Ухвала

від 29.09.2014 по справі 2а-6384/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2014 р. м. Київ К/800/38580/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Маринчак Н.Є.

Цвіркун Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників позивача Єжи В., Кисельова Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013

у справі №2а-6384/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 14.12.2012 № 00408822210 та № 0040892210. Стягнуто на користь ТОВ «Фіге Україна» судові витрати в сумі 2146,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ТОВ «Фіге Україна» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права: ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 139.1.9 пю 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, розділу ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, ст. 159, ст. 161, ст. 163, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

У касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що господарські операції підтверджуються первинними документами, оформленими належним чином. Навіть якщо б ці документи містили певні неточності, то це не може спростовувати факт надання послуг, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Придбання послуг обумовлено необхідністю ведення господарської діяльності.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби її правонаступником - Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення від 14.12.2012 № 00408822210 і № 0040892210 складено за наслідками адміністративного оскарження первісних, що були частково скасовані.

Підставою для визначення за оспорюваними позивачем податковими повідомленнями-рішеннями Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 14.12.2012 № 00408822210 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1543382 грн. основного платежу та в сумі 302533 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0040892210 - грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1727472,00 грн. основного платежу та 293884,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки, викладені в акті від 20.06.2012 № 224/22-10/34536243 за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, про порушення вимог п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

За висновками контролюючого органу порушення наведених норм законів полягало у безпідставному включенні позивачем до складу валових витрат (до 01.04.2011) та до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (після 01.04.2011), а також до складу податкового кредиту, витрат та податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання у ТОВ «ФМ-Стандарт» за договором від 01.01.2009 № FU-3 послуг з технічного обслуговування нерухомості. Також за висновками контролюючого органу позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями з придбання у Підприємства «Троїцька Артіль» послуг перевезення за договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 04.10.2010 № 04/10/10.

При цьому відповідач виходить з того, що позивач не підтвердив реальне придбання послуг у межах господарської діяльності, оскільки надані первинні документи не містили вихідної інформації про проведені заходи щодо надання вищезазначених послуг, а інших документів про постачання послуг з відображенням конкретних результатів послуг не надано.

Щодо операцій з постачання послуг перевезення Підприємством «Троїцька Артіль», то контролюючий орган поставив під сумнів реальність їх здійснення спираючись на те, що Підприємство «Троїцька Артіль» перебуває у стані припинення, відносно директора та заступника директора Підприємства «Троїцька Артіль» порушено кримінальну справу № 74-00156 за фактом створення фіктивного підприємства - ТОВ «Ацтек Груп». При цьому контролюючий орган враховує висновки акту перевірки щодо підприємства - ТОВ «Ацтек Груп», за якими формування Підприємством «Троїцька Артіль» податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Ацтек Груп» є неправомірним через нереальний характер таких операцій.

Скасовуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки та судового розгляду позивачем надані всі первинні документи на підтвердження дійсності господарських операцій з вказаними контрагентами. Ці первинні документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано і за якою ціною, та свідчать про дійсність господарських операцій. Підстави вважати, що у позивача була відсутня економічна обґрунтованість здійснювати господарські операції з придбання послуг, відсутні. Докази тому, що контрагент позивача - Підприємство «Троїцька Артіль» не був зареєстрованим юридичною особою та платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, а також тому, що правочини між позивачем та Підприємством «Троїцька Артіль» визнані недійсними, не надані.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договори позивача з контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, та вказав, що позивачем не надано документів, які містять інформацію про обсяг, якість, кількість наданих послуг, час їх виконання та осіб, що їх виконували. При цьому суд також враховував, що позивач не відобразив у складі валових витрат витрати за операціями з придбання транспортних послуг у Підприємства «Троїцька Артіль».

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Отже, для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання послуг, тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й об'єктивно призвести до руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Враховуючи наведене, суди мали належним чином дослідити спірні господарські операції, реальність їх здійснення, мету придбання.

Висновків про протиправне віднесення позивачем до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту відповідних витрат та податку на додану вартість суд апеляційної інстанції дійшов без належного дослідження реальності здійснення господарських операцій за договорами про постачання послуг.

З метою дослідження фактичного придбання послуг необхідно було аналізувати умови їх постачання, досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, підстави, зміст придбаних послуг відповідно до умов договорів та порядок визначення їх вартості, виконання.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків послуг з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно було встановити види господарської діяльності, що здійснювалися платником податків, мету здійснення господарських операцій (призначення послуг), тощо.

Висновки суд апеляційної інстанції зробив без встановлення конкретних господарських операцій з посиланням на договори, час їх укладення, назви поставлених послуг, їх вартості та фактичного розміру понесених витрат, в т.ч. з податку на додану вартість, періоду формування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, мети придбання позивачем послуг, видів економічної діяльності позивача.

Суд першої інстанції у підтвердження факту господарських операції посилається на наявність у позивача первинних документів, при цьому не вказуючи їх реквізитів, не конкретизуючи їх суті. При цьому суд також не встановлює періоду формування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, розмірів у конкретних періодах.

Суди повинні були з'ясувати, чи встановлені у вироку щодо посадової особи підприємства-контрагента, на який посилається відповідач, обставини щодо господарських операцій контрагента з позивачем.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суди також повинні врахувати, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути самостійною підставою для позбавлення покупця права на валові витрати та податковий кредит.

Платник податків (особа, яка придбаває послуги) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником послуг, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог законодавства його засновниками, посадовими особами тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати/витрати, що враховуються що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, чи податковий кредит за можливу протиправну діяльність контрагента.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV 1 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, при вирішенні справи в частині віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з постачання послуг Підприємством «Троїцька Артіль» слід врахувати, що нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість не залежить від нарахування /ненарахування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун