Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-7621/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року м. Київ К/9991/52105/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року у справі№ 2а-7621/11/1370 за позовомПриватного акціонерного товариства «Гал-ЕКСПОКОМ» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 року у справі № 2а-7621/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 14.01.2011 року № 0000072302/0/1259, від 06.04.2011 року № 0001022302/12386, від 14.01.2011 року № 0000082302/0/1258.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити без змін судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова позапланової документальної перевірки ЗАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»з питань взаємовідносин з ПП «Бізнесгруп»та ПП «Оптіма-Інформ»за період травень 2010 року складено акт № 3283/23-2/32053226 від 30.12.2010 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником податку зайво віднесено до податкового кредиту в травні 2010 року податок на додану вартість в сумі 40 327,50 грн., внаслідок чого занижено податок (із врахуванням р. 26 Декларації з ПДВ за травень 2010 року) на загальну суму 39 621,50 грн., у тому числі за травень 2010 року на 39 621,50 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000072302/0/1259 від 14.01.2011 року про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 49 526,88 грн., з яких 39 621,50 грн. за основним платежем та 9 905,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001022302/12386 від 06.04.2011 року про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за травень 2010 року в розмірі 706,00 грн.; № 0000082302/0/1258 від 14.01.2011 р. про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за травень 2010 року в розмірі 706,00 грн.

На підставі результатів перевірок контрагентів позивача ПП «Бізнесгруп»та ПП «Оптіма-Інформ», податкової звітності останніх податковий орган дійшов до висновку про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в травні 2010 року суму ПДВ в розмірі 40 327,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки укладені між позивачем та ПП «Бізнесгруп», ПП «Оптіма-Інформ»правочини мали реальний характер, а чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків контролювати дії своїх контрагентів, пов'язані з веденням господарської діяльності та сплатою податків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Між позивачем та ПП «Бізнесгруп»укладено договір поставки цукру № 03.05-7 від 03.05.2011 року.

Окрім цього, 30.04.2010 року між позивачем та ПП «Оптіма-Інформ»(експедитор) укладений заявка-договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 310/44, відповідно до умов якого експедитор прийняв на себе зобов'язання забезпечити своєчасну доставку цукру, а позивач зобов'язався оплатити надані послуги по завершенні перевезень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказані договору позивача з його контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, господарські операції по поставці цукру та наданню транспортно-експедиційних послуг було виконано сторонами, що підтверджується допустимими доказами.

Податкові накладні по спірним господарським операціям містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», виписані зареєстрованими на час їх оформлення платниками ПДВ та відповідають порядку їх заповнення.

Вищенаведене спростовує доводи податкового органу у про нікчемність укладених позивачем правочинів на поставку цукру та надання транспортно-експедиційних.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від постачальника товарів та виконавця послуг, зареєстрованих як платники ПДВ, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги щодо недоведеності реальності спірних господарських операцій викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року у справі № 2а-7621/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак