Постанова

від 03.02.2009 по справі 11/43-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/43-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "03" лютого 2009 р.                                                          Справа №  11/43-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Ляхевич А.А.

суддів:                                                                        Вечірка І.О

                                                                                    Зарудяної Л.О.

при секретарі                                                             Кузнєцовій Г.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Малюти Л.В. - директора підприємства,

Любарської К.Ю. -  представника за довіреністю від 05.05.2008 р. (приймала участь в судовому засіданні 18.11.2008 р., 15.01.2009 р.),

від відповідача: Марунича В.В. - представника за довіреністю №58 від 14.07.2008 р.,                           Луговського А.С. - представника за довіреністю від 14.01.2009 р.,  

в судовому засіданні 15.01.2009 р. в порядку ст.30 ГПК України брали участь посадові особи ВАТ "Кублічське хлібоприймальне підприємство": ст.бухгалтер Мрих Тамара Володимирівна  та бухгалтер  Безвенюк Ірина Яківна,  

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кублічське хлібоприймальне підприємство", ст. Кубліч Теплицького району Вінницької області  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "02" липня 2008 р. у справі № 11/43-08 (суддя В.Матвійчук)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Ліма", ст. Кубліч Теплицького району Вінницької області   

до Відкритого акціонерного товариства "Кублічське хлібоприймальне підприємство", ст.Кубліч Теплицького району Вінницької області   

про стягнення 132189,20 грн.

з перервами в судовому засіданні з 18.11.2008 р. по 15.01.2009 р. та з 15.01.2009 р. по 03.02.2009 р., оголошеними згідно ст.77 ГПК України  

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.07.2008 р. усправі №14/43-08 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Ліма" ст.Кубліч Теплицького району Вінницької області до Відкритого акціонерного товариства "Кублічське хлібоприймальне підприємство", ст.Кубліч Теплицького району Вінницької області про стягнення 132189,20 грн. позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 132189,20 грн., а також 1327,89 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення в повному обсязі.

Скаржник вважає вказане рішення прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, за неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Зокрема, відповідач вказує на те, що місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про те, що складська квитанція №389 від 17.08.2006 р. серії АЛ №045389 була виписана на підтвердження факту приймання відповідачем на зберігання зерна ячменю в кількості 229 тон від позивача, а не в підтвердження факту переоформлення права власності на зерно ячменю в кількості 229 тон від позивача до ТОВ "СП Зерно Україна" та визнав оригінал складської квитанції №389 від 17.08.2006 р. серії АЛ №045389, поданий позивачем, доказом підтвердження прав власності позивача на зерно ячменю.

Відповідно до п.6.2. договору складського зберігання зерна, переоформлення права власності на зерно від одного поклажодавця до іншого відбувається на основі довіреності, листа поклажодавця зерна та наявності договору складського зберігання зерна, укладеного новим власником зерна з зерновим складом. Разом з тим, на підтвердження правомірності переоформлення права власності від позивача до ТОВ "СП Зерно України" позивачем було надано договір складського зберігання зерна №32/061 від 26.07.2006 р., договір складського зберігання зерна №52/061 від 18.08.2006р., лист ПСП "Ліма" від 17.08.2006 р. та довіреність ПСП "Ліма" серії ЯММ №890030 від 16.08.2006 р.

Як зазначає скаржник, на підтвердження переоформлення права власності на зерно ячменю від позивача до ТОВ "СП Зерно Україна" відповідач виписав складську квитанцію №389 від 17.08.08.2006 р. серії АЛ 045389, в якій відповідно до пп.4 п.24 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачу та продажу зерновим складам, затвердженого Постановою КМУ від 11.01.2003 р. №510, зазначив, що зерно ячменю прийнято на зберігання від ТОВ "СП Зерно України", тобто,  відповідно до даної квитанції поклажодавцем  та власником зерна ячменю було саме "СП Зерно України". Водночас, вказує, що поданий позивачем перший примірник даної складської квитанції підтверджує незаконність заволодіння ним директором ПСП "Ліма" Малютою Л.В.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просить скаргу задовольнити.

Представником відповідача подано також письмове пояснення стосовно заявленого позову (вх.№02-01/197/09 від 15.01.2009 р.), в якому зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, а прийняте місцевим господарським судом рішення у справі - таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Крім того, ВАТ "Кублічське ХПП" подано письмові пояснення за №4 від 14.01.2009 р., а також доповнення до письмового пояснення стосовно заявленого позову - від 21.01.2009 р. за вх.№02-01/287/09  та від 03.02.2009 р. за вх.№02-01/565/09.  

