Постанова

від 07.02.2009 по справі 3/127-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/127-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2009 р.                                                           Справа № 3/127-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

ДВС - не з'явився

стягувача - Муйдінов Р.М.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу боржника вх. № 37С/3-7 на ухвалу господарського суду Сумської області від 15.12.08 за скаргою боржника на постанову про арешт коштів боржника ВП № 5966619 від 03.11.2008 р. Ковпаківського відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, винесеної у зв'язку з виконанням наказу господарського суду Сумської області № 3/127 від 05.06.2007 р. по справі № 3/127-07

за позовом ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми

до  ПП "Телерадіокомпанія "Сумські кабельні телемережі", смт. Свема

про врегулювання переддоговірного спору -

встановила:

В березні 2007 р. ВАТ „Сумське МНВО ім. М.В.Фрунзе”, м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд вирішити преддоговірний спір, який виник між ним та ПП „Телерадіокомпанія „Сумські кабельні телемережі” при укладанні договору № ПР63-6/306 від 01.10.06 р. про надання послуг з централізованого опалення, та укласти вказаний договір на умовах, запропонованих позивачем. Крім того, останнім також було заявлено до стягнення судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.05.07 р. по справі № 3/127-07 позов задоволено частково та, крім іншого, стягнуто з ПП „Телерадіокомпанія „Сумські кабельні телемережі” (далі за текстом - боржник) на користь ВАТ „Сумське МНВО ім. М.В.Фрунзе”, м. Суми (далі за текстом - стягувач) 42,50 грн. держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили, в зв'язку з чим, на його виконання судом був виданий відповідний наказ № 3/127-07 про стягнення з боржника на користь стягувача 42,50 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В грудні 2008 р. боржник звернувся зі скаргою на дії Ковпаківського відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі за текстом - ДВС), в якій просив суд скасувати постанову ДВС про арешт коштів боржника ВП № 596619 від 03.11.08 р., посилаючись при цьому на те, що вказана постанова винесена з порушенням закону України „Про виконавче провадження”, та зазначаючи що ні про відкриття виконавчого провадження, ні про арешт його коштів, ДВС боржника у встановленому законом порядку не повідомляв, чим порушив його права.

Ухвалою господарського суду від 15.12.08 р. (суддя –Левченко П.І.) по справі № 3/127-07 в задоволенні скарги боржника відмовлено.

Ухвалу мотивовано з тих підстав, що при здійсненні виконавчих дій положень Закону України „Про виконавче провадження” не порушувалися та ін.

Боржник з ухвалою господарського суду не погоджується, вважає її такою, що прийнята внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити його скаргу. В обгрунтування своїх вимог боржник посилається на те, що господарський суд при винесенні ухвали безпідставно не взяв до уваги той факт, що оскаржувана постанова державного виконавця направлялась ним не на адресу боржника, зазначену в Свідоцтві про держреєстрацію та інших документах, внаслідок чого останньому не було відомо ні про відкриття виконавчого провадження, ні про арешт його коштів, чим зокрема було порушено права та законні інтереси останнього та ін.

В запереченнях на апеляційну скаргу стягувач просить суд ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що проведення державним виконавцем виконавчих дій по виконанню наказів господарського суду № 3/127-07 та № 5/595-07, на його думку відбувалося без порушення норм чинного законодавства, зокрема ст. ст. 11, 20, 50 Закону України „Про виконавче провадження”, а боржник при цьому навмисно ухиляється від виконання вказаних рішень суду та ін.

В запереченнях на апеляційну скаргу ДВС також просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що боржник знав про існування заборгованості перед стягувачем, однак безпідставно її не сплатив та фактично ухилявся від виконання рішень суду та ін.

Боржник та ДВС в судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття предстанвиків не повідомили.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Сумської області від 24.05.07 р. по даній справі позов задоволено частково та, крім іншого, стягнуто з боржника на користь  стягувача 42,50 грн. держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили, в зв'язку з чим, на його виконання судом був виданий відповідний наказ № 3/127-07. У вказаному наказі було вказано адресу боржника, яка була в останнього під час розгляду справи по суті, а саме: м. Суми, вул. Ковпака, 85.

