку „Лазурна” слід віднести до капітальних будівель, суд зазначає наступне.

Зазначений висновок розроблений не судовим експертом, який попереджується про кримінальну відповідальність, а Приватним підприємством „Дельта-Консалтинг”. Крім того висновок розроблений Приватним підприємством „Дельта-Консалтинг” 11.11.2008 р., тобто після проведення судової будівельно-технічної експертизи вже минуло більш ніж 5 місяців, а відповідачем - ТОВ „Мегабриз” за цей час могли бути виконані певні будівельні роботи на території бази відпочинку „Лазурна”.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що Дальницька сільська рада не оспорює право власності ТОВ „Мегабриз” саме на рухоме майно, перелічене в додатку до договору купівлі–продажу нежитлової споруди від 06.12.2002 року, а саме: будинки відпочинку в кількості дев'яти штук, бетонозмішувач, випрямитель зварочний, ангар металевий, станок деревообробний, будівлю туалету, сарай металевий, баню, кухню, душ, споруду, що розташовані в с. Грибівка, Овідіопольський район, Одеська область, та вважає, що відповідач повинен звільнити територію бази відпочинку „Лазурна” від вказаного майна.

Щодо наявного в матеріалах справи розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 01.04.2003 року № 225 „Про визнання права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „Лазурна” та додатку до нього, яким визначено перелік будівель та споруд бази відпочинку „Лазурна”, на які визнається право власності за ТОВ „Квінт Агро”, суд зазначає наступне.

Питання виникнення права власності регулюються цивільно-правовим законодавством України.

Так, Цивільним кодексом України в редакції 1963 року, який діяв на момент винесення  вказаного розпорядження, не було передбачено визнання права власності на підставі розпоряджень районних державних адміністрацій. Також, не передбачено це і діючим Цивільним кодексом України. Згідно із законодавством право власності може бути визнано за особою на підставі рішення суду.

Згідно ст. 1 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 року № 586-XIV виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські  державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Між тим, Законом України „Про місцеві державні адміністрації” не передбачено повноважень районної державної адміністрації щодо визнання права власності на будівлі та споруди.

Таким чином, розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 01.04.2003 року № 225 „Про визнання права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „Лазурна” за ТОВ „Квінт Агро” не свідчить про виникнення права власності ТОВ „Квінт Агро” на будівлі та споруди бази відпочинку „Лазурна” у зв'язку з відсутністю повноважень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області на визнання права власності.

До того ж право власності ТОВ „Квінт Агро”, а в послідуючому ТОВ „Мегабриз” виникло на підставі рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2003 р. та ніяким чином не пов'язане з вищезазначеним розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації.

Крім того, судовою будівельно –технічною експертизою підтверджено що ці об'єкти не є нерухомим майном, тому право власності на них, як на нерухомість, взагалі не може виникати.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством передбачений порядок виникнення права власності на новостворене нерухоме майно.

У зв'язку з набранням з 01.01.2004 р. чинності Цивільним кодексом України суд зазначає, що згідно з Прикінцевими положеннями Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Так, оскільки розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації було видано 01.04.2003 року, то суд керується законодавством, яке діяло на той час.

Згідно п. 18 ст. 13 Закону України „Про основи містобудування” від 16.11.1992 р. № 2780-XII місцеві державні адміністрації в сфері містобудування здійснюють делеговані повноваження місцевих рад, пов'язаних з прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у порядку встановленому законодавством.

Згідно п. 1 ст. 28 Закону України „Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 р.  № 1699-III  проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником у встановленому законом порядку.

Статтею 29 Закону України „Про планування і забудову територій” передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт –це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно –будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову. Надається рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Згідно п.7 ст. 4  Закону України „Про архітектурну діяльність” від 20.05.1999 р.  № 687-XIV для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про пожежну безпеку” від 17.12.1993  № 3745-XII виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, що вводяться в дію чи в експлуатацію після завершення будівництва, реконструкції або технічного переоснащення, а також технологічні процеси та продукція повинні відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки. Забороняється будівництво, реконструкція, технічне переоснащення приміщень, об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій, випуск пожежно небезпечної продукції без попередньої експертизи (перевірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки. Фінансування таких робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи. Діяльність новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, жилих об'єктів та об'єктів іншого призначення здійснюється після одержання на це дозволу органів державного пожежного нагляду при прийнятті об'єктів в експлуатацію комісією за участю органів державного пожежного нагляду дозвіл не оформляється.

Також статтею 15 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” від 24.02.1994 р. № 4004-XII передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати вимог санітарного законодавства. Надання земельних ділянок під будівництво, затвердження норм проектування, проектної та нормативно-технічної документації на будівництво, реконструкцію об'єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення, розробка, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових технологій здійснюється за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою.

Розділом 2 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт передбачено, що для одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник повинен подати до інспекції держархбудконтролю такі документи: рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; документ, що посвідчує право власності забудовника чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування; затверджену в установленому порядку проектну документацію (будівельний генеральний план та паспорт фасаду).

До того ж постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 р. N 449 „Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення” було передбачено, що порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, визначається Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Державним  комітетом у справах містобудування і архітектури.

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що будівництво нерухомого майна мало проводитись на підставі розробленої та належним чином затвердженої і погодженої проектної документації, при отриманні дозволу на будівництво з обов'язковим наданням документу, який підтверджує право власності або користування земельною ділянкою. Також, на підставі цих документів, будівлі та споруди повинні були бути прийняті в експлуатацію з послідуючою видачею свідоцтва про право власності.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дозвільні документи на будівництво нерухомого майна. Також судом встановлено, що спірне майно не було введене в експлуатацію.

Приймаючи до уваги вищенаведене суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” скасувати державну реєстрацію права власності на базу відпочинку „Лазурна”, що знаходиться в селі Грибівка Овідіопольського району Одеської області за ТОВ „Мегабриз”, здійснену на підставі рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2003 року, договору купівлі-продажу від 06.12.2002 року та акту прийняття - передачі від 06.12.2002 року.

Крім того, як зазначає позивач, на пленарному засіданні Дальницької сільської ради не надавалась згода відповідачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, також будь–які договори щодо спірної земельної ділянки між Дальницькою сільською радою та ТОВ „Мегабриз” не укладались.

Так, згідно рішення Овідіопольської районної ради народних депутатів 17 сесії ХХІ скликання № 275 від 06.05 1994 року „Про затвердження меж населених пунктів” землі села Грибівка знаходяться в межах території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка загальною площею 7265 м. кв. знаходиться саме в с. Грибівка, тобто в межах територій Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Як вбачається з матеріалів справи Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегабриз” при використанні земельної ділянки площею приблизно 0,73 га, яка знаходиться на території Дальницької сільської ради, с. Грибівка, Овідіопольського району Одеської області (база відпочинку „Лазурна”).

За результатами проведення вказаної перевірки було складено акт, згідно якого встановлено, що на земельній ділянці загальною площею приблизно 0,73 га розташована запущена база відпочинку „Лазурна”, яка близько 2 років не використовується за цільовим призначенням; в Дальницькій сільраді відсутні право установчі документи на земельну ділянку.

Також, у вказаному акті зазначено, що бухгалтерією Дальницької сільради надано довідку про несплату ТОВ „Мегабриз” орендної плати за земельну ділянку.

В засіданні суду представником Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області було зазначено, що Державною інспекцією з контролю за використанням  і охороною земель в Одеській області не складався протокол про адміністративне правопорушення та не було винесено припис ТОВ „Мегабриз” з вимогою усунути виявлені порушення у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження підприємства, оскільки за юридичною адресою підприємство не знаходиться.

Згідно з ст.ст. 116, 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України „Про оренду землі” невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Питання регулювання земельних відносин, в тому числі надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 12 Земельного кодексу України, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, п. 3 Порядку розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок належить до виключної компетенції відповідних рад та вирішується виключно на їх пленарних засіданнях.

Між тим, з пояснень представника Дальницької сільської ради вбачається, що на пленарному засіданні Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області не надавалась згода ТОВ „Мегабриз” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7265 м. кв., яка знаходиться на території Дальницької сільської ради, с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області (база відпочинку „Лазурная”).

Так, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування”, селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

До повноважень селищних рад у галузі земельних відносин статтею 12 Земельного кодексу України віднесено розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Земельного кодексу України; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Так, як вже зазначалось вище, між Дальницькою сільською радою та ТОВ „Мегабриз” не укладався договір оренди спірної земельної ділянки.

Згідно ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельних ділянок –це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства України від 23.10.08 р., складеним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області, підтверджується факт фактичного використання ТОВ „Мегабриз” спірної земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів на неї.

Згідно ст. 212 земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам  землі  або  землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватись у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно п. 12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач користується спірною земельною ділянкою з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, оскільки у нього відсутнє відведення землі в натурі та ним не одержано документа, що засвідчує право на землю.

Враховуючи викладене, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов'язання ТОВ „Мегабриз” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 7265 м.кв., яка знаходиться на території Дальницької сільської ради, с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області (база відпочинку „Лазурна”), та звільнити вказану земельну ділянку від тимчасових споруд за власний рахунок.

Відповідно до ст. 417 Цивільного кодексу України у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення. У разі недосягнення домовленості між ними, власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування. Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо)) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.  

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегабриз” та Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю „Квінт-Агро”, про зобов'язання виконати певні дії за участю Прокурора Овідіопольського району Одеської області задовольнити.

2.          Зобов'язати Комунальне підприємство „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” (67801, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Суворова, 2-А; код ЄДРПОУ 13911045) скасувати державну реєстрацію права власності на базу відпочинку „Лазурна”, що знаходиться в селі Грибівка Овідіопольського району Одеської області за Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегабриз” (Одеська обл., Овідіопольський район, село Грибівка, база відпочинку „Лазурна”, буд. 1; код ЄДРПОУ 32259656), здійснену на підставі рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2003 року, договору купівлі-продажу від 06.12.2002 року та акту прийняття - передачі від 06.12.2002 року.

3.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегабриз” (Одеська обл., Овідіопольський район, село Грибівка, база відпочинку „Лазурна”, буд. 1; код ЄДРПОУ 32259656; р/р 2600231496 в ТОВ КБ „ФЕБ”, МФО 238599) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку розміром 7265 кв.м, яка знаходиться на території Дальницької сільської ради, с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області (база відпочинку „Лазурна”), та звільнити вказану земельну ділянку від тимчасових споруд за власний рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 25.12.2008 р.

                              Суддя                                                                                       Петров В.С.