Рішення

від 12.02.2013 по справі 6/133-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2013 р. Справа № 6/133-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю „АСМ-Авто Бровари", за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта", про стягнення боргу, розірвання договору та повернення майна,

за участю представників сторін:

позивача: Макоцьоба Ю. А. (дов. №7 від 09.01.2013р.),

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2012 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „АСМ-Авто Бровари" (далі - відповідач) про стягнення боргу, розірвання договору та повернення майна.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 1206 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 12.05.2011, щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період користуванням об'єктом оренди. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 26802,87 грн основного боргу, 1229,26 грн 3% річних, 2054,86 грн пені, а також розірвати договір оренди № 1206 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 12.05.2011, укладений між Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, товариством з обмеженою відповідальністю „АСМ-Авто Бровари" та Київською обласною дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2012 порушено провадження у справі № 6/133-12 та призначено її до розгляду на 15.01.2013. Крім того, зазначеною ухвалою було залучено до участі у справі третю особу - Київську обласну дирекцію Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта".

У зв'язку з неявкою в судове засідання 15.01.2013 представників відповідача та третьої особи та неподанням сторонами витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 29.01.2013.

31.01.2013 через загальний відділ Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 01-16-362 від 29.01.2013, з якої вбачається, що позивачем збільшено період за який відповідач здійснював користування орендованим майно. У зв'язку з цим позивач подав уточнюючий розрахунок боргу.

Водночас, слід зазначити, що у поданій заяві позивач вказав про здійснену відповідачем часткову оплату боргу на суму 13000 грн, в результаті чого заявлена до стягнення сума зменшилась на 13000 грн. Враховуючи зазначене позивач просить суд стягнути з відповідача 16310,24 грн основного боргу, 1139,39 грн 3% річних, 1841,47 грн пені, що фактично вказує на зменшення позовних вимог, а подану заяву суд оцінює за своєю природою є заявою про збільшення позовних вимог в частині основного боргу, 3% річних та пені. Зазначений факт додатково підтверджується уточнюючим розрахунком позивача (а.с. 43).

Таким чином, суд розглядає остаточні позовні вимоги про стягнення з відповідача 16310,24 грн основного боргу, 1139,39 грн 3% річних, 1841,47 грн пені.

Розгляд справи, що призначались на 29.01.2013 та на 12.02.2013 відкладався, згідно ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 12.02.2013 представник позивача позовні вимоги з у рахуванням зменшення позовних вимог підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 12.02.2013 знову не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез'явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

12.05.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець), товариством з обмеженою відповідальністю „АСМ-Авто Бровари" (далі - орендао) та Київською обласною дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" (далі - балансоутримувач) укладено договір оренди № 1206 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове, платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення площею 506,2 кв.м., розміщене за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 219, що перебуває на балансі Київської обласної дирекції УДППЗ "Укрпошта".

Умовами договору визначено, що:

вартість об'єкту оренди зазначена у звіті про незалежну оцінку, здійснену станом на 31.12.2010, становила 604680 грн (п. 1.1.);

розмір орендної плати визначається на підставі Методики, затвердженої постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 становить за базовий місяць (грудень 2010 роу) 10158,64 грн без ПДВ (п. 3.1.);

орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3.);

орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції, зокрема 70% орендної плати перераховується до державного бюджету (п. 3.6.);

договір діє з 12.05.2011 по 11.04.2014.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, передав відповідачу вказане у договорі приміщення, що підтверджується актами прийому - передачі нежитлового приміщення від 12.05.2011 (а.с. 17).

01.09.2011 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській області, товариством з обмеженою відповідальністю „АСМ-Авто Бровари" та Київською обласною дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди.

Так, сторонами було внесено зміни щодо вартості переданого майна, визначеного звітом про незалежну оцінку, яка склала 102731 грн. Окрім того, додатковою угодою були внесені зміни щодо орендної плати, визначеної на підставі Методики, затвердженої постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, яка склала за базовий місяць (серпень 2011 року) 1789,24 грн без ПДВ. Розрахунки за перші базові місяці за договором наявні в матеріалах справи (а.с. 16 ,19).

Протягом дії договору відповідач безперешкодно користувався орендованим майном, доказів протилежного в матеріали справи не містять. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем умов договору.

Враховуючи вище викладене, та те, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії цього договору, Господарський суд дійшов висновку, що відповідач безперешкодно користується орендованим майном починаючи з 12.05.2011 по день слухання справи в суді (12.02.2013).

Згідно ст. 759 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами статей ст. 175, 173, 283 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Враховуючи виконання орендодавцем своїх зобов'язань з передачі майна орендарю за договором, у першого виникло право вимагати оплати орендної плати за орендоване приміщення.