Позивач заперечив проти доводів скаржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.20-21, т.2).

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін та, згідно ст.30 ГПК України посадових осіб відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженого судового рішення, з огляду на наступне.

26.03.2008 р. Приватне сільськогосподарське  підприємство "ЛІМА" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Кублічське  хлібоприймальне підприємство", в якій просило стягнути з відповідача на його користь 132189,20 грн. заподіяних йому збитків, викликаних неналежним виконанням договору складського зберігання від 26.07.2006 р. №32/061 або зобов"язати повернути йому 229 тон ячменю 3 класу.

Позов обґрунтовувався тим, що між позивачем та ТОВ "СП "Зерно України" було укладено договір поставки №85/ЯЧМ від 17.08.2006 р., за яким позивач повинен був поставити с/г продукцію - ячмінь 3-го класу, що зберігався на складах ВАТ "Кублічське  хлібоприймальне підприємство" згідно договору складського зберігання від 26.07.2006 року за №32/061, в кількості 229 тон по ціні 540 за тону, тобто на загальну суму 123660,00 грн.

Як вказав позивач у позовній заяві, за усною домовленістю сторін та з метою забезпечення обов"язковості оплати товару, позивач залишив в себе оригінал складської квитанції на зерно №389 від 17.08.2006 р. серії АЛ №045389, виписаної відповідачем на ім"я ТОВ "СП Зерно України", яку повинен був передати покупцеві одразу після проведення останнім розрахунку за товар, передавши тим самим ТОВ "СП "Зерно України" право розпорядження придбаним зерном. Покупцем - ТОВ "СП Зерно України" оплата товару згідно договору №85/ЯЧМ від 17.08.2006 р. проведена не була, а тому, як зазначає позивач, оригінал складської квитанції покупцю переданий не був.

Позивач посилається на те, що, як він вважає, не зважаючи на відсутність оригіналу складської квитанції, відповідач - ВАТ "Кублічське хлібоприймальне підприємство" у себе на складі протиправно передав зерно позивача ТОВ "СП Зерно України", яке останнім уже через день, 19.08.2006 р. було перепродано іншому покупцю - ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенел (Україна)". Тобто, на думку позивача, відповідач дозволив ТОВ "СП Зерно України" розпорядитись зерном позивача без згоди останнього та належного документального оформлення переходу права власності.

При цьому, позивач зазначає, що у зв"язку з наведеними обставинами він звертався до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ТОВ "СП Зерно України" про стягнення з останнього вартості зерна; позов було задоволено рішенням суду від 14.02.2006 р. у справі №2/418; 07.02.2007 р. господарським судом видано наказ про виконання вказаного рішення. Як зазначено у позовній заяві, за наслідками виконавчого провадження по виконанню рішення у справі №2/418 було з"ясовано неможливість виконання вказаного судового рішення у зв"язку з відсутністю коштів на рахунках боржника та винесено постанову ДВС від 21.12.2007 р. про повернення виконавчого документу без виконання.

Посилаючись на викладене, позивач вважає, що у зв"язку з неправомірними діями відповідача він зазнав реальних збитків у сумі 132189,20 грн., з яких:        123660,00 грн. вартість ячменю, 2131,20 грн. - пеня, 1257,90 грн. - державне мито та  118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (по справі №2/418).

20.05.2008 р. повноважним представником позивача на підставі ст.22 ГПК України подано заяву про зміну предмету позову (а.с.153,т.1), якою позивач визначив предметом спору стягнення 132189,20 грн. заподіяних збитків, завданих неналежним виконанням договору складського зберігання від 26.07.2006 р. №32/061.

Як уже зазначалось, рішенням, що оскаржується, господарський суд Вінницької області задоволив позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "ЛІМА" до Відкритого акціонерного товариства "Кублічське хлібоприймальне підприємство".

Проте, судова колегія апеляційного господарського суду не може погодитись із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог ПСП "Ліма" у справі, з огляду на наступне.

26 липня 2006 року між ВАТ "Кублічське ХПП" (зерновий склад) та ПСП "Ліма" (поклажодавець) укладено договір №32/061 складського зберігання зерна (а.с.5-6, т.1), предметом якого є домовленість сторін про здачу на зберігання зернових, зернобобових та олійних, насіння сільськогосподарських культур (зерна); поклажодавець зобов"язаний передати зерно, а зерновий склад прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором; строк зберігання зерна - до 15 травня 2007 року з умовою "до вимоги" (п.1.1., п.1.2., п.7.1. договору). 26.07.2006 р. позивач передав зерновому складу на зберігання зерно згідно додатку №1 до договору складського зберігання зерна (а.с.6, т.1).

В пункті 4.7. договору складського зберігання зерна, відпуск та переоформлення зерна проводиться за фактичними показниками загальної партії, що склалися на день видачі, переоформлення з подальшим перерахунком кількості зерна та оформленням відповідних документів.

Пунктом 6.1. цього договору сторони передбачили, що право розпоряджатися зерном залишає за собою поклажодавець (зняти із зберігання, передати право власності, тощо).

Згідно п.6.2. договору, переоформлення права власності новому власнику проводиться при наявності: повної оплати послуг зернового складу, оплати вартості витрат по переформленню прав власності партії зерна в розмірі 50,00 грн., довіреності, листа поклажодавця, договору складського зберігання зерна, укладеного з новим власником зерна. Без додержання названих умов ніякі угоди не будуть мати для виконання юридичної сили та переформлення проводитись не буде.

17 серпня 2006 року між позивачем (продавець) та ТОВ "СП Зерно України" (покупець) укладено договір поставки №85 ЯЧМ від 17.08.2006 р. (а.с.12, т.1), за яким постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар (зерно ячменю врожаю 2006 року).

В пункті 9.3. договору встановлено, що всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у вигляді додаткових угод, що підписуються обома сторонами та є невід"ємною частиною даного договору.

Того ж дня, 17.08.2006 р. сторонами договору поставки підписано додаткову угоду до договору поставки (а.с.13, т.1).

В пункті 2 додаткової угоди до договору поставки передбачено, що товар (ячмінь 3 класу в кількості 229 тон по ціні 450,00 грн. за тону, на загальну суму 123660,00 грн. - п.1) передається на умовах франко-елеватор: ТОВ "Кублицьке ХПП". Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару по товарній накладній. Строк поставки з 17.08.2006 р. по 20.08.2006 р. (п.3 додаткової угоди до договору).

А за умовами п.5 додаткової угоди та п.4.1. договору поставки, покупець зобов"язався оплатити придбаний товар протягом 3 банківських днів після передачі товару.

У зв"язку з невиконанням зобов"язань з оплати отриманого товару покупцем за договором поставки №85 ЯЧМ від 17.08.2006 р. ПСП "Ліма" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з ТОВ "СП Зерно України" вартості зерна - 123660,00 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2006 р. у справі №2/418 позов ПСП "Ліма" було задоволено (а.с.8-9, т.1), проте, в результаті виконавчого провадження по виконанню вказаного рішення державним виконавцем Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ винесено постанову від 21.12.2007 р. про повернення виконавчого документу без виконання у зв"язку з відсутністю коштів на рахунках боржника  (а.с.11, т.1).

З відповіді на адвокатський запит - листа №40872 від 19.05.2008 р. Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції (а.с.156, т.1) вбачається, що станом на 19.05.2008 р. наказ №2/418 від 07.02.2007 р. господарського суду Кіровоградської області про стягнення з ТОВ "Зерно України" на користь ПСП "Ліма" боргу в сумі 133447,11 грн. повторно на виконання відділу не надходив.

Як було встановлено господарським судом під час розгляду справи №2/418, позивачем - ПСП "Ліма" на виконання умов договору №85 ЯЧМ від 17.08.2009 р. передано відповідачу - ТОВ "СП Зерно України" на підставі виставленого рахунку №76 від 18.08.2006 р., накладної №76 від 18.08.2006 р., податкової накладної №76 від 18.08.2006 р., довіреності серії ЯИЮ №637699 від 17.08.2006 р. та складської квитанції №389 від 17.08.2006 р. ячмінь 3 класу в кількості 229 тон на суму 123660 грн.

Слід зазначити, що хоч за суб'єктним складом спору вказане рішення Кіровоградського господарського суду не має преюдиціального значення для вирішення господарського спору у даній справі, однак факти, що містяться в рішенні господарського суду по справі №2/418 приймаються до уваги судовою колегією та оцінюються в якості доказу, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання договору поставки та додаткової угоди до нього, ПСП "Ліма" видано накладну №76 від 18.08.2006 р. (а.с.14, т.1) про передачу від ПСП "Ліма" ТОВ "СП Зерно Україна" через представника за довіреністю серії ЯИЮ №637699 від 17.08.2006 р. ячмінь 3 кл. в кількості 229,00 тон на суму 123660,00 грн.. Факт передачі засвідчений підписами директора і головного бухгалтера ПСП "Ліма", представника ТОВ "СП Зерно України" та печатками обох сторін договору поставки. На оплату переданого зерна позивачем виставлено рахунок №76 від 18.08.2006 р. (а.с.17,т.1). Позивачем також виписано податкову накладну №76 від 18.08.2006 р. про поставку ячменю (а.с.101, т.1).

