Постанова

від 18.04.2013 по справі 5011-8/14582-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 5011-8/14582-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача -

відповідача - Сергієнка С.В., Кравця Д.М.

розглянувши касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-4" на рішення господарського суду м.Києва від 20 грудня 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-4" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 48858,06 грн. заборгованості, в тому числі 37351,42 грн. основного боргу за теплову енергію, 1439,55 грн. пені, 1657,72 грн. 3% річних, 8409,37 грн. інфляційних нарахувань посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору №24-0201 від 17.02.1999 року про постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.09.2009 року по 01.09.2012 року.

Рішенням господарського суду м.Києва від 20 грудня 2012 року (суддя Полякова К.В.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 37351,42 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1439,55 грн. пені, 8409,37 грн. інфляційних нарахувань, 1657,72 грн. 3% річних, судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, 17 лютого 1999 року між сторонами у справі був укладений договір №24-0201 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно умов якого позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до встановлених тарифів в строки і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачу (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Порядок оплати спожитих відповідачем послуг передбачений пунктом 3 Додатку №4 до укладеного договору.

Суд вважає, що при розгляді справи суди попередніх судових інстанцій дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх в сукупності, дійшли обгрунтованого висновку про те, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриману ним від позивача теплову енергію не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за період з 01.09.2009 року по 01.09.2012 року в сумі 37351,42 грн.

Тому, приймаюче оскаржуване рішення місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 37351,42 грн. боргу за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено п.3.5 Додатку №4 до укладеного договору, за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію з споживача стягується пеня в розмірі 0,5 відсотків від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частині 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вірно було встановлено апеляційним господарським судом при розгляді справи, у зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної оплати спожитої ним теплової енергії, місцевий господарський суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача 1439,55 грн. пені.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд обгрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, стягнув з відповідача на користь позивача 1657,72 грн. 3% річних та 8409,37 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду м.Києва від 20 грудня 2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій