Рішення

від 03.02.2009 по справі 9/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/5

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" лютого 2009 р. Справа № 9/5

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Алексєєва М.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Бочкова І.В. - доручення від 02.06.2008р.

від відповідача не з'явився  

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська кондитерськафабрика" (м. Сімферополь, АР Крим)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "ПродСоюз" (м. Житомир)

про стягнення 189430,82 грн.

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення найого користь 189430,82 грн. заборгованості за договором дистриб'юції, з яких 133285,63грн. - основний борг, 21650,28грн. - пеня, 6664,28грн. - штраф, 9686,18грн. - інфляційні, 18144,45грн. - 20% за користування коштами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся  вчасно і належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,  

ВСТАНОВИВ:

20.11.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська кондитерська фабрика" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "ПродСоюз" (Відповідач) було укладено договір дистриб'юції (а.с.9-10).

Згідно п.1.1. договору Постачальник (позивач) зобов'язується поставити дистриб'ютору (відповідач) свою продукцію, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти продукцію з метою самостійної реалізації на території Житомирської області і оплатити її на умовах договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 133285,63грн., що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с.11-12).

Відповідно п.3.8 договору розрахунки за поставлену продукцію дистриб'ютор проводить безпосередньо з постачальником шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок згідно банківських реквізитів, вказаних в договорі, в наступному порядку :

- перша поставка - на протязі банківського дня, в який була здійснена поставка партії продукції від постачальника дистриб'ютору;

- наступні поставки - на протязі 21 календарного дня з моменту переходу права власності на партію продукції від постачальника дистриб'ютору. В платіжному дорученні дистриб'ютор зобов'язаний зробити посилання на даний договір і номер накладної, по якій він проводить оплату.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, в результаті чого уторилась заборгованість перед позивачем в сумі 133285,63грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним представниками обох сторін та скріпленим їх печатками, станом на 06.11.08р. (а.с.13).

Відповідно до положень ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 7.1.1 договору передбачено, що у випадку порушення термінів здійснення розрахунків без попереднього погодження з постачальником, дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочки за весь період такої прострочки до повного погашення суми заборгованості та штраф в розмірі 5% неоплаченої продукції при прострочці більше 10-ти календарних днів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону, розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2 договору дистриб'ютор зобов'язується в випадку порушення сроків оплати продукції сплатити проценти за користування грошовими коштами постачальника в розмірі 20 % річних за весь час прострочки.

Згідно розрахунку позивача сума пені за період з 15.04.08 по 25.12.08 складає 21650,28грн., штрафу - 6664,28грн., 20% за користування коштами - 18144,45грн., інфляційні - 9686,18грн.

Суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій встановив, що річні, інфляційні та штраф позивачем нараховані правильно, а при розрахунку пені позивачем невірно визначено період, за який нарахована пеня.

Відповідно до  п.6  ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки строк виконання зобов'язання відповідачем закінчився 14.04.2008р. по накладній від 24.03.08 та 01.05.08 по накладній від 10.04.08, то пеню слід нараховувати за період з 15.04.08 по 15.10.08 та з 02.05.08 по 02.11.08р.

Таким чином суд самостійно нараховує пеню за період з 15.04.08р. по 15.10.08р. в межах періоду, визначеному позивачем: 74584,39 грн. (сума боргу) х 22% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 366 х 183 (кількість прострочених днів) = 8204,28 грн. та за період з 02.05.08 по 02.11.08р. : 58701,24 грн. (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 366 х 184 (кількість прострочених днів) = 7082,64 грн. Загальна сума пені становить 15286,92 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в сумі 176403,18 грн. боргу, з яких 133285,63грн. - основний борг, 9686,18грн. - інфляційні нарахування, 18144,45 грн. - 20% за користування коштами, 15286,92 грн. - пеня. В решті позову відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "ПродСоюз" (10001, м.Житомир, вул.Кооперативна, 20, код 32805685)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська кондитерська фабрика" (25013, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 39, код 33131603) -176403,18 грн. боргу, з яких 133285,63грн. - основний борг, 9686,18грн. - інфляційні нарахування, 18144,45 грн. - 20% за користування коштами, 15286,92 грн. - пеня, а також 1764,67грн. сплаченого державного мита та 109,88рн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Алексєєв М.В.

Дата підпису 11.02.2009року

Віддрукувати:  

1 - в справу

2,3 - сторонам