Таким чином, відповідно до умов договору  поставки, право власності на зерно, щодо якого виник спір у справі, перейшло від позивача до ТОВ "СП Зерно України" з 18.08.2006 р.

У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи, що право власності на зерно, яке зберігалось у відповідача, з 18.08.2006 р. належало вже не позивачу, а ТОВ "СП Зерно України" на підставі договору поставки №85/ЯЧМ (який є чинним, оскільки не був визнаний недійсним у встановленому порядку), то ПСП "Ліма" не може звертатись з позовом про захист свого права (власності), яке вважає порушеним, тобто, про відшкодування збитків, так як не є власником зерна.

Слід зазначити, що фактично позивач, за наявності рішення у справі №2/418, яким уже вирішено питання щодо стягнення вартості спірного зерна з ТОВ "СП Зерно України", намагається відшкодувати свої збитки, спричинені неможливістю виконання даного рішення, за рахунок позову до відповідача, який є не стороною договірних відносин між позивачем та ТОВ "СП Зерно України" та, зважаючи на обставини справи, не має відношення до здійснення між вказаними особами розрахунків по договору поставки.

Як вбачається з листа голови правління Відкритого акціонерного товариства "Кублічське хлібоприймальне підприємство" №84 від 04.09.2006р., адресованого позивачу (а.с.18, т.1), на основі заяви від ПСП "Ліма" партія зерна ячменю 3-го класу в кількості 229 тон була переоформлена на ТОВ "СП Зерно України" за складською квитанцією серії АЛ №045389 від 17.08.2006 р.

Згідно п.6.1. Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 11.07.2005 р. №310 (що була чинна на момент спірних правовідносин), переоформлення  зерна   від одного власника іншому здійснюється згідно з пунктом 5 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства  аграрної політики України від 27.06.2003 р. №198, в присутності керівників зацікавлених сторін або їх представників при наявності відповідних доручень згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, обсяг переоформлення,  реквізити  нового  власника.

Матеріали справи дійсно містять заяву позивача від 17.08.2006 р., а якій останній просив, зокрема, переоформити ячмінь в кількості 229000 кг. на ТОВ "Зерно України" (а.с.93, т.1), а також довіреність серії ЯММ №890030 від 16.08.2006 р., видану Малюті Л.В. на переоформлення  ячменю на ТОВ "СП "Зерно України".

Судовою колегією також приймається до уваги, що умовами договору складського зберігання передбачено право позивача як поклажодавця розпоряджатися зерном (в т.ч. передати право власності, тощо) та обов"язок зернового складу - відповідача переоформити партію зерна на нового власника,  з врахуванням того, що у своїй заяві від 17.08.2006 р. позивач, користуючись правом розпорядження зерном, що перебувало у відповідача на зберіганні, сам просив переоформити зерно на ТОВ "СП Зерно України".

Далі, як йдеться в листі №84 від 04.09.2006 р. та підтверджується матеріалами справи і поясненнями сторін, дана партія зерна ячменю 3-го класу на основі листа ТОВ "СП Зерно України" (а.с.73, т.1) та копії складської квитанції серії АЛ №045389 від 17.08.2006 р. була переформлена згідно складської квитанції серії АЛ №045385 від 18.08.2006 р. на ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)". Матеріали справи містять довіреність серії ЯИЮ №637697 від 18.08.2006р., видану Цибульській Н.В. на переоформлення 229 тон ячменю 3 кл. на ТОВ "АСТІ Україна" (а.с.78,т.1) та копію складської квитанції №385 від 18.08.2006 р., згідно якої спірна партія зерна прийнята відповідачем на зберігання від ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)" (а.с.79, т.1).

Основним доводом позивача, яким останній доводив обґрунтованість своїх вимог, є те, що відповідач переоформив спірне зерно на підставі копії складської квитанції серії АЛ №045389 від 17.08.2006 р.

