Постанова

від 14.02.2013 по справі 5011-8/14582-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. Справа№ 5011-8/14582-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № 91/2013/01/28-4 від 28.01.2003 року

від відповідача: Сергієнко С.В. - дов. № 157-09 від 04.09.2012 року

Кравець Д.М. - дов. № 157-09 від 04.09.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу „Оболонь - 4" на рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2012 року

у справі № 5011-8/14582-2012 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (м. Київ)

до Житлово - будівельного кооперативу „Оболонь - 4" (м. Київ)

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 48 858 грн. 06 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Київенерго" з позовом до Житлово-будівельного кооперативу „Оболонь-4" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію загальною сумою 48 858,06 грн., а саме 37 351,42 грн. сума основного боргу, 8 409,37 грн. - сума інфляційної складової боргу, 1 439,55 грн. - сума пені та 1 657,72 грн. - три відсотки річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.12.2012 року позов було задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу „Оболонь 4" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, 39 б, код ЄДРПОУ 22871913) на користь Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (01001, місто Київ, Печерський район, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 37351 (тридцять сім тисяч триста п'ятдесят одну) гривню 42 копійки боргу за спожиту теплову енергію, 1439 (одну тисячу чотириста тридцять дев'ять) гривень 55 копійок пені; 8409 (вісім тисяч чотириста дев'ять) гривень 37 копійок інфляційної складової боргу; 3 % річних сумою 1657 (одна тисяча шістсот п'ятдесят сім) гривень 72 копійок та 1609 (одну тисяч шістсот дев'ять) гривень 50 копійок судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ЖБК „Оболонь-4" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2012 року по справі № 5011-8/14582-2012 і прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ „Київенерго" в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5011-8/14582-2012 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Під час апеляційного провадження представники відповідача підтримували вимоги своєї апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи між Публічним акціонерним товариством „Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом „Оболонь -4" було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 24-0201 від 17.02.1999 року, за умовами якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в п.1 Договору.

Згідно п. 2.2.1 Договору позивач, як енергопостачальна організація, зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору, а відповідач, відповідно до п.2.3.2 Договору зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і термінах, які передбачені Додатком №4 до Договору.

Відповідно до п.2 додатку № 4 до договору відповідач (абонент) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №3 за адресою м. Київ, вул. Щекавицька, 37 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, до якої включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію) - не пізніше 25 числа поточного місяця.

Через те, що Житлово-будівельний кооператив „Оболонь - 4" не здійснив оплату за спожиту теплову енергію за період з 01.09.2009р. по 01.09.2012р., тобто не виконав взяте на себе зобов'язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 37 351,42 грн., що підтверджена картами облікового рахунку.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Нормами цивільного та господарського законодавства передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення сторонами зобов'язання.

Відповідач розміру заборгованості не визнає, мотивуючи це тим, що позивачем при розрахунку розміру заборгованості застосовані тарифи, які не були чинними на час виникнення заборгованості та на його думку є незаконними, тому розрахунки за теплову енергію повинні нараховуватись за зазначений період у відповідності до цін, встановлених розпорядженням КМДА від 24.06.1997 року № 866.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем та визнає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 20 Закону, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про теплопостачання" (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 07.10.2010 № 2592-УІ) з 01.01.2011р. до повноважень Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. А до створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Тарифи на теплову енергію ПАТ „Київенерго" встановлені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 №1729, на підставі „Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 №955.

Відповідно до п.3 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України, тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ та інших споживачів.

Діяльність ПАТ „Київенерго" полягає в поставці теплової енергії юридичним особам -надавачам послуг з теплопостачання для потреб опалення та гарячого водопостачання (ОСББ, ЖБК, КП та ін.).

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.10 №1729 „Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК „Київенерго" було затверджено акціонерній енергопостачальній компанії „Київенерго" тарифи на теплову енергію. Ця постанова набрала чинності з 01.01.2011.

Доводи апелянта щодо нечинності постанови НКРЕ № 1729 від 14.12.2010 року, так, як вона не пройшла державної реєстрації у відповідних органах Мінюсту України, є необґрунтованими, як вірно встановлено судом першої інстанції, спростовуються листом Міністерства юстиції України від 14.06.2011 щодо державної реєстрації Постанови НКРЕ від 14.12.2010 №1729, яким підтверджується відсутність необхідності її реєстрації, оскільки відповідною Постановою встановлюється тариф для ПАТ „Київенерго". Указом Президента України від 21.04.1998 року (п.3), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на рішення НКРЕ України не поширюється дія Указу від 03.10.1992 року № 493/92 „Про державну реєстрацію нормативно правових актів Міністерств та інших органів виконавчої влади" (далі Указ), в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін та тарифів для населення, та на рішення комісії щодо функціонування ринків, що регулюються комісією.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду про те, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України „Про теплопостачання" від 02.06.2005р., Законом України „Про електроенергетику" від 16.10.1997, „Правилами користування тепловою енергією" затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 та ін.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 3.5. Додатка № 4 до Договору визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього Договору), „Енергопостачальна організація" нараховує „Абоненту" пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів погоджується з розрахунком розміру пені в сумі 1 439,55 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з розрахунком інфляційних втрат у розмірі 8 409,37 грн. та 1 657,72 грн. - трьох відсотків річних, зроблених відповідачем, оскільки статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції в розмірі 37351 (тридцять сім тисяч триста п'ятдесят одну) гривню 42 копійки боргу за спожиту теплову енергію, 1439 (одну тисячу чотириста тридцять дев'ять) гривень 55 копійок пені; 8409 (вісім тисяч чотириста дев'ять) гривень 37 копійок інфляційної складової боргу; 3 % річних сумою 1657 (одна тисяча шістсот п'ятдесят сім) гривень 72 копійок та 1609 (одну тисяч шістсот дев'ять) гривень 50 копійок судового збору.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу „Оболонь - 4" на рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2012 року у по справі № 5011-8/14582-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2012 року по справі № 5011-8/14582-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-8/14582-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 18.02.2013 р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Майданевич А.Г.