Постанова

від 30.06.2009 по справі 15/22-08-369

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/22-08-369

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 червня 2009 р.                                                                                    № 15/22-08-369  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційне подання

Заступника прокурора Одеської області

на постанову від 17.02.09 Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 15/22-08-369 господарського суду Одеської області

за позовомДальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області

до1) ТзОВ "Мегабріз"2) КП "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації"

3-тя особа на стороні відповідачівТзОВ "Квінт-Агро"

прозобов'язання виконати певні дії

за участю представників сторін:

Генеральної Прокуратури України : Руснак Ю.І.- ст. прокурор відділу , посв. №31 від 03.03.09.

позивача: не з'явились

відповідачів: не з'явились

3-ої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду  Одеської області від 24.12.2008 позовні вимоги задоволено. Суд дійшов висновку, що придбане по договору купівлі-продажу майно не є нерухомим і у БТІ не було підстав реєструвати право власності ТОВ "Мегабриз" на спірне майно. Зобов'язано ТОВ "Мегабриз" звільнити земельну ділянку від свого майна та зобов'язано КП "Овідіопольське районне БТІ" скасувати державну реєстрацію права власності на базу відпочинку "Лазурна" (суддя В. Петров).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 рішення місцевого суду скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права громади на земельну ділянку, як скасування державної реєстрації права власності юридичної особи на придбане по договору купівлі-продажу майно. Крім цього, позивач пропустив встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності для захисту порушеного права (судді: Г. Разюк, В. Тофан, Л. Бойко).

Заступник прокурора Одеської області в касаційному поданні просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду. Вважає, що постанова апеляційної інстанції винесена з порушенням вимог ст. ст. 182, 190 ЦК України, п.1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції № 7/5 від 07.02.2002, оскільки право на тимчасові споруди реєстрації не підлягає. Прокурор вважає, що БТІ не мало підстав для реєстрації права власності на базу відпочинку.

Дальницька сільрада намагається захистити своє право власності на земельну ділянку, що передбачено ст. 386, 387 ЦК України.

Судом порушена ст. 257 ЦК України, оскільки позивачу лише в 2008 році стало відомо про самовільне зайняття земельної ділянки, що належить сільраді. Питання строку позовної давності суд належним чином не з'ясував, оскільки представник ради не був присутній у судовому засіданні.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд апеляційної інстанції встановив наступне.

07.08.2001 р. між Дальницькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Квінт Агро" був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с. 22-24, т.1), згідно якого позивач надав, а орендар прийняв в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 7265 кв.м, яка розташована на території Дальницької сільської ради, с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області, для обслуговування бази відпочинку „Лазурна" строком на 5 років.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи, рішенням господарського суду Одеської області від 24.09.2002 р. по справі № 17-6-39/02-6701 за позовом Дальницької сільської ради до ТОВ "Квінт -Агро" про стягнення 24536,51 грн. заборгованості по орендній платі і розірвання договору оренди земельної ділянки було розірвано договір оренди земельної ділянки у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди щодо внесення орендної плати. Вказане рішення було залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2002 р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2003 р.

Рішенням 5 сесії XXIII скликання Дальницької сільської ради № 127/1 від 27.12.2002 року на підставі вказаного рішення суду було вирішено розірвати вищевказаний договір оренди, вилучити земельну ділянку загальною площею 7265 м.кв. у ТОВ „Квінт Агро", перевести її до земель запасу села Грибівка Дальницької сільської ради та зобов'язати ТОВ „Квінт Агро" в термін до 10.01.2003 року звільнити земельну ділянку від тимчасових споруд.

Між тим 06.12.2002 р. між ТОВ „Квінт Агро" та ТОВ „Мегабриз" був укладений договір купівлі-продажу нежитлової споруди (а.с. 16-17), згідно якого ТОВ „Квінт Агро" передало у власність, а ТОВ „Мегабриз" прийняло та зобов'язалось оплатити вартість нежитлової споруди - бази відпочинку „Лазурна" загальною площею 7265 кв.м, що розташована в селі Грибівка Овідіопольського району Одеської області.

Вказаний договір купівлі-продажу нежитлової споруди був укладений вже після прийняття господарським судом Одеської області рішення про розірвання договору оренди, на підставі якого ТОВ „Квінт Агро" користувалось спірною земельною ділянкою.

Не зважаючи на це, рішенням господарського суду Одеської області від 10.07.2003 р. по справі № 1/201-03-4736 за позовом ТОВ "Мегабриз" до ТОВ "Квинт Агро" про визнання права власності було визнано за ТОВ "Мегабриз" право власності на майно бази відпочинку „Лазурна", перелічене в додатку до договору купівлі-продажу нежитлової споруди від 06.12.2002 р., а саме: будинки відпочинку в кількості дев'яти штук, бетонозмішувач, випрямитель зварочний, ангар металевий, станок деревообробний, будівля туалету, сарай металевий, баня, кухня, душ, споруда, що розташовані в с. Грибівка, Овідіопольський район, Одеська область.

На  підставі рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2003 року, договору купівлі-продажу від 06.12.2002 року, додатку до договору та акту прийняття-передачі від 06.12.2002 року Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації 18.02.2004 р. було зареєстровано за № 4785145 право власності ТОВ „Мегабриз" на базу відпочинку „Лазурна", яка розташована за адресою: с. Грибівка, Овідіопольський район,. Одеська область.

Згідно інвентарної справи КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" на території бази відпочинку „Лазурна" знаходяться наступні споруди: літ. „А", „Б", „В", „Г", „Ж", „З" - будинки дерев'яні; літ. „Р", „С" - літній жилий будинок; літ. „Д" - будинок збірний імпортний; літ. „К" - сарай металевий; літ. „Л" - будинок охорони; літ. "М" - ангаро-човникова станція; літ. „Н" - лазня; літ. „О" - кухня.

Між тим згідно п. 1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягає саме право власності на нерухоме майно.   

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4325 від 30.05.2008 року обстежувані об'єкти літ. "А, Б, В, Г, Ж, 3" - будинок дерев'яний, літ. "Р,С" - літній жилий будинок, літ. „Д" - будинок збірний імпортний, літ. "К" - сарай металевий, літ. „Л" - будинок охорони, літ. "М" - ангаро-човникова станція, літ. "Н" - лазня, літ. „О" - кухня, що розташовані на базі відпочинку „Лазурна" в с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області станом на момент обстеження не є нерухомим майном. Також встановлено, що виконати переміщення вказаних приміщень технічно можливо. При переміщенні придатність вказаних будівель для використання за цільовим призначенням не зміниться.

Будівлі літ. „Р, С" - літній жилий будинок знаходиться в ветхому технічному стані та 1  підлягають розбору.

Таким чином, у КП  "Овідіопольське бюро технічної інвентаризації" не було підстав для реєстрації права власності на майно бази відпочинку "Лазурна" за ТОВ "Мегабриз" у зв'язку з тим, що майно, розташоване на території бази відпочинку „Лазурна" не являється нерухомим майном, не має фундаменту та вільно може бути переміщене на інше місце без втрати його цільового призначення.

Дальницька сільська рада не оспорює право власності ТОВ "Мегабриз" саме на рухоме майно та вважає, що відповідач повинен звільнити територію бази відпочинку "Лазурна" від вказаного майна.

Розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 01.04.2003 року № 225 „Про визнання права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Лазурна" за ТОВ „Квінт Агро" не свідчить про виникнення права власності ТОВ „Квінт Агро" на будівлі та споруди бази відпочинку „Лазурна" у зв'язку з відсутністю повноважень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області на визнання права власності.

Право власності ТОВ „Квінт Агро", а в послідуючому ТОВ "Мегабриз" виникло на підставі рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2003 р. та ніяким чином не пов'язане з вищезазначеним розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації.

На пленарному засіданні Дальницької сільської ради не надавалась згода відповідачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, також будь-які договори щодо спірної земельної ділянки між Дальницькою сільською радою та ТОВ "Мегабриз" не укладались.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства України від 23.10.08 р., складеним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області, підтверджується факт фактичного використання ТОВ "Мегабриз" спірної земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів на неї.

Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що відповідач користується спірною земельною ділянкою з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, оскільки у нього відсутнє відведення землі в натурі та ним не одержано документа, що засвідчує право на землю.

Натомість суд апеляційної інстанції встановив, що згідно глави 1 розділу  "Організаційно-правова основа місцевого самоврядування" визначені повноваження сільських, селищних, міських рад (ст.ст. 25, 26) серед яких не вбачається повноваження сільської ради вимагати від комунального підприємства районного бюро технічної інвентаризації скасування державної реєстрації речового права за юридичною особою.

Статтею 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав;б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд дійшов висновку, що позивач обрав не вірний  спосіб захисту свого права на землю –скасування права власності на майно 1 відповідача, що займає спірну земельну ділянку.

Суд також вважає, що право землекористування на підставі договору купівлі-продажу майна від 06.12.2002 перейшло до ТОВ "Мегабриз", оскільки на дану дату ТОВ "Квінт-Агро" ще мало право землекористування сказаною в договорі земельною ділянкою. Договір оренди землі був розірваний по рішенню господарського суду Одеської області від 24.09.2002 у справі № 17-6-39/02-6701, яке набрало чинності лише 10.12.2002.

З матеріалів справи (т.3, арк. 128, 129) суд дійшов висновку, що позивач ще в березні 2004 року повідомляв сільраду про придбання бази відпочинку і ставив питання укладання договору оренди. За таких обставин суд першої інстанції, при наявності клопотання ТОВ "Мегабриз" безпідставно не застосував строк позовної давності.

З огляду на встановлені обставини справи і висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає наступне.

При розгляді даної справи суди не застосовували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зокрема, ст. 277 ЦК України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження майна розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд,  які розташовані на орендований земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду передбачений ст. 124 Земельного кодексу. Особа подає до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування клопотання про надання землі в оренду. Сільрада розглядає клопотання в місячний строк і надає згоду або відмовляє у вигляді рішення сільради. Відмову органів місцевого самоврядування у наданні землі в оренду або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому  порядку (ст. 122, 123 ЗК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час укладання договору купівлі-продажу бази відпочинку спірна земельна ділянка була у продавця в оренді.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст. 125 ЗК України). Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК України).

Суди попередніх інстанцій не встановлювали обставини справи і не досліджували докази, які необхідно встановити і дослідити відповідно приписам, зазначених вище норм матеріального права. Зокрема судами не досліджені умови договору купівлі-продажу бази.

Що стосується позовних вимог до БТІ.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що позивачем неправильно обраний засіб захисту своїх прав. Підставою реєстрації права власності для БТІ у відповідності з Переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, що є додатком до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно є, серед інших, договори купівлі-продажу, рішення судів.

Судами встановлено, що БТІ реєструвало майно ТОВ "Мегабриз" на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2002 та на підставі рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2003. Судами не встановлено, що зазначений правочин визнаний недійсним або рішення суду скасовано. За таких обставин БТІ діяло правомірно.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з доводами прокуратури про те, що право на землю сільради може бути захищено скасуванням реєстрації права власності ТОВ "Мегабриз" на майно, придбане по договору купівлі-продажу. Засоби захисту прав на землю встановлені ст. 152 Земельного кодексу України.

Разом з тим колегія погоджується з доводами, що при розгляді даної справи порушені або взагалі не застосовані норми матеріального права, які регулюють даний спір. Крім цього, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суди не надали оцінки доказам у справі і не дослідили обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Зазначене вище на підставі ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Під час повторного розгляду необхідно усунути зазначені порушення, повно, всебічно і об'єктивно дослідити докази та обставини справи, правильно застосувати норми матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, винести обґрунтоване законне рішення суду.

Керуючись ст. ст. 1115-13  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2008 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 по справі № 15/22-08-369 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області

Головуючий, суддя                                                                               В. Овечкін

Судді:                                                                                                      Є. Чернов  

                                                                                                                                                                                                                                                       В. Цвігун