На підставі поданих стягувачем заяв від 08.01.08 р. та від 18.01.08 р. щодо виконання наказу № 3/127-07, а також наказу господарського суду Сумської області № 5/595 про стягнення з боржника на користь стягувача 2929,06 грн. боргу, державним виконавцем 08.01.08 р. та 21.01.08 р. були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, копії яких, як свідчить витяг з журналу вихідної кореспонденції (а.с. 89), були направлені боржнику на адресу, вказану в наказі (м. Суми, вул. Ковпака, 85). Вказані накази були приєднані до зведеного виконавчого провадження.

В подальшому, в зв'язку з невиконанням боржником рішень судів в добровільному порядку, державний виконавець проводив дії з примусового виконання рішення суду, зокрема, виніс постанову про арешт коштів боржника, направивши її копію до установ банків, та сторонам до відома (витяг з журналу вихідної кореспонденції (а.с. 90). Як зазначає ДВС, жоден з надісланих боржнику процесуальних документів на адресу ДВС не повертався, що давало підстави останньому вважати, що вказані документи боржником отримані.

АКІБ „Укрсиббанк” повернув без виконання постанову про арешт коштів боржника, в зв'язку з чим, вказана постанова ДВС направлялась повторно.

В зв'язку з повторним невиконанням АКІБ „Укрсиббанк” вимог постанови про арешт коштів боржника, 03.11.2008 р. державним виконавцем вдруге була винесена постанова та втретє направлена АКІБ „Укрсиббанк” з листом - роз'ясненням чинного законодавства. Вказана постанова, як зазначає ДВС, була прийнята банком до виконання.

В поданій боржником скарзі на дії ДВС, він зокрема зазначає, що на даний час його юридичною адресою є:  вул. Горького, 7,  смт. Свеса, Ямпільського району, Сумської області, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого відповідачеві 20.12.2007 року у зв'язку зі зміною місцезнаходження .

Зважаючи на це, відповідач зазначає, що постанова ДВС від 03.11.2008 року є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки ДВС, всупереч вимогам ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження” проводить виконавчі дії не за місцезнаходженням боржника. При цьому, боржник також зазначає, що він не отримував від ДВС будь - яких виконавчих документів, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження а також постанови про арешт коштів боржника.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу крім іншого виходив з того, що при здійсненні виконавчих дій положень Закону України „Про виконавче провадження” не порушувалися та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв”язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі ухвали.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Ч. 1 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що державний виконавець зокрема зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. При цьому виконавець також зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 27 цього ж закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Відповідно до ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи в господарському суді, адресою боржника була: м. Суми, вул. Ковпака, 85. Вказане підтверджується зокрема надісланими відповідачем під час розгляду справи клопотанням та відзивом на позов (а.с. 53-54) та іншими матеріалами справи. При цьому, витягу з ЄДРПОУ, або іншого документу з зазначенням іншої адреси, відповідач суду не надав, в зв'язку з чим, саме зазначена адреса була вказана судом в наказі № 3/127-07 від 05.06.07.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження”, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Відповідно до ст. 49 цього ж закону, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Ч. 1 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до поданих стягувачем заяв про примусове виконання рішення ДВС розпочав виконання виконавчих дій за місцезнаходженням боржника, вказаному в наказі господарського суду, та направляв на адресу боржника вказану в наказі господарського суду всі відповідні процесуальні документи виконавчого провадження, в т.ч. постанову про відкриття виконавчого провадження, на неотриманні якої наполягає боржник (витяг з журналу вихідної кореспонденції ДВС (а.с. 89-90).

Разом з тим враховуючи, що боржник всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надав доказів неотримання ним копій постанов ДВС, що дії ДВС по виконанню наказів господарського суду не суперечать вимогам Закону України „Про виконавче провадження”, в т.ч. щодо надсилання на адресу боржника відповідних процесуальних документів, висновки господарського суду про відмову в задоволенні вимог, викладених в скарзі боржника на дії ДВС є законними та обгрунтованими.

До того ж, ст. 30 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено право боржника, в разі неотримання ним копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, на зверненення до ДВС з заявою щодо поновлення останнім строку на добровільне виконання рішення.

При цьому, відповідно до вимог ч. 5 ст. 11-1 Закону України „Про виконавче провадження”, сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про зміну місця проживання чи місцезнаходження.

Однак, як свідчать матеріали справи, боржник можливістю щодо звернення до ДВС з відповідною заявою з невідомих причин не скористався, та рішення господарського суду в добровільному порядку не виконав.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Ухвалу господарського суду Сумської області від 15.12.08 р. по справі № 3/127-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 06.02.09 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.