Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а-3618/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К-36929/10

№ К-36929/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010

у справі № 2а-3618/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий союз «Альянс»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна група «Кельбрус»

про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в доход держави всього отриманого за угодою,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Торговельна група «Кельбрус»в доход Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 327633,00 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Висновок суду в частині відмови у задоволенні позову вмотивований недоведеністю у судовому процесі спрямованості умислу ТОВ «Торгово-промисловий союз «Альянс»та ТОВ «Торговельна група «Кельбрус»на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та зверненням до суду поза межами строку, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України. Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення з ТОВ «Торговельна група «Кельбрус»податку на додану вартість у сумі 327633,00 грн., суд виходив з того, що товариство не сплатило ПДВ в цій сумі за господарською операцією з поставки ТОВ «Торгово-промисловий союз «Альянс»»автомобіля марки «Bentley Continental GT 60 «Diamond Series»» обов`язок сплати якого передбачений нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

У касаційній скарзі ДПІ у Деснянському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відповідачі не реалізували право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «Торгово-промисловий союз «Альянс»(покупець) та ТОВ «Торгівельна група «Кельбрус»(продавець) укладено договір купівлі-продажу від 24.09.2007 № 24-09-07 про поставку автомобіля марки «Bentley Continental GT 60 «Diamond Series»»2007 року випуску за ціною 1965795,00 грн. (у т.ч. ПДВ 327632,50 грн.), за наслідками якої продавцем була виписана податкова накладна від 31.10.2007 № 3110-184; сторони договору підписали акт прийому-передачі автомобіля від 31.10.2007; розрахунок здійснено простим векселем, емітованим ТОВ «Торгово-промисловий союз «Альянс».

У зв`язку з виявленими дефектами вказаного автомобіля ТОВ «Торгівельна група «Кельбрус»здійснило заміну автомобіля автомобіль Bentley Continental GT 60 «Diamond Series»2007 року випуску на інший автомобіль цієї ж марки, за наслідками чого між сторонами підписано акт обміну автомобіля від 07.12.2007.

Вказаний автомобіль було придбано ТОВ «Торгово-промисловий союз «Альянс»(повірений) для подальшої реалізації ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія»(довіритель) згідно договору доручення від 26.09.2007, згідно з яким довіритель доручає, а повірений зобов`язаний від імені та за рахунок довірителя за винагороду придбати товар, визначений згідно з додатковою угодою. Додатковою угодою № 1 довіритель доручив повіреному придбати автомобіль марки «Bentley Continental GT 60 «Diamond Series»»2007 року випуску за ціною не вище 2113758,80 грн. (у т.ч. ПДВ 3527632,50 грн.). На виконання вказаного договору довіритель перерахував повіреному грошові кошти у сумі згідно з договором від 26.09.2007.

За наслідками виконання договору доручення від 26.09.2007 ТОВ «Торгово-промисловий союз «Альянс»складено звіт повіреного від 07.12.2007; сторони підписали акт виконаних робіт від 07.12.2007, а ТОВ «Торгово-промисловий союз «Альянс»виписав ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія»податкові накладні від 07.12.2007: № 176 на загальну суму 2113758,80 грн. (у т.ч. ПДВ 3527632,50 грн.) на поставку автомобіля та № 177 на суму 1000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 166,67 грн.) -на поставку послуг доручення.

Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст. 208 цього Кодексу у разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом вказаних норм суд при розгляді позову про застосування юридичних наслідків вчинення нікчемного правочину повинен зробити висновок щодо дійсного наміру відповідачів при здійсненні господарських зобов'язань, оскільки саме це є кваліфікуючою ознакою для визнання правочину та здійсненого на його виконання господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже і підставою для застосування юридичних наслідків, встановлених частиною 1 ст. 208 ГК.

Вказані обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом даної категорії адміністративних спорів.

Так, згідно цієї норми предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Доводячи нікчемність договору купівлі-продажу № 24-09-07 від 24.09.2007, податковий орган послався на додані до матеріалів справи докази, що підтверджують факт ввезення автомобіля марки «Bentley Continental GT 60 «Diamond Series»»2007 року випуску (кузов НОМЕР_1) на митну територію України громадянином ОСОБА_2 відповідно до довіреності, виданої громадянином Російської Федерації ОСОБА_4: копії біржових угод від 05.12.2007 № 100089 та 07.12.2007 № 100092 (а.с. 204-205 т.1), за першою з яких цей автомобіль був проданий громадянину ОСОБА_5, який є директором ТОВ «Торгово-промисловий союз «Альянс», а за іншою - ОСОБА_5, як фізична особа, продав цей автомобіль ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія». Також позивачем був доданий до матеріалів справи лист Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України у м. Києві від 16.03.2009 № 10/3033 (а.с 202-203, т.1), до якого була додана інформація щодо реєстраційних операцій з автомобілем марки «Bentley Continental GT 60 «Diamond Series»», кузов НОМЕР_1, згідно якої вказаний автомобіль був зареєстрований на громадянина ОСОБА_5, а в подальшому на ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія».

Вказані докази, однак, не отримали належної оцінки судом, хоча вони є належними доказами для встановлення дійсних обставин щодо реальності господарських операцій між відповідачами та перевірки доводів ДПІ, що договір укладений про людське око з метою створення штучних підстав для збільшення в податковому обліку ТОВ «Торгово-промисловий союз «Альянс»суми валових витрат та суми податкового кредиту. Так само, не отримали належної оцінки судом і такі встановлені в судовому процесі обставини, як відсутність фактичних витрат у ТОВ «Торгово-промисловий союз «Альянс»на придбання автомобіля з огляду на те, що в розрахунок був виданий вексель, а ТОВ «Торгівельна група «Кельбрус»значиться серед суб'єктів підприємницької діяльності, що фактично не здійснюють таку, відсутні за місцем державної реєстрації, не подають податкову звітність, а особи, що діють від їх імені, приховують своє місце знаходження від контролюючих органів.

Дійсний намір відповідачів при укладенні договору купівлі-продажу від 24.09.2007 № 24-09-07 не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті). Згідно зі статтею 159 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо природи юридичних наслідків господарського зобов'язання, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, як адміністративно-господарських санкцій, а також щодо застосування цих юридичних наслідків в межах строків давності, встановлених статтею 250 ГК, є правильним.

Разом з тим, суди не звернули увагу, що пропуск цих строків може бути підставою для відмови в позові про застосування санкцій лише при наявності в діях (бездіяльності) особи, до якої застосовуються санкції, складу правопорушення, та помилково виходив з того, що саме по собі пред'явлення ДПІ позову поза межами зазначених строків давності є підставою для відмови в позові безвідносно до фактичних намірів відповідачів при укладенні договору купівлі-продажу від 24.09.2007 № 24-09-07. З'ясування обставин щодо дійсних намірів сторін правочину є обов'язковим незалежно від того, чи збігли строки давності для застосування юридичних наслідків правочину, укладеного з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Це відповідає правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 09.02.2010 у справі за позовом ДПІ у Київському районі м. Харкова до Приватної фірми «Росток»та Приватної виробничо-комерційної фірми «Дімон і Ко»про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення в доход держави всього одержаного за господарськими зобов'язаннями.

З огляду на викладені порушення судами попередніх інстанцій зазначених норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до положень частин другої та четвертої ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позову з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, суд касаційної інстанції, у силу норм частини 2 ст. 220 КАС України, переглядає оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги ДПІ.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін щодо дійсного наміру відповідачів при здійсненні господарських зобов'язань, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 КАС України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва задовольнити частково, скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2009 в частині відмови у задоволенні позову та справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак