Рішення

від 05.02.2009 по справі 12/145-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/145-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 лютого 2009 р.                               Справа 12/145-08

за позовом: Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, МПС, м. Київ-4, вул. Пушкінська, 28)   

до: Відкритого акціонерного товариства "Хлібодар" (24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Пушкінська, 47/1; 21001, м. Вінниця, вул. Артема, 1)  

про стягнення 1 536,043,45 грн.

Головуючий суддя                               Кожухар М.С.     

Cекретар судового засідання Семенько Д.А.

Представники

позивача :   Кукін Д.Б.- за дорученням

відповідача : Назарук Т.О.- за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 1536043,45 грн., в тому рахунку: вартість самовільно використаних матеріальних цінностей державного матеріального резерву в сумі 599144 грн., 599144 грн. штрафу за самовільне використання матеріальних цінностей та 337755,45 грн. пені.   

Ухвалою суду від 25.11.08р. порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 23.12.08р.

В судове засідання 23.12.08р. з"явились представники обох сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві № 716 від 17.12.08р., де зокрема зазначає про те, що позивач не вчинив по відношенню до відповідача дій, спрямованих на встановлення цивільних прав та обов"язків по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву, не довів належним чином факт закладення у встановленій кількості матеріальних цінностей на відповідальне зберігання відповідачеві, окрім того позивачем невірно нараховані штрафні санкції.

Сторонами не надано всіх доказів необхідних для вирішення справи. З урахуванням наведеного, ухвалою суду від 23.12.08р. розгляд справи було відкладено на 22.01.09р. У судовому засіданні 22.01.09р. оголошено перерву до 27.01.09р. та 27.01.09р. - до 05.02.09р.

В запереченні на відзив, поданому до суду 22.01.09р., представник позивача зазначив, що згідно зі ст. 154 ЦК УРСР, що кореспондується з п. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо його зміст зафіксовано в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, також у відповідності до абз. 3 п. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання вважається укладеним, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Закладення до державного резерву оформлюється складанням приймальних актів - збережувальних зобов"язань у двох примірниках за установленою формою Р-16. Прийняті таким чином товари, особа, зобов"язана зберігати у належному стані та кількості і не використовувати їх без наряда ТУ. За порушення правил зберігання встановлено відповідальність - штраф у розмірі 100% а також пеня - 0.5 % вартості розтраченого товару.

В засіданні 22.01.09р. представник відповідача зазначив, що кількість тон, зазначена позивачем як така що передана на відповідальне зберігання відповідачу (329,2 тони), фізично не могла вміститися в резервуари, які були в наявності у ВАТ "Хлібодар", на підтвердження цього подав до суду градуіровочні таблиці.

В судовому засіданні 27.01.09р. представник відповідача подав заяву про застосування терміну позовної давності.

Представник проти застосування терміну позовної давності заперечив, зазначивши, що на вимоги Держкомрезерву України позовна давність не поширюється.

В судовому засіданні 05.02.2008 р. представники сторін свої доводи підтримали. При цьому

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані  докази, суд дійшов такого висновку.

Принципи формування,  розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв) і регулюються  Законом України від 24 січня 1997 року  N 51/97-ВР "Про державний матеріальний резерв".

Так, в   силу  ст.  2  цього Закону,  відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користування цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. При цьому, відповідно до п. 10 ст. 14 Закону за самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.

 Відповідно до ст. 11 Закону ( 51/97-ВР ), запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. При цьому частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на   промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Порядок приймання матеріальних цінностей, що закладаються до державного резерву, визначений нормами Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97 р. N 1129 ( 1129-97-п ).

Відповідно до п. 10 Порядку ( 1129-97-п ), матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку. Таким документом є зокрема приймальний акт за формою № Р-16. На цьому зокрема наголошено в  Постановах Вищого господарського суду України від  28.09.2004 р. у справі N 4/9 та від 24.06.2008 р. у справі № 16/3504 .

Згідно з приймальним актом № 1 форми Р-16 Могилів-Подільський ВАТ "Хлібодар" в особі голови правління ВАТ Темчишина С.І., головного бухгалтера Козачук Л.В., спеціаліста по якості техкерівника Тихолаз А.В. і матеріально-відповідальної особи Целікової І.Л. прийнято на   збереження мазут у кількості 329,2 тон, що належить Держкомрезерву України. 30.03.1999 р. виписано наряд № 2-7/143М підприємству "Вінницянафтопродукт" на відпуск відповідачу топкового мазуту М-100 у кількості 329,2 тон.

22.11.2005р. головним спеціалістом КРВ Центрального регіону Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту Держкомрезерву України здійснено перевірку наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності мазуту держрезерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ "Могилів-Подільський "Хлібодар", за результатами якої складено відповідний акт.

Актом перевірки від 22.11.2005р. встановлено, що кількісне зберігання матеріальних цінностей держрезерву, виходячи з облікових даних Держкомрезерву, підприємством не забезпечено; у відповідності п. 10 ЗУ "Про державний матеріальний резерв", має місце факт самовільного відчуження мазуту з державного резерву; облік матеріальних цінностей відповідно до вимог чинного законодавства на підприємстві не ведеться. Було запропоновано відповідачу узгодити з Держкомрезервом України проведену по лінії Вінницького управління нафтопродуктів закладку мазуту на відповідальне зберігання відповідно облікових даних Держкомрезерву України та негайно закласти його до державного резерву.

Прикінцевими положеннями Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. (набрав чинності з 01.01.2004 р., далі - ГК України), який є спеціальним законом з регулювання господарських правовідносин, встановлено, що цей кодекс застосовується до господарських відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо господарських відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення його застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Таке передбачають і положення Цивільного кодексу України від16.01.2003 р., який набрав чинності з 01.01.2004 р. (далі - ЦК України) стосовно цивільних правовідносин.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. (набрав чинності з 01.01.2004 р., далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки правовідносини щодо обов'язків відповідача, що стосуються зберігання переданих йому матеріальних цінностей державного резерву мають місце дотепер, а факт самовільного використання матеріальних ресурсів виявлено у 2005 році, до спірних правовідносин  застосовуються відповідні положення ГК та ЦК України.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх  заходів,  встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до ст. ЗУ "Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання  матеріальних  цінностей  державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Як передбачено п. 1 ст. 12 ЗУ "Про державний матеріальний резерв" державний  резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Рішення щодо використання переданих позивачу матеріальних цінностей Кабінетом Міністрів України не приймалось.

Використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на  відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним  резервом є самовільним відчуженням матеріальних цінностей державного резерву.

Згідно п. 21 Порядку  формування,  розміщення та проведення операцій  з  матеріальними  цінностями  державного резерву ціни  на  матеріальні  цінності,   що   закладаються   та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію конкретної продукції.

Виходячи з наведеного та цін на мазут на час виявлення самовільного використання матеріальних цінностей, позивачем визначено вартість самовільно використаного відповідачем мазуту в розмірі 599144 грн.

Згідно з п. 10 ст. 14 ЗУ "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Наведений позивачем розрахунок суми штрафу та пені здійснений відповідно до законодавства.

В силу  ст.ст. 32, 33  ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі,  обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Позовні вимоги підтверджено матеріалами справи.

Заява відповідача про застосування терміну позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки не грунтується на законі.

Згідно з  ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила  цього   кодексу   про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦК УРСР від 18.07.1963 р. позовна давність не поширюється на вимоги у випадках, встановлених законодавством Союзу РСР і на інші вимоги.

Положенням про державний матеріальний резерв, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1992 р. № 280-05, чинним на час передачі матеріальних ресурсів на зберігання, передбачено, що на майнові вимоги Держкомрезерву України та його підприємств про повернення їм заборгованості, яка виникла із операцій з матеріальними цінностями держрезерву загальні і скорочені строки претензій та позовної давності не поширюються. Такої думки зокрема притримується Верховний Суд України, про що зазначено у його постанові від 05.06.2007 р. по справі № 16/3420 за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до акціонерного товариства відкритого типу "Крошенський цегельний завод.

Відповідно до пункту 6, яким Законом України  N 1713-IVвід 12.05.2004 р. доповнено частину 1 ст. 268  ЦК України,  на  вимогу  центрального  органу  виконавчої  влади,  що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" позовна давність не поширюється.

Інші заперечення відповідача на позов спростовуються матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що зазначена в приймальному акті кількість мазуту не могла вміститись в резервуари товариства, не підтверджені доказами щодо кількості резервуарів, які були у товариства на час приймання мазуту на збереження.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з віднесенням на відповідача судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.   

Керуючись ст.ст. 12,33,43,44,49,82,84,115,116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Хлібодар" (24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Пушкінська, 47/1, ідент.код 00375728):

- на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, МПС, м. Київ-4, вул. Пушкінська, 28) - 1536043,45 грн., з яких 599144 грн. - вартість використаного мазуту, 599144 грн. штрафу, 337755 грн. пені;

- на користь Державного бюджету України - 15360,43 грн. державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Кожухар М.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України  10 лютого 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу