Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-1836/10/0370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р. Справа № 29759/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року у справі за позовом Товарної біржі «Формула-Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2010 року позивач - Товарна біржа «Формула-Плюс» звернулась з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2009 року № 0004031701/0 за платежем «податок з доходів найманих працівників» та за штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 1 045 577,10 грн., як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач сформував оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки№6392/17-235/351123919 від 17 грудня 2009 року «Про результати виїзної документальної перевірки Товарної біржі «Формула-Плюс», з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб з продажу рухомого майна, правильності подання податкового розрахунку за формою № 1-ДФ за період з 13 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року». Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 1.2, пункту 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункту 12.2, пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого за період з 6 червня 2007 року по 30 червня 2009 року не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в розмірі 348 525,70 грн.; пункту 19.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22 травня 2003 року, частина 2 статті 9 Закону України від 22 грудня 1994 року №320/94-ВР «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», та підпункту 2.1 пункту 2 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку» затвердженого наказом ДПА від 29 вересня 2003 року №451. Висновки податкового органу позивач вважає неправомірними, а податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ прийняте з порушенням норм податкового законодавства, оскільки товарна біржа не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі, не здійснює.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 29 грудня 2009 року за №0004031701/0.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що товарна біржа, як юридична особа, не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі, не здійснює.

Таким чином, відповідачем неправомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі на суму 1 045 577,10 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального права, відповідач - Луцька об'єднана державна податкова інспекція оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що в період з 13.04.2007 року по 30.09.2009 року Товарною біржею «Формула -Плюс» укладались угоди купівлі-продажу нерухомого майна, яке належить продавцю - фізичній особі на загальну суму 2 323 504,64 грн. Дані випадки підтверджуються біржовими угодами купівлі-продажу рухомого майна, що укладались між членами біржі продавцями-фізичними особами та членами біржі покупцями і зареєстровані на Товарній біржі «Формула-Плюс». Перед реєстрацією біржових угод продавцями транспортних засобів - фізичними особами податок з доходів фізичних осіб не утримувався та до бюджету не перераховувся.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889 (із змінами і доповненнями), термін «дохід» фізичної особи охоплює суму будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел, як на території України, так і за її межами. Пунктом 4.2.6 статті 4 Закону встановлено, що доходи від операцій з майном (включаючи і операції з рухомим майном), включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи.

Апелянт звертає увагу, що податкові агенти, згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому апеляційний суд, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товарна біржа «Формула-Плюс» 13 квітня 2007 року зареєстрована виконавчим комітетом Луцької міської ради за №11981020000003582 та взята на облік Луцькою ОДПІ того ж дня за № 3075.

У період з 8 грудня 2009 року по 14 грудня 2009 року на підставі ст. 11 -1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» працівниками Луцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка Товарної біржі «Формула плюс» (код 35041792) за період з 13 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб з продажу рухомого майна, правильності подання податкового розрахунку за формою №1-ДФ.

Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог пункту 1.2, пункту 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункту 12.2, пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого за період з 6 червня 2007 року по 30 червня 2009 року не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в розмірі 348 525,70 грн.; пункту 19.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», частини 2 статті 9 Закону України від 22 грудня 1994 року №320/94-ВР «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», та підпункту 2.1 пункту 2 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА № 451 від 29 вересня 2003 року.

За результатами перевірки складено акт про результати виїзної позапланової перевірки № 6392/17-235/351123919 від 17 грудня 2009 року, на підставі якого Луцькою ОДПІ прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0004031701/0 від 29 грудня 2009 року, яким за вказані вище порушення, згідно ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачу - Товарній біржі «Формула плюс» визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 1 045 577,10 грн., у тому числі 348 525,70 грн. основного платежу та 697 051,4 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 1.15 статті 15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційио-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст.8 вказаного Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

За змістом Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу, пов'язаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа на займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку, а забезпечує, зокрема, створення умов для проведення біржової торгівлі, надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг, при цьому, право здійснювати біржові операції на біржі покладено тільки на її членів або брокерів, які зобов'язані провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі, угоди, зареєстревані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Біржа, як організація, об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність і має за мету надання послуг в укладенні і юридичному оформленні біржових угод. Саме за надання послуг товарна біржа отримує оплату. однак, грошові кошти за реалізоване майно на власний рахунок не отримує і з такого рахунку не виплачує.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що товарна біржа у біржових контрактах не виступала ані повіреним, ані комісіонером і доходи фізичним особам не виплачувала, оскільки ці доходи були виплачені представниками (повіреними) покупця, тобто позивач не мав можливості і не повинен був утримувати податок з доходів фізичних осіб. Тобто, товарна біржа не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не здійснює посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі.

Правова позиція суду апеляційної інстанції про те, що товарна біржа, яка здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладання біржових угод та гарантує їх виконання і не здійснює юридичних дій в інтересах іншої особи, не є посередником з продажу рухомого майна, а відтак, не є податковим агентом у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Товарної біржі «Формула-Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року у справі №2а-1836/10/0370 за позовом Товарної біржі «Формула-Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба