Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-6384/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року місто Київ № 2а-6384/12/1070

13.16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Войцех Єжи Вуйцик, Кисельов Д.С., відповідача: - Безсмертна М.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна», звернувся до суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 14.12.2012 року № 0040882210 та № 0040892210 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

В призначений день та час до суду з'явилися представники позивача та представник відповідача.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволенні позовних вимог прос вив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи і оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна»є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 27.07.2006 року, місцезнаходження: 08300, Київська область, Бориспільський район, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 28, код за ЄДРПОУ: 34536243.

З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2012 року Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 20.06.2012 року № 224/23-2/34536243 «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна»(код за ЄДРПОУ: 34536243) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року».

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- підпункти 7.4.4, 7.4.5, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 2 312 813, 00 гривень, в тому числі: січень 2009 року -72 035, 00 гривень, лютий 2009 року -67 517, 00 гривень, березень 2009 року -94 146, 00 гривень, квітень 2009 року -66 928, 00 гривень, травень 2009 року -89 604, 00 гривень, червень 2009 року -69 778, 00 гривень (січень 2009 року -72 035, 00 гривень, лютий 2009 року -67 517, 00 гривень, березень 2009 року -94 146, 00 гривень, квітень 2009 року -66 928, 00 гривень, травень 2009 року -89 604, 00 гривень, червень 2009 року -69 778, 00 гривень -минув термін позовної давності), липень 2009 року -75 525, 00 гривень, листопад 2009 року -124 361, 00 гривень, грудень 2009 року -107 437, 00 гривень, січень 2010 року -53 848, 00 гривень, лютий 2010 року -58 378, 00 гривень, березень 2010 року -62 311, 00 гривень, квітень 2010 року -55 866, 00 гривень, травень 2010 року -52 728, 00 гривень, червень 2010 року -46 944, 00 гривень, липень 2010 року -45 539, 00 гривень, серпень 2010 року -48 166, 00 гривень, вересень 2010 року -44 243, 00 гривень, жовтень 2010 року -61 616, 00 гривень, листопад 2010 року -58 834, 00 гривень, грудень 2010 року -95 366, 00 гривень, січень 2011 року -49 120, 00 гривень, лютий 2011 року -53 846, 00 гривень, березень 2011 року -58 696, 00 гривень, квітень 2011 року -45 780, 00 гривень, травень 2011 року -61 496, 00 гривень, червень 2011 року -64 313, 00 гривень, липень 2011 року -44 613, 00 гривень, серпень 2011 року -38 946, 00 гривень, вересень 2011 року -53 988, 00 гривень, жовтень 2011 року -38 946, 00 гривень, листопад 2011 року -38 946, 00 гривень, грудень 2011 року -93 411, 00 гривень;

- підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 746 704, 00 гривень, в тому числі: І квартал 2009 року -292 123, 00 гривень, ІІ квартал 2009 року -283 999, 00 гривень (І-ІІ квартали 2009 року -минув термін позовної давності), ІІІ квартал 2009 року -274 426, ІV квартал 2009 року -384 153, 00 гривень, І квартал 2010 року -218 171, 00 гривень, ІІ квартал 2010 року -194 425, 00 гривень, ІІІ квартал 2010 року -172 434, 00 гривень, ІV квартал 2010 року -231 824, 00 гривень, І квартал 2011 року -148 849, 00 гривень, ІІ квартал 2011 року -197 639, 00 гривень, ІІІ квартал 2011 року -151 663, 00 гривень, ІV квартал 2011 року -196 998, 00 гривень;

- підпункт 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпункт 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, пункт 7.1 статті 7 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утриманий податок з доходів фізичних осіб-підприємців, які надавали послуги даному підприємству, але при цьому не пред'явили платіжне повідомлення (патент), в результаті донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 4080, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 20.06.2012 року № 224/23-2/34536243, Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.07.2012 року № 0013852210 на суму грошового зобов'язання за основним платежем -2 170 582, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями -368 858, 00 гривень та № 0013862210 на суму грошового зобов'язання за основним платежем -1 852 805, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями -379 890, 00 гривень.

Що стосується порушень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивач сплатив визначену суму донарахованого податку і не оспорює факт такого правопорушення.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, розпочав процедуру адміністративного оскарження.

Рішенням ДПС у Київській області від 21.09.2012 року № 2344/10/10-206/525-1182 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Позивач не погодившись з Рішенням ДПС у Київській області, звернувся зі скаргою на вказане рішення та податкові повідомлення-рішення до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 01.12.2012 року № 6453/0/61-12/10-205 скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 11.07.2012 року № 0013852210 та № 0013862210 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ за рахунок не визнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ «Байте Буркхард Україна»та у відповідній частині штрафні санкції та в зазначеній частині Рішення ДПС у Київській області, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишило без змін, а скаргу позивача -частково задоволено.

У зв'язку з вищевикладеним, Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС винесені оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 14.12.2012 року № 0040882210 та № 0040892210.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з Підприємством «Троїцька Артіль», у зв'язку з нікчемністю укладених правочинів і як наслідок -завищення податкового кредиту, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Встановлено, що позивач замовляв, отримував та оплачував у 2010-2011 роках послуги перевезення від Підприємства «Троїцька Артіль»згідно договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 04/10/10 від 04.10.2010 року. За цими операціями на підставі відповідних податкових накладних постачальника позивачем було сформовано податковий кредит.

В ході перевірки встановлено, що позивач перебував у господарських взаємовідносинах з Підприємством «Троїцька Артіль». Дане підприємство на даний час перебуває в стані припинення, однак, на момент вчинення правовідносин, на дане підприємство процедури припинення порушено не було. З посиланням на лист Баришівської ОДПІ № 182/7/22-4 від 18.06.2012 року, відповідач зазначив, що відносно директора Підприємства «Троїцька Артіль»ОСОБА_6 та заступника директора ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 74-00156 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «Ацтек Груп». В період, що перевірявся, Підприємство «Троїцька Артіль», як зазначено відповідачем, було сформовано податковий кредит при взаєморозрахунках з ТОВ «Ацтек Груп», однак дане твердження судом до уваги не приймається як таке, що не має відношення до предмету даного позову та при взаємовідносинах позивача з Підприємством «Троїцька Артіль».

Відповідач в Акті перевірки посилається на Акт ДПІ у Дніпровському районі міста Києва № 3907/23-522-35550997 по ТОВ «Ацтек Груп»від 25.07.2011 року про визнання угод нікчемними за період з 01.07.2008 року по 01.07.2011 року

Отже, на думку відповідача, зазначений факт про формування податкового кредиту при взаєморозрахунках Підприємства «Троїцька Артіль»з ТОВ «Ацтек Груп»свідчить про те, що правочини між Підприємством «Троїцька Артіль»та ТОВ «Ацтек Груп», та як наслідок між Підприємством «Троїцька Артіль»та позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а, отже, є нікчемними.

Під час перевірки, а також під час судового розгляду справи, позивачем були надані всі первинні документи, в тому числі податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), заявки на перевезення вантажу та товарно-транспортні накладні на підтвердження дійсності та законності господарських відносин з Підприємством «Троїцька Артіль», та жодних зауважень у податкового органу щодо їх форми, змісту чи фактичного надання послуг перевезення не виникло.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочин між позивачем та Підприємством «Троїцька Артіль»спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом Підприємством «Троїцька Артіль», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Посилання відповідача на порушення позивачем підпунктів 7.4.4, 7.4.5, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до уваги суду не беруться, оскільки спростовуються наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами, що стало підставою для формування податкового кредиту.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем і Підприємством «Троїцька Артіль».

Вирішуючи питання про реальність отримання послуг Підприємства «Троїцька Артіль»з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є складське господарство. Позивач орендує складські приміщення загальною площею 23651, 70 кв.м. за адресою місто Бориспіль, вул. Запорізька, 28 на підставі договору оренди з ТОВ «Іст Гейт Логістик»від 24.03.2007 року. У вказаному приміщенні розміщуються склади по зберіганню різного роду товарів інших підприємств. Як вбачається з наданих суду заявок на перевезення вантажу в деяких випадках замовником виступав позивач, в інших -підприємства, які зберігали товар за місцезнаходженням складських приміщень -місто Бориспіль, вулиця Запорізьська, 28. Товарно-транспортні накладні заповнені належним чином: вказано автопідприємство, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункти навантаження та розвантаження товарів.

У суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору про надання транспортно-експедиційних послуг у позивача була відсутня економічна обґрунтованість вказаних операцій. Тим більше відповідачем не надано жодних доказів чи обґрунтованих пояснень щодо взаємозв'язку відносин між Підприємством «Троїцька Артіль»та ТОВ «Ацтек Груп», які вплинули на відносини між Підприємством «Троїцька Артіль»та позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та Підприємством «Троїцька Артіль», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «ФМ-Стандарт», що вплинуло на формування податку на прибуток та податку на додану вартість, слід відмітити наступне.

Заниження податку на прибуток кваліфіковано відповідачем в результаті завищення позивачем валових витрат. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт (послуг), укладені позивачем із контрагентом - ТОВ «ФМ-Стандарт»в межах вказаних відносин, не дають права на формування податкової звітності, оскільки не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, невідповідність документів полягає у тому, що акти прийнятих робіт (послуг) не містять інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції. Крім того, податковим органом такі документи не враховано як доказ здійснення господарських операцій із контрагентом, оскільки позивачем не надало конкретних документальних доказів, що стали результатом отримання послуг по обслуговуванню приміщення від ТОВ «ФМ-Стандарт»та їх використання у господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ФМ-Стандарт»01.01.2009 року було укладено договір технічного обслуговування та експлуатації будівлі та прилеглої території № ФУ-3, на підставі якого ТОВ «ФМ-Стандарт»за дорученням позивача здійснювало технічне обслуговування і експлуатацію виробничо-складського комплексу за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, 28, а також прилеглої до будівлі території, а позивач зобов'язувався оплачувати ці послуги.

Позивач є орендарем складських, офісних і допоміжних приміщень загальною площею 23 651, 70 кв. м. в складі будівлі на підставі договору оренди між позивачем та ТОВ «Іст Гейт Логістік»від 24.03.2007 року. Позивач використовує приміщення в складі будівлі у своїй безпосередній господарській діяльності: під офіс (юридичне і фактичне місцезнаходження), а також для надання складських і логістичних послуг.

В силу умов договору оренди та листа власника будівлі від 01.01.2009 року, а також згідно з договором обслуговування між позивачем і ТОВ «ФМ-Стандарт», ТОВ «ФМ-Стандарт»було ексклюзивно уповноважено власником будівлі на її обслуговування, що зокрема, включало сплату комунальних послуг, прибирання будівлі, площ загального користування і прилеглих територій, вивіз сміття, ремонт покрівлі тощо. Позивач зазначив, що самостійно не міг та не повинен був укладати договори на обслуговування приміщень з енерго-, водо-, газо- та іншими постачальними організаціями, а як і решта орендарів будівлі, оплачував ці витрати професійній компанії з обслуговування нерухомості -ТОВ «ФМ-Стандарт», яке і відповідало за організацію і виконання робіт з обслуговування будівлі.

На виконання умов договору на обслуговування ТОВ «ФМ-Стандарт»за період з січня 2009 року до грудня 2011 року належно надано позивачу послуги за договором на загальну суму 9 105 034, 20 гривень. Ці послуги були прийняті позивачем на підставі відповідних актів здачі-приймання робіт та були оплачені позивачем. ТОВ «ФМ-Стандарт»належно надано позивачу податкові накладні за цими операціями.

Також господарські взаємовідносини позивача з його контрагентом ТОВ «ФМ-Стандарт»підтверджуються актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними тощо.

Встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є ведення складського господарства, тобто надання складських і логістичних послуг. Позивач здійснює свою діяльність в приміщеннях к складі будівлі, використовуючи їх на умовах оренди як складські (виробничі) приміщення.

Як зазначив позивач, використання в господарській діяльності нерухомого майна пов'язане з необхідністю його утримання та обслуговування, в тому числі його опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, придбання і надання інших послуг з утримання, ремонту та експлуатації приміщень.

Натомість, заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що з актів приймання-передачі послуг технічного обслуговування нерухомості, які були надані під час перевірки, не можна зробити будь-якого висновку про правомірність та правильність відображення у складі валових витрат даних послуг. Таким чином відповідач дійшов висновку, що витрати за договором обслуговування не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не належать до складу валових. В результаті чого відповідач виключив зі складу валових витрат всю вартість послуг за договором обслуговування за всіма без винятку актами виконаних робіт (на загальну суму 9 105 034, 20 гривень), і, як наслідок, кваліфікував заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 2 241 207, 00 гривень.

Допитана в якості свідка головний державний податковий ревізор-інспектор ОСОБА_8 надала суду пояснення, що такі донарахування позивачу відбулися у зв'язку з не підтвердженням використання придбаних послуг у господарській діяльності, оскільки з наданих актів приймання-передачі послуг та податкових накладних не можливо встановити обсяг, якість, кількість наданих послуг, час, коли вони надавалися, хто їх виконував тощо. У зв'язку з чим перевіряючі дійшли висновку про відсутність підстав для віднесення витрат за отримані послуги до складу валових витрат підприємства.

