Ухвала

від 14.02.2013 по справі 2а-1164/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/32360/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гривлайн" до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гривлайн" (далі -ТОВ "Гривлайн") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку (далі -ДПІ у м. Сєвєродонецьку) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року позов ТОВ "Гривлайн" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Сєвєродонецьку залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Сєвєродонецьку подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Гривлайн" у задоволенні позову.

ТОВ "Гривлайн" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Сєвєродонецьку.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Сєвєродонецьку була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складений акт від 30.12.2010 року №2424/23-36399453.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині віднесення до складу податкового кредиту в серпні 2010 року суму податку на додану вартість 24000 грн., яка не підтверджена податковими накладними, отриманими від ВАТ «ДніпроАзот»(відсутня печатка «ДніпроАзот»), код за ЄДРПОУ 05761620; податкова накладна від 12.08.10 року №7514/8157 (сума ПДВ 8000,00 грн.), податкова накладна від 12.08.10 року №7514/8157 (сума ПДВ 8000,00 грн.), податкова накладна від 13.08.10 року №7587/8196 (сума ПДВ 8000,00 грн.), податкова накладна від 13.08.10 року №7545/8197 (сума ПДВ 8000,00 грн.). Зазначені суми податку на додану вартість включені до реєстру отриманих податкових накладних за серпень 2010 року та відповідають даним додатку 5 до декларації з податку на додану позивача за серпень 2010 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сєвєродонецьку прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року № 00177230/0, яким позивачеві згідно підпункту "б" п.п. 4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33600,00 грн., у тому числі основний платіж 24000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 9600,00 грн.

Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ) .

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями , а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно до п.п. 7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобов'язань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобов'язанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

За вимогами пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити інформацію, зазначену окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.5 вищезазначеного порядку податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж вказано у п. 2 цього порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума податку на додану вартість 24000 грн. підтверджена податковими накладними які складені ВАТ "ДніпроАзот", та містять в собі всі обов'язкові реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, суди попередніх інстанцій зробили висновок, що навіть відсутність у податкових накладних печатки підприємства, коду за ЕДРПОУ, в даному випадку, не робить ці накладні недійсними, не свідчить про їх неналежність і не позбавляє права позивача на включення податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту за першою із подій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності позивачем правомірності формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров