Постанова

від 11.07.2013 по справі 2а-6384/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6384/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.,

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідача) у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року № 0040882210 та № 0040892210.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 20.06.2012 року Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 20.06.2012 року № 224/23-2/34536243 (далі по тексту Акт) «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року».

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: заниження податку на додану вартість в сумі 2 312 813 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 2 746 704 грн.

На підставі Акта перевірки Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.07.2012 року № 0013852210 на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 2 170 582, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 368 858, 00 гривень та № 0013862210 на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 1 852 805, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями -379 890, 00 гривень.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, а, отже, доводи відповідача є необґрунтованими.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач замовляв, отримував та оплачував у 2010-2011 роках послуги перевезення від Підприємства «Троїцька Артіль» згідно договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 04/10/10 від 04.10.2010 року. За цими операціями на підставі відповідних податкових накладних постачальника позивачем було сформовано податковий кредит.

В ході перевірки встановлено, що позивач перебував у господарських взаємовідносинах з Підприємством «Троїцька Артіль». Дане підприємство на даний час перебуває в стані припинення, однак, на момент вчинення правовідносин, на дане підприємство процедури припинення порушено не було. З посиланням на лист Баришівської ОДПІ № 182/7/22-4 від 18.06.2012 року, відповідач зазначив, що відносно директора Підприємства «Троїцька Артіль» ОСОБА_2 та заступника директора ОСОБА_3 порушено кримінальну справу № 74-00156 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «Ацтек Груп».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «ФМ-Стандарт» 01.01.2009 року було укладено договір технічного обслуговування та експлуатації будівлі та прилеглої території № ФУ-3, на підставі якого ТОВ «ФМ-Стандарт» за дорученням позивача здійснювало технічне обслуговування і експлуатацію виробничо-складського комплексу за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, 28, а також прилеглої до будівлі території, а позивач зобов'язувався оплачувати ці послуги.

Позивач є орендарем складських, офісних і допоміжних приміщень загальною площею 23 651, 70 кв. м. в складі будівлі на підставі договору оренди між позивачем та ТОВ «Іст Гейт Логістік» від 24.03.2007 року. Позивач використовує приміщення в складі будівлі у своїй безпосередній господарській діяльності: під офіс (юридичне і фактичне місцезнаходження), а також для надання складських і логістичних послуг.

ТОВ «Фіге Україна» було завищено валові витрати, оскільки акти виконаних робіт (послуг), укладені позивачем із контрагентом - ТОВ «ФМ-Стандарт» в межах вказаних відносин, не дають права на формування податкової звітності, оскільки не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, невідповідність документів полягає у тому, що акти прийнятих робіт (послуг) не містять інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем вищезазначені документи не враховано як доказ здійснення господарських операцій із контрагентом, оскільки позивачем не надало конкретних документальних доказів, що стали результатом отримання послуг по обслуговуванню приміщення від ТОВ «ФМ-Стандарт» та їх використання у господарській діяльності.

Крім того, Допитана в якості свідка головний державний податковий ревізор-інспектор Лозінська Л.Б. надала суду пояснення, що такі донарахування позивачу відбулися у зв'язку з не підтвердженням використання придбаних послуг у господарській діяльності, оскільки з наданих актів приймання-передачі послуг та податкових накладних не можливо встановити обсяг, якість, кількість наданих послуг, час, коли вони надавалися, хто їх виконував тощо.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться, що судом першої інстанції не взято до уваги посилання відповідача на те, що в актах приймання робіт (послуг) по взаємовідносинах позивача із вказаним контрагентом допущено неточності, які полягають у неповному відображені якісних та кількісних характеристик отриманих послуг.

Суд першої інстанції звертає увагу, що детальна інформація про вид послуг обумовлена у відповідному договорі, укладеному між позивачем та виконавцем - ТОВ «ФМ-Стандарт», в межах яких складено акти.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що дане твердження не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки інформація яка викладена в договорі укладеному між сторонами, не може бути підтвердженням сформованих валових витрат.

В ході перевірки позивачем не було надано документів, які свідчили б про фіксацію конкретних результатів проведення послуг, які потребують зазначені складські приміщення, тобто не має підстав вважати правомірними віднесення витрат на зазначені послуги до валових витрат підприємства, оскільки сама відсутність задокументованих результатів надання послуг не дозволяє забезпечити їх використання у господарській діяльності підприємства.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що у складі валових витрат отриманих від підприємства «Троїцька Артіль» транспортні послуги відображені не були.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вказані обставинами свідчать про те, що первинні документи не відповідають вимогам статті 9 Закону №996.

У листі ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Отже таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги адміністративного позову не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог адміністративного позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.