Рішення

від 19.02.2013 по справі 924/113/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2013 р.Справа № 924/113/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" м. Хмельницький

до Хмельницького приватного виробничо - торгівельного підприємства "Алмаз" м. Хмельницький

про стягнення 9657,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Маковський А.В. представник за довіреністю від 12.09.2012р.

від відповідача: Янюк А.М. представник за довіреністю №177 від 12.09.2012р.

Повне рішення складено 19.02.2013р.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 9707,00 грн. заборгованості, в обґрунтування якого зазначає, що ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" та ХПВТП "Алмаз" досягли усної домовленості щодо поставки товариству позивача труб та муфти (надалі Товар). На підставі цього ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" отримало від Відповідача ХПВТП "Алмаз" рахунок №711 від 25.12.09р. на суму 9657,00грн.

25.12.2012 року згідно з умовами договору поставки ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" сплатила на користь ХПВТП "Алмаз" кошти у розмірі 9657,00грн. за товар згідно вказаного рахунку, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" в ВАТ "Ерсте Банк".

Таким чином, між сторонами, на думку позивача, було укладено договір Поставки.

Однак, на порушення своїх зобов'язань Відповідачем не було поставлено ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" товар за яким позивачем було сплачено кошти.

Позивач листом № 215 звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання не пізніше 10 днів з моменту отримання цієї претензії поставити труби та муфту за які було здійснено оплату або повернути сплачені кошти в сумі 9657,00грн. На думку позивача, у відповідача виник обов'язок по поверненню позивачеві, сплачених ним коштів на підставі п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог, заявлених до відповідача, позивач надав суду вимогу про поставлення труб та муфти або повернення суми попередньої оплати, копію банківської виписки щодо здійснення попередньої оплати, рахунок №711 від 25.12.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі та надав в судовому засіданні пояснення по справі від 11.02.2013 року з приводу заборгованості відповідача згідно акта - звірки від 27.12.2012 року; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В поясненнях від 11.02.2013 р. позивач звертає увагу суду, що в акті звірки окрім суми яка є предметом позову також вказана сума боргу, яка виникла в 2005 році та яку позивач у даному спорі не просить стягнути.

Представник позивача надав письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що додані до матеріалів справи Положення про порядок реалізації товарів по безготівковому розрахунку та Пам'ятка Покупцю є неналежними та недопустимими доказами. Із зазначеними документами позивач не був ознайомлений і умови зазначені в них не погоджувались сторонами, оскільки дані документи не стосуються умов укладеного між сторонами договору.

Ухвалою суду від 19.02.2013р. провадження у справі №924/113/13-г припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 50,70 грн. трьох процентів річних.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у позові. У відзиві на позов від 08.02.2013 року, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності в зв'язку з тим, що в даних правовідносинах вони закінчилися.

В додаткових поясненнях від 19.02.2013 р. зазначає, що на підприємстві встановлений порядок передачі товару покупцям, який відображений в Пам'ятці в куточку споживача, де чітко зазначено, що після оплати рахунку Покупець зобов'язаний на протязі двох робочих днів одержати товар зі складу ПВТП "Алмаз" на умовах самовивозу. У разі не одержання товару Покупець зобов'язаний надати письмову заявку із зазначенням терміну отримання товару та оформити договір про його зберігання. Таким чином, на думку відповідача, позивач повинен був направити свого представника з метою отримання товару протягом двох робочих днів після проведеного ним розрахунку. Проте, позивач товар не забрав, письмової заявки не надав, договір на зберігання товару не уклав.

Стосовно відсутності рахунку №711 від 25.12.2009р. відповідач пояснює, що даний рахунок не зберігся на підприємстві у зв'язку з закінченням терміну зберігання даного виду бухгалтерських документів.

Справа підлягає вирішенню згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" за реєстрований як юридична особа за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, ст. Богданівці , код 01883177.

Згідно з Витягом з ЄДР за №14746004 відповідач - ХПВТП "Алмаз" зареєстрований як юридина особа за адресою: м. Хмельницький , вул. Красовського, 6/1, код 23829770.

Позивачем у відповідності до усної між сторонами домовленості, згідно рахунку №711 від 25.12.2009р. було здійснено попередню оплату за труби та муфти в сумі 9657,00 грн. Хмельницькому приватному виробничо - торгівельному підприємству "Алмаз" м, Хмельницький, що підтверджено випискою ПАТ "Ерсте Банк" за період 25.12.2009 року по 25.12.2009 року. Факт отримання даних коштів не заперечується самим відповідачем.

Крім того, у даній виписці банківського рахунку ПАТ "Ерсте Банк" є посилання на рахунок №711 від 25.12.2009 року, який був виставлений позивачу для сплати коштів. Проте зміст даного рахунку суду не відомий з огляду на його відсутність.

12.11.12р. позивач звернувся з вимогою до відповідача (лист №215), відповідно до якої вимагав не пізніше 10 днів з моменту отримання цієї претензії здійснити поставку ТОВ "Хмельницька універсальна компанія" труб та муфти за які було здійснено оплату або повернути сплачені кошти в сумі 9657,00 грн. Дана вимога отримана відповідачем 14.11.2012 р., про що свідчить копія останньої з відміткою Вх. №149.

Однак, Відповідач надіслав позивачу листа №212 від 19.11.2012р., де просить надати акт взаєморозрахунків між сторонами з підтверджуючими документами.