При цьому, судом приймається до уваги, що відповідно до ст.43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якщо зерновий склад приймає зерно на  зберігання  без  видачі простого  або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на  зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Відповідно до п.3.1., п.3.2. Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого Наказом Мінагрополітики України 27.06.2003р. №198, складська  квитанція є документом, який видається  зерновим  складом  при прийнятті кожної партії зерна на зберігання та заповнюється у двох примірниках. Підставою  для  видачі  складської  квитанції на зерно є угода про  зберігання  зерна, укладена між зерновим складом  і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

У відповідності до пп.4 п.24 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 р. за №510, у складській квитанції серії АЛ №045389 від 17.08.2006 р. відповідачем зазначено, що зерно ячменя прийнято на зберігання від ТОВ "СП Зерно України", тобто, згідно даної квитанції поклажодавцем та власником зерна ячменю було ТОВ "СП Зерно України".  

Враховуючи, що в момент переоформлення зерна на підставі копії вказаної складської квитанції, позивач уже не був власником спірного зерна, тобто, відносини як щодо зберігання відповідачем зерна ТОВ "СП Зерно України", так і щодо переоформлення зерна на нового власника - на ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)" існували вже між ВАТ "Кублічське хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "СП Зерно України", тому позивачу шкоду не спричинили.

За таких підстав непогашення відповідачем складської квитанції АЛ №045389 від 17.08.2006 р., видача зерна наступному покупцю за відсутності оригіналу вказаної квитанції у ТОВ "СП Зерно України" та відсутність підпису представника ТОВ "СП Зерно України" на підтвердження отримання ним складського документа у Реєстрі складських документів на зерно не є тими обставинами, які підтверджують наявність спричинення шкоди позивачу відповідачем.

В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

У відповідності до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі  належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою,  якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до положень п.4 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

В даному випадку, позивачем не доведено ні факту вчинення відповідачем правопорушення (в т.ч. порушення умов договору зберігання), ні причинного зв"язку  між протиправною поведінкою відповідача. Крім того, судовою колегією враховується, що у справі №2/418 господарським судом Кіровоградської області визначено як розмір збитків, так і встановлено, що збитки позивачу завдані діями іншої особи.

Так, незважаючи на допущені порушення, відповідач саме згідно розпорядження ПСП "Ліма" та виконуючи умови договору зберігання переоформив спірне зерно на нового власника - ТОВ "СП Зерно України".

Апеляційним господарським судом з пояснень бухгалтерів ВАТ "Кубличське ХПП" Мрих Т.В. та Безвенюк І.Я. (копії письмових пояснень голові правління від 30.08.2006 р. долучено до матеріалів справи) встановлено, що переоформлення зерна з ТОВ "СП Зерно України" на ТОВ "АСТІ Україна" відбувалось на підставі оригіналу складської квитанції серії АЛ №045389 від 17.08.2006 р., яким чином оригінал вказаної складської квитанції опинився у ПСП "Ліма" їм невідомо.

Також, слід зазначити, що допущені відповідачем порушення Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 11.07.2005 р. №310 (зокрема, відсутність підпису представника ТОВ "СП Зерно України" про отримання складської квитанції в книзі реєстрації, тощо) може бути підставою для відповідальності посадових осіб відповідача, оскільки, за змістом п. 3.1.9. вказаної Інструкції,  за правильне виписування складських документів, облік і зберігання бланків складських документів є відповідальними керівник і головний бухгалтер підприємства, однак не доводять обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Щодо доводів позивача слід зазначити також, що ні договором поставки №85/ЯЧМ від 17.08.2006 р., ні додатковою угодою до нього, не передбачено передачу оригіналу складської квитанції після проведення оплати зерна, а тому твердження позивача з даного приводу (в т.ч. щодо притримання складської квитанції з метою забезпечення покупцем оплати за зерно та домовленості сторін договору про це) є безпідставними, крім того, суперечать умовам п.3.5. договору, а тому не приймаються судом до уваги.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства повинні бути  підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених приписів процесуального права, позивачем не було доведено належними доказами факт завдання йому збитків відповідачем внаслідок порушення останнім договірних зобов"язань, який він визначив підставою своїх позовних вимог.

За таких обставин, позов ПСП "Ліма" є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Зважаючи на наведене, апеляційну скаргу ВАТ "Кублічське хлібоприймальне підприємство" слід задовольнити, а рішення господарського суду Вінницької області від 02 липня 2008 р. у справі №11/43-08 скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кублічськехлібоприймальне підприємство", ст. Кубліч Теплицького району Вінницької області  задовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 02 липня 2008 р. у справі №11/43-08 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Справу №11/43-08 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий - суддя:                                                              Ляхевич А.А.

 судді:

                                                                                           Вечірко І.О  

                                                                                           Зарудяна Л.О.  

 віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - в наряд