Суд не погоджується з даними висновками податкового органу, з огляну на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду даної справи позивачем пояснено та надано належні і допустимі доказами, а саме документи, що доводить реальність отримання послуг від контрагента ТОВ «ФМ-Стандарт»та можливість їх віднесення до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

Крім того, згідно з позицією Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що в актах приймання робіт (послуг) по взаємовідносинах позивача із вказаним контрагентом допущено неточності, які полягають у неповному відображені якісних та кількісних характеристик отриманих послуг. Також, суд звертає увагу, що детальна інформація про вид послуг обумовлена у відповідному договорі, укладеному між позивачем та виконавцем -ТОВ «ФМ-Стандарт», в межах яких складено акти.

Про реальність правочинів, в результаті виконання яких позивачем сформовано валові витрати по взаємовідносинах із ТОВ «ФМ-Стандарт»та правомірність відображення цих операцій у податковій звітності позивачем, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, факт здійснення оплати за отримані послуги та господарська обґрунтованість потреб в отриманні таких послуг.

Судом були досліджені надані позивачем на підтвердження обставин справи докази, зокрема, зі змісту актів приймання-передачі послуг технічного обслуговування суд дійшов висновку щодо предмету та правової природи наданих послуг, а, отже, і правомірність та правильність відображення у складі валових витрат даних послуг, у той час як вихідна інформація про надання послуг обслуговування містилася в договорі обслуговування та додатках до нього, а також актах здачі-приймання виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи. Отже, висновки відповідача в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, є хибними та до уваги судом не приймаються як необґрунтовані та безпідставні, побудовані лише на припущеннях без жодних документально підтверджених доказів.

Слід зазначити також, що загальна вартість послуг за актами виконаних робіт становила 9 105 034, 20 гривень, при цьому позивачем у податкових деклараціях задекларовано як валові витрати лише частину цієї суми, а саме 8 342 139, 97 гривень, а решта вартості послуг взагалі не відносилася позивачем на валові витрати. Незважаючи на це, відповідачем було встановлено завищення суми валових витрат на всю суму, тобто на 9 105 034, 20 гривень.

У зв'язку з викладеним, суд не вбачає порушень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, оскільки позивач правомірно відніс отримані послуги до складу валових витрат, а отже підстав для донарахування податку на прибуток не вбачається.

Щодо заниження позивачем ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ФМ-Стандарт», суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими, з огляду на наступне.

По-перше, як і у випадку з валовими витратами, відповідач допустив помилки при розрахунку суми зменшення податкового кредиту за послугами ТОВ «ФМ-Стандарт»з тих підстав, що відповідач зменшив позивачу суму податкового кредиту за договором обслуговування всього на 1 821 007, 00 гривень, при цьому частина цієї суми (140 450, 80 гривень) відповідно до податкових декларацій взагалі не відносилася позивачем до складу податкового кредиту. Незважаючи на це, відповідачем виключено не задекларовану суму з податкового кредиту, та одночасно, встановлено заниження суми ПДВ.

По-друге, виходячи з норм підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) та пунктів 198.3, 198.6 статті 198, статі 201 Податкового кодексу України позивачем не було допущено порушень норм податкового законодавства, оскільки саме на підставі виписаних податкових накладних, оформлених належним чином, сформовано податковий кредит.

Позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг від ТОВ «ФМ-Стандарт». При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Як вже зазначалося вище, факт отримання послуг по обслуговуванню приміщення підтверджується первинними бухгалтерськими документами, діяльність позивача передбачає необхідність отримання послуг такого роду і є цілком економічно обґрунтованою.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно, без будь-яких правових підстав виключено зі складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями з ТОВ «ФМ-Стандарт».

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача -Підприємство «Троїцька Артіль»не здійснює господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачем суду не надано.

Також, враховуючі наявні матеріали справи, щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «ФМ-Стандарт»суд не вбачає підстав для виключення зі складу валових витрат витрат по отриманню послуг від ТОВ «ФМ-Стандарт»і як наслідок донарахування податку на прибуток та вважає, що отримання таких послуг пов'язано із господарською діяльністю позивача, а отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, а, отже, доводи відповідача є необґрунтованими.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач жодних доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки доводів не надав. Натомість позивач скористався своїм правом та надав суду всі належні та допустимі докази на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 14.12.2012 року № 0040882210 та № 0040892210.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» понесені ним судові витрати в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 лютого 2013 р.