У відповідь 22.11.2012 року Позивач надіслав Відповідачу лист №227, в якому на прохання відповідача міститься акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.07.2008 року по 22.11.2012 року. В подальшому листом №225 від 25.12.2012р. відповідач вдруге звернувся з проханням до позивача про надання первісних документів до акту звірки, що підтверджують взаєморозрахунки між сторонами з даними обліку.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо продажу товарно-матеріальних цінностей належним чином, не передав позивачу товар, а саме труби та муфти у строки обумовлені вимогою, а також не повернув кошти в розмірі 9657,00 грн. (на вимогу позивача) останній звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Таким чином, підставою позову позивач зазначає невиконання відповідачем зобов'язань щодо передачі товарно-матеріальних цінностей на суму 9657 грн. в обумовлені строки, та як наслідок стягнення даної уми.

У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього кодексу. Згідно ч. 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією стороною у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, при цьому умовою оплати сторони визначили - попередню оплату товару. Так, позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 9657,00 грн., а останній зобов'язався передати товар у визначений сторонами строк, що кореспондується з нормами ст. 693 ЦК України.

Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату вартості товару в сумі 9657,00 грн. При цьому рахунок №711 від 25.12.2009 року, на підставі якого було здійснено оплату не зберігся (пояснення представників сторін).

Відповідачем факту отримання коштів, як і відсутності рахунку не спростовано.

Будь - яких доказів передання позивачу товару (труб та муфти), за які було здійснено передоплату, в строки вказані у вимозі від 12.11.202 р. не надано, незважаючи на отримання даної вимоги 14.11.2012 р. (відмітка про отримання останньої на копії відповідача). Останнє в свою чергу наділяє позивача правом передбаченим ч. 2 ст. 693 ЦК України, стосовно права вимагати повернення суми попередньої оплати. Звертається увага сторін, що у будь-якому випадку перерахування коштів з метою отримання у майбутньому товару є свідченням здійснення саме попередньої оплати, повернення якої регулюється статтею 693 ЦК України.

Суд погоджується з доводами позивача, про те, що оскільки строк передачі товарно-матеріальних цінностей по яким здійснена попередня оплата не визначений, то відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, як це передбачено ст. 530 ЦК України. При цьому у даному випадку обов'язок негайної передачі товару не випливає із договору та акту цивільного законодавства, оскільки до спірних правовідносин застосовуються норми спеціального закону ст. 693 ЦК України (попередня оплата товару), а не норми ст. 692 ЦК, яка стосується лише оплати товару у разі його передачі. Також враховується позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2010 р. по справі №15/2385, згідно якої положення ч.1 ст. 692 ЦК України встановлюють подію, з настанням якої пов'язане виникнення обов'язку щодо оплати, а не строк чи термін здійснення такої оплати.

Доводи відповідача про те, що з часу перерахування коштів у відповідача виник обов'язок передачі позивачу товарно-матеріальних цінностей не підтверджені жодними доказами, спростовуються поясненнями позивача, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги. Відповідачем не доведено жодними доказами той факт, що надана в матеріали справи пам'ятка ПВТП "Алмаз" була відома позивачу під час перерахування коштів по рахунку, також не доведено те, що позивач прийняв умови вказані у пам'ятці, з огляду на відсутність рахунку та будь-яких письмових погоджень. Як і не доведеного того, що відповідач звертався до позивача з вимогою отримати товар (у разі неотримання товару протягом двох днів) або оформити договір зберігання товару. Приймається до уваги, що правочини між юридичними особами вчиняються виключно у письмовій формі (ч.1 ст. 208 ЦК України).

Зважаючи на встановлене вище, не заслуговують на увагу доводи відповідача з посиланням на норми статті 689 ЦК України, оскільки в даному випадку сторонами не був визначений строк передачі товарно-матеріальних цінностей, по яким здійснена попередня оплата, а таким чином не доведено порушення покупцем обов'язку щодо прийняття товару.

Окрім того, ХПВТП "Алмаз" на вимогу позивача від 12.11.2012 року грошові кошти не повернув.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, враховуючи вимогу від 12.11.2012 р. №215, зважаючи на відносини, які існували між сторонами, позовні вимоги в частині стягнення 9657,00 грн. попередньої оплати підлягають задоволенню як такі, що відповідають чинному законодавству та обґрунтовані матеріалами справи.

З огляду на викладене та встановлене вище у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності належить відмовити, оскільки в даному випадку позивачем не пропущені строки позовної давності стосовно повернення попередньої оплати. Звертається увага ХПВТП "Алмаз" на той факт, що у будь-якому разі право на примусове повернення коштів перерахованих як попередня оплата (а не право на отримання товару) виникло у позивача лише 25.11.2012 р. (10 днів з дня отримання вимоги), останнє також є свідченням необґрунтованості заявленого клопотання.

При прийнятті рішення враховується, що відповідач жодного разу не звертався до позивача з вимогами забрати товарно-матеріальні цінності, за які було отримано попередню оплату, або оформити договір зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 9657,00 грн., яка відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджена належними доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в зв'язку із задоволенням позову.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" до Хмельницького приватного виробничо - торгівельного підприємства "Алмаз" про стягнення 9657,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Хмельницького приватного виробничо - торгівельного підприємства "Алмаз" (29000, м. Хмельницький, вул. Красовського,6/1, код 23829770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" (Хмельницька область, Хмельницький район, селище Богданівці, код 01883177) 9657,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 00 копійок) попередньої оплати, 1720,50грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 копійок) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 19.02. 2013р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддруковано 3 примірника:

1- до справи,

2 - позивачу, (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5)

3 - відповідачу, (29000, м. Хмельницький, вул. Красовського, 6/1).