Проте як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення п. 3.6. договору систематично порушував обов'язок щодо своєчасності і в повному обсязі внесення орендної плати, що підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Перевіривши заявлену до стягнення суму боргу, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, період користування приміщенням, заявлений позивачем (з 12.05.2011 по 31.01.2013), вимоги умов договору, в тому числі правильність визначення орендної плати згідно Методики, Господарський суд Київської області встановив, що наданий позивачем уточнюючий розрахунок орендної плати є арифметично вірним (а.с. 43).

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проте, доказів сплати відповідачем повної вартості орендної плати, у в розумінні ст.ст. 1087, 1088 ЦК України та пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", матеріали справи не містять, а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати взятих на себе договірних зобов'язань доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати орендних платежів у розмірі 16310,24 грн, Господарський суд Київської області дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем становить - 16310,24 грн.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог статей 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за отриманий товар по видатковим накладним.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (16310,24 грн ) за орендоване приміщення відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, Господарський суд Київської області дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 16310,24 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо проведення розрахунку за договором, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1139,39 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 41).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, періоди нарахування 3% річних, заявлені позивачем, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1139,39 грн підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 1841,47 грн за період вказаний у розрахунку позивача (а.с. 47).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати орендних платежів доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умови щодо настання відповідальності у вигляді пені сторони виклали у п. 3.7. договору.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення пені.

Перевіривши заявлену до стягнення суму пені, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 3.7. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» Господарський суд Київської області встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1841,47 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору оренди в порядку ст. 283 ГК України та ст. ст. 651, 782, 783 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у зв'язку з істотним порушенням його умов зі сторони відповідача та повернення об'єкту оренди.

Однак суд зазначає, що до спірних правовідносин оренди державного майна переважному застосуванню перед ст. 783 ЦК України підлягає ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як норма спеціального закону, згідно якої підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною диспозитивною нормою, на відміну від ст. 783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких орендарем тягне за собою розірвання договору оренди державного майна.

Пріоритетність застосування ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підтверджується також приписами ч. 2 ст. 9 ЦК України, згідно з якою законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Таким чином, в силу приписів ч. 2 ст. 9 ЦК України спеціальна норма ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" як така, що встановлює особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин суб'єктів господарювання, пов'язаних з достроковим розірванням договору оренди державного та комунального майна, підлягає переважному застосуванню перед нормами ст.ст. 782,783 ЦК України, які відповідно містять загальне регулювання спірних правовідносин.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про розірвання договорів оренди державного та комунального майна (постанова ВСУ від 08.05.2012 у справі №5021/966/2011).

З огляду на це, Господарський суд Київської області не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх доводів на приписи ст. 783 ЦК України.

Судом достеменно встановлено факт систематичного порушення орендарем обов'язку щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів і цей факт не спростовано відповідачем.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Однак, визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас, орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Таким чином, порушення орендарем такого обов'язку за договором оренди державного (комунального) майна, як своєчасне внесення орендної плати у повному обсязі, в розумінні ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Отже, за обставин встановлених судом факту систематичного невиконання орендарем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди, передбачених ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата є однією з істотних умов договору оренди.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Як встановлено судом, істотне порушення відповідачем умов договору полягає у неналежному виконанні відповідачем своїх обов'язків в частині своєчасної сплати орендної плати за договором, що позбавляє позивача можливості отримати результат співпраці, на який останній розраховував при укладенні договору, а саме отримання орендної плати за передане в користування приміщення.

Враховуючи норми ч. 2 ст. 651 ЦК України та ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", факт невиконання чи неналежного (несвоєчасного) виконання такої істотної умови договору оренди державного майна, як сплата орендних платежів є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку.

Зважаючи на це, Господарський суд Київської області погоджується з позицією позивача про доведеність неналежного виконання орендарем обов'язку щодо сплати орендної плати, передбаченої умовами договору, що є істотною умовою договору оренди державного майна.

Пунктом 5.9. договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрат орендованого майна з вини орендодавця.

Згідно з ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо розірвання договору оренди та повернення орендованого майна відповідачем є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованим, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АСМ-Авто Бровари" (код ЄДРПОУ 37284708) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (код ЄДРПОУ 19028107) 16310,24 грн основного боргу, 1841,47 грн пені та 1139,39 грн 3% річних.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АСМ-Авто Бровари" (код ЄДРПОУ 37284708) в доход Державного бюджету України судового збору у сумі 2867,50 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 1206 від 12.05.2011 року, укладений між Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, товариством з обмеженою відповідальністю „АСМ-Авто Бровари" та Київською обласною дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта".