Рішення

від 09.02.2009 по справі 38/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/230

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.02.09 р.                                                                                                       Справа № 38/230                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Єжель С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримстройторг” м.Сімферополь АР Крим

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дон-Альянс” м. Слов”янськ Донецька область

про стягнення   44 400грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача:    Пефти С.В. – представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився  

Суть справи:

               Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримстройторг” м. Сімферополь АР Крим,  звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дон-Альянс” м. Слов”янськ Донецька область про стягнення сплачених за товар коштів у розмірі                         44 400грн.00коп.

                         В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки піску № 02/10-06 від 23.10.2006р.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, витребувані документи не представив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду, але на адресу господарського суду повернулися конверти з поштовими повідомленнями № 10466292 з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”, №10627628 з відміткою “не має такої адреси”, №10739736 з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

                               22.12.2008р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 17.12.2008р. № 14/4-20/2784, відповідно до якого  Товариство з обмеженою відповідальністю “Дон-Альянс” м.Слов”янськ Донецька область значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 32599191) та знаходиться за адресою: 84100, Донецька область, м. Слов”янськ, вул. Карла Маркса,63. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

              Розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача та необхідністю представленням сторонами витребуваних документів.

                    04.02.2009р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про зміну підстави позовної заяви №22 від 30.01.2009р., в якій позивач повідомив суду, що згідно з платіжним дорученням від 28.11.2006р. №742 передплата за товар була зроблена не за договором від 23.10.2006р. №02/10-06, а за пісок по рахунку №24 від 23.11.2006р.,  рахунок –фактура №СФ-0000024 від 23.11.2006р., який відповідач надіслав позивачу для здійснення передплати був виписаний просто на пісок будівельний кварцовий.

              Таким, чином, правовідносини, які розглядаються у справі  є недоговореними та позивач просить суд стягнути з відповідача сплачені кошти за товар у розмірі 44 400грн.

               Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

Перед початком розгляду  справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача  надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

 Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

           Розглянувши матеріали справи та вислухавши уповноваженого представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ:

            За усною домовленістю Товариство з обмеженою відповідальністю “Дон-Альянс” м.Слов”янськ Донецька область (далі – відповідач)  зобов'язувалося поставити Товариству з обмеженою відповідальністю „Кримстройторг” м.Сімферополь АР Крим (далі – позивач) продукцію, а саме пісок будівельний кварцовий, а позивач  зобов'язувався сплатити передплату  за поставлений товар.

На виконання своїх зобов'язань позивач перерахував попередню оплату відповідачу у розмірі 44 400грн., що підтверджується платіжним дорученням   №742 від 28.11.2006р., яке міститься у матеріалах справи.

           13.10.2008р. відповідачу було  направлено претензію за №273 в порядку ст. 530 ЦК України,  що підтверджується фіскальним чеком № 9011 від 13.10.2008р., направленим на адресу відповідача.

           Претензія позивача була залишена відповідачем без реагування.

              У процесі розгляду справи позивач  звернувся до суду  з  заявою, у порядку ст.22 ГПК України, в якій змінив підстави позовної заяви та повідомив суду, що згідно з платіжним дорученням від 28.11.2006р. №742 передплата за товар була зроблена не за договором від 23.10.2006р. №02/10-06, а за пісок по рахунку №24 від 23.11.2006р.,  рахунок –фактура                             №СФ-0000024 від 23.11.2006р., яку відповідач надіслав позивачу для здійснення передплати був виписаний  на пісок будівельний кварцовий та на підставі усної домовленості між сторонами  просить суд стягнути ці кошти з відповідача.

До теперішнього часу відповідач не поставив позивачеві вищезазначену продукцію та не повернув перераховану попередню оплату у розмірі 44 400грн.

     Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

    Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на рахунок-фактуру № СФ-0000024 від 23.11.2006р., рахунок №24 від 23.11.2006р., заявка №484 від 20.10.2006р., претензію №1/08 від 13.10.2008р., правовстановлюючі документи тощо.

              Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

             Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України  (далі - ГК України) як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

             Статтею 193 ГК України передбачені загальні умови виконання господарських зобов'язань.

1. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

             Абзацем другим частини 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

            Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу  України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

            Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

            Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

           У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

           Матеріалами справи підтверджується наявність у діях позивача волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

            Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно ст. 509 Цивільного кодексу України  в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з договору, або інших підстав, які зазначені у ст. 11 ЦК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться в силу ст. 526 ЦК України.

            Статтею 530 ЦК передбачений строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою ст. 693 ЦК України передбачено,  якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 44 400грн. є обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню.

          З урахуванням зазначеного суд вважає, що витрати по сплаті держмита  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

      Враховуючи викладене та керуючись  ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 205, 218, 509, 526, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

               Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримстройторг” м. Сімферополь АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дон-Альянс” м. Слов”янськ Донецька область про стягнення суми попередньої оплати у розмірі  44 400грн.00коп.,  задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дон-Альянс” м.Слов”янськ Донецька область (84100, Донецька область, м. Слов”янськ, вул.Карла Маркса,63,                                        р/р 26009053600472 у КФ КБ “Приватбанк” м.Краматорськ, МФО 335548, ЄДРПОУ 32599191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримстройторг” м.Сімферополь АР Крим  (95051, АР КРИМ, м.Сімферополь, пров. Елеваторний, 10А, р/р 2600339402251 у КДАБ “Діамант банк” м.Сімферополь, МФО 320854, ЄДРПОУ 24878233) суму  попередньої оплати у розмірі                           44 400грн.00коп., держмито у розмірі 440грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення було оголошено у судовому засіданні 09.02.2009року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                            Радіонова О.О.                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі