cpg1251
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2013 р. Справа № 2а-8612/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ЛВВ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. по справі № 2а-8612/12/2070
за позовом Приватного підприємства "ЛВВ"
до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Приватне підприємство "ЛВВ" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012р. № 0001220153.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 року відмовлено у задоволенні позову .
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС в травні 2012 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" (код ЄДРПОУ 37093546), що відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2012 року та березень 2012 року.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 16.05.2012р. № 1087/15-312/21172337 (а.с. 20-36), згідно висновків якого встановлено порушення п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2012 року на суму ПДВ 20798,72 грн., березень 2012 року суму ПДВ 27887,59 грн.; в порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за лютий 2012 року в сумі 20799,0 грн., за березень 2012 року в сумі 27888,0 грн.
За наслідками розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012р. № 0001220153 (а.с.38), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сум 73030,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 48687,0 грн. та за штрафними санкціями 24343,50 грн.)
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та TOB «Бізнес-Консалтинг Плюс» було укладено договір від 17.01.2011р. № 01 ЛВ 11 на поставку комплектуючих виробів, матеріалів та обладнання.
На виконання даного договору позивачем було надано до суду документи, обсяг яких дає можливість вважати про його реальність, а саме: податкові та видаткові накладні, документи бухгалтерського та складського обліку, які засвідчують отримання товару та його оприбуткування, переміщення придбаних товарно-матеріальних цінностей, докази наявності складських приміщень та транспортування товару, а також його використання в подальшому у власній господарській діяльності.
У відповідності до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 р., із змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97-ВР в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит1 звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. №168/704 (далі по тексту-Положення).
Пунктом 1.2. Положення визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
У відповідності до п. 2.1 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у. здійсненні господарської операції.
В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
У відповідності з ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Водночас статтею 1 Закону України від - 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було надано до суду усі первинні документи, які підтверджують правомірність укладених правочинів та їх фактичне виконання.
Також в постанові суду першої інстанції зазначається, що на момент виписування податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес -консалтинг плюс» був позбавлений статуту платника податку на додану вартість та його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано.
Між тим, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 р. було визнано протиправним та скасовано Рішення № 9/15-02-36 від 31.01.2012 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-консалтинг плюс» та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес -консалтинг плюс», як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 р. залишено без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не врахував інформаційний лист Вищого Адміністративного Суду України від 02.08.2010 року за №1172/11/13-10 щодо анулювання реєстрації платників ПДВ, в якому зазначається, що " у разі набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника ПДВ слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним: рішенням суду."
Згідно ч. 2 ст. 205 КАСУ, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЛВВ" задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. по справі № 2а-8612/12/2070 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства "ЛВВ" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.05.2012р. № 0001220153, винесене Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС .
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В. Судді (підпис) (підпис) П'янова Я.В. Чалий І.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.02.2013 |
Оприлюднено | 21.02.2013 |
Номер документу | 29459045 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Зеленський В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні